Рішення № 10610798, 19.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.10                                                                                                     Справа№ 7/81

за позовом приватне підприємство «ТрастТер»

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхо-будівельне управління №40»

про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних

ціна позову: 37328,92грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Яворський В.І, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Приватне підприємство «Траст Тер»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхо-будівельне управління №40»про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних; ціна позову: 30983,32грн., в тому числі 17889,20грн. пені, 11627,96грн. інфляційних нарахувань, 1466,16грн. 3% річних за невиконання зобов’язання. Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, розрахунками пені, 3% річних, інфляційних втрат, листом Позивача Відповідачу №ю-1098 від 16.12.2009р. та фіскальним поштовим чеком №7669 від 16.12.2009р., листом Позивача Відповідачу №ю-1087 від 09.12.2009р. та повідомленням про вручення поштового відправлення, і фіскальним поштовим чеком №5996 від 10.12.2009р., повідомленнями про вручення поштового відправлення від 16.12.2009р. та від 11.12.2009р., договором №101 від 27.03.2008р., довідкою органу статистики №1110 про включення Позивача в ЄДРПОУ, квитанцією №ПН423 від 22.04.2010р. з відміткою банку про сплату державного мита, платіжним дорученням №235 від 01.04.2010р. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, фіскальним поштовим чеком №5317 від 22.04.2010р., ст.625 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 4, 6, 12, 21, 35, 54, 55, 82 Господарського процесуального кодексу України.

31.05.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить стягнути з Відповідача 22510,69грн. пені, 1849,42грн. 3% річних, 12961,82грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги заяви про збільшення позовних вимог мотивовані, зокрема, актами виконаних робіт за 07.08.2008р., 05.05.2008р., 02.06.2008р., 02.06.2008р., 05.08.2008р., 15.10.2008р., 24.12.2008р., 15.10.2008р., 07.08.2008р., розрахунками пені, інфляційних втрат, 3% річних за невиконання зобов’язання, квитанцією №ПН555 від 28.05.2010р. з відміткою банку про сплату 100грн. державного мита, фіскальним поштовим чеком №7729 від 28.05.2010р., ст.ст.21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, 16.07.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить стягнути з Відповідача 27008,86грн. пені, 2206,31грн. 3% річних за невиконання зобов’язання, та 8990,08грн. інфляційних нарахувань. Позовні вимоги заяви про збільшення позовних вимог мотивовані, зокрема, розрахунками пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, поштовою квитанцією про відправлення кореспонденції Відповідачу від 16.07.2010р., ст.ст.21, 22 Господарського процесуального кодексу України. Проте, 19.07.2010р. в судовому засіданні представником Позивача подано, та 19.07.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Позивача, в якому він просить заяву від 16.07.2010р. вважати не збільшенням позовних вимог, а уточненням розрахунків, та просить стягнути з Відповідача пеню, 3% річних та інфляційні нарахування у розмірах та в межах позовних вимог, визначених в заяві про збільшення позовних вимог від 31.05.2010р.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/81 від 26.04.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15год. 00хв. 11.05.2010р. в судових засіданнях 11.05.2010р., 31.05.2010р., 08.06.2010р. оголошувались перерви.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/81 від 21.06.2010р. провадження у справі зупинено до вирішення Львівським апеляційним господарським судом справи №13/8. 29.06.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Позивача про поновлення провадження, мотивована розглядом Львівським апеляційним господарським справи №13/8; до заяви додано копію постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2010р. по справі №13/8. Ухвалою господарського суду Львівської області №7/81 від 02.07.2010р. поновлено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16год. 50хв. 19.07.2010р.

11.05.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Позивача про здійснення технічної фіксації судового процесу. У зв’язку з чим здійснювалась технічна фіксація судового процесу. 19.07.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Позивача про нездійснення технічної фіксації судового процесу, у зв’язку з чим, в судовому засіданні 19.07.2010р. технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Представникам Сторін оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім цього, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області) зазначалось, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 31.05.2010р., підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; копію рішення господарського суду Львівської області №13/8 від 11.03.2010р.; копію апеляційної скарги на рішення господарського суду Львівської області від 11.03.2010р.; копію відзиву до Львівського апеляційного господарського суду по справі №13/8.

11.05.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов лист Позивача на виконання вимоги ухвали господарського суду Львівської області №7/81 від 26.04.2010р., згідно з яким Позивачем надано для долучення до матеріалів справи копію довідки про зарахування державного мита до бюджету та копію довідки Головного управління статистики у Львівській області №20-09/654 від 31.03.2010р. про перебування Позивача в ЄДРПОУ. Вказані документи долучено до матеріалів справи.

