Рішення № 106112438, 30.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2022 року м. Київ № 640/1347/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у письмовому порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Огібеніна Л.І. від 13.12.2021 за виконавчим провадженням № 65978199 про повернення виконавчого документу стягувачу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем без законних підстав було повернуто без виконання виконавчий лист. Підставою винесення вказаної постанови слугувало повідомлення боржника про проведення перерахунку у відповідності до рішення суду, однак боржник вказав, що виплатити зазначені кошти не можливо оскільки бюджетною програмою, виплати по рішеннях суду не передбачено. Позивач вважає, що вказаною постановою державний виконавець порушив її права гарантовані ст. 124 Конституцією України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2022 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2022 відкрито провадження в справі та призначено судове засідання на 15.02.2022.

Також, ухвалою суду витребувано у відповідача завірені належним чином матеріали ВП № 65978199.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

15.02.2022 судом ухвалено продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

18.02.2022 від відповідача на виконання вимог ухвали суду, надійшли матеріали ВП № 65978199, при цьому, відзив на позовну заяву не надходив, як і не надходили письмові пояснення щодо спору від третьої особи, з огляду на що, суд вирішує за можливе розглянути спір у письмовому провадженні на підставі наявних у справі матеріалів.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Як вбачається із матеріалів даної справи, ОСОБА_1 , з березня 1993 року по червень 2012 року працювала на посаді судді Ворошиловського районного суду міста Донецька, з червня 2012 року по грудень 2017 - суддя Вищого адміністративного суду України.

26.12.2017 наказом Вищого адміністративного суду України № 554-К від 26.12.2017, позивача було відраховано зі штату суду у зв`язку із звільненням у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 14.12.2017 № 4079/0/15-172.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 січня 2021 року у справі № 640/9758/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві було задоволено повністю: визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови в зарахуванні до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, половину строку навчання на денному відділенні у вищому навчальному закладі - економіко-правовому факультеті Донецького державного університету з 01.09.1984 по 01.08.1989, що становить 2 роки, 5 місяців та 18 днів; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві зарахувати мені до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, половину строку навчання на денному відділенні у вищому навчальному закладі - економіко-правовому факультеті Донецького державного університету з 01.09.1984 по 01.08.1989, що становить 2 роки, 5 місяців та 18 днів; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві встановити мені щомісячне довічне грошове утримання, як судді у відставці, у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 27.12.2017 року. зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 27.12.2017 року в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру, з врахуванням раніше виплачених сум; стягнуто на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1681,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.

На виконання вказаного рішення, позивачу видано відповідні виконавчі листи, які були пред`явлені мною до виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (відповідач).

Однак, постановою головного державного виконавця Огібеніна Л.І. про повернення виконавчого документа стягувачу від 13.12.2021 ВП №65978199, позивачу було повернуто виконавчий лист від 04.06.2021 у справі № 640/9758/20, відповідно до якого, виконанню підлягало рішення суду у частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату мені щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 27.12.2017 року в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру, з врахуванням раніше виплачених сум.

У якості підстави для повернення виконавчого листа, державний виконавець визначив пункт 9 частини 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а також вказав на те, що згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві сума доплати (боргу) по перерахунку становить 45923,88 грн., однак у боржника відсутні бюджетні фінансування на погашення заборгованості.

Позивач вважає, що постанова державного виконавця є протиправною та підлягає скасуванню.

Наведене і зумовило звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Спеціальним Законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до норм статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом частини другої цієї статті виконавець зобов`язаний, зокрема: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Так, статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження», визначені підстави для повернення виконавчого документу стягувану, - виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема: 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Аналогічно, згідно положень статті 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. Крім того, невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Від того, чи будуть виконуватись судові рішення, залежить ефективність судової влади в країні. Відтак, якщо виконання рішення не відбувається в добровільному порядку, держава зобов`язана вжити необхідних заходів для його примусового виконання, у т.ч. через застосування примусу та санкцій (покарання) за ухилення від виконання рішення суду.

Верховний Суд у постанові у справі № 619/562/18 від 20 січня 2020 року вказав, що допоки рішення суду не виконано, дії державного/приватного виконавця не можуть бути визнані правомірними.

Судом досліджено, що в оскаржуваній постанові державний виконавець зазначив, що виплату заборгованості за рішенням суду (45923,88 грн.) буде здійснено в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету. Тож, з наведеного слідує, що рішення суду, яке є обов`язковим до виконання, у визначеному у цьому рішенні порядку не виконано боржником. Жодних питань щодо зміни встановленого рішенням суду від 11.01.2021 у справі № 640/9758/20 порядку його виконання сторонами провадження не порушувалося.

Водночас, ані чинне національне законодавство, ані практика Європейського суду з прав людини, не містить правових норм, які б дозволяли іншим державним органам, органам місцевого самоврядування, установам, юридичним особам тощо змінювати на власний розсуд встановлений судом спосіб чи порядок виконання зобов`язального характеру рішення суду, яке набрало законної сили.

Суд звертає увагу на те, що резолютивною частиною рішення суду у справі № 640/9758/20 на боржника покладався обов`язок здійснення не тільки перерахунку довічного грошового утримання з 27.12.2017, але й його виплати з врахуванням раніше виплачених сум, без обмеження максимальним розміром.

А й отже, наведені відповідачем в оскаржуваній постанові мотиви, не відповідають дійсним обставинам спірних правовідносин.

Крім того, повертаючи виконавчий документ стягувачу та ухвалюючи відповідну постанову від 13.12.2021, відповідач керувався пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якого, виконавчий документ повертається стягувану, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

У той же час, відповідачем не наведено норм закону, яким встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника - Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, а також не надано доказів щодо відсутності у такого боржника іншого майна чи коштів, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника.

Чинним законодавством визначено певний порядок та механізм виконання рішень ,за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії. Здійснюючи примусове виконання судових рішень, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру, оскільки сам факт неможливості виконати рішення суду боржником не є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу.

Крім того, за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця, рішення суду залишилось невиконаним, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо того, що оскаржувана постанова фактично не містить жодного обґрунтування наявності правових підстав для повернення виконавчого документа, з якими пункт 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» пов`язує можливість повернення виконавчого документу стягувану, не зважаючи на те, що спірна постанова винесена саме на підставі цього положення Закону.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про те, що спірна постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувану ВП № 65978199 від 13.12.2021 не відповідає визначеним частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України критеріям, а відтак, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

За наслідком розгляду даного спору, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, у відповідності до норм ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255, 287 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Огібеніна Л.І. від 13.12.2021 за виконавчим провадженням №65978199 про повернення виконавчого документу стягувачу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.)

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Відділ примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 43315602, 020002, вул. Є.Сверстюка, 15 (3 поверх)).

Суддя В.І. Келеберда