Рішення № 106112481, 31.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 серпня 2022 року справа №640/20241/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління Національної поліції України у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ Нацполіції)про1) визнання протиправним та скасування наказу заступника Голови Національної поліції України - начальника Головного управління Національної поліції України у м. Києві №289 від 19 березня 2021 року «Про застосування дисциплінарного стягнення», до дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 (з обслуговування житлового масиву «Воскресенка») Дніпровського управління поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у виді звільнення зі служби в поліції; 2) визнання протиправним та скасування наказу заступника Голови Національної поліції України - начальника Головного управління Національної поліції України у м. Києві №348 о/с від 19 березня 2021 року про звільнення зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 (з обслуговування житлового масиву «Воскресенка») Дніпровського управління поліції; 3) поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 (з обслуговування житлового масиву «Воскресенка») Дніпровського управління поліції ГУ Нацполіції з 20 березня 2021 року; 4) зобов`язати ГУ Нацполіції здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 20 березня 2021 року по дату поновленняВ С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про незаконність його притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його незаконно звільнено зі служби в поліції, оскільки в оскаржуваних наказах не зазначено у чому саме полягає дисциплінарний проступок; позивача не визнано винним у встановленому законом порядку у вчиненні проступку, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виразились у відмові від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ухвалою від 23 липня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва поновив ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду та відкрив провадження в адміністративній справі №640/20241/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у позові у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 звільнено на підставі висновку службового розслідування, у якому встановлено факт вчинення дисциплінарного проступку; керуючи транспортним засобом з явними ознаками сп`яніння та, застосувавши табельну вогнепальну зброю, скоїв вчинок, який негативно впливає на імідж та репутацію, а також підриває авторитет Національної поліції України, чим порушив вимоги пункту 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; факт притягнення позивача у встановленому порядку до адміністративної відповідальності, свідчить про порушення останнім присяги працівника поліції, норм службової та професійної етики, що призвело до дискредитації звання працівника поліції.

Відповідь на відзив не містить підпису позивача, а тому судом до уваги не приймається.

Дослідивши наявні у справі докази, приймаючи до уваги висновки Верховного Суду, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Згідно з наказом ГУ Нацполіції від 19 березня 2021 року №289 «Про застосування дисциплінарного стягнення до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 », за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 2, 6, 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпунктів 4, 5 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВC України від 09 листопада 2016 року №1179, абзацу 1 пункту 2 розділу III Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01 лютого 2016 року №70, до дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 (з обслуговування житлового масиву «Воскресенка») Дніпровського управління поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі поліції.

Наказом ГУ Нацполіції від 19 березня 2021 року №348о/с «По особовому складу», відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 (з обслуговування житлового масиву «Воскресенка») Дніпровського управління поліції, звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (тут і далі нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть, зокрема, дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (частина перша статті 19 Закону України «Про Національну поліцію»).

Як визначає частина друга статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (далі по тексту - Дисциплінарний статут).

Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

До поліцейських може застосовуватися такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції (пункт 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту).

Частиною першою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Відповідно до частини другої статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (частина третя статті 14 Дисциплінарного статуту).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності є порушення службової дисципліни. У свою чергу, службова дисципліна полягає у дотриманні вимог законодавства та неухильному виконанні службових обов`язків.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, з метою встановлення обставин дисциплінарного проступку, визначення його тяжкості, заподіяної шкоди та ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на дисциплінарного стягнення передує проведення службового розслідування.

Вирішуючи цей спір, суд має виходити з обставин, встановлених службовим розслідуванням, характеру дисциплінарного проступку, мотивів, за яких його вчинено та якими доказами це підтверджується.

Як вбачається зі змісту спірного наказу, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 2, 6, 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпунктів 4, 5 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВC України від 09 листопада 2016 року №1179, абзацу 1 пункту 2 розділу III Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01 лютого 2016 року №70.

Так, згідно з пунктами 2, 6, 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини.

Відповідно до підпунктів 4, 5 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВC України від 09 листопада 2016 року №1179 (далі по тексту - Правила), поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.

З метою зменшення кількості випадків застосування поліцейських заходів примусу поліцейський повинен проявляти розсудливість, відкритість, почуття справедливості, володіти комунікативними навичками (переконання, ведення переговорів тощо), а в необхідних випадках мати керівні та організаційні якості.

Вогнепальна зброя і боєприпаси після виконання службових обов`язків або в разі відсутності потреби негайно здаються на зберігання до чергової частини органу (закладу, установи) поліції (абзац 1 пункту 2 розділу III Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01 лютого 2016 року №70).

