Рішення № 106104126, 07.09.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2022Справа № 910/4530/22за позовомАкціонерного товариства «Українська залізниця»

до Державного агентства резерву України

про стягнення 267 358,94 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства резерву України про стягнення 267 358,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №Л/НР-0315з/НЮ від 11.06.2003 у частині здійснення оплати послуг зберігання за період січень-лютий 2022 рік, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 267 358,94 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2022 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК су України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним комітетом України з державного матеріального резерву, правонаступником якого відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 є Державне агентство резерву України (поклажодавець, комітет, відповідач) та Львівською державною залізницею (зберігач, позивач) укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №Л/НР-0315з/НЮ від 11.06.2003 (договір), предметом якого відповідно до п. 1.1. є зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву без користування ними зберігачем, що здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках зберігача.

30.12.2015 між сторонами укладено Додаткову угоду №11, відповідно до якої внесено зміни до п. 8 договору та визначено, що зберігачем по договору є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця".

Відповідно до пункту 1.2. Договору комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з затвердженою номенклатурою у кількості та за вартістю згідно з актом форми № 1. Передбачені договором форми актів затверджуються комітетом.

Згідно із пунктом 2.1. Договору зберігач зобов`язаний забезпечити належне зберігання цінностей і вести бухгалтерський облік на позабалансовому рахунку зберігача.

Дослідивши зміст Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором зберігання.

За приписами частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про державний матеріальний резерв» передбачено, що державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву (ст. 2 Закону України «Про державний матеріальний резерв»).

Відповідно до пункту 4.3. Договору сторони погодили, що зберігач надає комітетові щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним, звіти про фактичні витрати за зберігання цінностей, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків на утримання цінностей мобілізаційного резерву за встановленою формою.

Згідно із п. 4.4. договору відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) зберігачу за зберігання цінностей мобілізаційного резерву комітет здійснює в межах, визначених підписаними актами взаєморозрахунків фактичних витрат у відповідності до пункту 4.3 договору, не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом усього терміну зберігання цінностей мобілізаційного резерву (пункт 7.3 договору).

На виконання умов договору зберігач протягом січня та лютого 2022 здійснював зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву України.

Зберігачем, відповідно до умов п. 4.3. та п. 4.4. Договору підготовлено звіт про витрати, акт на відшкодування витрат, акт звірки взаєморозрахунків, які було направлено, разом з супровідним листом від 21.03.2022 №Н-10/1577, на адресу відповідача листом з описом вкладення.

Так, відповідно до Акту на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в межах регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» за січень та лютий І кварталу 2022 року сума послуг зі зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву згідно Договору складає 267 358,94 грн.

Разом з тим, як зазначає позивач вказані документи не були підписані відповідачем та залізниці не повернулись.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, зазначає, що у зв`язку неналежним виконанням відповідачем умов Договору №Л/НР-0315з/НЮ від 11.06.2003 у частині здійснення оплати послуг зберігання за період січень-лютий 2022 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 267 358,94 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом було встановлено, що між Державним агентством резерву України та Регіональною філією «Львівська залізниця» укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №Л/НР-0315з/НЮ від 11.06.2003, предметом якого відповідно до п. 1.1. є зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву без користування ними зберігачем, що здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках зберігача.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що комітет зобов`язаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей згідно з погодженим зведеним кошторисом витрат між зберігачем та комітетом у межах асигнувань, передбачених на ці цілі.

Статтею 1 Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно п. 1 якого постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до п. 2 Порядку розбронювання і відпуску матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в особливий період, затвердженого постановою КМУ від 30.06.2005 № 533 розбронювання і відпуск матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в особливий період здійснюється згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України, яке набирає чинності з моменту набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану.

Як встановлено судом, позивачем на адресу відповідачу було надіслано первинні документи, які не були підписані та повернуті відповідачем.

Як зазначає позивач, з 24.02.2022 позивачем було відпущено матеріальні цінності з державного відповідно до умов розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 року № 751-р «Про розбронювання і відпуск матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в особливий період» (має гриф обмеження доступу "Для службового користування").

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 530 Цивільного кодексу України визначено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд зазначає, що сам факт не підписання (відмови від підписання) таких актів та звітів про витрати, за відсутності вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про те, що такі витрати не були понесені позивачем.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на наведене, а також на умови п.3.1., 4.4 Договору, суд дійшов висновку, що строк відшкодовування зберігачу витрат на зберігання цінностей є таким що настав.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 267 358,94 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 267 358,94 грн, а відтак, задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28; ідентифікаційний код 37472392) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) заборгованість у розмірі 267 358 (двісті шістдесят сім тисяч триста п`ятдесят вісім) грн 94 коп. та судовий збір у розмірі 4 010 (чотири тисячі десять) грн 38 коп.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяЮ.В. Картавцева