Рішення № 106112110, 25.08.2022, Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа № 571/1493/20

Провадження № 2/571/6/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2022 року смт. Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області, в складі: судді одноособово Комзюк А.Ф., за участі секретаря судового засідання Гордійчук Т.О., представника позивачів-адвоката Шміда В.В., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кузьменюк-Волошиної Н.М., представника третьої особи Гвоздецької О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державного реєстратора виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левчука Юрія Сергійовича, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Токова Василя Григоровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачів: Комунальне підприємство «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради, Рокитнівська селищна рада Рокитнівського району Рівненської області, про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду і зазначеним з позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 жовтня 1996 року ОСОБА_3 , її чоловіком, ОСОБА_5 в процесі приватизації державного житлового фонду була набута у спільну часткову власність (приватизована) по частці за кожним трьохкімнатна житлова квартира АДРЕСА_1 на підставі розпорядження органу приватизації - виконавчого комітету Рокитнівської селищної ради №421 від 16.10.1996 року. Право власності підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим виконавчим комітетом Рокитнівської селищної ради 16.10.1996 року та зареєстрованого Рівненським обласним БТІ під р.№6-143-373. З 2004 року вона є єдиним власником даної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частки, нотаріально посвідченого Рокитнівською держнотконторою 28.10.2004 року р.№2031. Право власності на 1/2 частки підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Рівненським обласним БТІ 03.12.2004 року, номер витягу: 5698206.

28 грудня 2000 року ОСОБА_2 (дівоче прізвище ОСОБА_6 ), її матір`ю, ОСОБА_7 , та вітчимом, ОСОБА_8 , в процесі приватизації державного житлового фонду була набута у спільну сумісну власність (приватизована) трьохкімнатна житлова квартира АДРЕСА_2 на підставі розпорядження органу приватизації - виконавчого комітету Рокитнівської селищної ради №884 від 28.12.2000. Право власності підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим виконавчим комітетом Рокитнівської селищної ради 28.12.2000 та зареєстрованого Рівненським обласним БТІ під р.№8-201-890. З 2007 року вона є єдиним власником даної квартири на підставі договору дарування 2/3 її частки, нотаріально посвідченого Тарасюком Г.Б. приватним нотаріусом Рокитнівського районного нотаріального округу 01.03.2007 р.№517. Право власності на 2/3 частки підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Рівненським обласним БТІ 18.04.2007, номер витягу: 14289292.

Крім приватизованих квартир, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», вони, позивачі, є співвласниками і допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, а саме допоміжного приміщення, сараю (цегляного, довжиною 31м, шириною 9,10м), розташованого окремо на прибудинковій території, приналежній до багатоквартирних житлових будинків в АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .

В червні 2020 року їм стало відомо про те, що на сесії Рокитнівської селищної ради Рокитнівського району Рівненської області, скликаної на 23 червня 2020 року, буде розглядатися заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідач) про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом викупу орієнтовною площею 0,07 га із цільовим призначенням для обслуговування закладів торгівлі, тобто під допоміжним приміщенням співвласників (сараєм), набутим відповідачем ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 01.03.2019 та від 02.03.2019 у ОСОБА_4 .

30 вересня 2020 року Рокитнівською селищною радою на письмову вимогу ОСОБА_2 було видано завірені копії вищевказаних документів: заяви, договорів купівлі-продажу 1/2 часток нежитлової цегляної будівлі, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Попередньо, 29.09.2020 року ними (через представника) була отримана Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відносно державної реєстрації прав власності на нежитлову будівлю, за адресою: АДРЕСА_5 .

Із отриманих документів стало відомо, що 14 лютого 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левчуком Юрієм Сергійовичем було здійснено державну реєстрацію права власності на допоміжне приміщення співвласників багатоквартирних будинків як на нежитлову будівлю, цегляну, заг. площею 283,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта:1768349456250 (далі - спірне майно) за відповідачем ОСОБА_4 на підставі рішення Рокитнівської селищної ради №257 від 26.08.2016 та свідоцтва про право власності р.№3, виданого Рокитнівським міжгосподарським лісгоспом 11.12.1999 та внесено запис про право власності: 30350108, видано витяг про реєстрацію права власності.

01 березня 2019 року приватним нотаріусом Токовим Василем Григоровичем Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області нотаріально посвідчено договір купівлі- продажу (в Реєстрі речових прав зазначено договір дарування) р.№259, згідно якого відповідач ОСОБА_4 продав 1/2 частки спірного майна відповідачу ОСОБА_1 та внесено запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: 30597386.

02 березня 2019 року відповідачем нотаріусом Токовим В.Г. нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу р.№261, згідно якого відповідач ОСОБА_4 продав 1/2 частки спірного майна відповідачу ОСОБА_1 та внесено запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: 30604207.

Також стало відомо, що 17.08.2020 технічна інвентаризація та реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_5 в період до 11.12.1999 року за заявою Рокитнівського міжгосподарського лісгоспа - не проводилися, такі дії також не проводилися після вказаної дати за заявою вказаного підприємства та/або інших осіб.

27 серпня 2020 року із письмової відповіді Головного управління статистики у Рівненській області від 26.08.2020 року стало відомо, що Рокитнівський міжгосподарський лісгосп Міністерства сільського господарства України в базі даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) не значиться; Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України сформований відповідно до постанови КМУ від 22.01.1996 року №118 на основі Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України, затвердженого постановою КМУ від 14.07.1993 року №538.

Вважають, що рішення та дії відповідача держреєстратора ОСОБА_9 , вчинені 14 лютого 2019 року щодо здійснення державної реєстрації права власності на спірне майно за відповідачем ОСОБА_4 не відповідають вимогам закону та порушують їхні цивільні права як співвласників спірного майна (сараю), що є об`єктом права спільної власності співвласників багатоквартирних будинків по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ; усі наступні дії, зчинені на їх виконання - також є протиправними.

Зазначають, що з моменту приватизації квартир, в силу вимог закону, вони одночасно набули права спільної власності на спірне майно (допоміжне приміщення, цегляний сарай) , який розташований на прибудинковій території, приналежній до багатоквартирних житлових будинків в АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .

14 лютого 2019 року відповідачем держреєстратором ОСОБА_9 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 45588016 від 19 лютого 2019 року, за відповідачем ОСОБА_10 зареєстровано право власності на спірне майно (реєстраційний номер об`єкта: 1768349456250), внесено запис про право власності: 30350108.

В якості правовстановлюючого документу відповідачем ОСОБА_4 подано до відповідача держреєстратора ОСОБА_9 свідоцтво про право власності р.№3, видане Рокитнівським міжгосподарським лісгоспом 11.12.1999 та рішення Рокитнівської селищної ради №257 від 26.08.2016 «Про перейменування, вулиць смт.Рокитне Рокитнівського району Рівненської області».

Проте, свідоцтво про право власності на спірне майно, видане державним підприємством як підстава для державної реєстрації права власності не було передбачене серед переліку підстав, визначених законом на час виникнення спірних правовідносин, проведення державної реєстрації прав 14.02.2019.

Однак, державним реєстратором здійснено державну реєстрацію права власності на спірне майно всупереч вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин).

Також вважають, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно (нежитлову будівлю), видане державним підприємством - не відноситься до інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Крім того, поданий відповідачем ОСОБА_4 документ в якості правовстановлюючого, не був передбачений у переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадилася державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, на момент його видачі 11.12.1999, а вказане державне підприємство не відносилося до переліку органів, наділених законодавством України повноваженнями по оформленню права власності на об`єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності за відповідним зразком.

Порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в Україні станом на дату видачі такого свідоцтва визначався Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затв. наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.98 №121.

Відтак, пред`явлене в якості правовстановлюючого документу, свідоцтво про право власності р.№ НОМЕР_1 , видане Рокитнівським міжгосподарським лісгоспом Міністерства сільського господарства України 11.12.1999 не є підставою для державної реєстрації права власності на майно за відповідачем ОСОБА_4 (стаття 27 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), та не створює жодних юридичних наслідків, а тому не може порушувати будь-чиїх прав.

Рішення Рокитнівської селищної ради №257 від 26.08.2016 «Про перейменування вулиць смт.Рокитне Рокитнівського району Рівненської області», внесене відповідачем держреєстратором ОСОБА_9 як підставу для державної реєстрації, теж не є такою згідно закону (стаття 27 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), а свідчить лише про перейменування вулиць в смт.Рокитне, зокрема АДРЕСА_3 .

Крім того, ними було з`ясовано, що Рокитнівською селищною радою не приймалося рішення про присвоєння поштових номерів будь якому об`єкту нерухомого майна, зокрема: АДРЕСА_6 , що пітверджується письмовою довідкою, виданою селищною радою 07.08.2020 року.

Відтак вважають, що відповідачем держреєстратором ОСОБА_9 порушено вимоги законодавства та їх цивільні права як співвласника багатоквартирного будинку внаслідок прийняття оскаржуваного рішення №45588016 від 19 лютого 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за відповідачем ОСОБА_4 на спірне майно та здійснення державної реєстрації прав, запис про право власності: 30350108.

Оскільки рішення та дії відповідача держреєстратора Левчука Ю.С. щодо офіційного визнання та підтвердження факту набуття права власності на спірне майно за відповідачем ОСОБА_4 є протиправними та порушують їх цивільні права як співвласників багатоквартирного будинку, вважаємо протиправними усі наступні дії щодо укладення та нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу спірного майна та державної реєстрації права власності на спірне майно за відповідачем ОСОБА_1 .

З моменту приватизації об`єкту державного житлового фонду, квартири у багатоквартирному будинку, вони постійно користувалися та користуються спірним майном (допоміжним приміщенням, сараєм) до цього часу; згоди щодо державної реєстрації права власності на спірне майно за відповідачем ОСОБА_4 вони не надавали; судового рішення щодо права власності на спірне майно за відповідачем ОСОБА_4 - не існує. Тому, вони мають право витребувати у відповідача ОСОБА_1 спірне майно, яке вибуло із їх володіння не з їхньої волі, у його володіння, набуте останнім за відплатними договорами та скасування державної реєстрації прав власності на спірне майно на підставі вказаних відплатних договорів.

Покликаючись на норми статей 19, 41, 55 Конституції України, рішенням Конституційного суду України від 02.03.2004 року №4-рп/2004, та від 13.12.2000 №1-16/2000, Закони України «Про власність, «Про приватизацію невеликих державних підприємств», «Про приватизацію державного майна» державного житлового фонду», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», правові позиції Верховного суду , норми Цивільного кодексу УРСР та Цивільного кодексу України, просили:

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левчука Юрія Сергійовича, індексний номер: 45588016 від 19 лютого 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на нежитлову будівлю загальною площею 283,9 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер: 1768349456250, запис про право власності: 30350108) за ОСОБА_4 .

Витребувати у ОСОБА_1 нежитлову будівлю загальною площею 283,9 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 .

Скасувати державну реєстрацію права власності на 1/2 частки нежитлової будівлі загальною площею 283,9 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер: 1.768349456250) за ОСОБА_1 , вчинену приватним нотаріусом Токовим Василем Григоровичем Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області 01 березня 2019 року, номер запису про право власності: 30597386.

Скасувати державну реєстрацію права власності на 1/2 частки нежитлової будівлі загальною площею 283,9 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер: 1768349456250) за ОСОБА_1 , вчинену приватним нотаріусом Токовим Василем Григоровичем Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області 02 березня 2019 року, номер запису про право власності: 30604207.

Судові витрати стягнути з відповідачів на їх користь.

Ухвалою суду від 13 листопада 2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

16 квітня 2021 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву згідно якого він проти позову заперечує, вважає його необгрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, оскільки позовні вимоги не ґрунтуються на законних підставах та є непідкріпленими належними та допустимими доказами, які б стосувалися предмету доказування у справі.

