Рішення № 106111158, 31.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2022 року м. Київ№ 640/18969/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС Україна" до Київської митниці Держмитслужби провизнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС Україна» з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 22.04.2020 №UA100000/2020/000197/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.04.2020 №UA100080/2020/00070.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.20 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від нього докази та відповідні матеріали.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що подані ним до митного оформлення імпортованого товару документи містять достовірні числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною контракту згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України. Надані позивачем документи для митного оформлення не містили розбіжностей, надавали митному органу можливість визначити митну вартість товару за основним методом, тому потреби у наданні додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості не було. Оскаржуване рішення не містить інформації про те, які саме відомості відсутні в документах, наданих позивачем до митного оформлення, або яких, за висновком митного органу, не вистачає відомостей для підтвердження числових значень задекларованої митної вартості імпортованого товару. Відповідач застосував другорядний, а саме резервний метод визначення митної вартості товару без проведення у належний спосіб консультації з декларантом позивача. Саме лише посилання відповідача в адресованому позивачу листі про проведення такої консультації не може вважатися її проведенням. Визначена відповідачем митна вартість товару ґрунтується на раніше визначеній митним органом митній вартості товару №1 за ЕМД від 03.12.2019 №UA 100070/2019/249880, що була надана позивачем при здійсненні розмитнення попередніх поставок аналогічної продукції за результатом прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості від 03.12.2019 №UA100000/2019/000462 та видання митним органом картки відмови від 03.12.2019 №UA100070/2019/00460, які оскаржені в судовому порядку. Крім того, в оскаржуваному рішенні митний орган не навів пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив докладну інформацію і джерела, які використовувалися при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Разом з тим відповідач з порушенням визначеного частинами дев`ятою та десятою статті 55 Митного кодексу України строку розглянув надані позивачем додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару та надав необґрунтовану відповідь з порушенням цього строку, тому повинен був скасувати оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості і повернути позивачу надану фінансову гарантію, чого безпідставно не зробив.

Внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення митна вартість імпортованого товару збільшилась на загальну суму 20 432,35 євро, що становить 599 843,87 грн, а митні платежі з податку на додану вартість збільшились з 88 805,27 грн до 208 562,80 грн., тобто на 119 757,53 грн, що призвело до додаткових витрат позивача зі сплати податку на додану вартість.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував щодо позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні, стверджуючи, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до законодавства. Зауважив, що надані позивачем до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, у зв`язку з чим виник обґрунтований сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості, що стало підставою для витребування у позивача додаткових документів. Додатково надані позивачем документи також не підтвердили правильність визначення ним заявленої митної вартості товару. В графі 33 оскаржуваного рішення викладено обставини щодо неможливості застосування митним органом основного та наступних методів визначення митної вартості, що зумовило застосування резервного методу. Таким чином, оскаржуване рішення є обґрунтованим та оформлене відповідно до встановлених для нього вимог. Також відповідач стверджує про правомірність оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, виданої на підставі вищевказаного рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Як убачається з матеріалів справи, 10.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТС Україна» (покупець) та компанією UTS Scandinavia (Швеція) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №10/11/14/01.

Відповідно до пункту 1.1 контракту продавець продав, а покупець придбав товари на загальну суму 100 000 000 євро (сто мільйонів євро).

Згідно з пунктом 1.2 контракту конкретні умови кожної окремої поставки, зокрема асортимент товарів, їх ціна за одиницю, одиниці виміру, загальна кількість і вартість, умови поставки визначаються у додатках до контракту.

Відповідно до додатку до контракту від 17.04.2020 №683 продавець Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС Україна» придбало у компанії UTS Scandinavia (Швеція) товар: ровінги (рівниця) StarRov PR 440 2400 086S; StarRov PR 440 2400 086А; StarRov PR 440 2400 086Р; StarRov PR 120 600 086S; StarRov PR 120 600 086А; StarRov PR 80 410 086S, виготовлені зі скловолокна, сполученого за допомогою емульсії на основі скла Е-типу, які використовуються для виробництва склопластикових виробів. Виробник: Johns Manville Slovakia. A.S. (ТОВ «Джонс Манвіл Словаччина), країна-виробник SK (Словацька Республіка), торгівельна марка StarRov. Поставка товару здійснюється на умовах СРТ Київ згідно з Інкотермс 2010, а саме:

- товару StarRov PR 440 2400 086S - у кількості 14408 кг на суму 10489,02 євро (0,728 євро/кг);

- StarRov PR 440 2400 086А - у кількості 1584 кг на суму 1165,82 євро (0,736 євро/кг);

- StarRov PR 440 2400 086Р - у кількості 1850 кг на суму 1239,50 євро (0,67 євро/кг);

- StarRov PR 120 600 086S - у кількості 947 кг на суму 795,48 євро (0,84 євро/кг);

- StarRov PR 120 600 086А - 741 кг на суму 607,62 євро (0,82 євро/кг);

- StarRov PR 80 410 086S 942 кг на суму 791,28 євро (0,84 євро/кг).

21.04.2020 з метою митного оформлення вказаного товару загальна 15088,72 євро позивачем подано до митного поста «Київ-східний» ВМК УДЦТ «Ліски» Київської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію №UA100080/2020/514502.

Митну вартість товару визначено декларантом за основним методом.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та відповідно до частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України до митного органу відповідно до його запиту, що надійшов до позивача 21.04.2020 о 15:14, ним подано документи, загальний перелік яких наведений у графі 44 ЕМД №UA100080/2020/514502, а саме:

- сертифікати якості від 16.04.2020 0000015499, 0000015503, 0000015500, 0000015502, 0000015504, 0000015501;

- пакувальний лист від 16.04.2020 802511228;

- рахунок-фактура (інвойс) виробника товару Johns Manville Slovakia. A.S. (декларація-інвойс складена уповноваженим (схваленим) експортером) від 17.04.2020 №902327417 виставленого продавцю товару UTS Scandinavia (Швеція), на суму 13066,16 євро;

- рахунок-фактура (інвойс) продавця UTS Scandinavia (Швеція) від 17.04.2020 №915690, виставленого позивачу, на суму 15088,72 євро;

- міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 16.04.2020 №897950;

- зовнішньоекономічний контракт від 10.11.2014 №10/11/14/01;

- додаток до зовнішньоекономічного контракту від 17.04.2020 №683;

- договір про надання послуг митного брокера від 26.09.2017 №2609/0028;

- заявка по транспорту на 17.04.2020;

- ордер від 09.04.2020 №710773;

- лист підтвердження замовлення від 06.04.2020;

- договір з покупцем товару на митній території України від 14.05.2019 №69;

- банківську виписку по рахунку від 13.04.2020 (передоплата);

- рахунок на передоплату від 06.04.2020 №948;

- копію митної декларації країни відправлення від 16.04.2020 №MRN 20SK5864EX01895506.

Електронним повідомленням від 21.04.2020 о 17:39 Київська митниця Держмитслужби інформувала позивача про те, що за наслідками розгляду поданих декларантом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару та на підставі інформації з мережі Інтернет встановлено взаємозалежність продавця та покупця товару. Зазначений факт не відображено у графах 9(а) та 9(б) декларації митної вартості товару, поданої разом із ЕМД, що суперечить вимогам наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення». Тому додатково надані документи не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару. Також, ураховуючи взаємозалежність продавця та покупця товару, окрім документів, зазначених в пункті 3 статті 53 Митного кодексу України, відповідач повідомив позивача про необхідність надання документів, зазначених у пункті 4 цієї статті Митного кодексу України, а саме: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, о стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості в країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Листом від 22.04.2020 декларант повідомив митний орган, що додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості подаватись не будуть, просив завершити митне оформлення товару на підставі раніше наданих документів.

У відповідь митний орган надіслав позивачу електронне повідомлення від 22.04.2020 «Консультація», зазначивши що подані документи потребують перевірки щодо правильності визначення митної вартості товару.

22.04.2020 Київською митницею Держмитслужби України прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA100000/2020/0001979/2, яким визначено митну вартість імпортованого товару за резервним методом, зокрема збільшено її до 35520,97 євро за 20472 кг (тобто 1,7531 євро/кг). Як зазначено в графі 33 РМВ цього рішення:

Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за електронною митною декларацією від 21.04.2020 №UA100080//2020/514502 згенеровано, зокрема такі форми митного контролю: 105-2 «По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1) Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням наказу Державної фінансової служби України від 11.09.2015 №689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів, виявлення з аналізу та оцінки ризиків при здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний корон України». Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 Митного кодексу України».