31.05.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Позивача про надання доказів по справі. До зазначеної заяви додано наступні документи: довідки органу Державного казначейства України про зарахування державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до бюджету; копії актів звірки взаємних розрахунків; копію протоколу про залік взаємних вимог; копію листа Відповідача Позивачу №12 09/157 від 28.12.2009р.; копію зустрічної позовної заяви по справі №13/8; копії накладних від 29.07.2009р., 30.07.2009р., 24.07.2009р., 23.09.2009р., 14.08.2009р.; копії виписок з банківського рахунку Позивача за 23.03.2009р., 21.08.2008р., 28.05.2009р., 17.06.2009р., 18.06.2009р., 15.04.2009р. Вказані документи долучено до матеріалів справи.

19.07.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Позивача про ознайомленння з матеріалами справи. 19.07.2010р. представник Позивача ознайомився з матеріалами справи, про що зроблено відповідну відмітку на третій сторінці обкладинки справи.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явилась, Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Протягом розгляду справи представником Відповідача Бурляй О.С. подано довіреність на право здійснення представництва.

Крім того, 11.05.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими з наступних підстав.

Так, факт заборгованості по договору №101, укладеному сторонами 27.03.2008р. не є встановленим судом першої інстанції; наведене Відповідач мотивує тим, що рішення господарського суду Львівської області у справі №13/8 не набрало законної сили, оскільки було оскаржене у встановлений законом строк, підтвердженням данного факту є ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2010р. у справі №13/8.

Також, Відповідач стверджує, що Позивач неправомірно нарахував штрафні санкції, і, посилаючись при цьому на ст.230 Господарського кодексу України, ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає наступне. Так, оскільки Позивачем не наведено обгрунтованих доказів невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання згідно договору №101 від 27.03.2008р., відповідно, у Відповідача не виникло зобов’язання щодо сплати штрафних санкцій. Крім того, відповідно до п.п.1, 2 ст.258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік; договір №101 від 27.03.2008р. припинив свою дію 31.12.2008р., - станом на момент подачі позовної заяви №ю-370 від 22.04.2010р. Позивач не вправі ставити вимоги щодо сплати Відповідачем штрафних санкцій після спливу позовної давності. За приписами ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України, сплоив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

До відзиву Відповідачем додано копії наступних документів: ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2010р. у справі №13/8 про прийняття апеляційної скарги на рішення господарського суду Львівської області від 11.03.2010р. у справі №13/8 у справі за позовом приватного підприємства «ТрастТер»до ТзОВ «ЛШБУ №40»про стягнення 149075,72грн.; протоколу №2010-01 загальних зборів Відповідача; довідки серії АА №294431 про включення Відповідача в ЄДРПОУ.

Крім того, 16.07.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, призначеної на 16год. 50хв. 19.07.2010р. у зв’язку з тим, що юрисконсульт підприємства у вищезазначений час буде знаходитись у відрядженні, ТзОВ «ЛШБУ №40»не зможе забезпечити явку повноважного представника.

В данному клопотанні судом відмовлено з наступних підстав:

1.          Так, відповідно до п.1.1 п.I (Порядок відрядження в межах України працівників підприємств усіх форм власності) «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. N59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10.06.1999р. N146) (далі –Інструкція), направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження. Також, згідно п.1.1 п.II (Порядок відрядження за кордон працівників підприємств усіх форм власності) Інструкції, відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства після затвердження завдання, в якому визначаються мета виїзду, термін, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подається його копія з перекладом), і кошторису витрат.

Проте, до поданого клопотання не тільки не додано копії відповідного доказу перебування юрисконсульта у відрядженні (відповідний наказ чи розпорядження), але і не наведено навіть доводів щодо існування такого підтверджуючого документу (не зазначено ні номеру наказу, ні дати його видачі).

Відповідно, на момент розгляду судом даного клопотання, підстави відкладення розгляду справи, про які зазначає Відповідач, ним не обґрунтовані та не представлено жодних доказів існування таких підстав.

2.          Крім того, як зазначено вище в описовій частині рішення, справа №7/81 розглядається господарським судом Львівської області за позовом, який надійшов до суду 22.04.2010р. та з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 31.05.2010р.

З даного приводу суд зазначає, що в судових засідання 31.05.2010р., 08.06.2010р. та 21.06.2010р., як і в попередніх судових засіданнях представник Відповідача участь брала. Нових доводів чи доказів в обгрунтування позовних вимог, які враховані судом при винесенні рішення, після 31.05.2010р. Позивачем не наводилось та не подано. Крім того, Відповідачем подано відзив на позовну заяву та протягом розгляду справи дано пояснення з приводу спору.