Зазначає, що у позовній заяві та додатками до такої позивачі не доводять порушеного права та охоронюваного законом інтересу в контексті заявлених позовних вимог, а тому позов не підлягає до задоволенню. Жодні права та інтереси ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не порушені, оскільки такі нею не набуті у відповідності до законодавства України, і відповідно не посвідчені належними документами, які б встановлювали набуття нею відповідного права.

Позивачі вважають, що крім приватизованих квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 вони обидві є співвласниками і об`єкту нерухомого майна, який належить ОСОБА_1 відповідно до договорів купівлі-продажу, посвідчених 01.03.2019 року приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Токовим В. Г..

Зокрема, 01 березня 2019 року ОСОБА_11 придбав у ОСОБА_4 нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 даної нежитлової будівлі здійснено за 97 688 грн..

Вказаний об`єкт позивачі вважають допоміжним приміщенням будинку АДРЕСА_4 , називають його сараєм та вважають, що він розташований на прибудинковій території, яка приналежить до багатоквартирних житлових будинів в АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , однак такі доводи є суб`єктивними.

Згідно наданих документів ОСОБА_3 , а саме: свідоцтва про право власності на житло від 16.10.1996, свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.10.2004 не вбачається набуття ОСОБА_3 , ні ОСОБА_5 права власності на об`єкт нерухомості, або ж його частинку, який придбав 01.03.2019 ОСОБА_11 , а відповідно, якщо ОСОБА_5 не набув такого права власності за життя, то відповідно ОСОБА_3 не могла його успадкувати від ОСОБА_5 ..

Згідно наданих документів ОСОБА_2 , а саме: свідоцтва про право власності на житло від 28.12.2000, договору дарування часток квартири від 01.03.2007 року не вбачається набуття ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_7 , ні ОСОБА_8 права власності на описане у позові допоміжне приміщення/сарай, або ж його ж його частинку, а відповідно, якщо ні ОСОБА_7 , ні ОСОБА_8 не набули таких прав власності, то відповідно вони не обдарували такими правами ОСОБА_12 при укладанні договору дарування часток, що і вбачається з самого договору.

Отже, при її приватизації квартири АДРЕСА_9 для ОСОБА_3 та для ОСОБА_5 жодного іншого допоміжного приміщення будинку, будівлі чи споруди на прибудинковій території, в тому числі сараю, про який позивач вказує у позовній заяві не передавалося, що і підтверджено Свідоцтвом про право власності на житло від 16.10.1996 та характеристикою квартири (кімнат, будинку) та її (його) обладнання, які наведені у технічному паспорті, складеного 16.10.1996, який є складовою частиною свідоцтва про право власності на житло.

Також, окрім квартири АДРЕСА_8 для ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 при її приватизації жодного іншого допоміжного приміщення будинку, будівлі чи споруди на прибудинковій території, в тому числі сараю, про який позивач вказує у позовній заяві не передавалося, що і підтверджено свідоцтвом про право власності на житло від 28.12.2000 та характеристикою квартири (кімнат, будинку) та її (його) обладнання, які наведені у технічному паспорті, складеного 28.12.2000, який є складовою частиною свідоцтва про право власності на житло.

Крім того, жодних доказів того, що у будинку АДРЕСА_4 було та є будь-яке допоміжне приміщення, зокрема об`єкт нерухомості, які позивачі називають сараєм, - позивачами не надано. Як і не надано доказів, що нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , яку купив ОСОБА_1 у ОСОБА_14 01 березеня 2019 року за 97 688 грн. являлася коли-небудь допоміжним приміщенням будинку АДРЕСА_4 .

Покликаючись на правові позиції Верховного суду, Постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014, норми статтей ЦК України, просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державного реєстратора виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левчука Ю.С., ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Токов В.Г., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради, Рокитнівська селищна рада Рокитнівського району Рівненської області, про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та стягнути з позивачів судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 14 квітня 2021 року підготовче провадження по цивільній справі закінчено та призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 11 серпня 2021 року замінено у справі відповідача 1 - державного реєстратора виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левчука Юрія Сергійовича на правонаступника - виконавчий комітетКорнинської сільськоїради Рівненськогорайону Рівненськоїобласті.

Позивач ОСОБА_15 позовні вимоги підтримала та доповнила, що проживає в АДРЕСА_10 з 1996 року. Зазначену квартиру батьки отримали раніше, але згодом мати подарували їй. Одночасно з того часу користується сараєм, який знаходиться у спірній будівлі. Те, що вказана будівля належала міжгосподарському лісгоспу не знала. Незадовго до звернення з позовом до суду стало відомо, що право власності на будівлю зареєстровано на ОСОБА_16 . Вважає, що відповідач незаконно оформив право власності на зазначену будівлю.

Позивач ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала та доповнила, що проживає в АДРЕСА_11 . Будинок побудований у 1967 році, вона заселилася в нього у 1978 році. Одночасно з отриманням квартири від попереднього мешканця квартири до неї перейшов сарай у спірній будівлі. Їй відомо, що спірна будівля (сарай) побудована ще за польських часів, у цій будівлі знаходилася пилорама. Однак, ще за радянських часів будівля була поділена на рівні частини (сараї), які використовуються мешканцями будинку АДРЕСА_4 та будинку АДРЕСА_3 . Кожній квартирі з двох будинків виділено по сараю площею приблизно 2м*2,5м. Однак, будівля не перебувала на балансі в селищній раді. Після пожежі у 1993 році відновленням будівлі займалися селищна рада та мешканці обох будинків, міжгосподарський лісгосп участі у відновленні не приймав. Після 1999 року міжгосподарський лісгосп ніколи не користувався цією будівлею та не звертався до неї чи інших мешканців будинку щодо незаконного користування цією будівлею. Інвентаризація будівлі не проводилась, відповідачів не знає, вони ніколи не пред`являли жодних вимог щодо спірної будівлі.

