Рішення № 106108164, 07.09.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2022 року м. Київ справа №320/4419/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Фастівтепломережа" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання незаконними дії та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство "Фастівтепломережа" (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):

- визнати рішення та дії відповідача щодо протиправного зарахування сплачених позивачу на електронний рахунок в системі адміністрування ПДВ грошових коштів за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2020 р., зокрема згідно платіжних доручень №139 від 15 березня 2016 р. на суму 82 000 грн. 00 коп., №345 від 16 червня 2016 р. на суму 180 000 грн. 00 коп., №597 від 31 жовтня 2016 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №788 від 26 грудня 2016 р. на суму 370 000 грн. 00 коп., №597 від 28 жовтня 2016 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №796 від 28 грудня 2016 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №806 від 29 грудня 2016 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №64 від 8 лютого 2017 р. на суму 15 000 грн. 00 коп., №73 від 14 лютого 2017 р. на суму 80 000 грн. 00 коп.., №230 від 5 квітня 2017 р. на суму 72 000 грн. 00 коп., №310 від 27 квітня 2017 р. на суму 30 000 грн. 00 коп., №320 від 4 травня 2017 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №368 від 25 травня 2017 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №445 від 27 травня 2017 р. на суму 87 000 грн. 00 коп., №520 від 28 липня 2017 р. на суму 90 000 грн. 00 коп., №575 від 31 серпня 2017 р. на суму 65 000 грн. 00 коп., №609 від 26 вересня 2017 р. на суму 45 000 грн. 00 коп., №719 від 14 листопада 2017 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №790 від 8 грудня 2017 р. на суму 135 000 грн. 00 коп.; №32 від 11 січня 2018 р. на суму 50 000 грн. 00 коп., №72 від 30 січня 2018 р. на суму 172 000 грн. 00 коп., №99 від 9 лютого 2018 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №163 від 5 березня 2018 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №240 від 6 квітня 2018 р. на суму 65 000 грн. 00 коп., №276 від 19 квітня 2018 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №292 від 24 квітня 2018 р. на суму 21 000 грн. 00 коп., №343 від 7 травня 2018 р. на суму 170 000 грн. 00 коп., №93 від 30 травня 2018 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №428 від 25 червня 2018 р. на суму 85 000 грн. 00 коп., №471від 4 липня 2018 р. на суму 16 000 грн. 00 коп., №476 від 5 липня 2018 р. на суму 23 000 грн. 00 коп., №505 від26 липня 2018 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №516 від 30 липня 2018 р. на суму 30 000 грн. 00 коп., №558 від27 серпня 2018 р. на суму 60 000 грн. 00 коп.., №561 від 29 серпня 2018 р. на суму 15 000 грн. 00 коп., №770 від21 грудня 2018 р. на суму 550 000 грн. 00 коп.., №112 від 4 лютого 2019 р. на суму 150 000 грн. 00 коп., №182 від20 лютого 2019 р. на суму 100 000 грн. 00 коп.,№ 307 від27 березня 2019 р. на суму100 000 грн. 00коп., № 364від12 квітня 2019 р. на суму 200 000 грн. 00 коп., № 397 від24 квітня 2019 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., № 410 від26 квітня 2019 р. на суму 200 000 грн. 00 коп., № 434від15 травня 2019 р. на суму 160 000 грн. 00 коп., № 473від30 травня 2019 р. на суму 200 000 грн. 00 коп., №548 від25 червня 2019 р. на суму200 000 грн. 00 коп., № 572від5 липня 2019 р. на суму 60 000 грн. 00 коп., № 580 від 8 липня 2019 р. на суму120 000 грн. 00 коп., № 614від 26 липня 2019 р. на суму 185 000 грн. 00 коп., №11 від13 вересня 2019р. на суму340 000 грн. 00 коп.,№123від4 листопада 2019 р. на суму 60 000 грн. 00 коп., №128 від5 листопада 2019 р. на суму100 000 грн. 00 коп., №132від8 листопада 2019 р. на суму10 000 грн. 00 коп., №175 від19 листопада 2019 р. на суму 70 000 грн. 00 коп.,№186від 27 листопада 2019 р. на суму 20 000 грн. 00 коп., №190 від2 грудня 2019 р. на суму110 000 грн. 00 коп.,№243від 21 грудня 2019 р. на суму 230 000 грн. 00 коп., №281 від 27 грудня 2019 р. на суму 390 000 грн. 00 коп.; №35 від 30 січня 2020 р. на суму 500 000 грн. 00 коп., №48 від 3 лютого 2020 р. на суму 200 000 грн. 00 коп., №62 від27 лютого 2020 р. на суму 300 000 грн. 00 коп., №103 від 23 березня 2020 р. на суму 20 000 грн. 00 коп., №116 від27 березня 2020 р. на суму 160 000 грн. 00 коп., №154 28 квітня 2020 р. на суму 170 000 грн. 00 коп., №205 від27 травня 2020 р. насуму20 000 грн. 00 коп., №203 від 27 травня 2020 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №206від2 червня 2020 р. насуму50 000 грн. 00 коп., № 233 від 30 червня 2020 р. на суму 100 000 грн. 00 коп.,№274від27 липня 2020 р. насуму120 000 грн. 00 коп., №359 від 8 жовтня 2020 р. на суму 240 000 грн. 00грн., №410 від4 листопада 2019 р. насуму100 000грн. 00 коп., №422 від 5 листопада 2020 р. на суму 95 000 грн. 00 коп.,№462від19 листопада 2020 р. на суму 40 000 грн. 00 коп., №522 від 11 грудня 2020 р. на суму 70 000 грн. 00 коп., №566 від30 грудня 2020 р. на суму 600 000 грн. 00 коп., на погашення податкового боргу з ПДВ, що виник до1 липня 2015 р., незаконними;

- зобов`язати відповідача зарахувати такі грошові кошти в рахунок сплати позивачем поточних податкових зобов`язань з ПДВ за вказаний вище період;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо списання безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість позивача в розмірі 3 871 923 грн. 59 коп., який виник за період з30 січня 2008року по 31 грудня 2016 рік, в тому числі за деклараціями з податку на додану вартість за листопад 2010 року (від 20 грудня 2010 р. №9005788251) на суму 38 635 грн., за грудень 2010 року (від 20 січня 2011 р. №9006424294) на суму 193 767 грн., за січень 2011 року (від 18 лютого 2011 р. №9000565897) на суму 55 429 грн., за лютий 2011 року (від 21 березня 2011 р. №9001560079) на суму 163 102 грн., за березень 2011 року (від 20 квітня 2011 р. №9002464198) на суму 205 521 грн., за квітень 2011 року (від 19 травня 2011 р. № 9003532924) на суму 49 038 грн., за травень 2011 року (від 20 червня 2011 р. №9005278775) на суму 75 868 грн., за червень 2011 року (від 21 липня 2011 р. № 9005189598) 145 631 грн., за січень 2015 року (від 19 лютого 2015 р. №9018649402) на суму 192 642 грн., за лютий 2015 року (від 20 березня 2015 р. №9044871515) на суму 548 169 грн., за березень 2015 року (від 20 квітня 2015 р. №9073529249) на суму 597 423 грн., за квітень 2015 року (19 травня 2015 р. №9100615191) на суму 133 744 грн., за травень 2015 року (від 19 червня 2015 р. №9128602766) на суму 997 грн., за червень 2015 року (від 17 липня 2015 р. №9151409865) на суму 131 452 грн., крім того пеню та штрафні санкції, нараховані на вказаний податковий борг;

- зобов`язати відповідача списати цей податковий борг.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з електронного рахунку погашаються суми податкових зобов`язань, задекларованих платником податку в податкових деклараціях з ПДВ за звітні (податкові) періоди, починаючи з 1 липня 2015 р., а суми податкових зобов`язань з ПДВ, які платник узгодив до 1 липня 2015 р., сплачуються платником податку безпосередньо зі свого поточного рахунку на відповідні бюджетні рахунки. Вважає, що розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, проте, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не можуть бути спрямовані на погашення податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 р.

Стверджує, що за період з 1 липня 2015 р. по 31 грудня 2020 р. позивачем в повному обсязі сплачено свої поточні податкові зобов`язання за податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість за вказаний період, що підтверджуються доданими до позову платіжними дорученнями та податковими деклараціями з податку на додану вартість. Вважає, що на цей час наявний податковий борг, який виник до 1 липня 2015 р., тому відмова відповідача списати податковий борг позивача відповідно до листа позивача від 20 січня 2020 р. є безпідставною.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 4 червня 2020 р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

20 липня 2020р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що відповідно до ст. 87 ПК України у контролюючого органу відсутні підстави вважати протиправним та незаконним зарахування сплачених грошових коштів за період з 1 липня 2015 р. по 10 лютого 2020 р. на електронний рахунок в системі адміністрування ПДВ на погашення податкового боргу з ПДВ, що виник до 1 липня 2015 р. Зазначає, що дата виникнення податкового боргу не впливає на право податкового органу щодо зміни призначення платежу, оскільки податковий орган після набрання чинності ПК України повинен керуватися його положеннями, тобто застосувати ст. 87 ПК України щодо всіх платежів, які надійшли на бюджетні рахунки після 1 січня 2011 року.

