Рішення № 106111191, 29.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2022 року м. Київ № 640/33067/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якому просив:

- визнати дії ГУ ПФУ у м. Києві щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 на підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправними;

- зобов`язати ГУ ПФУ у м. Києві призначити і здійснити виплату позивачу пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 на підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 12 серпня 2021 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на наявність у нього достатнього пільгового та страхового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 та підтверджується наданими доказами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/33067/21 за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження).

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому ГУ ПФУ в м. Києві не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки у позивача відсутній достатній страховий та пільговий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1 з посиланням на норми законодавства щодо уточнюючих довідок та атестації робочих місць, а дії відповідача в межах спірних відносин є правомірними.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що рішенням про відмову у призначенні пенсії від 26 серпня 2021 року №262840004859 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю пільгового стажу. Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 12 серпня 2021 року; вік заявника 55 років 4 місяці 24 дні; страховий стаж становить 28 років 7 місяців 25 днів, пільговий стаж відсутній. За наданими документами до страхового стажу враховано всі періоди. Рішення містить посилання на положення пункту 20 Порядку №637.

Заявою від 27 серпня 2021 року, направленої засобами поштового зв`язку 29 серпня 2021 року, позивач надав до ГУ ПФУ в м. Києві довідки про підтвердження пільгового стажу.

Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 08 вересня 2021 року №2000-0211-8/143372 на заяву позивача повідомлено, що згідно з наданими документами та враховуючи дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування страховий стаж позивача становить 28 років 7 місяців 25 днів; пільговий стаж відсутній. Оскільки відсутній пільговий стаж, у призначенні пенсії за віком на пільговий умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно заяви від 12 серпня 2021 року відмовлено.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (стаття 55 Конституції України).

При розгляді спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, що визначені законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій) (пункти 1 та 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивач, оскаржуючи дії відповідача, стверджує, що порушено його право на соціальний захист.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із пунктом 1 статті 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Частиною першою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають, зокрема, особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу, зокрема, не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Отже, у випадку, якщо позивач не має стажу роботи на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці 10 років, але має не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності відповідного страхового стажу, він має право на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку з 60 років на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Як встановив суд, на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, 12 серпня 2021 року, позивачу виповнилося 55 років та загальний страховий стаж складає 28 років 07 місяці 25 днів, відповідач не заперечує наявність у позивача достатнього загального стажу.

Підставою відмови відповідачем в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах стала відсутність пільгового стажу роботи на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, у зв`язку з тим, що періоди роботи позивача не враховані до пільгового стажу роботи.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, спірним є наявність у позивача стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Суд встановив, що трудовій книжці містяться такі записи про періоди роботи позивача:

- 17 жовтня 1983 року прийнятий учнем електрослюсаря поверхня; 16 квітня 1984 року переведений учнем електрослюсаря підземним; 13 червня 1984 року звільнений у зв`язку зі службою в Радянській армії. Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 22 вересня 2020 року №5448 підтверджено, що стаж роботи позивача з 17 жовтня 1983 року по 15 квітня 1984 року відноситься до пільгового стажу за Списком №1 розділ 1 підрозділ 1 постанови Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173;

- 17 червня 1984 року - 16 червня 1986 року - служба в рядах Радянської армії;

- 08 вересня 1986 року прийнятий електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем у шахті; 21 липня 1989 року звільнений по переводу у шахту Ордженікідзе. Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідного запису у ній від 09 жовтня 2020 року №779 підтверджено, що стаж роботи позивача на займаній посаді відноситься до пільгового стажу за Список №1 розділ 1 підрозділ 1 постанови Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173;

- 07 серпня 1989 року прийнятий електрослюсарем підземним 4 розряду; 20 грудня 1992 року звільнений за власним бажанням.

Відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України ПО «Макіївуголь» Шахта ім. Орджонікідзе від 18 березня 1996 року №113 проведено атестацію робочих місць.

Тобто, загальний пільговий стаж роботи позивача на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, у тому числі і строкова військова служба, становить понад 8 років.

Отже, професії, які займав позивач у спірний період внесені до Списку №1 та відповідно до пункту 3 Порядку №383, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637).