Представник позивачів-адвокат Шмід В.В. позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та доповнив, що позивачі, являючись власниками приватизованих квартир, є співвласниками будівлі сараю, яка знаходиться на прибудинковій території. Позивачі тривалий час відкрито, добросовісно користуються зазначеною будівлею, жодні інші особи не претендували і не претендують на цю будівлю. До звернення Бежаєва в Рокитнівську селищну раду ніхно із мешканців обох багатоквартирних будинків не знав, що у 1999 році на спірну будівлю Рокитнівським міжгосподарським лісгоспом було видане свідоцтво про право власності. Крім того, Державний реєстратор Левчук здійснюючи реєстрацію права власності на спірну будівлю діяв поза межами закону, оскільки зазначене підприємство не було тим органом, що був наділений правом видавати свідоцтво про право власності. Бвльш того, свідоцтво не було передбачене переліком документів, на підставі яких можна було здійснити реєстрацію права власності. Єдиним документом реєстрації права власності був договір купівлі-продажу. При вчиненні реєстраційних дій державний реєстратор не перевірив вказаних обставин та неправомірно зареєстрував за Сиротою право власності на будівлю сараю, з огляду на що, основсті вимоги позивачів пред`являються до державного реєстратора Левчука. Оскільки ОСОБА_17 у подальшому продав спірну будівлю сараю ОСОБА_16 , власники мають право витребувати у добросовісного набувача своє майно, тому вимоги також пред`являються до Сироти і ОСОБА_16 . Одним із належних способів захисту власника майна є скасування реєстрації права власності, просять скасувати державну реєстрацію права власності спірної будівлі. Вважають, що витребування майна у добросовісного набувача жодним чином не обтяжує становища такого набувача, оскільки він може пред`явити вимогу до продавця та вимагати розірвання договорів купівлі-продажу та повернення грошових коштів. Просять позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, стягнути судові витрати.

Представник позивачів-адвокат Сулковський Б.П. повністю підтримав адвоката Шміда В.В., просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області в судове засідання повторно не з`явився, хоч про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Заяв та клопотань до суду не надходило.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кузьменюк-Волошина Н.М. зазначила, що відповідач заперечує позовні вимоги повністю з огляду на те, що він являється добросовісним набувачем нерухомого майна - нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , що була оплатно придбана ним згідно договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Токовим В. Г.. Статус добросовісного набувача ОСОБА_1 вказаного об`єкту нерухомості позивачами не оспорювався та не доводився у межах даної справи.

Реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за попереднім власником об`єкту - ОСОБА_4 була здійснена 14 лютого 2019 року, індексний номер витягу: 156835703, номер запису про право власності: 30350108, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1768349456250, а тому враховуючи те, що ОСОБА_18 є добросовісним набувачем, він 01.03.2019 року та 02.03.2019 року не повинен був перевіряти історію придбання нерухомості ОСОБА_4 та робити висновки щодо правомірності виникнення права на майно, а купив дане майно, покладаючись на відомості про речові права, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, керуючись принципом реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю.

Позбавлення ОСОБА_1 , як добросовісного набувача, права власності на вказаний об`єкт становитиме для нього надмірний тягар, що становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, про що вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 02.11.2021 року по справі №925/1351/19, де суд касаційної інстанції звернув увагу про втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання.

Крім того вважає, що жодні права та інтереси ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не порушені, оскільки ними такі права не були набуті у відповідності до законодавства України, і відповідно не посвідчені належними документами, які б встановлювали набуття ними відповідного права. Доводи позивачів про порушення їх прав чи інтересів є абстрактними та не містять жодного обґрунтування та не знайшли такого і під час слухання справи у суді.

У позовній заяві та додатками до такої позивачі не доводять порушеного права та охоронюваного законом інтересу в контексті заявлених позовних вимог, а тому позов не підлягає до задоволенню.

Наданими копіями документів підтверджується лише право позивачів на квартири АДРЕСА_12 та АДРЕСА_9 , яке вони набули праві власності без жодної площі (частки) у названому позивачами допоміжному приміщенні, сараю. У наданих довідках позивачів про склад сім`ї та займані приміщення будинку, будівлі та споруди на прибудинковій території та Характеристиках квартири (кімнат, будинку) та її (його) обладнання, які наведені у технічному паспорті позивачів абсолютно не вказується про жоден сарай, комору, кладовку.

Позивачами не надано суду доказів про те, що спірні господарські приміщення (сараї) надавалися їм у користування у встановленому законом порядку, та що ці будівлі є допоміжними приміщеннями будинку, і належать на праві спільної сумісної власності усім мешканцям будинку. Спірні приміщення не перебувають у спільній власності мешканців будинку, оскільки не є приміщеннями, визначеними у частині другій статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та частині другій статті 382 ЦК України, вони не є допоміжними і у них не знаходиться технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до яких експлуатація житлового будинку є неможливою, також вони чи якась з їхніх частин не використовувались для обслуговування будинку. Господарські будівлі - сараї площею 24,6 кв.м. та площею 9,9 кв.м., згідно із статтями 355, 356 ЦК України не є спільною частковою власністю власників приватизованих квартир.

Придбаний ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна ніколи не був допоміжним приміщенням будь-якого багатоквартирного будинку, а тим більше двох багатоквартирних будинків (чого не може бути в силу закону), а являється окремим нежитловими приміщенням, яке ніколи не входило до житлового фонду і як вказували допитані свідки у справі, що відначально дане приміщення використовувалося як лісопилорама, що узгоджується з правовстановлюючим документом ОСОБА_4 , якому Свідоцтво про власність було видано 11.12.1999 року саме Рокитнівським міжгосподарським лісгоспом Рівненської області.

У матерілах справи відсутні докази перебування придбаного ОСОБА_1 об`єкту на балансі Рокитнівської сеищньої ради, відсутні докази віднесення вказаного об`єкту до комунальної власності, а тим більше до державного житлового фонду. Обєкт, що придбаний ОСОБА_19 у ОСОБА_14 є окремо стоячим приміщенням за окремою адресою та відносився до державної власності, що встановлюється Свідоцтвом про власність від 11.12.1999 року. Протилежного не доведено ні позивачами, ні Рокитнівською селищною радою.

Жодних доказів того, що у будинку АДРЕСА_4 було та є будь-яке допоміжне приміщення, зокрема об`єкт нерухомості, які Позивачі називають сараєм, не надано, як і не надано доказів, що нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , яку купив ОСОБА_1 у ОСОБА_4 являлася коли-небудь допоміжним приміщенням будинку АДРЕСА_4 .

Покликаючись на вищевикладене просить не брати до розгляду у справі у зв`язку з їх неналежністю, недопустимістю та недостовірністю:

Довідку №503 від 17.08.2020 Рокитнівської селищної ради,

Довідку №488 від 07.08.2020 Рокитнівської селищної ради,

Рішення Рокитнівської селищної ради від 03.04.2019 №1046 «Про надання згоди на встановлення меж земельної ділянки в АДРЕСА_4 » та №1047 «Про надання згоди на встановлення меж земельної ділянки в АДРЕСА_3 »,

показання свідків, отриманих після 29.11.2021 року визнати недопустими доказами у звязку з порушеним порядку їх допиту.

Просить прийняти законне рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивачів на користь ОСОБА_1 судові витрати, що будуть понесені та повідомляє, що заява про стягнення таких витрат буде подана відповідачем після ухвалення рішення у справі.

Приватний нотаріус Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Токов В.Г. в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 22.06.2022 до суду подано заяву, згідно якої він не визнає заявлені до нього позовні вимоги і вважає безпідставними та не обґрунтованими. Просив розгляд справи проводити без без його участі на підставі наявних у справі доказів (а.с.17-18).

Представник третьої особи КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради в судове засідання не з`явився. 25.06.2021 до суду подано клопотання про розгляд справи без їх участі у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника закладу (т.2 а.с.33).

Представник третьої особи Рокитнівської селищної ради Семенюк А.С. повідомив суду, що у Рокитнівській селищній раді відсутня будь-яка інформація щодо спірної будівлі. На підставі яких документів ОСОБА_20 видавала довідки про присвоєння поштових адрес та те, що спірна будівля знаходиться на прибудинковій території (т.1 а.с.51,52) йому не відомо, однак зміст цих довідок він не заперечує. Станом на 1996 рік рішення про прибудинкову територію не приймалося. На чиєму балансі перебували чи перебувають багатоквартирні будинки по АДРЕСА_3 інформацією не володіє. На чиєму балансі перебувала спірна будівля інформацією не володіє. Будівля не була і не є комунальною власністю, інженерні комунікації у спірній будівлі відсутні. У 2019 році було прийнято рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації на відведення земельної ділянки, однак технічна документацію на затвердження до селищної ради не подавалась.

Представник третьої особи Рокитнівської селищної ради Гвоздецька О.В. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, вважає їх обґрунтованими, просила задовольнити.

Свідок ОСОБА_21 пояснила, що проживає в АДРЕСА_3 , Квартиру приватизувала у 2001 році. Приміщенням спірного сараю її сім`я користується з 1971 року, вона з 1984 року. До 2020 року спірним приміщенням сараю користувалися вільно, якими приміщеннями у сараї користуються позивачі не знає. Документів на приміщення не має.

Свідок ОСОБА_22 пояснив, що проживає в АДРЕСА_3 з 1990 року. у 1988 році у квартиру заселилася його мама, тоді ж таки їй було передано частину приміщення сараю. По даний час спорів щодо спірної будівлі не було, всі мешканці обох будинків користуються сараєм. У 2020 році довідалися, що ОСОБА_16 хоче забрати вказану будівлю собі та хоче отримати земельну ділянку під цю будівлю, тому всі мешканці об`єдналися з метою захисту своїх прав. Будівля сараю побудована приблизно у 1960 році, знаходиться на прибудинковій території, інженерні обладнання у сараї відсутні.

Свідок ОСОБА_23 пояснила, що два роки назад до Рокитнівської селищної ради надійшла заява про виділення земельної ділянки під вказану будівлю, приблизно 10 соток. На той час вона була головою земельної комісії. Селищною радою було прийнято рішення про відмову. Тоді ж таки у дворі мешканці обох будинків збиралися та обговорювали питання отримання земельної ділянки у спільне користування, зверталися колективною заявою до селищної ради про виготовлення технічної документації, але їм також було відмовлено. Зазначила, що позивачів знає давно, проживають у будинку по АДРЕСА_4 та користуються сараями, які знаходяться у спірній будівлі. Розмір кожного сараю приблизно 2м х3м, нумерація сараїв відсутня, інженерні обладнання у приміщенні спірної будівлі відсутні.

Свідок ОСОБА_24 пояснив, що проживає в АДРЕСА_4 . З 1976 року володіє приміщенням сараю, який знаходиться у спірній будівлі відкрито, добросовісно та безперервно. Від своїх батьків знає, що ОСОБА_25 користується своїм сараєм з 1972 року. ОСОБА_26 користується більше 10 років, з моменту вселення. У 1993 році була пожежа внаслідок якої були зруйновані дерев`яні перегородки приміщення. Всі мешканці обох будинків спільно із селищною радою відновлювали будівлю. Міжгосподарський лісгосп ніякої допомоги по відновленню будівлі не надавав. Яким чином розподілявся сарай не знає, думає, що приміщення поділили на 32 сараї приблизно одинакові за площею. ОСББ в їхньому будинку не створене, межі прибудинкової території не знає. Інженерні обладня у будівлі відсутні.

Свідок ОСОБА_27 пояснив, що проживає в АДРЕСА_4 з 1982 року, з того часу користується сараєм, який знаходиться у спірній будівлі. Ключі від сараю передав попередній власник квартири. ОСОБА_26 та ОСОБА_25 користуються своїми сараями з моменту вселення у будинок. Земельна ділянка під будівлею не оформлена, прибудинкова територія також. Інженерні обладнання у будівлі відсутні. Претензій щодо зазначеної будівлі до них ніколи ніхто не висловлював, з 1980 по 1990 роки міжгосподарський лісгосп жодним чином не використовував заначеної будівлі. Сироти та ОСОБА_16 не знає.

Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що з 1989 року вона користується сараєм у спірній будівлі. Дочка ОСОБА_2 користується приміщенням сараю з 1989 року. Сарай перейшов до них у користування від попереднього власника. Спірною будівлею м/г лісгосп ніколи не користувався. У 1993 році внаслідок пожежі було пошкоджено зазначену будівлю, відновленням її займалися мешканці двох будинків та селищна рада. У вказаній будівлі інженерні обладнання відсутні, її всі використовують у господарських потребах, ОСББ в їхньому будинку не створювали.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши їх в сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч.1 ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зіст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Піставою звернення до суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стало те, що вони як власники квартир АДРЕСА_12 та АДРЕСА_9 вважають, що відповідачами порушено їх права, оскільки вони позбавлені права користування допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку в сараї цегляному довжиною 31 м, шириною 9,10 м, розташованому окремо на прибудинковій території, прилеглій до багатоквартирних житлових будинків в АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .

Судом встановлено, що 15.10.1996 року ОСОБА_28 та ОСОБА_5 звернулися до керівника органу приватизації із письмовою заявою №421 про оформлення передачі в особисту (спільну, сумісну, часткову) власність одноквартирний будинок, що займає вона разом з членами сім`ї на умовах найму з належними будівлями і спорудами (т.1 а.с.168).

До заяви долучено довідку про складі сім`ї наймача ізольованої квартири та займані ними приміщення за адресою: АДРЕСА_13 , видану Державним підприємством житлово-комунального господарства у 1996 році і в якій зазначено, що ізольована квартира складається з 3-х кімнат, жилою площею 28,9 кв.м, кухні площею 6,4 кв.м, ванної площею___кв.м. (запис відсутній), вбиральні площею 2,4 кв.м, коридору площею 3,5 кв.м, веранди площею __кв.м. (запис відсутній), збудованого приміщення площею ___ кв.м. (запис відсутній). Загальна площа квартири 42,1 кв.м. (т.1 а.с.169).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Рокитнівською селищною радою від 16.10.1996, ОСОБА_28 та ОСОБА_5 на підставі розпорядження №421 від 16.10.1996 набули права власності на 1/2 квартири АДРЕСА_9 , яка зареєстрована в Рівненському обласному бюро технічної інвентаризації на праві спільної часткової власності в рівних долях на підставі свідоцтва про право власності і записана у реєстрову книгу за №6-143-373 (т.1 а.с.41).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.10.2004, спадкоємцем майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дружина ОСОБА_28 . Спадкове майно складається з права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_9 (т.1 а.с.43).

Згідно технічного паспорта квартира АДРЕСА_9 від 16.10.1996 року, доля ОСОБА_28 становить 1/2 та 1/2 (т.1 а.с.42).

Рішенням Рокитнівського районного суду від 27.06.2008 року встановлено факт належності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтва про право власності на житло від 16 жовтня 1996 року та технічного паспорту від 16.10.1996 року, реєстраційний № НОМЕР_2 на квартиру АДРЕСА_9 , виданих ОСОБА_28 (т.1 а.с.45).

Вказаними документами підтверджується право позивача - ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_9 , яке вона набула у порядку приватизації 1/2 частка та на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28.10.2004 1/2 частка, без жодної площі (частки) у названому допоміжному приміщенні, сараї.

Також встановлено, що 31.10.2000 року ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_13 звернулися до керівника органу приватизації із письмовою заявою №884 про оформлення передачі в спільну сумісну власність квартиру, приміщення комунальної квартири (т.1 а.с.166).

До заяви долучено довідку про складі сім`ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ним приміщення за адресою: АДРЕСА_10 , видану Рокитнівським державним підприємством житлово-комунального господарства у 2000 році і в якій зазначено, що ізольована квартира складається з 3-х кімнат, жилою площею 28,4 кв.м, кухні площею 5,3 кв.м, ванної площею___ кв.м. (запис відсутній), вбиральні площею 0,9 кв.м, коридору площею 6,0 кв.м, веранди площею __кв.м. (запис відсутній), збудованого приміщення площею ___ кв.м. (запис відсутній). Загальна площа квартири 43,0 кв.м., встр.шкаф _-0,9 (т.1 а.с.167).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом Рокитнівської селищної ради від 28.12.2000, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_13 на підставі розпорядження №884 від 28.12.2000 набули право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_8 , яка зареєстрована в Рівненському обласному бюро технічної інвентаризації на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності і записана у реєстрову книгу за №8-201-890 (т.1 а.с.32).

Згідно технічного паспорта квартира АДРЕСА_8 від 28.12.2000 року, частка ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 становить -1/3 кожному (т.1 а.с.33).

Відповідно до договору дарування часток квартири №517 від 01.03.2007, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 подарували належні їм кожному частки квартири ОСОБА_12 по 1/3 частки квартири під АДРЕСА_8 (т.1 а.с.34).

Право приватної власності на кв. АДРЕСА_8 зареєстровано за ОСОБА_12 18.04.2007, що підтверджується витягом №14289292 КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» (т.1 а.с.35).

Копіями свідоцтва про розірвання шлюбу від 23.10.2007 та копією рішення Рокитнівського районного суду від 12.01.2015 підтверджується, що позивач ОСОБА_2 у зв`язку з одруженнями змінювала прізвища на ОСОБА_29 та ОСОБА_6 (т.1 а.с.36,37).

Отож, окрім квартири АДРЕСА_8 для ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 при її приватизації жодного іншого допоміжного приміщення будинку, будівлі чи споруди на прибудинковій території, в тому числі сараю, про який позивач вказує у позовній заяві не передаволося.