5 жовтня 2020 р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначає, що кошти на рахунку платника податків в системі електронного адміністрування ПДВ можуть бути використані для погашення податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 р., виключно на підставі реєстру, надісланого ДФС, сформованого на підставі рішень суду про стягнення коштів з електронного рахунку ПДВ, направлених до виконання ДФС, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Проте, відповідач безпідставно зарахував грошові кошти з електронного рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ позивача в рахунок сплати податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 р., до дати запровадження системи електронного адміністрування податку на додану вартість, без відповідного реєстру платників для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування.

Звертає увагу суду, що непогашення податкового боргу, в тому числі зі сплати штрафних (фінансових) санкцій та пені, дає право контролюючому органу здійснити за цього платника податку і в інтересах держави заходи на погашення податкового боргу, який виник через таку несплату. При цьому, такі заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як це вимагається ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою встановлено критерії поведінки державного органу у сфері публічних відносин. Неправомірна поведінка невладного суб`єкта у цих відносинах не може виправлятися неправомірною поведінкою владного суб`єкта.

17 березня 2021 р. до суду від представника позивача надійшла зава про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 17 березня 2021 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19 травня 2021 р.

26 березня 2021 р. від відповідача до суду надійшов відзив на уточнюючу позовну заяву, в якому він уточненого позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що не відшкодування державною різниці в тарифах, наявність значної кредиторської та дебіторської заборгованості, що в свою чергу призвели до виникнення податкового боргу ніяким чином не відносяться до категорії непереборної сили, адже вищезазначені обставини можливо було відвернути за певних умов (своєчасна сплата податків і зборів, оскарження рішень та дій в адміністративному та судовому порядку, тощо). Стверджує, що у даному випадку підлягає застосуванню саме положення п. 87-9 ст. 87 ПК України (яке не встановлює обмежень чи особливого порядку щодо зарахування коштів з ПДВ, в тому числі якщо кошти надходять на казначейський рахунок з СЕА ПДВ), оскільки він є спеціальним по відношенню до ст. 200 ПК України, на який посилається позивач. Вважає, що відповідно до ст. 87 ПК України у контролюючого органу відсутні підстави вважати протиправним та незаконним зарахування сплачених грошових коштів за період з 1 липня 2015 р. по 10 лютого 2020 р. на електронний рахунок в системі адміністрування ПДВ на погашення податкового боргу з ПДВ, що виник до 1 липня 2015 р.

19 травня 2021 р. від представників сторін надійшли клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку з поданими клопотаннями сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 19 травня 2021 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач зареєстрований як юридична особа 23 лютого 1993 р. за адресою: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Семена Палія, буд. 9, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій (ідентифікаційний код 05387624).

Основними видами діяльності позивача є: постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код КВЕД 35.30).

20 січня 2020 р. позивач звернувся до відповідача з проханням списати безнадійний податковий борг в розмірі 3 871 923 грн. 59 коп., який виник з 30 січня 2008 р. по 31 грудня 2016 року, пеню та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, шляхом внесення відповідно рішення про списання безнадійного податкового боргу.

Листом відповідач №4561/10/10-36-10-02-14 від 11 лютого 2020 р. відмовив позивачу у списанні податкового боргу, аргументуючи тим, що позивача станом на 10 лютого 2020 року наявний податковий борг в сумі 9 785 659 грн. 03 коп., який виник з 1 вересня 2017 року, тому термін позовної давності ще не минув.

Позивач не погоджується з протиправними діями відповідача, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі ПК України) (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин).

Згідно з вимогами пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до вимог ст.36 ПК України податковим обов`язком платника податку визнається його обов`язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Такий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Приписами п.54.1 ст.54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Положеннями пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до вимог п.54.5 ст.54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок узгодження грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом, врегульовано ст.56 ПК України. Так, згідно з п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Приписами п.56.18 ст.56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до вимог п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п.54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст.54 вказаного Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до вимог п.87.1 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

При цьому в абз.3 п.87.1 ст.87 ПК України акцентовано, що не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Механізм погашення заборгованості регулюється правилами п.87.9 ст.87 ПК України, у якому встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Приписами п.131.2 ст.131 ПК України встановлено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм Податкового кодексу України, суд зазначає, що законом імперативно встановлено обов`язок контролюючого органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу.

При цьому контролюючий орган зобов`язаний зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Разом з тим, суд зазначає, наступне. Із 1 липня 2015 р. запроваджена система електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до вимог п. 200-1.2 ст. 200-1 ПК України платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 87.1 ст. 87 цього Кодексу.

Відповідач у відзиві стверджує, що дата виникнення податкового боргу не впливає на право податкового органу змінити призначення платежу, оскільки податковий орган після набрання чинності ПК України повинен керуватися його положеннями, тобто застосувати ст. 87 ПК щодо всіх платежів, які надійшли на бюджетні рахунки після 1 січня 2011 р.

Разом з тим, суд не може погодитися із вказаними твердженнями, оскільки зазначені твердження відповідача суперечать вимогам ПК України, у зв`язку з наступним.

Суд зазначає, що у разі не виконання платником податків обов`язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами ПК України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків. Ця компетенція стосується, зокрема виявлення джерел погашення податкового боргу та контролю за дотриманням платником податків черговості погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Джерела сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків визначені статтею 87 ПК України.

Так, згідно з вимогами абзацом першим пункту 87.1 цієї статті джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Суд зазначає, що законодавцем встановлені особливості щодо визначення джерел сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з ПДВ.

Відповідно до вимог абзацу другого пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац четвертий пункту 87.1 статті 87 ПК України).

Отже, вимоги статті 95 ПК України встановлюють підстави для здійснення контролюючим органом за платника податків і на користь держави заходів щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Суд зазначає, що спеціальною нормою, яка регулює стягнення коштів, у тому числі, з рахунків у СЕА ПДВ, є норма абзацу першого пункту 95.3 цієї статті, згідно з якою стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до вимогабз. 2 п. 200.2 ст. 200 ПК України для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Аналіз наведених норм в їх системному зв`язку дає підстави зробити такий висновок щодо правового регулювання погашення податкового боргу з ПДВ за рахунок коштів у СЕА цього податку: у разі коли платник податку на додану вартість не сплатив самостійно узгоджену суму податкового зобов`язання в установлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України строк і не сплачує податковий борг, який внаслідок цього виник, контролюючий орган вправі здійснити за платника податку заходи щодо погашення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку цього платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість за рішенням суду про стягнення коштів з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, які перераховуються на підставі реєстра платників до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу.

Отже, суд зазначає, що кошти на рахунку платника податків в системі електронного адміністрування ПДВ можуть бути використані для погашення податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 р., виключно на підставі реєстру, надісланого ДФС, сформованого на підставі рішень суду про стягнення коштів з електронного рахунку ПДВ, направлених до виконання ДФС, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Тому суд вважає, що відповідач безпідставно зараховував грошові кошти з електронного рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ позивача в рахунок сплати податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року, до дати запровадження системи електронного адміністрування податку на додану вартість, без відповідного реєстру платників для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування.

Отже, стягнення контролюючим органом грошових коштів з рахунку платника податків у системі електронного адміністрування ПДВ проведено без дотримання норм пункту 87.1 статті 87, пункту 95.3 статті 95, пункту 200.2 ст. 200 ПК України та Порядку електронного адміністрування з податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. №569 (далі - Порядок №569).

Непогашення податкового боргу, в тому числі зі сплати штрафних (фінансових) санкцій та пені, дає право контролюючому органу здійснити за цього платника податку і в інтересах держави заходи на погашення податкового боргу, який виник через таку несплату. При цьому, такі заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як це вимагається частиною другою статті 19 Конституції України, якою встановлено критерій поведінки державного органу у сфері публічних відносин. Неправомірна поведінка невладного суб`єкта у цих відносинах не може виправлятися неправомірною поведінкою владного суб`єкта.

Указаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 р. у справі № 440/4082/18, від 10 вересня 2019 р. у справі №1840/3549/18.

При цьому, судом зазначає, що такі зарахування здійснені останнім у порядку абзацу другого пункту 200.2 статті 200 ПК України, яким визначено, що для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Водночас, відповідно до відзиву на позов відповідач посилався на положення пункту 87.9 статті 87 ПК України.