Відповідно, принципи рівності перед законом і судом та змагальності додержано, оскільки Відповідач протягом розгляду справи, в тому числі 31.05.2010р., 08.06.2010р. та 21.06.2010р. (після подання Позивачем заяви про збільшення позовних вимог) мав можливість і скористався правом обгрунтувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Крім того, відповідно до ст.47 Господарського процесуального кодексу України, усі обставини справи обговорено в судових засіданнях, в яких брала участь представник Відповідача, оригінали матеріалів справи судом також оглядались в попередніх судових засідання за участю в тому числі представника Відповідача, а 19.07.2010р. судом жодних нових доводів з приводу суті позовних вимог Позивачем не надавалось, та судом не обговорювалось.

Крім того, як зазначалось вище, в поданій Позивачем 19.07.2010р. до суду заяві він відмовився від вимог заяви про збільшення позовних вимог від 16.07.2010р.

Відповідно, на момент розгляду судом даного клопотання усі обставини справи, які судом враховані при винесенні рішення, обговорені за участю представника Відповідача.

Враховуючи наведене, в тому числі відсутність обгрунтування необхідності відкладення розгляду справи, в суда відсутні обґрунтовані правові підстави для задоволення клопотання, і, відповідно, для відкладення розгляду справи.

Суд протягом розгляду справи оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Львівській області №20-09/654 від 31.03.2010р., приватне підприємство «ТрастТер»є юридичною особою, ідентифікаційний код 19328849, адреса: 79052, м.Львів, вул.Широка, 69, кв.99.

Згідно довідки серії АА №294431, товариство з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхо-будівельне управління №40»є юридичною особою, ідентифікаційний код 32408720, місцезнаходження –79040, м.Львів, вул.Авіаційна, буд.7А.

          Рішенням господарського суду Львівської області від 11.03.2010р. у справі №13/8 за позовом приватного підприємства "ТрастТер", м.Львів до ТзОВ "Львівське шляхово-будівельне управління №40", м.Львів про стягнення 149075,72грн. позов задоволено повністю та вирішено стягнути з ТзОВ „Львівське шляхово-будівельне управління №40” (м.Львів, вул.Авіаційна,7а, код ЄДРПОУ 32408720) на користь ПП „ТрастТер” (м.Львів, вул.Стороженка,12, код ЄДРПОУ 19328849) 149075,72грн. основного боргу, 1490,76грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2010р. у справі №13/8 рішення господарського суду Львівської області від 11.03.2010р. у справі №13/8 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Станом на 19.07.2010р. зазначена постанова набрала законної сили.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть участь ті самі сторонни.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.03.2010р. у справі №13/8 встановлено наступне:

Так, згідно договору №101 від 27.03.2008р., приватне підприємство “ТрастТер”(далі - позивач) надавало послуги по перевезенню і поставці сипучих вантажів (пісок, гравій, щебінь, грунт) автомобілями самоскидами МАЗ Товариству з обмеженою відповідальність “Львівське шляхово-будівельне управління №40”(відповідач по справі).

Згідно п. 3.2 договору, приймання робіт оформляється актами виконаних робіт і підписується обома сторонами.

Надання вказаних послуг підтверджується наступними актами виконаних робіт: від 05.05.2008р. на суму 10 100,00 грн.; від 02.06. 2008р. на суму 50 952,00 грн.; від 02.06. 2008р. на суму 12 604,80 грн.; від 05.08. 2008р. на суму 10 550,40 грн.; від 07.08. 2008р. на суму 3 975,40 грн.; від 07.08. 2008р. на суму 3 858,00 грн.; від 15.10. 2008р. на суму 9 570,30 грн.; від 15.10. 2008р. на суму 25 866,72 грн.; від 24.12. 2008р. на суму 31 600,00 грн.. Всього надано послуг на загальну суму 159 075,72 грн.

          Незважаючи на неодноразові звернення позивача, відповідачем наданих послуг не оплачено в повному обсязі і заборгованість станом на день розгляду справи становить 149075,72грн.

Позивач в розрахунку до ціни позову (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог від 31.05.2010р. та уточнені розрахунки Позивача), надає розрахунок 3% річних за невиконання зобов’язання, пені, інфляційних нарахувань, проведений з розрахунку боргу (в сумі 149077,62грн.), періоду прострочення (з 01.01.2010р. по 30.06.2010р.), розміру річних –3%, зведеного індексу інфляції, та розміру відсотків пені –0,1%.

          У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до п.5.1 Договору, за несвоєчасну оплату Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З приводу того, що в розрахунках пені Позивачем застосовано розмір відсотку –0,1%, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Постанови Національного Банку України від 10.08.2009р. N468, розмір облікової ставки НБУ з 12.08.2009р. становив 10,2500%, згідно Постанови Національного Банку України від 07.06.2010р. N259, розмір облікової ставки НБУ з 08.06.2010р. становив 9,5000%.

          Також, при перевірці правильності проведених розрахунків 3% річних за невиконання зобов’язання та інфляційних нарахувань судом враховано також наступне.

