Рішення № 10610344, 26.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 13/49-22/27826.07.10 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА «Страхування» в особі Запорізької філії

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія

«Оранта»

треті особи 1. Гнєздилов Володимир Валерійович

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський хлібокомбінат»

про відшкодування шкоди в порядку регресу

                                                                                           Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Тищенко Н.А. (довіреність № 1339-09/1 від 02.09.2009р.);

від відповідача: Чабан К.І. (довіреність від 22.09.2009р.);

В судовому засіданні 26.07.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Справа судом першої інстанції розглядається вдруге.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА «Страхування»(надалі ПАТ «СК «АХА Україна», позивач) в особі Запорізької філії звернулось до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(надалі ВАТ НАСК «Оранта», відповідач) 10707, 51 грн., в тому числі 10465, 59 грн. страхового відшкодування, 146, 95 грн. пені, 21, 50 грн. 3% річних, 73, 47 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «СК «АХА «Страхування»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 962-а/09зп ФМ від 30.03.2009р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки Toyota Camry, державний номер АР 3376 АТ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля ІЖ 2717, державний номер АР 4098 АІ, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована ВАТ НАСК «Оранта»позивачем було направлено останньому заяву на виплату страхового відшкодування про відшкодування шкоди в порядку регресу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитку, позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі 10707, 51 грн. в судовому порядку разом із нарахованими штрафними санкціями.

Після скасування прийнятих у справі рішень, згідно з Постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2010р. заявлені позовні вимоги підтримані, від сторін отримані пояснення, які долучені до справи.

Згідно відзиву на позов, відповідач просив відмовити у задоволенні позову в частині нарахування штрафних санкцій, оскільки позивачем не було надано страховику необхідних документів для виплати страхового відшкодування, а пеня може нараховуватись відповідно до ст. 36.1, 37.2 Закону «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»після сплину місяця з дня надходження всіх документів, які необхідні для виплати страхового відшкодування або прийняття рішення стосовно розміру виплати.

До участі у справі в якості третіх осіб залучено власника автомобіля та водія винного у скоєнні ДТП за страховим випадком, з приводу виплати страхового відшкодування за якими, виник спір у даній справі (ухвала від 01.02.2010р.).

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши наявні докази у справі, здійснивши необхідні дії на виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України у справі, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          За договором добровільного страхування наземного транспорту № 962-а/09зп ФМ від 30.03.2009р., у ЗАТ «СК «АХА Страхування»(правонаступником якого є позивач) застраховано автомобіль Toyota Camry, державний номер АР 3376 АТ, страхувальником по договору є Сізьомін Андрій Володимирович, вигодонабувачем –АКБ «Форум», ЗФ АКБ «Форум».

Згідно довідки відділення з обслуговування адміністративної території ДАІ при УДАІ ГУ МВС України у Запорізькій області 27.06.2009р. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Toyota Camry, державний номер АР 3376 АТ отримав механічні пошкодження, а іншим учасником ДТП є Гнєздилов Володимир Валерійович.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Гнєздиловим В.В. вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України якого піддано адміністративному стягненню згідно з постановою Мелітопольського міськрайонного суду від 15.07.2009р., справа 3-4734/2009р..

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданого власнику транспортного засобу Toyota Camry, державний номер АР 3376 АТ в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до висновку № 75 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку складеного 09.07.2009р. суб'єктом оціночної діяльності –експертом Аветисовим С.Г. Консультативно-експертного бюро (свідоцтво № 647 видане Міністерством юстиції України), складає 10465, 59 грн..

За страховим випадком –ДТП що сталась 22.07.2008р. за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 3231-а/09зп від 29.07.2009р. за заявою страхувальника згідно договору страхування № 962-а/09зп ФМ від 30.03.2009р. з додатковою угодою № 1 від 30.03.2009р. виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 10593, 98 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 3485 від 29.07.2009р..

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 10593, 98 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль ІЖ 2717, державний номер АР 4098 АІ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю Toyota Camry, державний номер АР 3376 АТ, під час вчинення ДТП 27.06.2009р. перебував під керуванням Гнєздилова В.В., цивільно-правова відповідальність вказаної особи застрахована ВАТ НАСК «Оранта»що підтверджується полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0047825.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія який керував автомобілем ІЖ 2717, державний номер АР 4098 АІ, встановлена у судовому порядку, підтверджується Постановою Мелітопольського міськрайонного суду від 15.07.2009р..

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля ІЖ 2717, державний номер АР 4098 АІ, була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта»на підставі укладеного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/0047825).

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля Toyota Camry, державний номер АР 3376 АТ відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВС/0047825), а до ПАТ «СК «АХА «Страхування»» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № 962-а/09зп ФМ від 30.03.2009р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ВАТ НАСК «Оранта» як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

          За договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВС/0047825) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 35 000 грн., франшиза - 0 грн..