Суд зазначає, що указаним пунктом передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У силу частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Викладені вище норми, на які посилається відповідач (пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України), за доводами позивача, з якими погоджується суд, носять загальний характер, зважаючи на окреме регулювання питання електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до вимог пунктів 200-1.4, 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:

а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу;

б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку;

в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України;

г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.4 1 статті 43 цього Кодексу.

З рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Кошти, що надійшли на рахунки, визначені у підпунктах "а" - "в" пункту 200-1.2 цієї статті, автоматично перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на рахунок такого платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та на спеціальний рахунок такого платника протягом наступного операційного дня. Реквізити такого спеціального рахунка платник - сільськогосподарське підприємство, що обрав спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зобов`язаний зазначати у податковій звітності з податку на додану вартість.

На запит платника податку йому шляхом надсилання електронного повідомлення надається інформація про рух коштів на його рахунках у системі електронного адміністрування податку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. №569 затверджено Порядок електронного адміністрування з податку на додану вартість (далі - Порядок №569), що визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.

Згідно з вимогами пунктом 21 цього Порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на електронному рахунку платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати контролюючому органу у складі податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок платника податку, реквізити якого зазначаються в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку, або до бюджету в рахунок сплати податкового боргу з податку, що виник починаючи з 1 липня 2015 року.

При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися за відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих в Реєстрі, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих в податковій звітності з податку у цьому звітному періоді.

Сума податку, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, зменшується на суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню до бюджету в рахунок погашення податкового боргу з податку, що виник починаючи з 1 липня 2015 року або на поточний рахунок платника на дату її подання, шляхом зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка (е ПопРах). Перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися, якщо таке зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка (е ПопРах) не призведе до формування від`ємного значення суми податку, визначеної відповідно до пункту 9 цього Порядку (е Накл).

Для відповідного перерахування коштів ДФС надсилає Казначейству реєстр, в якому зазначаються найменування платника податку, податковий номер та індивідуальний податковий номер, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника податку, та реквізити такого рахунка (у разі подання платником податку заяви про повернення коштів на його поточний рахунок).

Казначейство на підставі зазначеного реєстру протягом п`яти робочих днів після закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати платником податку сум податкових зобов`язань, здійснює відповідне перерахування.

Якщо протягом десяти робочих днів після закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати платником податку сум податкових зобов`язань, відповідне перерахування не здійснилося, сума, на яку зменшено загальну суму поповнення електронного рахунка (е ПопРах) відповідно до першого речення абзацу третього цього пункту, підлягає сторнуванню.

Позивач не подавав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Відповідачем не надано відомостей про направлення реєстру платників до Казначейства України, сформованого відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, згідно з яким би Казначейство здійснило відповідне перерахування коштів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що встановлене відповідачем порушення в частині несвоєчасності сплати до бюджету сум узгодженого грошового зобов`язання виникло з підстав протиправного недотримання контролюючим органом підстав та порядку зарахування коштів платника податків з його рахунку у системі електронного адміністрування на поточний рахунок.

Суд також зазначає, що відповідно до положень пункту 87.1 статті 87 ПК України не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з вимогами статтею 95 ПК України, що регулює продаж майна, що перебуває у податковій заставі, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абзац перший пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Отже, суд погоджується із твердження позивача, що відповідно до зазначених вище норм, регламентуючих електронне адміністрування ПДВ, з електронного рахунку погашаються суми податкових зобов`язань, задекларованих платником податку в податкових деклараціях з ПДВ за звітні (податкові) періоди, починаючи з 1 липня 2015 р., а суми податкових зобов`язань з ПДВ, які платник узгодив до1 липня 2015 р., сплачуються платником податку безпосередньо зі свого поточного рахунку на відповідні бюджетні рахунки. А тому, розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, проте кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не можуть бути спрямовані на погашення податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року.

Судом встановлено, що за період з 1 липня 2015 р. по 31 грудня 2020 р. позивач постійно поповнював свій електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ для погашення поточних податкових зобов`язань за податковими деклараціями з податку на додану вартість, зокрема:

- з 1 липня 2015 р. по 31 грудня 2015 р. позивачем самостійно нараховано податкові зобов`язання з ПДВ - 1 943 180 грн., а сплачено - 2 598 139 грн. 46 коп.;

- з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2016 р. позивачем самостійно нараховано податкові зобов`язання з ПДВ 1 365 348 грн. 97 коп., а сплачено - 1 718 345 грн. 16 коп.;

- з 1 січня 2017 р. по 31 грудня 2019 р. позивачем самостійно нараховано податкові зобов`язання з ПДВ 4274278 грн. 15 коп., а сплачено - 4 503 800 грн. 00 коп.

Отже, судом встановлено, що за період з 1 липня 2015 р. по 31 грудня 2020 р. позивачем в повному обсязі сплачено свої поточні податкові зобов`язання за податковими деклараціями з податку на додану вартість за вказаний період, що підтверджуються доданими до позову платіжними дорученнями та податковими деклараціями з податку на додану вартість, які досліджено судом.

Проте, в порушення вимог чинного законодавства, відповідач всі платежі, які сплачені і зараховані на електронний рахунок позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість спрямував на погашення податкового боргу, що виник до1 липня 2015 р.

Отже, судом встановлено, що податковим органом в порушення п. 87.1 ст. 87 ПК України грошові кошти з електронного рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ безпідставно зараховано в рахунок сплати податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року, до дати запровадження системи електронного адміністрування податку на додану вартість. Ці обставини визнаються відповідачем та підтверджуються листами №4561/10/10-36-10-02-14 від 11 лютого 2020 р., №4760/6/10-36-13-02 від 23 лютого 2021 р, де контролюючим органом самостійно відображено, що кошти з електронного рахунку позивача у системі електронного адміністрування ПДВ, протиправно зараховувались на податковий борг, що виник до1 липня 2015 р.,тому станом на 10 лютого 2020 р. у позивача нібито наявний лише податковий борг, який виник з 1 вересня 2017 р.

Тому суд визнає, що дії контролюючого органу щодо самостійної зміни спрямування перерахування сплачених позивачем грошових коштів з 1 липня 2015 р. по 10 лютого 2020 р.на електронний рахунок позивача в системі адміністрування ПДВ та направлення їх на погашення податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 р. є протиправними.

Щодо доводів позивача про обов`язок податкового органу списати податковий борг позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Списання безнадійного податкового боргу регламентовано статтею 101 ПК України, за положеннями пункту 101.1 якої, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у том числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно з вимогами п. 101.2 ст. 101 ПК України під терміном "безнадійний" розуміється:

101.2.3. податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом;

101.2.4. податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Пунктом 102.1 ст. 102 ПК України унормовано, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такогогрошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналізуючи зазначені норми закону, суд зазначає, що стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.

Пунктом 101.5 статті 101 ПК України унормовано, що контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідноз вимогами статті 101 глави 9 розділу II ПК України розроблено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 р. № 577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за №844/24376 (далі - Порядок № 577), де визначено механізм списання безнадійного податкового боргу.

Відповідно до вимог положень пунктів 3.1, 3.2 Порядку №577 визначення суми безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню контролюючим органом, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Днем виникнення безнадійного податкового боргу у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України) є дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.

Згідно з приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку №577 випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до інформаційних систем не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Отже, суд зазначає, що списання безнадійного податкового боргу, в тому числі податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин), як це встановлено нормою пункту 4.1 Порядку №577. В інших випадках, передбачених пунктом 101.2 статті 101 ПК України, пунктом 2.1 розділу II Порядку № 577, розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Отже, суд зазначає, що податковий борг з ПДВ, який виник за період з 30 січня 2008 р. по 31 грудень 2016 р. є безнадійним, оскільки стосовно цього боргу минув строк давності, встановлений ПК України, а тому відповідач зобов`язаний був списати такий безнадійний борг.

Тобто, відповідно до вимог пунктів 101.1, 101.2 статті 101 ПК України у разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу у контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 6 лютого 2018 р. по справі №807/2097/16 №К/9901/99/17.

Проте, не зважаючи на наведені норми, та звернення позивача від 20 січня 2020 р. із заявою про списання податкового боргу в сумі 3 871 923 грн. 59 коп., який виник з 30 січня 2008 року по31 грудня 2016року, відповідачем рішення щодо списання податкового боргу не прийнято, коригування в облікових картках особового рахунку позивача як платника податків із виключенням зазначених сум податкового боргу з обліку не здійснено.

Отже, податковий борг, суми якого позивач просить зобов`язати відповідача списати, є безнадійним, підлягає списанню, а бездіяльність відповідача щодо несписання цього боргу є протиправною.