          Відповідно до п.2.1 укладеного між Сторонами Договору (договір №101 від 27.03.2008р.), «Ціна та порядок розрахунків», Замовник (Відповідач) сплачує Виконавцю (Позивачу) за фактично виконаний обсяг робіт по перевезенню шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця згідно акту виконаних робіт.

          Враховуючи вищенаведене, укладеним між Сторонами Договором, як і Законом, не встановлено строк виконання Відповідачем зобов’язання в частині оплати товару.

          Згідно п.2 ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          10.12.2009р. Позивачем скеровано Відповідачу вимогу №ю-1087 від 09.12.2009р. про сплату боргу, що підтверджується фіскальним поштовим чеком №5996 від 10.12.2009р. та повідомленням про вручення поштового відправлення від 11.12.2009р.

          Відповідно, зобов’язання за Договором в частині проведення розрахунку вважатиметься порушеним Відповідачем з 19.12.2009р.

          Крім цього, суд також зазначає, що період розрахунків, наведений в уточнених розхрахунках, поданих Позивачем до господарського суду Львівської області 16.07.2010р., судом також не може бути взятим до уваги, оскільки, розмір позовних вимог Позивача з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 31.05.2010р. ним розраховано та заявлено до стягнення за період до 31.05.2010р.

          Також, щодо заяви Відповідача про застосування строку позовної давності з приводу пені.

          Доводи відзиву щодо застосування строку позовної давності Відповідач мотивує тим, що, оскільки Договір припинив свою дію 31.12.2008р., то , в силу п.п.1 п.2 ст.258, ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України, станом на момент подачі позовної заяви Позивач не вправі ставити позовні вимоги щодо сплати штрафних санкцій.

          З данного приводу суд зазначає наступне.

          Так, відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Згідно ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

          Проте, як описано вище в мотивувальній частині рішення, відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Згідно ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, правовий наслідок у вигляді сплати неустойки, встановлений законом або договором, настає у разі порушення зобов’язання.

          Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

          Відповідно до описаного вище в мотивувальній частині рішення, враховуючи в тому числі те, що Договором не передбачено строк розрахунку Відповідача, з врахуванням пред’явленої Позивачем вимоги про розрахунок та згідно вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, зобов’язання Відповідача в частині проведення розрахунку вважатиметься порушеним Відповідачем з 19.12.2009р.

          Крім того, суд зазначає, що відповідно до вищезазначених доводів мотивувальної частини рішення, в даному випадку має місце порушення зобов’язання Відповідачем, а тому настають правові наслідки, передбачені главою 51 Цивільного кодексу України.

          Відповідно, розраховуючи розмір пені, Відповідачем правомірно розраховано його за період з 01.01.2010р. по 31.05.2010р. (в строк до шести місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаним), та вимоги про стягнення пені Відповідачем заявлено в межах строків позовної давності (в межах року з 19.12.2009р.).

          Крім того, суд зазначає, що в наведених розрахунках Позивачем застосовано недостовірні дані щодо рівнів інфляції.

          З данного приводу суд наводить дані щодо величин індексів інфляції у відсотках до попереднього місяця за даними Державного комітету статистики України: січень 2010р. – 101,8 (опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр»№24 від 09.02.2010р.); лютий 2010р. –101,9 (№44 від 10.03.2010р.); березень 2010р. –100,9 (№ 64 від 08.04.2010); в квітні та травні індекси інфляції від’ємні.

          Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність розрахунків, суд приходить до наступних висновків:

          вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 22510,69грн. пені, розрахованої за період з 01.01.2010р. по 31.05.2010р., підлягають до задоволення в розмірі 12642,85грн., в частині стягнення 9867,84грн. пені слід відмовити;

          вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних в розмірі 1848,52грн., розрахованих за період з 01.01.2010р. по 31.05.2010р. підлягають до задоволення;

          вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань підлягають до задоволення в розмірі 6857,48грн., в частині стягнення 6112,23грн. слід відмовити.

          Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

19.07.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24.07.2010 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, ч.2 ст. 35, 34, 43, 49, 75, 85, ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», п.2 ч.1 ст. 193, ч.1 ст. 230, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ст. п.1 ч.2 258, ч.4 ст. 267, ч.2 ст. 530, 549, 599, 610, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», договором №101 від 27.03.2008р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхо-будівельне управління №40»( 79040, м.Львів, вул.Авіаційна, буд.7А, ідентифікаційний код 32408720) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхо-будівельне управління №40»(79040, м.Львів, вул.Авіаційна, буд.7А, ідентифікаційний код 32408720) 12642грн. 85коп. пені, 1848грн. 52коп. 3% річних за невиконання зобов’язання, 6857грн. 48коп. інфляційних нарахувань, 373грн. 29коп. державного мита, 134грн. 52коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

3. В частині стягнення пені в розмірі 9867грн. 84коп., 6112грн. 23коп. інфляційних нарахувань відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя