Постанова № 10611756, 26.07.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

26 липня 2010 р. № 54/285

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКота О.В.

суддівШевчук С.Р. (доповідач)

Демидової А.М. розглянувши касаційні скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансист" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.04.2010р. у справі№ 54/285 за позовомДочірнього підприємства "Вікторія-Трансгаз" до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансист" провизнання договору недійсним В судовому засіданні взяли участь представники: -          позивача: Олійник В.В. дов. б/н від 22.10.2008р. -          відповідача-1: Буланова О.М. дов. б/н від 27.11.2009р.          

- відповідача-2: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2009 року Дочірнє підприємство "Вікторія-Трансгаз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансист" про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів №вК-107-06 від 15.09.2006р. недійсним з моменту укладення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.12.2009р. (суддя Демченко Т.С.) по справі № 54/285 у позові відмовлено повністю, судові витрати покладено на позивача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2010р. (у складі головуючого Гарник Л.Л., суддів Верховця А.А., Іваненко Я.Л.) рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2009 р. у справі № 54/285 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов Дочірнього підприємства „Вікторія-Трансгаз" задоволено в повному обсязі. Визнано договір купівлі-продажу цінних паперів №вК-107-06 від 15.09.2006р. недійсним. Стягнуто з відповідачів судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятою у даній справі постановою відповідачі звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами в яких, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просять її скасувати, а рішення суду першої інстанції –залишити без змін.

У запереченні Дочірнє підприємство "Вікторія-Трансгаз" доводи викладені в касаційних скаргах не визнає і просить залишити їх без задоволення, а оскаржувану постанову –без змін.

Відповідач-2 не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Перевіривши доводи касаційних скарг, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом, 15.09.2006p. між Дочірнім підприємством "Вікторія-Трансгаз" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансист", яке діяло від імені та за дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №вК-107-06, згідно з п.п. 1.1., 1.2. якого ТОВ "Русь Інтернешнл", як продавець, за посередництвом ТОВ "Фінансист" зобов’язалось передати у власність ДП "Вікторія-Трансгаз", а ДП "Вікторія-Трансгаз", як покупець, зобов’язалося прийняти і оплатити простий вексель № 32091712769 (векселедавець - Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕЛЛ", сума векселя –1 632 000,00 грн., ціна векселя - 1 632 000,00 грн., дата місце складання векселя 31.08.2006 р. м. Київ, строк платежу –за пред’явленням).

Відповідно до п. 2.1. договору продавець зобов’язується передати покупцю векселі протягом двох робочих днів з моменту підписання договору. Передача векселів супроводжується оформленням акту прийому-передачі цінних паперів, який підписується уповноваженими представниками продавця та покупця.

15.09.2006 р. сторонами було підписано акт прийому-передачі цінних паперів до оспорюваного договору, згідно з яким відповідач-1 передав, а позивач прийняв вищезазначений вексель загальною номінальною вартістю 1 632 000,00 грн.

Отже, відповідач-1 повністю виконав власні зобов’язання перед позивачем.

У подальшому вексель № 32091712769 (векселедавець - Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕЛЛ", код ЄДРПОУ - 32657457, номінальною вартістю 4.064.000,00 грн.) був відчужений позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Вольний Вітер" за договором купівлі-продажу цінних паперів №вК-108-16 від 18.09.2006р., яке, в свою чергу, за договором купівлі продажу цінних паперів №вК-116-06 від 28.09.2006 р. відчужило вказаний вексель Товариству з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл".

Предметом даного судового спору стала матеріально-правова вимога дочірнього підприємства "Вікторія-Трансгаз" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №вК-107-06 від 15.09.2006р, як такий, що не був спрямований на реальне настання правових наслідків, тобто є фіктивним.

Згідно ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, відповідно до якої:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, з викладеного вбачається, що фіктивний правочин завжди укладається умисно і сторони знають заздалегідь, що він не буде виконаний. При цьому, зважаючи на правову природу договору як двостороннього правочину, ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину.

Натомість, як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач-1 виконав свої обов’язки, передбачені оспорюваним договором, і передав позивачеві за актом прийому-передачі цінні папери, обумовлені договором.

За таких обставин, враховуючи, що в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, позивач не довів, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Втім, Київський апеляційний господарський суд дійшов протилежного висновку про задоволення позову, оскільки незважаючи на підписання сторонами Договору купівлі-продажу та Акту прийому-передачі цінних паперів, ДП "Вікторія-Трансгаз", ніколи не одержувало від відповідачів цінні папери вказані у Договорі. З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що договір купівлі-продажу цінних паперів №вК-107-06 від 15.09.2006р. є фіктивним, оскільки не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, а сторони даного Договору не мали на увазі і не бажали настання правових наслідків, які могли б виникнути внаслідок здійснення правочину та обумовлені ним.

Проте, такий висновок суду апеляційної інстанції є необґрунтованим, оскільки судом не було враховано, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину, оскільки саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. До того ж, висновки суду апеляційної інстанції про те, що ДП "Вікторія-Трансгаз", ніколи не одержувало від відповідачів цінні папери не доведені матеріалами справи.

Тоді як, судом першої інстанції було встановлено, що 15.09.2006 р. сторонами було підписано акт прийому-передачі цінних паперів до оспорюваного договору, згідно з яким відповідач-1 передав, а позивач прийняв вищезазначений простий вексель загальною номінальною вартістю 1 632 000,00 грн., тобто, відповідач-1 повністю виконав власні зобов'язання перед позивачем і в подальшому позивач розпорядився векселем № 32091712769, відчуживши його Товариству з обмеженою відповідальністю "Вольний Вітер" за договором купівлі-продажу цінних паперів №вК-108-16 від 18.09.2006р., яке, в свою чергу, за договором купівлі продажу цінних паперів №вК-116-06 від 28.09.2006 р. відчужило вказаний вексель Товариству з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл".

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд дав невірну юридичну оцінку обставинам справи та не спростував доводи суду першої інстанції, якими обґрунтовувались підстави для відмови в позові, а тому у нього не було правових підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва, яке є обґрунтованим та таким, що прийнято з дотриманням всіх вимог, встановлених до судового рішення.

За таких обставин касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансист" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансист" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2010р. у справі №54/285 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2009р. у справі №54/285 залишити без змін.

Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                             Кот О.В.

С у д д я                                                                                Шевчук С.Р.

С у д д я                                         Демидова А.М.