Рішення № 10611274, 19.04.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2010 р.Справа № 15/15-10-344 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від прокуратури - Вергін Д.С.,

від позивача – Шевченко Ю.В., Дорошенко Н.А.,

від відповідачів:

1) Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області –не з’явився,

2) ПП „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” –Мотін О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області та Приватного підприємства „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” про зобов’язання звільнити об’єкт оренди, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Комінтернівського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради про визнання недійсним договору, укладеного 22 квітня 2004 року між Комінтернівською районною державною адміністрацією та Приватного підприємства „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” щодо оренди водного об’єкту місцевого значення –Сичавського ставку № 1 для рибогосподарських потреб та відпочинку населення, та про зобов’язання Приватного підприємства „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” звільнити водного об’єкту місцевого значення –Сичавський ставок № 1. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що спірний договір оренди водного об’єкту місцевого значення –Сичавського ставку № 1 суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки Комінтернівська районна державна адміністрація не мала повноважень щодо розпорядження спірним водним об’єктом місцевого значення (ставком). Таким чином, прокурор вважає, що зазначена угода укладена в порушення вимог чинного законодавства, а саме ст. 51 Водного кодексу України, відповідно до приписів якої право на підписання таких угод має Одеська обласна рада.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.01.2010 р. порушено провадження у справі № 15/15-10-344 та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи прокурором була подана уточнена позовна заява (а.с. 66-67), згідно якої прокурор просить суд зобов’язати ПП „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” звільнити водний об’єкт місцевого значення –Сичавський ставок № 1.

Позивач –Одеська обласна рада у письмових поясненнях по суті спору (а.с. 76-81) просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір оренди від 22 квітня 2004 року, укладений між Комінтернівською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством „Інформаційно-сервісна компанія „Південь”.

При цьому слід зазначити, що в силу положень ч. 5, 6 ст. 29 ГПК України відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті. В свою чергу відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Представник відповідача - Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області у судові засідання не з'явився, проте відповідач передав до господарського суду заяву (а.с. 64), в якій відповідач проти позовних вимог прокурора та просить суд розглянути справу без участі представника райдержадміністрації.

Відповідач –ПП „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” відзив на позов на надав, проте представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги прокурора про звільнення водного об’єкту місцевого значення –Сичавський ставок № 1 визнав, проти визнання недійсним з моменту укладення договору оренди від 22.04.2004 р. заперечував.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

Згідно листа № 706-1.13 від 03.04.2004 р. (а.с. 24) Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської області надала дозвіл ПП „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” на складання проекту відведення Сичавського ставка № 1 для рибогосподарських потреб та відпочинку населення в довгострокову оренду терміном на 49 років загальною площею 40,2718 га, в т.ч. під ставком –32,9761 га, інших відкритих земель –7,2957 га за рахунок земель запасу водного фонду Сичавської сільської ради, при виконанні умов, визначених державним інспектором по використанню і охороні земель району та іншими державними виконавчими органами.

Також листом № 706-1.13 від 03.04.2004 р. (а.с. 22) Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської області звернулась до Одеської філії ДП „Центр державного земельного кадастру” з дорученням виконати роботи по виготовленню проекту відведення Сичавського ставка № 1 в довгострокову оренду терміном на 49 років ПП „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” загальною площею 40,2718 га, в т.ч. під ставком –32,9761 га, інших відкритих земель –7,2957 га для рибогосподарських потреб та відпочинку населення, з подальшим складанням технічної документації по перенесенню проекту відведення в натурі за рахунок земель запасу водного фонду Сичавської сільської ради (за межами населених пунктів).

До того ж ПП „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” звернулось до Одеської філії ДП „Центр державного земельного кадастру” з клопотанням від 07.04.2004 р. № 46 (а.с. 23) про розроблення проекту відведення Сичавського ставка № 1 в довгострокову оренду терміном на 49 років для рибогосподарських потреб та відпочинку населення загальною площею 40,2718 га, в т.ч. під ставком – 32,9761 га, інших відкритих земель –7,2957 га за рахунок земель запасу водного фонду Сичавської сільської ради (за межами населених пунктів) Комінтернівського району Одеської області.

Так, як з’ясовано судом, проект відведення Сичавського ставка № 1 Приватному підприємству „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” для рибогосподарських потреб та відпочинку населення на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області був розроблений Одеською регіональною філією ДП „Центр державного земельного кадастру”.

Розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області № 321 від 20.04.2004 р. (а.с. 28) був затверджений вищевказаний проект відведення Сичавського ставка № 1 Приватному підприємству „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” для рибогосподарських потреб та відпочинку населення на території Сичавської сільської ради та вказаному підприємству був переданий у довгострокову оренду терміном на 49 років Сичавській ставок № 1 загальною площею 40,2718 га, в т.ч. під ставком –32,9761 га, інших відкритих земель –7,2957 га за рахунок земель запасу водного фонду Сичавської сільської ради.

22 квітня 2004 року між Комінтернівською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” був укладений договір оренди (а.с. 29-32), згідно умов якого райдержадміністрація надає, а ПП „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” приймає в довгострокове платне користування Сичавський ставок № 1 для рибогосподарських потреб та відпочинку населення, який знаходиться за адресою: Комінтернівський район, Сичавська сільська рада, загальною площею 40,2718 га, в т.ч. під ставком –32,9761 га, інших відкритих земель –7,2957 га за рахунок земель запасу водного фонду.

Так, позивач вважає, що вказаний договір оренди є недійсним, оскільки при його укладенні сторонами договору не додержано вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, позивач вказує, об’єктом оренди є водний об’єкт місцевого значення –Сичавський ставок № 1, який розташований на території Одеської області, тому орендодавцем щодо вказаного об’єкту може виступати виключно позивач.

При подачі позову прокурор також обґрунтовував свої вимоги у первісній редакції неправомірністю передачі райдержадміністрацією вказаного водного об’єкту в оренду ПП „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” з огляду на відсутність у райдержадміністрації відповідних повноважень.

Між тим, як вбачається зі змісту оспорюваного договору, об’єктом оренди виступив Сичавський ставок № 1, розташований у Комінтернівському районі Одеської області на території Сичавської сільської ради.

У відповідності з положеннями ст. 1 Водного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору), в якій наведені визначення основних термінів цього Кодексу, ставок –це штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів. Водойма визначена як безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт. Водним об'єктом є природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море (ст. 3 Водного кодексу України).

В силу ст. 5 Водного кодексу України до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об'єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Виходячи з аналізу наведених положень законодавства, Сичавський ставок № 1 є водним об’єктом місцевого значення, оскільки належить до поверхневих вод, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і та не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення.

Так, наказом Державного комітету України по водному господарству від 03 червня 1997 № 41 затверджено Перелік річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення, згідно п. 43 якого до водних об'єктів місцевого значення належить Сичавський ставок № 1, розташований біля с. Сичавка Комінтернівського району Одеської області.

Розпорядження водними об'єктами місцевого значення згідно п. 2 частини 1 ст. 8 Водного кодексу України віднесено до відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських Рад у галузі регулювання водних відносин на їх території.

Отже, з огляду на те, що Сичавський ставок № 1 є водним об'єктом місцевого значення і розташований на території Одеської області, відповідно право розпорядження таким водним об’єктом належить саме Одеській обласній раді.

До того ж статтею 51 Водного кодексу України передбачено, що у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради.Передача орендарем права на оренду водного об'єкта іншим суб'єктам господарювання забороняється.

Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Умови, строки і збір за оренду водних об'єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін.

При цьому, як вказує позивач, у 2004 році Приватне підприємство „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” зверталося до Одеської обласної ради з клопотанням про відведення водного об'єкта місцевого значення - Сичавський ставок № 1 в оренду.

Так, за результатами розгляду вказаного клопотання головою Одеської обласної ради 04 березня 2004 року було видано розпорядження № 38/2004-ОР „Про згоду на розроблення проекту відведення водного об'єкта місцевого значення приватному підприємству „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” в оренду строком на 49 років”.

В подальшому Приватне підприємство „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” було подано до Одеської обласної ради клопотання від 06 травня 2005 року за № 15 (а.с. 83) щодо розгляду та затвердження погодженого в установленому порядку проекту відведення Сичавського ставку № 1. На вказане клопотання Одеською обласною радою в листі від 11.08.2005 р. № 51/1-37-726/527 були надані відповідні роз'яснення Приватному підприємству «Інформаційно-сервісна компанія „Південь” щодо укладення договору оренди водного об'єкта, а також наведено перелік документів, які необхідно подати до обласної ради. Як вказує позивач, ПП „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” не було дотримано умов, необхідних для відведення водного об'єкта в оренду.

