Рішення № 106119043, 21.07.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 295/88/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2022 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Ковалівській В.В.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

третьої особи-1: не з`явилась,

третьої особи-2: не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича, Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» (далі - відповідач, ТОВ «ФК «Горизонт»), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича (далі - третя особа-1, Приватний нотаріус Горай О.С.), Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (далі - третя особа-2, Приватний виконавець Клименко Р.В.), в якому просить: визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 23.10.2020 року Приватним нотаріусом Гораєм О.С., зареєстрований в реєстрі за № 78628, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Горизонт» заборгованості в розмірі 4 597 грн. 50 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 23.10.2020 року Приватним нотаріусом Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 78628, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Горизонт» заборгованості за кредитним договором від 15.07.2019 року в розмірі 3 397 грн. 50 коп. та 1 200 грн. 00 коп. за вчинення виконавчого напису нотаріусом.

24.11.2020 року Приватним виконавцем Клименком Р.В. відкрито виконавче провадження № 63711355 з виконання виконавчого напису, вчиненого 23.10.2020 року Приватним нотаріусом Гораєм О.С., зареєстрованого в реєстрі за № 78628, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Горизонт» заборгованості в розмірі 4 597 грн. 50 коп.

Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки його вчинено з порушенням норм законодавства, зокрема, ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, а саме: сума заборгованості не є безспірною, проте нотаріус не перевірив безспірність вимог стягувача; оскаржуваний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, однак нотаріус не врахував, що вчинення виконавчого напису було можливо лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору; під час вчинення виконавчого напису відповідачем не було надано нотаріусу оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Позивач зазначає, що не укладав договір надання онлайн кредиту з відповідачем.

Крім зазначеного, позивач вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача йому завдано моральну шкоду в розмірі 10 тис. грн. Позивач був змушений звертатись до адвоката за професійною правничою допомогою, звертатись до правоохоронних органів та суду, що призвело до порушення його нормального психічного стану (дратівливість, стрес, депресія тощо), були порушені звичні для позивача відносини, що мають свій прояв у психологічному дискомфорті й почутті безнадійності у верховенстві закону, почутті сорому й нікчемності перед відповідачем.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 06.01.2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Горизонт», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Горая О.С., Приватного виконавця Клименка Р.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та відшкодування моральної шкоди передано за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 13.01.2021 року зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 23.10.2020 року Приватним нотаріусом Гораєм О.С., зареєстрованого в реєстрі за № 78628, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Горизонт» заборгованості в розмірі 4 597 грн. 50 коп.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.02.2021 року цивільну справу за вказаним позовом передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Згідно зі ст. 32 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Горизонт», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Горая О.С., Приватного виконавця Клименка Р.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та відшкодування моральної шкоди залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2021 року прийнято до свого провадження та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за вищевказаним позовом та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 29.09.2021 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній цивільній справі повернуто заявнику.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.09.2021 року відкладено розгляд справи на 03.12.2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.12.2021 року відкладено розгляд справи на 04.03.2022 року.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці судове засідання, призначене на 04.03.2022 року, знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 21.07.2022 року.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились; про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином; представник позивача подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа-1 в судове засідання не з`явилась, про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Третя особа-2 в судове засідання не з`явилась, про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 23.10.2020 року Приватним нотаріусом Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 78628, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Горизонт» заборгованості за кредитним договором від 15.07.2019 року в розмірі 3 397 грн. 50 коп. та 1 200 грн. 00 коп. за вчинення виконавчого напису нотаріусом.

24.11.2020 року Приватним виконавцем Клименком Р.В. відкрито виконавче провадження № 63711355 з виконання виконавчого напису, вчиненого 23.10.2020 року Приватним нотаріусом Гораєм О.С., зареєстрованого в реєстрі за № 78628, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Горизонт» заборгованості в розмірі 4 597 грн. 50 коп.

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»).

Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).

Згідно п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», до нотаріальних дій відноситься, у тому числі, вчинення виконавчих написів.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» встановлено умови вчинення виконавчих написів. За положеннями цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналогічні за змістом умови вчинення виконавчих написів визначає Порядок: для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду (пп. 1.1-1.3 п. 1 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно пп. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (пп. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (далі - Перелік). Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (пп. 3.1-3.5 п. 1 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

При цьому, Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Аналіз зазначених норм дає підстави для таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 05.07.2017 року № 6-887цс17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.09.2018 року у справі № 207/1587/16 та Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц.

Таким чином, нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити, чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

Таку правову позицію викладено в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2017 року № 201/1662/16-ц.

З матеріалів справи вбачається, що Приватним нотаріусом Гораєм О.С. при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості боржника ОСОБА_1 перед стягувачем ТОВ «ФК «Горизонт» у розмірі 3 397 грн. 50 коп.

З огляду на зазначене, Приватний нотаріус Горай О.С. вчинив оспорюваний виконавчий напис з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку, а відтак оспорюваний виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню.

Отже, позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім зазначеного, позивач просить стягнути з відповідача 10 тис. грн. на відшкодування завданої йому неправомірними діями відповідача моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 визначено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У абз. 2 п. 5 цієї постанови судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відшкодування шкоди, зокрема й моральної, завданої за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.

Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, порушуючи питання про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн., позивач не надав суду жодних належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів щодо спричинення йому моральної шкоди в цьому розмірі, на підставі яких позивач оцінив свої моральні страждання, позивач не надав також відповідного обґрунтованого розрахунку, згідно з яким він оцінив свої моральні страждання.

Позовна заява містить лише загальні посилання на наявність підстав, на думку позивача, для відшкодування моральної шкоди, та посилання на моральні страждання.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю цієї позовної вимоги, оскільки позивачем не представлено, а судом не отримано жодних переконливих доказів на її підтвердження.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн. 00 коп. за вимогу про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, що підтверджується квитанцією від 19.04.2021 року, та в розмірі 2 102 грн. 00 коп. за вимогу про відшкодування моральної шкоди, що підтверджується квитанцією № 0.0.1968574683.1 від 06.01.2021 року.

Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги лише в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 908 грн. 00 коп. у відшкодування судових витрат.

Крім того, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 тис. грн., додавши до позовної заяви орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правничу допомогу.

У статті 141 ЦПК України зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт (детальний опис робіт, наданих послуг).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату цих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, акту виконаних робіт, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За перевіркою матеріалів справи суд не вбачає доведених та документально підтверджених витрат позивача на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.

Керуючись ст. 23 Цивільного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича, Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 23.10.2020 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 78628, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» заборгованості в розмірі 3 397 грн. 50 коп. та 1 200 грн. 00 коп. за вчинення виконавчого напису нотаріусом, на підставі якого 24.11.2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Романом Васильовичем відкрито виконавче провадження № 63711355.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт»: 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 44, офіс 104; код ЄДРПОУ 39013897.

Третя особа-1 - Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35.

Третя особа-2 - Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович: 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, оф. 31.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 21.07.2022 року.

Суддя Є.С. Хайнацький