Суд встановив, що на підставі наказу ГУ Нацполіції від 19 березня 2021 року №550, дисциплінарною комісією проведено службове розслідування, за результатами якого складено висновок за фактом події за участю старшого лейтенанта поліції Нечипорука О.Ф. та відкриття кримінального провадження від 19 березня 2021 року.

У ході проведення службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем, виїжджав з території автозаправної станції, в напрямку проспекту Броварського, у м. Києві, та створив загрозу безпеці дорожнього руху, не надавши переваги автомобілю Porshe Panamera, в результаті чого між водіями вказаних транспортних засобів відбувся конфлікт, у ході якого ОСОБА_1 застосував відносно водія Porshe Panamera табельну вогнепальну зброю, при цьому влучив у ліву ногу останнього.

На місці події зупинився автомобіль NISSAN MICRA, водій вийшов на вулицю і намагався припинити конфліктну ситуацію, що виникла між водієм автомобіля Porshe Panamera та ОСОБА_1 , який у цей час спрямував вогнепальну зброю у напрямку водія NISSAN MICRA, здійснивши один постріл. ОСОБА_2 (дружина ОСОБА_1 ), під час пострілу, схопила правою рукою ствол табельної вогнепальної зброї, намагаючись його відвести, внаслідок чого отримала наскрізне вогнепальне поранення правої руки, а куля влучила у водійські двері автомобіля NISSAN MICRA.

Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 , у порушення вимог пункту 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, підпунктів 4, 5 розділу IV Правил та абзацу 1 пункту 2 розділу III Інструкції, не вжив заходів з метою недопущення конфліктної ситуації і негайної здачі табельної вогнепальної зброї до чергової частини відділу моніторингу Дніпровського УП після виконання службових обов`язків, при цьому допустив її застосування.

Обставини, встановлені у висновку службового розслідування підтверджуються відеозаписами з камер спостереження, розташованими на Броварському проспекті у м. Києві та з портативних відеореєстраторів поліцейських.

Крім того, інформацію про вказану подію опубліковано в мережі Інтернет, зокрема, на веб-сайтах: https://kievvlast.com.ua, https://antikor.com.ua, https://bastion.tv/.

Також, дисциплінарною комісією з`ясовано, що ОСОБА_1 запропоновано у встановленому порядку пройти медичний огляд з метою встановлення ступеня сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проте останній відмовився у присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

На підтвердження вказаних висновків, відповідач надав в матеріали справи протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №012171, складений відносно ОСОБА_1 , письмові пояснення вказаних свідків та відеозапис на CD-диску.

Крім того, постановою Деснянського районного суду від 15 червня 2021 року у справі №755/5391/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено адміністративне стягнення з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять пояснень позивача про обставини події, що стала предметом службового розслідування, а також заперечень щодо встановлених порушень.

Таким чином, матеріали справи підтверджують, що позивач вчинив дисциплінарний проступок, що викликав суспільний резонанс, що виразився у допущенні конфліктної ситуації, застосуванні вогнепальної зброї відносно громадян, нездачі табельної вогнепальної зброї до чергової частини відділу моніторингу Дніпровського УП після виконання службових обов`язків, відмові від проходження медичного огляду з метою встановлення ступеня сп`яніння, що негативно впливає на репутацію Національної поліції України.

Вимогами чинного законодавства, до поліцейського висуваються підвищені вимоги, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Правову позицію аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2020 року у справі №260/1118/18.

Враховуючи встановлені службовим розслідуванням обставини, вбачається, що позивач вчинив дії, які полягають у не дотриманні законодавства, не захисті та не охороні від протиправних посягань на життя, здоров`я, права і свобод громадянина та ігнорував вимоги статті 18 Закону України «Про Національну поліцію».

Отже, у ході проведення службового розслідування, встановлено факт підтвердження відомостей, які стали підставою для його призначення.

У свою чергу факт вчинення встановлених розслідуванням дій підриває авторитет і довіру до поліції як органу державної виконавчої влади, який покликаний захищати життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №817/1303/16.

При вирішенні спору суд погоджується із позицією відповідача про те, що порушення позивачем моральних та етичних приписів може сприйматися як спроба підриву довіри до Національної поліції, що безумовно впливає на рівень авторитету та довіри до органів поліції з боку суспільства.

Поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги поліцейського.

Суд також погоджується з позицією відповідача, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є пропорційним обставинам, встановленим у ході службового розслідування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції на підставі оскаржуваних наказів є правомірним.

Оскільки суд встановив правомірність звільнення позивача, позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач довів правомірність прийняття спірних наказів з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у свою чергу позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління Національної поліції України у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15; ідентифікаційний код 40108583).

Суддя В.А. Кузьменко