Крім того, щодо періоду виникнення, динаміки зміни цього боргу суд зазначає про таке. В листі відповідача №4561/10/10-36-10-02-14 від 11 лютого 2020 р. контролюючим органом вказано, що згідно з даними інтегрованих карток платників податків станом на 1 січня 2016 р. податковий борг позивача склав 3 054 016 грн. 80 коп. З урахуванням вимог ст. 87 ПК України у позивача станом на10 лютого 2020 р. наявний податковий борг в сумі 9 785 659 грн. 03 коп., який виник з 1 вересня 2017 р.

Проте, з огляду на встановлені судом обставини ці твердження відповідача не ґрунтуються на доказах, отже також не відповідають дійсності у зв`язку з наступним.

За даними бухгалтерського обліку позивача податковий борг з ПДВ станом на квітень 2020 року становив 3 116 403 грн. 60 коп.

Позивач неодноразово звертався до відповідача щодо проведення звірки розрахунків з бюджетом по сплаті податку на додану вартість позивачем, проте відповідачем проведення такої звірки не здійснено та інформації на підтвердження наявності у відповідача податкового боргу, зокрема станом 10 лютого 2020 р. в сумі 9 785 659 грн. 03 коп., не надано (що підтверджується листами №04-18/386 від 28 жовтня 2019 р., №10-07/398 від 31 жовтня 2019 р., №04-18/401 від 1 листопада 2019 р., №10/07/411 від 11 листопада 2019 р., №4760/6/10-36-13-02 від 23 лютого 2021 р.).

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що за період з 30 січня 2008 року до31 грудня 2016 р. позивачем виконувались судові рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 р. у справі №2-а-96/09/1070, від 23 травня 2011 р. у справі №2а-135/11/1070, від10 листопада 2014 р. у справі №810/5991/14, і станом на 1 січня 2016 р. за позивачем обліковувався податковий борг в сумі 4 140 328 грн. 04 коп., який виник з 29 квітня 2015 р.

Разом з тим, відповідачем не було надано суду доказів про наявність у позивача податкового боргу станом на 1 січня 2016 р. у сумі 4 140 328 грн. 04 коп., зокрема, підстави його виникнення, відповідних податкових декларацій, податкових повідомлень-рішень тощо.

При цьому судом встановлено, за період з 1 квітня 2015 р. по 31 грудня 2015 р. позивачем нараховано податкові зобов`язання за податковими деклараціями з податку на додану вартість в загальній сумі 2 209 373 грн.

У листі №4760/6/10-36-13-02 від 23 лютого 2021 р. відповідач самостійно визнає той факт, що на даний час позивачем не сплачено розстрочений податковий борг в сумі 417 911 грн. 66 коп. відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 р. у справі №810/5991/14 за період з лютого 2012 по вересень 2014 року.

Як стверджує відповідач, згідно з постановами Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 р. у справі №2-а-96/09/1070 та від 23 травня 2011 р. у справі №2а-135/11/1070 податкова заборгованість позивача з податку на додану вартість за період з травня 2008 року по жовтень 2010 року становить 1 973 734 грн. 26 коп.

За період з 1 липня 2009 р. по 30 червня 2015 р. позивачем сплачено до державного бюджету зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1 941 761 грн. 71 коп., зокрема в 2 півріччі 2009 року - 112 535 грн. 00 коп., в 2010 році - 71 700 грн. 00 коп., в 2011 році 3000 грн. 00 коп., в2012році - 743 650 грн. 00 коп., в 2013 році - 427 070 грн. 00 коп., в 2014 році - 324 930 грн. 78 коп., з1 січня 2015 р. по 30 червня 2015 р. - 258 875 грн. 93 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Отже, судом встановлено, що у період з 1 липня 2009 р. по 30 червня 2015 р. позивачем погашалась податкова заборгованість з податку на додану вартість за період з травня 2008 року по жовтень2010 року в загальній сумі 1 973 734 грн. 26 коп. згідно з постановами Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 р. у справі №2-а-96/09/1070 та від 23 травня 2011 р. у справі №2 а-135/11/1070.

У зв`язку з цим, суд зазначає, що як передбачено п. 87.9 ст. 87 ПК України кошти сплачені позивачем до державного бюджету на погашення зобов`язання з податку на додану вартість (протягом 2009-2015 років) до 30 червня 2015 р. спрямовувались відповідачем згідно з черговістю виникнення на погашення податкового боргу в загальній сумі 1 973 734 грн. 26 коп. за період з травня 2008 року по жовтень 2010 року на виконання рішень Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 р. у справі №2-а-9609/09/1070 та від 23 травня 2011 у справі №2а-135/11/1070, а тому станом на 1 липня 2015 р. позивачем не був погашений податковий борг, який виник за деклараціями з податку на додану вартість за період з листопада 2010 року по червень 2015 року.

Таким чином, станом на 1 липня 2015 р. за позивачем обліковувався податковий борг з податку на додану вартість, який виник з листопада 2010 року по червень 2015 року.

Суд зазначає, що відповідачем не надані докази, що на цей час у позивача відсутній податковий борг з податку на додану вартість, який виник з 30 січня 2008 року по 31 грудня 2016 року, в тому числі відсутні докази, що станом на 01.07.2015 відсутній податковий борг з податку на додану вартість за період з листопада 2010 року по червень 2011 року.

У зв`язку з цим, враховуючи положення п. 101.1, 101.2 ст. 101, п.102.1 ст. 102, п. 102.4 ст. 102 ПК України, податковий борг позивача, що виник, зокрема, за податковими деклараціями з податку на додану вартість з листопада 2010 року по червень 2011 року на загальну суму 926 991 грн. підлягав списанню як безнадійний у період починаючи з 1 січня 2014 р., 1 лютого 2014 р.,1 березня 2014 р.,1 квітня 2014 р., 1 травня 2014р., 1 червня 2014 р., 1 липня 2014 р., 1 серпня 2014 р. відповідно.

З урахуванням вищезазначеного, судом встановлено, що станом на 1 липня 2015 р. сума податкового боргу не була погашена позивачем до закінчення граничного строку його списання, з дати виникнення податкового боргу минув строк давності, встановлений ст. 102 ПК України, податковий орган повинен був списати податковий борг позивача, який виник за деклараціями з податку на додану вартість за період з листопада 2010 по червень 2011 року на загальну суму 926 991 грн., згідно з п.101.2.3 ПК України з 1 січня 2014 р., 1 лютого 2014 р., 1 березня 2014 р., 1 квітня 2014 р., 1 травня 2014р., 1 червня 2014 р., 1 липня 2014 р., 1 серпня 2014 р. відповідно, а відтак з того часу у контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодостягнення такої суми боргу.

Отже, в порушення п. 101.1, 101.2 ст. 101 ПК України відповідачем після спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу не списано податковий борг, який виник за деклараціями з податку на додану вартість за період з листопада 2010 року по червень 2011 року на загальну суму 926 991 грн.

Судом також встановлено, що згідно з постановою Київського окружного адміністративного суду від10 листопада 2014 р. у справі №810/5991/14 податкова заборгованість позивача з податку на додану вартість за період з лютого 2012 по вересень 2014 року становить 3761 203 грн. 50 коп. (що підтверджується копією довідки Васильківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від17 жовтня 2014 р. та розрахунком податкової заборгованості позивача станом на15 жовтня 2014 р., які містяться в матеріалах справи №810/5991/14, що наявна в матеріалах даної справи).

На виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 р. у справі №810/5991/14 за період 2015-2017 років позивачем сплачено 2 265 550 грн. Відповідач стверджує, що на цей час в повному обсязі не погашена заборгованість за вказаним рішенням, тобто за період з лютого 2012 по вересень 2014 року, про що зазначено в листі відповідача №4760/6/10-36-13-02 від 23 лютого 2021 р.

Ураховуючи ці твердження відповідача, позивач зазначає, що у нього повинна була існувати заборгованість за період з лютого 2012 р. по вересень 2014 р., та з огляду на спрямування відповідачем сплачених позивачем коштів в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, то також повинна існувати заборгованість за самостійно визначеними податковими зобов`язаннями згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 1 січня 2015 р. по 1 липня 2015 р. в загальній сумі 1 604 409 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що податковим органам в порушення п. 87.1 ст. 87 ПК України грошові кошти позивача з електронного рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ безпідставно зараховано в рахунок сплати податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року, в тому числі за період з 1 січня 2015 р. по 1 липня 2015 р.

