Рішення № 106117726, 07.09.2022, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8359/21

Номер провадження2-о/711/33/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2022 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді: Піковського В.Ю.,

при секретарях: Юрченко В.В., Дубини В.В.

за участі:

представника заявниці: адвоката Гарбазея Д.О.,

заявниці: ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи: представника Черкаської міської ради Кирмана В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 адвоката Гарбазея Дмитра Олександровича про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу, заінтересована особа: Черкаська міська рада, -

в с т а н о в и в :

Представник заявниці - адвокат Гарбазей Д.О. - звернувся до суду 20.12.2021р. із заявою, в якій просив встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

В обґрунтування вимог в заяві зазначається, що заявниця перебувала із померлим ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 03.05.1984р. Після смерті ОСОБА_2 вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, яка складається із 3/5 частини житлового будинку, що належав померлому на праві приватної власності. Згодом, в ході пошуку правовстановлюючих документів на спадкове майно заявницею було виявлено судове рішення від 06.03.2019р. про розірвання шлюбу між нею та померлим. Заявниця стверджує, що їй не було відомо про існування такого судового рішення, але незважаючи на таку обставину вона разом з померлим продовжували проживати разом, вести спільне господарство, піклуватися один про одного до моменту смерті ОСОБА_2 ..

На теперішній час заявниця позбавлена можливості прийняти спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки відсутні документи, які підтверджують наявність в неї права на спадкування. В той же час, інших спадкоємців у ОСОБА_2 немає. За таких обставин заявниця позбавлена можливості в інший спосіб, аніж судовий, підтвердити факт її проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини та наявність в неї права на спадкування за законом (четверта черга спадкування) після смерті останнього.

Представник Черкаської міської ради надав суду письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. В обґрунтування своєї позиції посилається на відсутність належних і достатніх доказів на підтвердження факту проживання заявниці з померлим спадкодавцем однією сім`єю протягом більш п`яти років до моменту смерті останнього. Зауважив, що рішенням суду від 06.03.2019р. підтверджений факт відсутності спільного господарства між заявницею та померлим ОСОБА_2 , а всі надані заявницею докази на підтвердження її вимог датуються 2021р.

В судовому засіданні заявниця підтримала заяву та пояснила, що вона раніше проживала по АДРЕСА_1 , де була прописана, за цією адресою проживали її батьки. Чоловік захворів перший раз у 2019 році, останній раз у вересні 2021 року. У них були з чоловіком гарні стосунки, його поважали сусіди, завжди разом були. У них помер син і після трагедії все змінилося, вони нікуди не ходили, але жили разом. Додала, що 29.01.2021 вона зареєструвалася так як раніше проживала за іншою адресою, а після шлюбу вона проживала на АДРЕСА_2 вона зареєстрована, але проживала з чоловіком. Вона не знала, про те, що чоловік звернувся до суду про розірвання шлюбу. У 2019 році він звертався стосовно субсидії і він сказав їй, що потрібно розвестися для її отримання. Вони це обговорили і все, повістки їй не приходили. Вона цьому значення не придала і більше цих розмов у них не було. Вона так і думала, що все залишилося на рівні розмов.

Представник заявниці - адвокат Гарбазей Д.О. - в судовому засіданні підтримав заяву та пояснив, що заявниця тривалий час перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Під час шлюбу вона проживала у будинку спільно з чоловіком але ОСОБА_2 захворів і помер. У зв`язку з тим, що заявниця вважала весь цей час себе дружиною померлого, вона як єдина спадкоємиця почала займатися підготовкою документів для отримання спадщини. Під час підготовки документів нею було виявлено рішення про розірвання шлюбу між нею та її чоловіком ОСОБА_2 від 06 березня 2019 року. Про таке рішення заявниця не знала, ніхто її не повідомляв належним чином. З метою встановлення правових норм для отримання спадщини, вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і нотаріус, відповідно при дослідженні документів, повідомив, що вона фактично не є спадкоємицею, так як на час смерті не перебувала у шлюбі з померлим і немає рішення суду який би встановив факт проживання без реєстрації шлюбу на момент смерті. Відтак стала потреба звернення заявниці до суду для встановлення даного факту та підтвердження такої обставини. Подані до матеріалів справи докази, на його думку, підтверджують обставини, що після розірвання шлюбу, а саме після 2019 року по смерть ОСОБА_2 , заявниця продовжувала вести спільне господарства. Витребувані медичні документи підтверджують, що померла особа визначала заявницю як його представника в медичних установах, займалася питанням лікування померлого, що підтверджують і свідки. Ніхто з їхнього оточення не знав про розлучення, вони продовжували вести господарство і проживати, як одна сім`я. Просить задоволити заяву в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви та пояснив, що заявниця не надала доказів щодо ведення спільного господарства із спадкодавцем та наявність спільного бюджету із останнім. Доказів проживання заявниці із померлим за однією адресою не надано. Як вбачається з матеріалів справи заявник зареєстрована за адресою за місцем відкриття спадщини з 29.01.2021, а до цього була зареєстрована по АДРЕСА_1 з 1991 року, а померлий з ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто протягом усього часу. Також рішенням від 06.03.2019 шлюб між заявницею та ОСОБА_2 було розрізано, де вказано, що сторони спільне господарство не ведуть. Всі документи які додані заявником датуються 2021 роком. Просив врахувати позицію ВСУ у справі 129/211515 від 14.02.2018 про те, що в цій категорії справ належними доказами є обставини, які підтверджують ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, а покази свідків не можуть бути єдиною підставою в даній категорії справ.

За клопотанням представника заявниці судом в судовому засіданні допитано свідків.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає близько двадцяти років по сусідству з ОСОБА_1 . Заявниця дійсно проживала разом з чоловіком ОСОБА_2 . Вони проживали в одному будинку, але в іншій частині. У них окремі входи. Проживали як звичайна сім`я. Вони разом все робили, садили город, ремонтували будинок, за житло платили. Останнім часом ОСОБА_2 хворів, тому сидів дома, ОСОБА_1 ходила на роботу. ОСОБА_1 прибігала, коли чоловіку було погано, просила допомоги. Він нормально себе почував, ходив. Нікуди заявниця не від`їжджала, жила завжди з чоловіком. Додала, що не знала про те, що у 2019 році між ними було розірвано шлюб. Вона знала, що ОСОБА_1 була не прописана, пізніше давала дозвіл на її приписку. Додала, що разом з нею проживає ще її мама, дочка і чоловік.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він у 2004 році купив будинок і з тих пір проживає поруч та є сусідом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У нього з сусідами нормальні відносини, один одному допомагали, вели побут разом. Вони були чоловіком і дружиною, жили однією сім`єю, бачив заявницю кожного дня. Вона займалася своїми справами, городом, ОСОБА_2 займався своїми справами, вирощував виноград, вони разом з ОСОБА_1 обробляли город, скандалів не було. Він не знав про те, що вони були розлучені. Додав, що у сусідів були нормальні відносини один з одним, вони були подружжям, так він їх і сприймав, як одну сім`ю.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою подружжя ОСОБА_1 , вони були сім`єю. Вона часто зверталася до них за допомогою, так як є матір`ю одиначкою. Дитина у неї народилася у 1993 році, у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 пізніше, їхні діти спілкувалися, проводили час разом. У ОСОБА_2 і ОСОБА_1 були гарні сімейні стосунки, вони проживали разом до самої смерті ОСОБА_2 . Додала, що вона до ОСОБА_1 зверталася дуже часто, наприклад, коли вона їхала на відпочинок, то ОСОБА_1 кормила її собаку. Вони завжди проживали постійно разом, про сварки їй нічого не відомо. Додала, що ОСОБА_1 постійно проживала з чоловіком. Вона не знала, про те, що вони були розлучені.

Заслухавши пояснення учасників справи та свідків, перевіривши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі наявні у справі докази, судом встановлено наступні обставини справи.

03.05.1984р. було укладено шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено актовий запис №688 у Відділі запису актів громадянського стану Виконавчого комітету Черкаської міської ради народних депутатів Черкаської області.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.03.2019р. у справі №711/10665/18, яке набрало законної сили 08.04.2019р., даний шлюб було розірвано /а.с.18/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть /а.с.17/. Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина у вигляді нерухомого майна (3/5 частини будинку з належною частиною надвірних споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ), яка належала померлому на праві приватної власності на підставі договору дарування від 08.07.1988р. /а.с.10-16/.

Реєстрація факту смерті ОСОБА_2 та організація його поховання здійснені заявницею, про що свідчать документи про організацію поховання /а.с.28-30/ та інформація з листа ВДРАЦС у м. Черкаси від 15.12.2021р. /а.с.22/.

Після смерті ОСОБА_2 за заявою ОСОБА_1 від 07.10.2021р. було заведено спадкову справу №62/2021 /а.с.19-20/. Окрім заявниці інші особи не подавали заяв про прийняття спадщини. Зазначені обставини підтверджуються відомостями із Спадкового реєстру /а.с.92/ та листом від 04.04.2022р. приватного нотаріусу Алєксєєвої І.Ю. /а.с.114-115/.

Померлий ОСОБА_2 в період часу з 18.01.1977р. до моменту смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_4 , - що підтверджується відомостями про зареєстроване місце проживання останнього /а.с.8, 24/.

ОСОБА_1 в період часу з 02.03.1991р. до 29.01.2021р. мала зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 , - а з 29.01.2021р. до теперішнього часу місце проживання заявниці зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , - що підтверджується відомостями про реєстрацію місця проживання /а.с.5, 24/.

На теперішній час встановлення факту проживання однією сім`єю заявниці з ОСОБА_2 необхідно їй для підтвердження та реалізації права на спадкування за четвертою чергою спадкоємців, тому вона звернулася до суду з зазначеною заявою.