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, заявлений до стягнення з ВАТ НАСК «Оранта»розмір збитків у сумі 10465, 59 грн. (10465, 59 грн. – 0 грн.). підтверджений № 75 висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 09.07.2009р., є обґрунтованим, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

До стягнення з відповідача позивачем також заявлено суму пені 146, 95 грн. нарахування якої передбачено п. 37.2 Закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суму трьох відсотків річних згідно зі ст. 625 ЦК України у зв’язку з наявним простроченням виплати суми за заявою (вих. 4962-09 від 11.09.2009р. з додатково направленими документами згідно заяви № 5429-09 від 30.10.2009р.), яка отримана відповідачем 04.11.2009р..

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стягненню з відповідача підлягає сума пені згідно розрахунку позивача, що проведений у відношенні суми заборгованості за обліковою ставкою встановленою Постановою НБУ від 10.08.2009р. N 468 (10, 25%) –за період прострочення з 05.12.2009р. по 29.12.2009р. (дата на яку здійснено розрахунок позивачем) та складає 146, 95 грн. (розрахунок є додатком до позовної заяви).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як про те відзначено у Постанові Вищого господарського суду України по даній справі, вказівки якої є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи відповідно до ч.1 ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема із завдання шкоди, і в даному випадку шкода відшкодовується у грошовому виразі.

З огляду на вищевикладене та нездійснення відповідачем виплати суми страхового відшкодування за заявою позивача в сумі 10465, 59 грн. суд погоджується з розрахунком суми 3% річних у розмірі 21, 50 грн. здійсненими позивачем за період з 05.12.2009р. по 29.12.2009р. і вважає такий обгрунтованим.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами 73, 47 грн., розрахованими за обліковою ставкою НБУ, що діяла в періоді в якому допущено прострочення сплати, задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Включення процентів, які передбачено ст. 536 Цивільного кодексу, до глави «Виконання зобов'язання»свідчить про те, що вони не належать ні до пені (ст. 549 Цивільного кодексу, глава «Забезпечення виконання зобов'язань»), ні до процентів як виду цивільно-правової відповідальності (ст. 625 Цивільного кодексу, глава «Правові наслідки порушення зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язання»).

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти за користування чужими грошовими коштами нараховані позивачем згідно з положеннями ст. 692, 1214 ЦК України в даному випадку не можуть бути стягнуті з відповідача, оскільки між сторонами розмір відсотків не погоджувався, таких домовленостей не існує. Не встановлений він в даному випадку і законодавством, оскільки вказані у п. 6 ст. 231, п. 4 ст. 232 ГК України проценти є саме штрафними санкціями за порушення договірних зобов'язань між сторонами, тоді як такі відносини між сторонами відсутні.

Посилання позивача на ст. 1048 ЦК України суд визнає безпідставним, оскільки вказана стаття регулює відносини що виникли з договору позики (передбачає сплату процентів за договором позики). В даному випадку договірних відносин позики з приводу відшкодування шкоди в порядку регресу між сторонами не існувало, доказів зворотнього суду не представлено.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яким розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлений. Доводи позивача з приводу наявності підстав для застосування аналогії закону судом відхиляються, оскільки розмір відсотків за ст. 1048 ЦК України передбачений при наявних між сторонами відносинах, що виникли з приводу одержання в користування (в позику) іншою стороною коштів, тоді як відповідачем у відносинах, що виникли у даній справі та обумовлені обов’язком відшкодувати завдану шкоду, такі кошти попередньо від позивача в користування не отримувались. Відносини з приводу одержання коштів в позику не є подібними за змістом до відносин, що виникають із завдання шкоди.

Доводи позивача відповідачем не спростовані, заперечення з приводу неотримання від позивача додатково запитуваних документів спростовуються матеріалами справи, де наявне повідомлення про вручення та заява за вих. № 5429-09 від 30.10.2009р. надіслана у відповідь на лист № 3-03/01-2898 від 21.10.2009р. відповідача.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 107, 08 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 339, 64 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська 75, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(ідент. код юрид. особи 20474912) в особі Запорізької філії (69035, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України 57-В, п/р № 26502011332557 в ПАТ «ОТП Банк»м. Київ, МФО 300528, ідент. код 26183400) 10465, 59 грн. (десять тисяч чотириста шістдесят п’ять гривень 59 копійок) як відшкодування шкоди в порядку регресу, 146, 95 (сто сорок шість гривень 95 копійок) пені, 21, 50 грн. (двадцять одну гривню 50 копійок) 3% річних, 339, 64 грн. (триста тридцять дев’ять гривень 64 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 29.07.2010