Так, судом встановлено, що сплачені позивачем грошові кошти, зокрема, згідно платіжних доручень №494 від12 серпня 2015 р. на суму 168 000 грн. 00 коп., №123 від 12 серпня 2015 р. на суму 50 000 грн. 00 коп., №204 від16 жовтня 2015 р. на суму 380 139 грн. 46 коп., №270 від 6 листопада 2015 р. на суму 500 000 грн. 00 коп., №417 від24 грудня 2015 р. на суму 500 000 грн. 00 коп., №447 від 29 грудня 2015 р. на суму 1 000 000 грн. 00 коп. з електронного рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ відповідачем безпідставно зараховано на погашення податкового боргу з ПДВ, який виник за податковими деклараціями з податку на додану вартість за січень 2015 року (від 19 лютого 2015 р. №9018649402), за лютий 2015 року (від 20 березня 2015 р. №9044871515), за березень 2015 року (від 20 квітня 2015 р. №9073529249), за квітень 2015 року (19 травня 2015 р. №9100615191), за травень 2015 року (від 19 червня 2015 р. №9128602766), за червень 2015 року (від 17 липня 2015р. №9151409865).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2020 р. у справі №320/1047/19 визнано незаконними рішення та дії ГУ ДФС у Київській області щодо протиправного зарахування сплачених КП «Фастівтепломережа» згідно платіжних доручень №494 від 12 серпня 2015 р. на суму 168 000 грн. 00 коп., №123 від 12 серпня 2015 р. на суму 50 000 грн. 00 коп., №204 від 16 жовтня 2015 р. на суму 380 139 грн. 46 коп., №270 від 6 листопада 2015 р. на суму 500 000 грн. 00 коп., №417 від 24 грудня 2015 р. на суму 500 000 грн. 00 коп., №447 від 29 грудня 2015 р. на суму 1 000 000 грн. 00 коп. грошових коштів з електронного рахунку ПДВ на погашення податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 р. та зобов`язано відповідача зарахувати такі грошові кошти у загальній сумі 2 598 139 грн. 46 коп. перераховані позивачем на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ за період з 1 липня 2015 р. по 31 грудня 2015 р. зарахувати в рахунок сплати податкових декларацій з липня 2015 року по липень 2016 року.

Таким чином, рішення та дії ГУ ДФС у Київській області щодо зарахування сплачених позивачем на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ за період з 1 липня 2015 р. по31 грудня 2015 р. грошових кошти у загальній сумі 2 598 139 грн. 46 коп. на погашення податкового боргу з ПДВ, який виник до 1 липня 2015 р., зокрема за податковими деклараціями з податку на додану вартість за січень-червень 2015 року, визнано незаконними та зобов`язано відповідача зарахувати такі грошові кошти в рахунок сплати податкових декларацій з липня 2015 року по липень 2016 року.

З огляду на це судове рішення суд погоджується з твердженнями позивача про те, що на цей час повинна існувати заборгованість за самостійно визначеними податковими зобов`язаннями згідно з податковими деклараціями з податку на додану вартість за період з 1 січня 2015 р. по 1 липня 2015 р. в загальній сумі 1 604 409 грн.

Таким чином, ураховуючи положення п. 101.1, 101.2 ст. 101, п. 102.1 ст. 102, п. 192.4 ст. 102 ПК України, податковий борг позивача, що виник за податковими деклараціями з податку на додану вартість з січня 2015 року по червень 2015 року підлягав списанню як безнадійний у період починаючи з 1 березня 2018 р., 1 квітня 2018 р., 1 травня 2018 р., 1 червня 2018 р., 1 липня 2018 р.,1 серпня 2018 р. відповідно.

Судом встановлено, що сума боргу не була погашена позивачем до закінчення граничного строку його списання, з дати виникнення податкового боргу минув строк давності, встановлений Податковим кодексом України, податковий орган повинен був списати податковий борг позивача, який виник за деклараціями з податку на додану вартість за період з січня 2015 по червень 2015 року на загальну суму 1 604 409 грн. згідно п. 101.2.3 ПК України з 1 березня 2018 р., 1 квітня 2018 р., 1 травня 2018 р., 1 червня 2018 р., 1 липня 2018 р., 1 серпня 2018 р. відповідно. Отже, в порушення п. 101.1, 101.2 ст. 101 ПК України відповідачем після спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу не списано податковий борг, який виник за деклараціями з податку на додану вартість за період з січня 2015 по червень 2015 року на загальну суму 1 604 409 грн.

При цьому, всупереч вимогам наведених норм відповідачем не прийнято рішення щодо списання податкового боргу, який виник з 30 січня 2008 року по 31 грудня 2016 року, зокрема за деклараціями з податку на додану вартість з листопада 2010 року по червень 2011 року на загальну суму 926 991 грн. та з січня 2015 по червень 2015 року на загальну суму1604 409 грн., коригування в облікових картках особового рахунку підприємства, як платника податків із виключенням зазначених сум податкового боргу з обліку не здійснено.

Судом також встановлено, що під час розгляд заяви позивача від 20 січня 2020 р. про списання безнадійного податкового боргу в розмірі 3 871 923 грн. 59 коп., який виник з 30 січня 2008 р. по 31 грудня 2016 р., пеню та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, відповідачем не взято до уваги висновок Київської обласної Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили №02/03.23 від 11 січня 2020 р., що обумовило безпідставну відмову позивачу у списанні податкового боргу.

Суд зазначає, що згідно з вимогами п.п. 4 п. 2.1 розділом II Порядку №577, під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Такий факт непереборної сили підтверджується:

- Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

- висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати форс-мажорні обставини.

Згідно з приписами ч.3 ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 2 грудня 1997 року № 671/97-ВРТоргово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Підпунктом 4.1 розділу IV Порядку № 577 передбачено, що у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов`язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

Відповідно до вимог пункту 4.2 розділу IV Порядку № 577 за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Ураховуючи викладене, податковий борг, який виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), є безнадійним і може бути списаний податковим органом за результатами оцінки відповідної заяви платника податків та доданих документів у підтвердження таких обставин.

Суд зазначає, що позивач скористався своїм правом щодо звернення до податкового органу із заявою про списання безнадійного податкового боргу, долучивши до такої заяви Висновок Київської обласної Торгово-промислової палати від 11 січня 2020 р. №02/03.23, яким засвідчено настання обставин непереборної сили з 30 січня 2008 року по 2016 рік.

Суд при цьому також бере до уваги наступне. Відповідно до Статуту позивача, затвердженого рішенням Фастівської міської ради №28-ХІV-VІ від 19 квітня 2012 р., підприємство постачає теплову енергію шляхом надання послуг з постачання централізованого опалення населенню міста Фастів, бюджетним установам та іншим організаціям.

Стаття 6 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах, зокрема державного управління і регулювання відносин у сфері теплопостачання; формування цінової та тарифної політики.

До основних засад державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання відноситься зокрема регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат (ст. 15. Закону України «Про теплопостачання»).

Згідно з вимогами ст. 13 Закону України «Про теплопостачання» встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством, належить до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання.

Отже, судом встановлено, що позивач надає послуги з постачання централізованого опалення населенню міста Фастів, бюджетним установам та іншим організаціям за тарифами затвердженими органами місцевого самоврядування. Інші види діяльності підприємство не здійснює, тому можливості отримати інші доходи у підприємства відсутні.

Відповідно до вимог ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 р. № 1875-IV органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги (до яких належить і надання послуг з постачання централізованого опалення) в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово- комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов`язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між установленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Також, відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21 червня 2012 р. № 5007-VI визначено, що Кабмін, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов`язані відшкодувати суб`єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів. Установлення Кабміном, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, в разі встановлення тарифів на надання послуг з постачання централізованого опалення нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво різниця між такими розмірами повинна бути відшкодована суб`єктам господарювання за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Як вже зазначалось основним (єдиним) джерелом доходу від господарської діяльності позивача є отримання коштів від надання послуг з постачання централізованого опалення згідно тарифів затверджених органами місцевого самоврядування.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю аудиторською фірмою «Контроль-аудит» проведено аудит господарської діяльності позивача щодо виконання узгоджених процедур стосовно різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню за період 4 квартал 2015 року та бюджетним установам та організаціям за період 2007-2015 рр., про що складено Звіту про фактичні результати від 29 травня 2017 року.

Згідно з цим Звітом від 29 травня 2019 р. за результатами розрахунку різниця в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася бюджетними організаціями та установами, складає: 2007 рік у сумі 386812 грн.; 2008 рік у сумі 1 155 828 грн.; 2009 рік у сумі 991 874 грн.; 2010 рік у сумі 837 515 грн.; 2011 рік у сумі 2 802 527 грн.; 2012 рік у сумі 2 354 390 грн.; 2013 рік у сумі 803 591 грн.; 2014 рік у сумі 1 944 932 грн.; 2015 рік у сумі 2 040 710 грн.