Крім того, встановлено, що згідно рішення Рокитнівської селищної ради №1046 від 03.04.2019, співвласникам багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_4 надано згоду на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку орієнтовною площею 0,15 га в АДРЕСА_4 , за рахунок земель житлової та громадської забудови, в тому числі забудовані землі під житловою забудовою 0,15 га, з них під одно та двоповерховою 0,15 га (т.1 а.с.192).

Згідно рішення Рокитнівської селищної ради №1047 від 03.04.2019 співвласникам багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 надано згоду на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку орієнтовною площею 0,15 га в АДРЕСА_3 , за рахунок земель житлової та громадської забудови, в тому числі забудовані землі під житловою забудовою 0,15 га, з них під одно та двоповерховою 0,15 га. (т.1 а.с.193).

В судовому засіданні з пояснень позивачів, свідків сторони позивачів встановлено, що зазначені рішення не реалізовані.

На письмове звернення адвоката Волошина Л.С. Рокитнівська селищна рада повідомила листом №834 від 14.04.2021, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 не створено, тому не можуть надати підтверджуючих документів. Будинок АДРЕСА_4 та будинок АДРЕСА_3 не входять до одного ОСББ/ асоціації ОСББ (т.2 а.с.81).

Листом №2559 від 23.11.2021 Рокитнівська селищна рада повідомила, що у селищній раді відсутня запитувана інформація про будинки по АДРЕСА_4 та по АДРЕСА_3 . У селищної ради відсутня інформація про стан виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі для будівництва і обслуговування багатоквартирних житлових будинків по АДРЕСА_4 та по АДРЕСА_3 , рішення про їх затвердження радою не прималися (т.2 а.с.136).

Поряд з цим встановлено, 11 грудня 1999 року за реєстраційним №3 керівником органу приватизації Рокитнівського міжгосподарського лісгоспу І.Т.Кравченя видано свідоцтво про право власності, відповідно до якого, ОСОБА_4 є власником нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_14 . Свідоцтво видане згідно з «Законом про приватизацію державного майна» від 19.02.1997 р.. Нежитлова будівля приватизована на виконання Державнї програми приватизації на 1999 рік (т.2 а.с.21).

Відповідно до рішення Рокитнівської селищної ради №257 від 26.08.2016 «Про перейменування вулиць смт.Рокитне Рокитнівмького району Рівненської області», в тому числі АДРЕСА_3 (т.2 а.с.22).

27 грудня 2018 року ОСОБА_4 виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_14 (т.2 а.с.24-28).

14 лютого 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левчуком Ю.С. зареєстровано речове право власності на нежитлову будівлю загальною площею 283,9 кв.м. в АДРЕСА_5 в за ОСОБА_4 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.2 а.с.23).

Відповідно до копії рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №45588016 від 19.02.2019 року, державним реєстратором Виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левчука Юрія Сергійовича, вирішено провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на нежитлова будівля, що розташований АДРЕСА_5 , кадастровий номер земельної ділянки ___, за суб`єктом: ОСОБА_4 , податковий номер/серія, номер паспорта/УНЗР 2398112896/СР011497/___. Відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна (т.2 а.с.110).

На підставі договору купівлі-продажу 1/2 частини нежитлової будівлі від 01.03.2022 ОСОБА_4 продав 1/2 частини нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 283,9 кв.м. ОСОБА_1 та зареєстровано в реєстрі за №259 (т.2 а.с.19).

02 березня 2022 року ОСОБА_4 продав 1/2 частини нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 283,9 кв.м. ОСОБА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу, який зареєстровано в реєстрі за №261 (т.2 а.с.20).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 225945886, 02.03.2019 приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Токовим Василем Григоровичем зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 283,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 за ОСОБА_19 (т.1 а.с.56-57).

09 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою до Рокитнівської селищної ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом викупу) для будівництва та обслуговування закладів торгівлі, орієнтовною площею 0,07 га та долучив копії договорів купівлі-продажу та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.59-63).

Відповідно до рішення Рокитнівської селищної ради №1679 від 23 червня 2020 року, розглянувши заяву жителів багатоквартирних будинків в АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 , селищна рада вирішила заяву жителів багатоквартирних будинків в АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 щдо зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 взяти до уваги (т.1 а.с.49).

Як зазначили позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , вони є власниками квартир в багатоквартирному житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , а також одноосібними співвласниками і допоміжних приміщень в будинку та господарського приміщення - сараю, розташованого окремо на прибудинковій території, приналежній до багатоквартирних житлових будинків в АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . А тому вважають, що набуття ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю, загальною площею 283,9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_5 є незаконним та таке, що порушує їхні права на право володіння вказаним майном.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Непорушність права власності закріплено і в статті 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною першоюстатті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового абонежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія,у разідержавної реєстрації таких прав.

Отже, ч.2 ст.382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на порядок користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

Усі зазначені об`єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.

У той же час, законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.

Згідно зі статтею 1 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно ч.ч.1-2 ст.5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»№ 2482-XII.

Згідно зі статтею 1 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду`приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнату квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Конституційний Суд України у рішенні від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004 зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т. ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

У рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Разом з тим нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

У багатоквартирних жилих будинках можуть розташовуватись і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19).

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивачі посилались на те, що державним реєстратором здійснено державну реєстрацію права власності на спірне майно, а саме: нежитлової будівлі, розташованої в АДРЕСА_14 , всупереч вимогам Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», порушує їх права як співвласників цього приміщення.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які приватизували квартири АДРЕСА_12 та АДРЕСА_9 було передано безоплатно у спільну власність одночасно з приватизацією квартир будь-яке допоміжне приміщення чи як вони називають сарай. У свідоцтвах про право власності та технічній документації на зазначено житло відсутні відомості про допоміжні приміщення.

Належних доказів у підтвердження того, що спірне майно нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , є допоміжним приміщенням сараєм до багатоквартирних житлових будинків в АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , як зазначають позивачі, суду не надано. Також відсутні належні та допустимі докази у підтвердження того, що зазначена будівля знаходиться на прибудинковій території.