Між тим, як встановлено судом, всупереч вищенаведеним нормам законодавства Сичавський ставок № 1 був переданий в оренду ПП „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” за спірним договором оренди від 22 квітня 2004 року саме Комінтернівською районною державною адміністрацією, яка не наділена відповідними повноваженнями на таке. Таким чином, суд вважає, що оспорюваний договір був укладений з порушенням статті 51 Водного кодексу України.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 вказаного Кодексу визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В свою чергу недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Крім того, відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на відсутність у Комінтернівської районної державної адміністрації повноважень щодо розпорядження Сичавським ставком № 1, тобто необхідного обсягу цивільної дієздатності при укладенні оспорюваного договору, суд вважає правомірними вимоги позивача про визнання спірного договору оренди недійсним.

При цьому суд зазначає наступне. За загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (до якого відноситься спірний договір оренди), зберігання за договором схову тощо.

Визнання угоди недійсною як з моменту її укладення, так і лише на майбутнє, тягне залежно від підстав такого визнання майнові наслідки, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України.

Однак, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, така угода визнається недійсною і припиняється на майбутнє.

Так, згідно ч. 2 ст. 236 Цивільного кодексу України якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється

Також ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Виходячи з викладеного, спірний договір оренди від 22.04.2004 р. визнається недійсним на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене ПП „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” користування за цим договором. За таких обставин, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги прокурора про зобов’язання ПП „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” звільнити водний об’єкт місцевого значення –Сичавський ставок № 1, оскільки відпали правові підстави, за яких підприємство набуло право користування вказаним водним об’єктом.

Щодо доводів прокурора про відсутність підстав для визнання спірного договору оренди від 22 квітня 204 року недійсним, що наведені в уточненій позовній заяві (а.с. 66-67), з огляду на укладення відповідачами 02.04.2010 р. додаткової угоди до вказаного договору оренди, згідно якої були внесені зміни у вказаний договір стосовно об’єкту оренди, а саме „Сичавський ставок № 1” замінено на „земельну ділянку”, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, 02 квітня 2010 р. Комінтернівська районна державна адміністрація та Приватне підприємство „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” уклали додаткову угоду до договору оренди від 22 квітня 2004 року (а.с. 68), в преамбулі якої зазначено, що додаткова угода укладена до договору оренди земельної ділянки загальною площею 40,2718 га для рибогосподарських потреб та відпочинку населення, яка знаходиться за адресою: Комінтернівський район, Сичавська сільська рада. У зв’язку з цим сторонами були внесені зміни в пункти 1, 2, 4, 6, 16, 18 до оспорюваного договору стосовно об’єкту оренди, а саме замінено слово „Сичавський ставок № 1” на слово „земельна ділянка”. Внаслідок таких змін договір оренди водного об'єкта місцевого значення автоматично перетворюється на договір оренди землі, а саме земельної ділянки, на якій знаходиться водний об'єкт.

Так, визначення поняття водного об'єкта міститься у ДСТУ 3041-95 «Система стандартів у галузі охорони навколишнього середовища та раціонального використання ресурсів. Гідросфера. Використання і охорона води. Терміни та визначення”, де водний об'єкт визначено як зосередження природних вод на поверхні суші чи в літосфері, яке має характерні форми поширення і риси гідрологічного режиму та належить до природних ланок кругообігу води.

Аналізуючи поняття водного об’єкту, виходить, що земля є невід’ємною складовою водного об'єкту.

В статті 4 Водного кодексу України зазначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Також ст. 58 Земельного кодексу України визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.

Згідно ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України та Законом України „Про оренду землі”, а також іншими нормативними актами.

Разом з тим порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Визначення терміну „договір оренди землі” міститься в статті 13 Закону України „Про оренду землі”, згідно якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

При цьому договір оренди землі укладається у письмовій формі. Частина 1 статті 15 вказаного Закону містить у собі перелік істотних умов договору оренди землі. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Разом з тим порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Між тим вчинений відповідачами правочин щодо оренди земельної ділянки, на якій розташований водний об’єкт не містить передбачених законом істотних умов для такого виду договору.

Більш того, відповідно до частини 4 вказаної статті невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Однак, як встановлено судом та не спростовано відповідачами, наведені у ст. 4 вказаного Закону документи відсутні.

До того ж, відповідно до частини 2 статті 16 вказаного Закону про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. В свою чергу відсутність такого рішення виключає можливість оренди земельної ділянки.

Крім того, відповідно до статті 18 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Проте, правочин щодо оренди ПП „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” земельної ділянки загальною площею 40,2718 га для рибогосподарських потреб та відпочинку населення, яка знаходиться за адресою: Комінтернівський район, Сичавська сільська рада, такої реєстрації не проходив.

Відповідно до частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Отже, у разі недотримання вимог закону стосовно реєстрації правочину у тих випадках, коли така реєстрація визнана законом обов'язковою, такий правочин вважається неукладеним.