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Як встановив суд, в трудовій книжці позивача містяться записи про спірні періоди роботи позивача (17 жовтня 1983 року прийнятий учнем електрослюсаря поверхня; 16 квітня 1984 року переведений учнем електрослюсаря підземним; 13 червня 1984 року звільнений у зв`язку зі службою в Радянській армії. Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 22 вересня 2020 року №5448 підтверджено, що стаж роботи позивача з 17 жовтня 1983 року по 15 квітня 1984 року відноситься до пільгового стажу за Списком №1 розділ 1 підрозділ 1 постанови Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173; 17 червня 1984 року - 16 червня 1986 року - служба в рядах Радянської армії; 08 вересня 1986 року прийнятий електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем у шахті; 21 липня 1989 року звільнений по переводу у шахту Ордженікідзе. Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідного запису у ній від 09 жовтня 2020 року №779 підтверджено, що стаж роботи позивача на займаній посаді відноситься до пільгового стажу за Список №1 розділ 1 підрозділ 1 постанови Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173; 07 серпня 1989 року прийнятий електрослюсарем підземним 4 розряду; 20 грудня 1992 року звільнений за власним бажанням).

Додатково зазначені періоди роботи позивача підтверджуються також довідками про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній.

Суд не погоджується з посиланнями відповідача на недійсність наданих довідок, які не створюють правових наслідків, оскільки видані органом, який знаходиться на непідконтрольній українській владі території, та зауважує, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають «намібійські винятки» Міжнародного суду Організації Об`єднаних Націй (далі по тексту - ООН), згідно з якими, документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23 лютого 2016 року ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

У спірному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності інформації, у зв`язку з наданням довідки органом, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верхового Суду від 22 жовтня 2018 року у справі №235/2357/17, від 18 квітня 2019 року у справі №344/16404/16-а, від 21 лютого 2020 року у справі №701/1196/16-а.

Суд звертає увагу, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто, в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

За встановлених обставин, суд зазначає, що, оскільки надані позивачем документи підтверджують роботу позивача на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці відповідно до Списку №1, періоди роботи позивача з 17 жовтня 1983 року по 13 червня 1984 року, з 17 червня 1984 року по 16 червня 1986 року, з 08 вересня 1986 року по 21 липня 1989 року та з 07 серпня 1989 року по 20 грудня 1992 року повинні бути зараховані до його пільгового стажу.

Таким чином, пільговий стаж позивача на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці відповідно до Списку №1 становить понад 8 років, що дає йому право на зменшення пенсійного віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на 8 років.

Отже, позивач має 28 років 07 місяці 25 днів загального страхового стажу понад 8 років пільгового стажу, а тому має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 після досягнення 52 років. Суд зазначає, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії у віці понад 55 років.

Водночас, суд зазначає, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» рішенням від 26 серпня 2021 року №262840004859.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного суд вважає, що належною формою захисту прав та законних інтересів позивача, виходячи з меж заявлених позовних вимог та наявних в матеріалах справи доказів є вихід за межі позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 26 серпня 2021 року №262840004859 про відмову у призначенні пенсії.

Щодо вимоги позивача зобов`язати ГУ ПФУ в місті Києві призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 12 серпня 2021 року за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Як встановлено судом, позивач вперше звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 12 серпня 2021 року.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних, зокрема, для призначення пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Тобто, прийняття рішення про призначення пенсії віднесено до компетенції органів Пенсійного фонду України.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи.

У спірному випадку, відповідачем не враховано, що визначальним фактом для призначення пенсії на пільгових умовах є підтвердження зайнятості особи на відповідних роботах, а тому відмовляючи в призначенні пенсії позивачу, відповідач діяв незаконно та протиправно.

При цьому, суд зазначає, що вищезазначені обставини та встановлені судом факти дають підстави для зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах з дня звернення позивача за пенсією.

З урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити, позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з 12 серпня 2021 року.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі з виходом за межі позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетний асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26 серпня 2021 року №262840004859 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 ) з 12 серпня 2021 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту

Суддя: Н.А. Добрівська