Посилання позивачів на довідку Рокитнівської селищної ради №503 від 17.08.2020 як доказ того, спірна будівля знаходиться на прибудинковій території житлових будинків в АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 та перебуває у спільному користуванні власників квартир багатоквартирних будинків за зазначеною адресою, не заслуговує на увагу суду з огляду на наступне.

На адвокатський запит Рокитнівська селищна рада вказала про відсутність документів, згідно яких заступник голови селищної ради Довгаль В.З. встановила технічні характеристики об`єкту, те що об`єкт, який вона найменувала «господарське приміщення» знаходиться на прибудинковій території, приналежній до багатоквартирних житлових будинків в АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_4 ,а такожвстановила прибудинковутериторію будинків АДРЕСА_3 та буд. АДРЕСА_4 . Також повідомили, що у Рокитнівській селищній раді відсутня інформація на підставі якого звернення/запиту/заяви та кому видавалася довідка №503 від 17.08.2020 року. У журналі вхідної документації Рокитнівської селищної ради запитуване звернення не реєструвалося. З завіреного селищним головою листка з журналу вихідної кореспонденції не вказано адресата кому видавалася довідка №503 від 17.08.2020 року .

Аналогічні обставини встановлені щодо довідки №488 від 07.08.2020 Рокитнівської селищної ради про те, що виконавчим комітетом не приймалося рішення про присвоєння поштової адреси АДРЕСА_15 . (т.1 а.с.51,52, а.с.181-189).

За вказаних обставин, зазначені довідки в розумінні ст.78 ЦПК України є недопустимими доказами по справі.

Посилання позивачів на рішення Рокитнівської селищної ради від 03.04.2019 №1046 «Про надання згоди на встановлення меж земельної ділянки в АДРЕСА_4 » та №1047 «Про надання згоди на встановлення меж земельної ділянки в АДРЕСА_3 », згідно яких надавалась згода на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок за вказаними адресами, оскільки в судовому засіданні позивачі та свідки пзивачів підтвердили, що вказані рішення не були реалізовані.

Верховний суд у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) вказав, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Пояснення свідків мешканців багатоквартирних будинків по АДРЕСА_16 , що сараями, які знаходяться у приміщенні спірної будівлі вони користуються відкрито, добросовісно та безперервно тривалий час не ж належним доказом, в розумінні ст.77 ЦПК України, за відсутності інших письмових доказів, які в сукупності можуть підтвердити вказану обставину.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до статті 387 ЦК та частини третьої статті 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №1340/4630/18 та постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16.

Верховний суд вказав, що таке порушення має бути реальним, обгрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення та звернув увагу, що з`ясування питання порушених прав, свобод чи інтересів позивача передує розгляду питання щодо правомірності (законності) рішення, яке оскаржується. Відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивачів є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності такого рішення.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 24.05.2017 року у справі №6-951цс16 суд вказав, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Водночас,ані у позовній заяві з додатками до неї, ані в судовому засіданні позивачі не довели свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу в контексті заявлених позовних вимог щодо нежитлової будівлі, яка знаходиться в АДРЕСА_5 .

Поряд з цим, суд погоджується з позицією представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кузьменюк-Волошиної, що відповідач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем нерухового майна - нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , що була оплатно придбана ним згідно договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Токовим В. Г..

Статус добросовісного набувача ОСОБА_1 вказаного об`єкту нерухомості позивачами не оспорювався.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 року по справі №925/1351/19 вказав, що добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та може покладатися на відомості Державного реєстру речових прав.

Велика Палата Верховного Суду вирішуючи питання пропорційності втручання втручання в право власності, прийшла до наступних висновків: «Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті З ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14- 192цс19), пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)).

Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або і відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутностів цьомуреєстрі відомостейпро праваінших осібна нерухомемайно абоїх обтяженьособа,яка добросовіснопокладалася наці відомості,тобто незнала іне малазнати проіснування такихправ чиобтяжень,набуває правона такемайно вільнимвід незареєстрованихправ іншихосіб таобтяжень.

Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19, пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20, пункти 7.15, 7.16).»

Тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості.

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.»

Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю, у п.89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц вказано, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Відповідно до п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц: «Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Суд погоджується з позицією представника відповідача адвоката Кузьменюк-Волошиної, що ОСОБА_1 , як добросовісний набувач, 01.03.2019 та 02.03.2019 не повинен був перевіряти історію придбання нерухомості ОСОБА_4 та робити висновки щодо правомірності виникнення права на майно, а купив дане майно, покладаючись на відомості про речові права, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, керуючись принципом реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю.

Відтак, позбавлення ОСОБА_1 , як добросовісного набувача, права власності на вказаний об`єкт становитиме для нього надмірний тягар, що становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 по справі №925/1351/19 суд звернув увагу про втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (заява №43768/07)).

З огляду на вищезазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв`язку з його не обґрунтованістю та відмовляє у його задоволенні.

Керуючись ст.ст.258,264,265,268,354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Токова Василя Григоровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачів: Комунальне підприємство «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради, Рокитнівська селищна рада Рокитнівського району Рівненської області, про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_17 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Позивач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_18 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач 1: Виконавчий комітет Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, місцезнаходження: 35304, Рівненська область, Рівненський район, с.Корнин, вул.Центральна,41б, код ЄДРПОУ 42496991.

Відповідач 2: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_19 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач 3: ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_20 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач 4:Приватного нотаріуса Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Токов Василь Григорович, місцезнаходження:34500, м.Сарни, вул.Пушкіна,4/52.

Третя особа: Комунальне підприємство «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради, місцезнаходження: 33027, м.Рівне, вул.І Вишенського, 4-а, код ЄДРПОУ 03352053.

Третя особа: Рокитнівська селищна рада, місцезнаходження: 34200, смт.Рокитне, вул.Незалежності,15, Сарненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 04387421.

Повне рішення складено та підписано 07.09.2022.

Суддя А.Ф.Комзюк