Отже, загальна сума боргу по різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася бюджетними організаціями та установами за період 2007- 2015 pp. становить 13 316 179 грн. 00 коп. Проте, вказана вище різниця в тарифах позивачу не була відшкодована.

Згідно з Протоколом №1 засідання територіальної комісії з узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися організаціям та установам, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів від 31 травня 2017 року позивачем узгоджена сума заборгованості бюджетних установ станом на1 січня 2016 року в розмірі 13 059 845 грн.

Разом з тим, відповідно до листа-роз`яснення №7410/2/4515-19 від 19 березня 2019 р. Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України вказано, що при формуванні проекту Державного бюджету Україна на 2019 рік Мінрегіон подавав до Мінфіну пропозиції щодо передбачення субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці в тарифах, проте Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» такі видатки не передбачено.

Так як тарифи на надання послуг з постачання централізованого опалення населенню міста Фастів, бюджетним установам та іншим організаціям, затверджені Фастівською міською радою, не покривали витрати позивача на виробництво, а різниця між такими розмірами своєчасно та в повному обсязі не була відшкодована позивачу, тому позивач поніс збитки, які призвели до неможливості своєчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов`язання по сплаті податку на додану вартість. Тому фінансові показники позивача щороку погіршувались, що призвело до виникнення та подальшого зростання податкового боргу з ПДВ.

Так, за даними Звіту про фінансові результати за 2008 рік, позивач мав валовий прибуток в розмірі 604 тис. грн. (код рядка 50), а збиток від фінансових результатів від звичайної діяльності становив 1464,0 тис. грн., а за попередній період 860,0 тис. грн. (код рядка 175). В балансі станом на 31 грудня 2008 року нерозподілений прибуток (непокритий збиток) код рядка 350 на початок звітного періоду становить 3014,0 тис. грн., а на кінець звітного періоду - 4478,0 тис. грн.

За період з січня 2008 року по грудень 2008 року позивачем подані податкові декларації з податку на додану вартість, де визначено податкові зобов`язання на суму 1 952 284 грн., податковий кредит на суму 1 092 010 грн., розрахунки за звітний період в сумі 860 274 грн.

Судом встановлено, що протягом 2008 року позивачем сплачено податок на додану вартість в сумі 699 036 грн. Невідшкодована різниця в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася бюджетними організаціями та установами в 2008 році складає 1 155 828 грн.

Разом з тим, у зв`язку з невідшкодуванням позивачу різниці в тарифах, кредиторська заборгованість позивача за поставлений природний газ з січня2008 року по грудень 2008 року становить 3 926 205 грн., що позбавило можливості в 2008 році включити до податкового кредиту - 654 368 грн. Крім того, за даними Звіту про фінансові результати за 2009 рік, КП «Фастівтепломережа» мала валовий збиток в розмірі 1041,7 тис. грн. (код рядка 55), а збиток від фінансових результатів від звичайної діяльності становив 3561,1 тис. грн., а за попередній період 1464,2 тис. грн. (код рядка 175). В балансі станом на 31 грудня 2009 року нерозподілений прибуток (непокритий збиток) код рядка 350 на кінець звітного періоду становить 8004,4 тис. грн.

За період з січня 2009 року по грудень 2009 року позивачем подані податкові декларації з податку на додану вартість, де визначено податкові зобов`язання на суму 2 429 177 грн., податковий кредит на суму 1 244 004 грн., розрахунки за звітний період в сумі 1185 173 грн.

Крім того, протягом 2009 року позивачем сплачено податок на додану вартість в сумі 522 995 грн. Невідшкодована різниця в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася бюджетними організаціями та установами в 2009 році складає 991 874 грн. Разом з тим, у зв`язку з невідшкодуванням позивачу різниці в тарифах, кредиторська заборгованість позивача за поставлений природний газ з січня 2009 року по грудень 2009 року становить 3 513 017 грн., що позбавило можливості в 2009 році включити до податкового кредиту 585 503 грн.

За даними Звіту про фінансові результати за 2010 рік позивач мав валовий збиток в розмірі 3468,0 тис. грн. (код рядка 55), а збиток від фінансових результатів від звичайної діяльності становив 4677,0 тис. грн., а за попередній період 3561,0 тис. грн. (код рядка 175). В балансі станом на 31 грудня 2010 року нерозподілений прибуток (непокритий збиток) код рядка 350 на кінець звітного періоду становить 12898,0 тис. грн.

За період з січня 2010 року по грудень 2010 року позивачем подані податкові декларації з податку на додану вартість, де визначено податкові зобов`язання на суму 2 426 336 грн., податковий кредит на суму 1 385 869 грн., розрахунки за звітний період в сумі 1 040 467 грн. Протягом 2010 року позивачем сплачено податок на додану вартість в сумі 71 700 грн. Невідшкодована різниця в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася бюджетними організаціями та установами в 2010 році складає 837 515 грн. Разом з тим, у зв`язку з невідшкодуванням позивачу різниці в тарифах, кредиторська заборгованість позивача за поставлений природний газ з січня 2010 року по грудень 2010 року становить 4 190 295 грн., що позбавило можливості в 2010 році включити до податкового кредиту - 698 382 грн.

За даними Звіту про фінансові результати за 2011 рік, позивач мав валовий збиток в розмірі 1874,6 тис. грн. (код рядка 55). В балансі станом на 31 грудня 2011 року нерозподілений прибуток (непокритий збиток) код рядка 350 на кінець звітного періоду становить 10087,0 тис. грн.

За період з січня 2011 року по грудень 2011 року позивачем подані податкові декларації з податку на додану вартість, де визначено податкові зобов`язання на суму 2 456 040 грн., податковий кредит на суму 2 005 546 грн., розрахунки за звітний період в сумі 450 494 грн.Протягом 2011 року позивачем сплачено податок на додану вартість в сумі 3 000, грн.Невідшкодована різниця в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася бюджетними організаціями та установами в 2011 році складає 2 802 527 грн. Разом з тим, у зв`язку з невідшкодуванням позивачу різниці в тарифах, кредиторська заборгованість позивача за поставлений природний газ з січня2011 року по грудень 2011 року становить 6 037 619 грн., що позбавило можливості в 2011 році включити до податкового кредиту 1 006 270 грн.

За даними Звіту про фінансові результати за 2012 рік, позивач мав валовий прибуток в розмірі 5393,0 тис. грн. (код рядка 50). В балансі станом на 31 грудня 2012 року нерозподілений прибуток (непокритий збиток) код рядка 350 на кінець звітного періоду становить 9491 тис. грн.

За період з січня 2012 року по грудень 2012 року позивачем подані податкові декларації з податку на додану вартість, де визначено податкові зобов`язання на суму 2 381 999 грн., податковий кредит на суму 1 193 509 грн., розрахунки за звітний період в сумі 1 188 490 грн. Протягом 2012 року позивачем сплачено податок на додану вартість в сумі 743 650 грн. Невідшкодована різниця в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася бюджетними організаціями та установами в 2012 році складає 2 354 390 грн. Разом з тим, у зв`язку з невідшкодуванням позивачу різниці в тарифах, кредиторська заборгованість позивача за поставлений природний газ з січня2012 року по грудень 2012 року становить 5 156 174 грн., що позбавило можливості в 2012році включити до податкового кредиту - 859 362 грн.

За даними Звіту про фінансові результати за 2013 рік, позивач мав валовий збиток в розмірі 1027,8 тис. грн. (код рядка 2095), а збиток від фінансових результатів від звичайної діяльності становив 3958,8 тис. грн. (код рядка 2295) та чистий фінансовий результат за звітний період збиток (код рядка 2355) - 3958,8 тис. грн. В балансі станом на 31 грудня 2013 року нерозподілений прибуток (непокритий збиток) код рядка 1420 на кінець звітного періоду становить 13450,1 тис. грн.

За період з січня 2013 року по грудень 2013 року позивачем подані податкові декларації з податку на додану вартість, де визначено податкові зобов`язання на суму 2 434 500 грн., податковий кредит на суму 900 776 грн., розрахунки за звітний період в сумі 1 533 724 грн. Протягом 2013 року позивачем сплачено податок на додану вартість в сумі 427 070 грн. Невідшкодована різниця в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася бюджетними організаціями та установами в 2013 році складає 803 591 грн. Разом з тим, у зв`язку з невідшкодуванням позивачу різниці в тарифах, кредиторська заборгованість позивача за поставлений природний газ з січня2013 року по грудень 2013 року становить 7 448 561 грн.. що позбавило можливості в 2013 році включити до податкового кредиту - 1 241 427 грн.