Надаючи оцінку доводам заявниці та встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

За змістом ст.293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом ст.ст.293, 315 ЦПК суд може установити будь-який факт, що має юридичне значення для фізичної особи, від якого залежить подальший розвиток цивільних правовідносин, у яких така особа є учасником. Натомість особливістю справ окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, є та обставина, що суд може визнати існування лише тих певних фактичних обставин дійсності, які породжують настання наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення суб`єктивних цивільних прав, юридичних обов`язків, а також цивільних правовідносин в цілому, тобто юридичні факти можуть бути встановлені судом лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

За обставинами справи, встановлення судом факту проживання однією сім`єю заявниці із померлим ОСОБА_2 необхідне їй з метою підтвердження наявності в неї права на спадкування за законом за правилами четвертої черги спадкоємців, враховуючи положення статті 1264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Статтею 1264 ЦК встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК) передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч.2 ст.3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі ст.1264 ЦК необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Подібні за змістом висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 03 травня 2018 року у справі №304/1648/14-ц, від 20 липня 2020 року у справі №146/1825/18, від 09 квітня 2021 року у справі №334/9088/15-ц, від 22 квітня 2021 року у справі №438/1456/18 та ін.

Згідно ч.4 ст.3 СК сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.21 СК шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Згідно ч.1 ст.24 СК шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частиною 2 статті 21 СК передбачено, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя, проте це не є забороною для виникнення між особами, які проживають однією сім`єю, певних взаємних цивільних прав та обов`язків, що виходить з аналізу норм ст.ст.74, 91 СК, ст.ст.1168, 1264 ЦК.

Аналізуючи зміст ст.1264 ЦК можна дійти висновку, що зазначена норма розрахована в перше чергу для того, щоб надати право на спадкування другому з «фактичного подружжя», тобто особі, яка перебувала зі спадкодавцем у фактичних шлюбних відносинах без державної реєстрації шлюбу протягом не менш як п`ять років поспіль до моменту смерті спадкодавця.

Оцінюючи обставини справи судом встановлено, що заявниця і померлий ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 03.05.1984р. по 08.04.2019р. Зазначений шлюб припинився внаслідок його розірвання на підставі рішення суду від 06.03.2019р. №711/10665/18.

Підставою припинення шлюбних стосунків стало звернення ОСОБА_2 12.12.2018р. до суду з позовом про розірвання шлюбу, який той обґрунтовував тим, що його подружнє життя з ОСОБА_1 не склалося, вони мають різні погляди на шлюб та сім`ю, внаслідок чого шлюбні відносини припинені, спільне господарство не ведеться. Ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, оскільки перебування його у шлюбі з відповідачем не ґрунтується на принципі вільного волевиявлення.

Згідно ч.1 ст.18 ЦПК судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, судом встановлено, що померлий ОСОБА_2 заперечував фактичне спільне його проживання однією сім`єю з ОСОБА_1 наприкінці 2018р. і певний проміжок часу до того моменту, внаслідок чого звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбних відносин із заявницею. У свою чергу подальше спільне проживання та існування між такими особами сімейного зв`язку не відповідало вільному волевиявленню ОСОБА_2 , що й стало підставою припинення шлюбу між ним та ОСОБА_1 , що мало місце 08.04.2019р.. Розірвання шлюбу між заявницею та ОСОБА_2 на підставі рішення суду є юридичним фактом припинення існування між ними сімейних відносин, а відтак така обставина є істотною і перериває період часу спільного проживання чоловіка і жінки, встановлення якого необхідне для набуття права на спадкування за ст.1264 ЦК.

В цьому контексті, суд звертає увагу, що налагодження відносин та стосунків між заявницею та ОСОБА_2 в період часу після розірвання шлюбу (08.04.2019р.) та до моменту смерті останнього ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) могло мати характер спільного проживання однією сім`єю, але такі відносини не відповідають вимозі безперервності п`ятирічного строку спільного проживання чоловіка і жінки, а відповідно не мають наслідком виникнення у заявниці права на спадкування за законом за правилами четвертої черги спадкоємців після смерті ОСОБА_2 .

Окрім того, суд вказує, що досліджені письмові докази та пояснення свідків, у своїй сукупності, об`єктивно не підтверджують факт спільного проживання однією сім`єю заявниці із померлим ОСОБА_2 в період часу із квітня 2019р. до грудня 2020р. Оскільки, показання свідків ґрунтуються на особистому сприйнятті поняття сім`я виключно на поводженні ОСОБА_1 в публічних місцях та надані ОСОБА_1 письмові докази стосуються чітко 2021р. (підписання декларації із лікарем, реєстрація місця проживання заявниці за адресою АДРЕСА_3 , лікування, виклик швидкої та поховання ОСОБА_2 )

За таких обставин вимоги заявниці є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Згідно ч.7 ст.294 ЦПК при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 3, 10, 18, 82, 89, 259, 263-265, 268, 293-294, 315 Цивільного процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Гарбазея Дмитра Олександровича про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення буде складений та проголошений 06 вересня 2022 о 14 год. 00 хв.

Головуючий: В. Ю. Піковський