Як зазначено в п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що додаткова угода від 2 квітня 2010 року до договору оренди, складена Комінтернівською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством „Інформаційно-сервісна компанія „Південь”, не породжує зміни оспорюваного договору оренди, оскільки відсутні докази вчинення відповідачами правочину щодо оренди земельної ділянки загальною площею 40,2718 га для рибогосподарських потреб та відпочинку населення, яка знаходиться за адресою: Комінтернівський район, Сичавська сільська рада.

За таких обставин, судом не приймається до уваги наявна в матеріалах справи додаткова угода від 2 квітня 2010 року до договору оренди від 22.04.2004 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Щодо представництва прокурором інтересів Одеської обласної ради суд зазначає таке.

Чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно з п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) положення абзацу 4 ч. 1 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті п. 2 ст. 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Згідно п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст.17 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України та ст. 21 Закону України „Про місцеві державні районні адміністрації" до повноважень місцевої державної адміністрації відноситься розпорядження землями за межами населених пунктів, координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин.

Так, у позовній заяві прокурор Комінтернівського району Одеської області обґрунтовує своє представництво у суді в інтересах держави в особі Одеської обласної ради тим, що облрада у галузі регулювання водних відносин наділена повноваженнями щодо розпорядження водним об’єктом місцевого значення, право на який порушено з боку відповідачів. Враховуючи наведене, представництво інтересів позивача прокуратурою є цілком правомірним та належним чином обґрунтованим.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 46 ГПК Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Разом з тим слід зазначити, що порядок сплати державного мита та розмір державного мита передбачені Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р., та Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. (зі змінами).

Відповідно до п. 35 вищевказаної Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита з позовних заяв, що подаються до господарських судів, державне мито справляється в розмірах, встановлених пунктом 2 статті 3 Декрету „Про державне мито”.

Згідно ст. 3 вказаного Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. (зі змінами, внесеними п. 21 Перехідних положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” № 2505-ІV від 25.03.2005 р.) ставка державного мита із позовних заяв майнового характеру встановлюється 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00 грн.), а ставка державного мита із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на викладене, позивач при самостійній подачі позовної заяви мав сплатити до бюджету державне мито в розмірі 85 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн., що встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 (зі змінами від 05.08.2009 р.).

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів солідарно.

Керуючись ст. ст. 2, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області та Приватного підприємства „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” про зобов’язання звільнити об’єкт оренди задовольнити.

2.          ВИЗНАТИ недійсним на майбутнє договір оренди від 22 квітня 2004 року, укладений між Комінтернівською районною державною адміністрацією (67500, Одеська область, смт. Комінтернівське, пр. 40-річчя Визволення, 1; ідент. код 04057155) та Приватним підприємством „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” (67600, Одеська область, м. Біляївка, вул. Комітетна, 55; код ЄДРОПУ 32682483).

3.          Зобов’язати Приватне підприємство „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” (67600, Одеська область, м. Біляївка, вул. Комітетна, 55; код ЄДРОПУ 32682483) звільнити водний об’єкт місцевого значення - Сичавський ставок № 1 загальною площею 40,2718 га, який знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Сичавська сільська рада.

4. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” (67600, Одеська область, м. Біляївка, вул. Комітетна, 55; код ЄДРОПУ 32682483) до державного бюджету України (Головне Управління Держказначейства України в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, р/р 31114095700008 МФО 828011 КБК 22090200) держмито в сумі 42/сорок дві/грн. 50 коп.

6. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства „Інформаційно-сервісна компанія „Південь” (67600, Одеська область, м. Біляївка, вул. Комітетна, 55; код ЄДРОПУ 32682483) до бюджету (Головне Управління Держказначейства України в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, р/р 31217259700008 МФО 828011 КБК 22050000) витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 118/сто вісімнадцять/грн. 00 коп.

7. СТЯГНУТИ з Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області (67500, Одеська область, смт. Комінтернівське, пр. 40-річчя Визволення, 1; ідент. код 04057155) до державного бюджету України (Головне Управління Держказначейства України в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, р/р 31114095700008 МФО 828011 КБК 22090200) держмито в сумі 42/сорок дві/грн. 50 коп.

8. СТЯГНУТИ з Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області (67500, Одеська область, смт. Комінтернівське, пр. 40-річчя Визволення, 1; ідент. код 04057155) до бюджету (Головне Управління Держказначейства України в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, р/р 31217259700008 МФО 828011 КБК 22050000) витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 118/сто вісімнадцять/грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Рішення підписано 26.04.2010 р.

Суддя