За даними Звіту про фінансові результати за 2014 рік, позивач мав валовий збиток в розмірі 2277,8 тис. грн. (код рядка 2095), а збиток від фінансових результатів від звичайної діяльності становив 1272,3 тис. грн. (код рядка 2295) та чистий фінансовий результат за звітний період збиток (код рядка 2355) - 1272,3 тис. грн. В балансі станом на 31 грудня 2014 року нерозподілений прибуток (непокритий збиток) код рядка 1420 на кінець звітного періоду становить 14722,4 тис. грн.

За період з січня 2014 року по грудень 2014 року позивачем подані податкові декларації з податку на додану вартість, де визначено податкові зобов`язання на суму 1 246 854 грн., податковий кредит на суму 848 159 грн., розрахунки за звітний період в сумі 398 695 грн.Протягом 2014 року позивачем сплачено податок на додану вартість в сумі 324 931 грн.Невідшкодована різниця в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася бюджетними організаціями та установами в 2014 році складає 1 944 932 грн.

Разом з тим, у зв`язку з невідшкодуванням позивачу різниці в тарифах, кредиторська заборгованість позивача за поставлений природний газ з січня2014 року по грудень 2014 року становить 7 378 757 грн., що позбавило можливості в 2014 році включити до податкового кредиту - 1 229 793 грн.

За даними Звіту про фінансові результати за 2015 рік, позивач мав валовий збиток в розмірі 528 тис. грн. (код рядка 2095), а збиток від фінансових результатів від звичайної діяльності становив 2828,0 тис. грн. (код рядка 2295) та чистий фінансовий результат за звітний період збиток (код рядка 2355) -2828 тис. грн. В балансі станом на31 грудня 2015року нерозподілений прибуток (непокритий збиток) код рядка 1420 на кінець звітного періоду становить 18 652 тис. грн.

За період з січня 2015 року по грудень 2015 року позивачем подані податкові декларації з податку на додану вартість, де визначено податкові зобов`язання на суму 1 246 854 грн., податковий кредит на суму 848 159 грн., розрахунки за звітний період в сумі 398 695 грн. Протягом 2015 року позивачем сплачено податок на додану вартість в сумі 2 598 139 грн. 46 коп. Невідшкодована різниця в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася бюджетними організаціями та установами в 2015 році складає 2 040 710 грн. Разом з тим, у зв`язку з невідшкодуванням позивачу різниці в тарифах, кредиторська заборгованість позивача за поставлений природний газ з січня2015 року по грудень 2015 року становить 328 684 грн., що позбавило можливості в 2015 році включити до податкового кредиту - 54 781 грн.

Тобто, судом встановлено, що оскільки тарифи на надання послуг з постачання централізованого опалення населенню міста Фастів, бюджетним установам та іншим організаціям, затверджені Фастівською міською радою, не покривали витрати позивача на виробництво, а різниця між такими розмірами своєчасно та в повному обсязі не була відшкодована позивачу, то збитки позивача постійно зростали, а відсутність необхідних коштів для сплати податку на додану вартість призвело до унеможливлення виконання обов`язку платника податку на додану вартість у порядку і терміни, передбачені законодавством, в тому числі своєчасної реєстрації податкових накладних та сплати податку на додану вартість, і як наслідок спричинило виникнення податкового боргу з податку на додану вартість з30 січня 2008 рік по 2016рік в сумі 3 871 923 грн. 59 коп.

Судом також встановлено, що позивач використовує касовий метод, згідно якого датою виникнення права на податковий кредит визначається дата списання коштів з банківського рахунку. Оплата за газ власними коштами в умовах наявної значної дебіторської заборгованості та не відшкодуванням в повному обсязі та своєчасно різниці в тарифах, зокрема між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями, призвели до несвоєчасної сплати за спожитий природний газ перед газопостачальними організаціями, і як наслідок спричинили втрату податкового кредиту на суму 3 134 014 грн. 405 коп. Адже, позивач як платник ПДВ мав право включати податкову накладну до складу податкового кредиту протягом 1095 днів від дати її складання.

Окрім цього, в грудні 2015 року позивачем списано податковий кредит у сумі 2 890 672 грн. 46 коп. на підставі списання кредиторської заборгованості перед газопостачальними компаніями за отриманий газ.

Так, відповідно до Закону України № 3319-VІ від 12 травня 2011 р. «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» підлягала списанню заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб`єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Судом встановлено, що на виконання Закону України № 3319-VІ від 12 травня 2011 р. «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» було видано по підприємству наказ №155 від 14 вересня 2011 року на списання кредиторської заборгованості позивача за спожитий природний газ перед НАК «Нафтогаз України» та її дочірнім підприємством ДК «Газ України» в сумі 8 300 985 грн. 60 коп.

Також, в зв`язку зі зміною механізму включення податкових накладних до податкового кредиту, з дати складення яких минуло більше 180 календарних днів по підприємству був виданий наказ №234 від 31 грудня 2015 року по списанню податкового кредиту у сумі 2 890 672 грн. 46 коп.

Окрім цього, суд зазначає, що списання застарілих основних засобів мало наслідком податкове зобов`язання у розмірі 20% на залишкову вартість, в зв`язку з чим нараховано зобов`язань по ПДВ за 2008 - 2017 p.p. в сумі 663 688 грн. 18 коп.

Так, в червні 2015 позивачем списано основні засоби із нарахуванням ПДВ на суму балансової вартості у розмірі 146 522 грн. 29 коп. За відсутності прибутків та невідшкодованої різниці в тарифах додаткове нарахування ПДВ у розмірі 146 522 грн. 29 коп. також призвело до збільшення податкового боргу з об`єктивних та незалежних від позивача причин.

11 січня 2020 року Київська обласна Торгово-промислова палата прийняла висновок щодо унеможливлення виконання зобов`язань зі сплати податку на додану вартість в порядку та терміни, передбачені чинним законодавством, спричинені обставинами, незалежними від платника податку, яким визнано, що невідшкодування державою різниці в тарифах, несвоєчасного розрахунку всіх груп споживачів за спожиті послуги з опалення і відповідно наявність дебіторської заборгованості, втрати податкового кредиту, списання податкового кредиту, відсутність обігових коштів, створення дефіциту оборотних активів; фактично позбавило його виконати свій обов`язок платника ПДВ у порядку і терміни, передбачені законодавством, в тому числі своєчасної реєстрації податкових накладних та сплати податку на додану вартість за податковими деклараціями з 30.01.2008 по 2016рік, є об`єктивними, обґрунтованими і документально підтвердженими та характеризуються ознаками: непередбачуваності, тривалості, невідворотності і відсутності вини позивача. Тому, можуть бути віднесені до обставин непереборної сили.

Ураховуючи, що строк давності податкового боргу позивача, який виник 30 січня 2008 року по 31 грудня 2016 року, минув, а вказаний борг виник внаслідок обставин непереборної сили, тому відповідно до ст. 101 Податкового кодексу України податковий борг за вказаний період є безнадійним і підлягає списанню.

Суд зазначає, що позивач надав контролюючому органу належні докази, зокрема щодо настання обставин непереборної сили для списання безнадійного податкового боргу у порядку, встановленому статтею 101 ПК України, а тому відмова відповідача щодо списання такого боргу є протиправною.

У зв`язку з цим, суд зазначає, що дії відповідача щодо безпідставного зарахування коштів перерахованих позивачем на електронний рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ в рахунок податкового боргу, який виник до 1 липня 215 року, так і бездіяльність відповідача щодо списання безнадійного боргу підприємства порушують права та інтереси позивача, оскільки є протиправними, порушують вимоги чинного законодавства, та в подальшому можуть призвести до безпідставного спрямування сплачених позивачем на електронний рахунок коштів для погашення неіснуючого боргу з ПДВ та стягнення надуманих штрафних санкцій та пені з позивача.

Отже, стягнення контролюючим органом грошових коштів з рахунку платника податків у системі електронного адміністрування ПДВ проведено без дотримання норм пункту 87.1 статті 87, пункту 95.3 статті 95 ПК України та Порядку електронного адміністрування з податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 569. Суд зазначає, що у зв`язку з несвоєчасною сплатою узгодженої суми грошового зобов`язання з ПДВ, контролюючий орган не відобразив той факт, що зарахування ним за платника податку сум на погашення податкового боргу, що виник до 1 січня 2015 р. було здійснено з рахунку платника в системі електронного адміністрування ПДВ.

Указаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30 липня 2019 року в справі № 440/4082/18 та від 10 вересня 2019 року в справі № 1840/3549/18.