Відповідно до статті 337 Митного кодексу України при проведенні перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено наступне: 1) відповідно до п.1.2 контракту від 10.11.2014 №10/11/14/01 асортимент, кількість та ціни на товари зазначається у додатках, проте в інвойсі від 17.04.2020 №915690 не зазначено посилання на додаток від 17.04.2020 №683, а міститься посилання на номер замовлення (Order №) №710773, який не надано до митного оформлення; 2) інвойс №915411 та додаток до контракту №683 видані 17.04.2020. В той же час відповідно до CMR №897950 та копії митної декларації країни відправлення №20SK5864ЕХ01895506 товар направлено на адресу покупця 16.04.2020.

З метою дотримання права декларанта щодо можливості підтвердження заявленого рівня митної вартості протягом вищевказаного терміну висловлено прохання письмово повідомити митницю про бажання або відмову надавати у 10-денний строк будь-які інші документи. 21.04.2020 Київською митницею Держмитслужби розглянуті додаткові документи, надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості та повідомлено, що в результаті вивчення документів та інформації мережі Інтернет встановлено взаємозалежність продавця та покупця товару. Зазначений факт не відображено у графах 9(а) та 9(б) декларації митної вартості, поданої разом із ЕМД, що суперечить вимогам наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення». Враховуючи вищевикладене, додатково надані документи враховані митним органом та не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості. Також враховуючи взаємозалежність продавця та покупця товару, окрім документів, зазначених у пункті 3 статті 53 Митного кодексу України необхідне надання документів, зазначених у пункті 4 цієї ж статті, а саме: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Згідно з пунктом 6 статті 53 Митного кодексу України декларант за власним бажанням може надати інші додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

З метою дотримання права декларанта щодо можливості підтвердження заявленого рівня митної вартості протягом визначеного пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України терміну висловлено прохання письмово повідомити митницю про бажання або відмову надати у 10-денни й строк будь-які інші додаткові документи. 22.04.2020 декларант відмовився від подання додаткових документів шляхом надіслання листа б/н від 21.04.2020. Враховуючи положення статті 61 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості товарів неможливо було застосувати методи 2а) та 2б). Посадовою собою послідовно розглядалася можливість застосування наступного методу визначення митної вартості. Відсутність у митниці та декларанта необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. Митна вартість визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості 2-г резервним методом та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару №1 за ЕМД від 03.12.2019 №UA100070/2019/249880 на рівні 1,7351 eur/кг (1,881 usd/кг).

На підставі вищевказаного рішення відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.04.2020 № UA100080/2020/00070.

Після прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості імпортовані позивачем товари були випущені у вільний обіг шляхом подання ним нової ЕМД від 22.04.2020 №UA100080/2020/514582.

У подальшому позивач звернувся до Київської митниці Держмитслужби із заявою від 30.06.2020 №59/20, в якій просив скасувати рішення про коригування митної вартості, надавши додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, яких у нього не було станом на час подання митної декларації від 21.04.2020 №UA100080/2020/514502, а саме: копію банківської виписки про надходження грошових коштів за господарською операцією згідно з видатковою накладною від 04.05.2020 №1013 щодо продажу товару своїм контрагентам на внутрішньому ринку; копію податкової накладної від 04.05.2020, складеної за фактом здійснення господарської операції щодо продажу товару згідно з видатковою накладною від 04.05.2020 №1013 названим товариством своїм контрагентам на внутрішньому ринку; копії квитанцій про реєстрацію податкової накладної від 04.05.2020 №15, складеної за фактом здійснення господарської операції щодо продажу товару згідно з видатковою накладною від 04.05.2020 №1013 названим товариством на внутрішньому ринку; копію витягу ЄРПН про реєстрацію податкової накладної від 04.05.2020 №15, складеної за фактом здійснення господарської операції щодо продажу товару згідно з видатковою накладною від 04.05.2020 №1013 названим товариством своїм контрагентам на внутрішньому ринку; копію видаткової накладної від 04.05.2020 №1013; копію рахунку на оплату за договором купівлі-продажу від 14.05.2019; копію листа від 02.04.2020.

Зазначену заяву вручено відповідачу 01.07.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Листом від 07.07.2020 №7.8-1/15/11/13381 Київська митниця Держмитслужби повідомила позивача про відмову щодо скасування рішення про коригування митної вартості від 22.04.2020 №UA100000/2020/000197/2, обґрунтовуючи тим, що за результатами аналізу додатково наданих документів виявлено, що у вартість товару майже не включені загальні витрати при продажу товарів в Україні та Товариство з обмееною відповідальністю «ЕТС Україна» немає ніякого прибутку.