Ураховуючи вищевикладене, позивачем були подані податкові декларації з податку на додану вартість та вчасно здійснено перерахування коштів до бюджету в погашення податкових зобов`язань за податковими деклараціями з ПДВ в порядку передбаченому ст. 200-1 ПК України, разом з тим контролюючим органом самостійно змінено напрямок перерахування грошових коштів до бюджету та скеровано їх на погашення податкового боргу, що виник до 1 січня 2015 р.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було здійснення зарахування сплачених позивачу на електронний рахунок в системі адміністрування ПДВ грошових коштів за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2020 р. - на погашення податкового боргу з ПДВ, що виник до 1 липня 2015 р., отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що податкове-повідомлення рішення є протиправним і підлягає скасуванню. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 13 травня 2020 р. № 181 на суму 4204 грн. 00 коп. та платіжного доручення від 2 червня 2020 р. № 207 на суму 18 918 грн. 00 коп. позивачем сплачено судовий збір на суму 23 122 грн. 00 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 23 122 грн. 00 коп. підлягають стягненню на його за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області, які полягають у протиправному зарахування сплачених Комунальним підприємством "Фастівтепломережа" на електронний рахунок в системі адміністрування ПДВ грошових коштів за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2020 р., (згідно наступних платіжних доручень: №139 від 15 березня 2016 р. на суму 82 000 грн. 00 коп., №345 від 16 червня 2016 р. на суму 180 000 грн. 00 коп., №597 від 31 жовтня 2016 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №788 від 26 грудня 2016 р. на суму 370 000 грн. 00 коп., №597 від 28 жовтня 2016 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №796 від 28 грудня 2016 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №806 від 29 грудня 2016 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №64 від 8 лютого 2017 р. на суму 15 000 грн. 00 коп., №73 від 14 лютого 2017 р. на суму 80 000 грн. 00 коп.., №230 від 5 квітня 2017 р. на суму 72 000 грн. 00 коп., №310 від 27 квітня 2017 р. на суму 30 000 грн. 00 коп., №320 від 4 травня 2017 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №368 від 25 травня 2017 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №445 від 27 травня 2017 р. на суму 87 000 грн. 00 коп., №520 від 28 липня 2017 р. на суму 90 000 грн. 00 коп., №575 від 31 серпня 2017 р. на суму 65 000 грн. 00 коп., №609 від 26 вересня 2017 р. на суму 45 000 грн. 00 коп., №719 від 14 листопада 2017 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №790 від 8 грудня 2017 р. на суму 135 000 грн. 00 коп.; №32 від 11 січня 2018 р. на суму 50 000 грн. 00 коп., №72 від 30 січня 2018 р. на суму 172 000 грн. 00 коп., №99 від 9 лютого 2018 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №163 від 5 березня 2018 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №240 від 6 квітня 2018 р. на суму 65 000 грн. 00 коп., №276 від 19 квітня 2018 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №292 від 24 квітня 2018 р. на суму 21 000 грн. 00 коп., №343 від 7 травня 2018 р. на суму 170 000 грн. 00 коп., №93 від 30 травня 2018 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №428 від 25 червня 2018 р. на суму 85 000 грн. 00 коп., №471від 4 липня 2018 р. на суму 16 000 грн. 00 коп., №476 від 5 липня 2018 р. на суму 23 000 грн. 00 коп., №505 від 26 липня 2018 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №516 від 30 липня 2018 р. на суму 30 000 грн. 00 коп., №558 від 27 серпня 2018 р. на суму 60 000 грн. 00 коп.., №561 від 29 серпня 2018 р. на суму 15 000 грн. 00 коп., №770 від 21 грудня 2018 р. на суму 550 000 грн. 00 коп.., №112 від 4 лютого 2019 р. на суму 150 000 грн. 00 коп., №182 від 20 лютого 2019 р. на суму 100 000 грн. 00 коп.,№ 307 від 27 березня 2019 р. на суму 100 000 грн. 00коп., № 364 від 12 квітня 2019 р. на суму 200000 грн. 00 коп., № 397 від 24 квітня 2019 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., № 410 від 26 квітня 2019 р. на суму 200 000 грн. 00 коп., № 434 від 15 травня 2019 р. на суму 160 000 грн. 00 коп., № 473 від 30 травня 2019 р. на суму 200 000 грн. 00 коп., №548 від 25 червня 2019 р. на суму 200 000 грн. 00 коп., № 572 від 5 липня 2019 р. на суму 60 000 грн. 00 коп., № 580 від 8 липня 2019 р. на суму 120 000 грн. 00 коп., № 614 від 26 липня 2019 р. на суму 185 000 грн. 00 коп., №11 від 13 вересня 2019р. на суму 340 000 грн. 00 коп., №123 від4 листопада 2019 р. на суму 60 000 грн. 00 коп., №128 від 5 листопада 2019 р. на суму 100 000 грн. 00 коп.,№132від 8 листопада 2019 р. на суму 10 000 грн. 00 коп., №175 від 19 листопада 2019 р. на суму 70 000 грн. 00 коп., №186 від 27 листопада 2019 р. на суму 20 000 грн. 00 коп., №190 від 2 грудня 2019 р. на суму 110 000 грн. 00 коп., №243від 21 грудня 2019 р. на суму 230 000 грн. 00 коп., №281 від 27 грудня 2019 р. на суму 390 000 грн. 00 коп.; №35 від 30 січня 2020 р. на суму 500 000 грн. 00 коп., №48 від 3 лютого 2020 р. на суму 200 000 грн. 00 коп., №62 від 27 лютого 2020 р. на суму 300 000 грн. 00 коп., №103 від 23 березня 2020 р. на суму 20 000 грн. 00 коп., №116 від 27 березня 2020 р. на суму 160 000 грн. 00 коп., №154 28 квітня 2020 р. на суму 170 000 грн. 00 коп., №205 від 27 травня 2020 р. на суму 20 000 грн. 00 коп., №203 від 27 травня 2020 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №206 від 2 червня 2020 р. на суму 50 000 грн. 00 коп., № 233 від 30 червня 2020 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №274 від 27 липня 2020 р. на суму 120 000 грн. 00 коп., №359 від 8 жовтня 2020 р. на суму 240 000 грн. 00 грн., №410 від 4 листопада 2019 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №422 від 5 листопада 2020 р. на суму 95 000 грн. 00 коп., №462 від 19 листопада 2020 р. на суму 40 000 грн. 00 коп., №522 від 11 грудня 2020 р. на суму 70 000 грн. 00 коп., №566 від 30 грудня 2020 р. на суму 600 000 грн. 00 коп.) на погашення податкового боргу з ПДВ, що виник до 1 липня 2015 р.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області зарахувати вказані грошові кошти в рахунок сплати Комунальним підприємством "Фастівтепломережа" поточних податкових зобов`язань з ПДВ за вказаний вище період відповідно до якого вони вплачувалися.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області щодо списання безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість Комунального підприємства "Фастівтепломережа" в розмірі 3 871 923 грн. 59 коп., який виник за період з 30 січня 2008 року по 31 грудня 2016 рік, в тому числі за деклараціями з податку на додану вартість за листопад 2010 року (від 20 грудня 2010 р. №9005788251) на суму 38 635 грн., за грудень 2010 року (від 20 січня 2011 р. №9006424294) на суму 193 767 грн., за січень 2011 року (від 18 лютого 2011 р. №9000565897) на суму 55 429 грн., за лютий 2011 року (від 21 березня 2011 р. №9001560079) на суму 163 102 грн., за березень 2011 року (від 20 квітня 2011 р. №9002464198) на суму 205 521 грн., за квітень 2011 року (від 19 травня 2011 р. № 9003532924) на суму 49 038 грн., за травень 2011 року (від 20 червня 2011 р. №9005278775) на суму 75 868 грн., за червень 2011 року (від 21 липня 2011 р. № 9005189598) 145 631 грн., за січень 2015 року (від 19 лютого 2015 р. №9018649402) на суму 192 642 грн., за лютий 2015 року (від 20 березня 2015 р. №9044871515) на суму 548 169 грн., за березень 2015 року (від 20 квітня 2015 р. №9073529249) на суму 597 423 грн., за квітень 2015 року (19 травня 2015 р. №9100615191) на суму 133 744 грн., за травень 2015 року (від 19 червня 2015 р. №9128602766) на суму 997 грн., за червень 2015 року (від 17 липня 2015 р. №9151409865) на суму 131 452 грн., крім того пеню та штрафні санкції, нараховані на вказаний податковий борг.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області списати безнадійний податковий борг з податку на додану вартість Комунального підприємства "Фастівтепломережа" в розмірі 3 871 923 грн. 59 коп., який виник за період з 30 січня 2008 року по 31 грудня 2016 року.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ - 43141377) на користь Комунального підприємства "Фастівтепломережа" (код ЄДРПОУ - 05387624) судовий збір у розмірі 23 122 (двадцять три тисячі сто двадцять дві) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач Комунальне підприємство "Фастівтепломережа", адреса: вул. С.Палія, 9, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ - 05387624.

Відповідач Головне управління Державної податкової служби України, адреса: вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ,03151, код ЄДРПОУ - 43141377.

Суддя Журавель В.О.