Згідно зі штемпелем на поштовому конверті указаний лист Київської митниці Держмитслужби направлений на адресу позивача 09.07.2020.

Оцінюючи правомірність оскаржуваних рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд виходить із наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої цієї ж статті у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 Митного кодексу України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію з питань перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. Але митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Як зазначив відповідач в оскаржуваному рішенні, сумніви щодо достовірності поданих декларантом позивача відомостей по заявлену митну вартість імпортованого товару, виникли через те, що:

1) відповідно до п.1.2 контракту від 10.11.2014 №10/11/14/01 асортимент, кількість та ціни на товари зазначається у додатках, проте в інвойсі від 17.04.2020 №915690 не зазначено посилання на додаток від 17.04.2020 №683, а міститься посилання на номер замовлення (Order №) №710773, який не надано до митного оформлення;

2) інвойс №915411 та додаток до контракту №683 видані 17.04.2020. В той же час відповідно до CMR №897950 та копії митної декларації країни відправлення №20SK5864ЕХ01895506 товар направлено на адресу покупця 16.04.2020.

Зазначені обставини позивачем у ході судового розгляду справи не заперечувалися.

Поряд з цим відповідачем не надано суду жодного доказу, що ці обставини мають вплив на визначення митної вартості товарів.

Суд акцентує увагу, що приписи вказаних вище статей Митного кодексу України зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом разом із митною декларацією від 21.04.2020 №UА100080/2020/514502 документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Зазначивши вищевказані обставини, що викликали у нього сумнів достовірності визначеної позивачем митної вартості товару, відповідач при цьому не зазначив причини неможливості перевірки цих обставин на підставі наданих декларантом документів.

Натомість, проаналізувавши в сукупності надані Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТС Україна» документи, як ті, що надані разом із митною декларацією від 21.04.2020 №UА100080/2020/514502, так і додатково надані на виконання вимоги митного органу, що надійшла до позивача 21.04.2020 о 15:14, суд погоджується з його доводами про надання ним достатнього переліку документів, визначених частинами другою-третьою статті 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому суд бере до уваги викладені позивачем у позовній заяві пояснення щодо зазначених вище обставин, які викликали у відповідача сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей по заявлену митну вартість імпортованого товару. Так, виникнення цих обставин позивач пояснив процедурою формування та здійснення постачання товару. Так, зокрема покупець звертається до продавця з проханням продати йому товар на умовах контракту від 10.11.2014 №10/11/14/01. Продавець погоджує дане звернення шляхом надіслання на адресу покупця відповідного листа від 02.04.2020, що відповідає умовам пункту 1.2 вищевказаного контракту щодо узгодження сторонами асортименту, кількості та цін на товари, а також умови їх постачання. У подальшому продавець розміщує у виробника Johns Manville Slovakia відповідне замовлення (замовлення (Order №) №710773 від 09.04.2020, зазначаючи при цьому вантажоодержувача та орієнтовну кількість товару та здійснює попереднє замовлення транспортного засобу, оскільки умовами поставки товару покупцеві є CPT UA Київ, де платником чітко зазначено продавця UTS Skandinavia. За фактом завантаження транспортного засобу між сторонами підписується відповідний додаток від 17.04.2020 №683 до контракту від 10.11.2014 №10/11/14/01, в якому зазначається точна кількість товару, оскільки до моменту завантаження на транспортний засіб її неможливо визначити і це пов`язано з особливостями виробництва даного товару (відсутня стала чітка вага кожного рулону товару). Через це виникла ситуація, що товар направлено на адресу покупця згідно з CMR №897950 та копією митної декларації країни відправлення №20SK5864ЕХ01895506 раніше, ніж підписано відповідний додаток до контракту від 10.11.2014 №10/11/14/01, що жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару.

Окрім того, суд констатує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не визначено, які саме показники (складові) митної вартості не підтверджено документально та викликали сумнів у контролюючого органу, та стали причиною неможливості застосування основного методу, що, в свою чергу, дає підстави суду стверджувати про надання позивачем до митного оформлення документів містять, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що митний орган не обґрунтував свій сумнів щодо заявленої позивачем митної вартості товару згідно з електронною митною декларацією від 18.01.2019 № UА125010/2019/000701 та не довів правомірності застосування другорядного методу 2г визначення митної вартості товару, що є підставою для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 22.04.2020 №UA100000/2020/000197/2.

При цьому суд критично сприймає доводи відповідача про необхідність надання декларантом позивача на підтвердження заявленої митної вартості товару документів, передбачених частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України, вмотивовані встановленим ним в результаті вивчення документів та інформації мережі Інтернет фактом взаємозалежності продавця та покупця товару. Така позиція суду обґрунтовується тим, що жодних належних та достатніх доказів на підтвердження того, що така пов`язаність безпосередньо виплинула на вартість імпортованого товару, судом у ході розгляду справи не здобуто.

Неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару за митною вартістю товару, заявленою декларантом.

Відмова відповідача в митному оформленні товару за ціною договору (контракту) вартістю товару, заявленою декларантом позивача є порушенням частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, відповідно до якої у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Суд при цьому враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18, відповідно до якої неподання декларантом документів, зазначених у частині другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Окрім цього, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, відповідач не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Аналогічна позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 804/6243/14.

Відтак, рішення Одеської митниці Держмитслужби, викладене у листі від 05.07.2021 № 7.10-5/28.4/13/8596 про відмову у визнанні митної вартості є протиправним.

Окрім того, додатковою підставою для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення відповідача від 22.04.2020 №UA100000/2020/000197/2 є несвоєчасний розгляд Київською митницею Держмитслужби заяви Товариства з обмеженою відповідальністю від 30.06.2020 №59/20 про скасування вищевказаного рішення, що обґрунтовується наступним.

Як убачається з матеріалів справи, після прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості та випуску імпортованих позивачем товарів у вільний обіг шляхом подання ним нової ЕМД від 22.04.2020 №UA100080/2020/514582, позивач відповідно до приписів частини восьмої статті 55 Митного кодексу України звернувся до Київської митниці Держмитслужби із заявою від 30.06.2020 №59/20 щодо скасування рішення про коригування митної вартості від 22.04.2020 №UA100000/2020/000197/2, надавши додаткові документи на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів та відповідні пояснення.

Частиною дев`ятою статті 55 Митного кодексу України визначено, що у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом

Згідно з частиною десятою цієї ж статті якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

За наслідками розгляду вищевказаної заяви позивача, отриманої 01.07.2020, Київська митниця Держмитслужби листом від 07.07.2020 №7.8-1/15/11/13381 відмовила йому щодо скасування рішення про коригування митної вартості від 22.04.2020 №UA100000/2020/000197/2, обґрунтовуючи тим, що за результатами аналізу додатково наданих документів виявлено, що у вартість товару майже не включені загальні витрати при продажу товарів в Україні та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС Україна» немає ніякого прибутку.

Відповідно до частини дев`ятої статті 55 Митного кодексу України граничний строк розгляду заяви позивача від 30.06.2020 №59/20 з урахуванням вихідних днів субота-неділя 04 та 05.07.2020 закінчився 07.07.2020. Проте, на адресу позивача лист Київської митниці Держмитслужби від 07.07.2020 №7.8-1/15/11/13381 направлено 09.07.2020, тобто після сплину установленого строку, що дає підстави суду дійти висновку про ненадання відповідачем протягом установленого законодавством строку обґрунтованої відмови позивачу у визнанні заявленої ним митної вартості з урахуванням додаткових документів, відтак заявлену ним митну вартість товару за ціною договору (контракту) визначено правильно.

Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.04.2020 №UA100080/2020/00070 також підлягає скасуванню, оскільки прийнята на підставі протиправного рішення Київської митниці Держмитслужби від 22.04.2020 №UA100000/2020/000197/2

Відповідно до положень статті 9 Конституції України та статей 17, 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, за висновком суду, правомірності прийняття оскаржуваних рішення та картки відмови суду не довів.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 4 204,00 грн, який у зв`язку із задоволенням позовних вимог підлягає йому відшкодуванню у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС Україна" (02090, м. Київ, вул. В. Сосюри, 68, ідентифікаційний код 32399816) задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8а) від 22.04.2020 № UA100000/2020/000197/2 про коригування митної вартості товарів.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.04.2020 №UA100080/2020/00070.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8а, ідентифікаційний код 43337359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС Україна" (02090, м. Київ, вул. В. Сосюри, 68, ідентифікаційний код 32399816) 4 204,00 (чотири тисячі двісті чотири гривень) 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.С. Мазур