Рішення № 10610334, 19.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/31219.07.10 За позовомФізичної особи-підприємця Стрельнікова Андрія Васильовича

доТовариства з обмеженою відповідальністю "МТН"

простягнення 471 101,52 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Івасин О.Р.

від відповідача:Биструхін А.Г. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Стрельніков Андрій Васильович (надалі –"Підприємець") звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТН" (надалі –"Товариство") про стягнення 471 101,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує свої грошові зобов’язання за договорами на виконання ремонтно-будівельних робіт, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 272 826,22 грн., право вимоги по сплаті яких набуто позивачем згідно на підставі договорів відступлення права вимоги. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 97 150,73 грн., суми інфляції у розмірі 87 351,94грн. та 3% річних у розмірі 13 772,62 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2010 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 09.06.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.06.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 23.06.2010 р.

В судовому засіданні 23.06.2010 р. у зв’язку із клопотанням відповідача оголошено перерву до 14.07.2010 р.

13.07.2010 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 272 826,22 грн., 3% річних у розмірі 16 176,23 грн., суму інфляційних у розмірі 92 206,27 грн., пеню у розмірі 13 982,34 грн. та відсотки за користування коштами у розмірі 59 355,88 грн.

В судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просив відмовити повністю, вказував на неналежне виконання робіт за договорами.

У судовому засіданні 14.07.2010 р. у зв’язку із клопотанням відповідача оголошено перерву до 19.07.2010 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду виконав, подав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просив відмовити повністю, вказував на неякісне виконання робіт.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Підприємцем (підрядник) та Товариством (замовник) було укладено договори на виконання ремонтно-будівельних робіт №2/С від 04.01.2006 р., №6/С від 08.01.2008 р. та №7/С від 19.01.2009 р.

Між Фізичною особою-підприємцем Стрельніковим Андрієм Андрійовичем (підрядник) та Товариством (замовник) було укладено договори на виконання ремонтно-будівельних робіт №1/С від 04.01.2006 р., №3/С від 09.01.2007 р. та №5/С від 08.01.2008 р.

Між Фізичною особою-підприємцем Єременко Сергієм Михайловичем (підрядник) та Товариством (замовник) було укладено договори на виконання ремонтно-будівельних робіт №1/С від 21.06.2006 р. та №2/Е від 09.01.2007 р.

Між Фізичною особою-підприємцем Шаповалом Леонідом Геннадійовичем (підрядник) та Товариством (замовник) було укладено договори на виконання ремонтно-будівельних робіт №1/Ш від 27.11.2006 р., №2/Ш від 08.01.2008 р. та №3/Ш від 19.01.2009 р.

Між Фізичною особою-підприємцем Верещак Ольгою Василівною (підрядник) та Товариством (замовник) було укладено договори на виконання ремонтно-будівельних робіт №1/В від 27.03.2006 р. та №2/В від 09.01.2007 р.

Між Фізичною особою-підприємцем Макієнко Іриною В'ячеславівною (підрядник) та Товариством (замовник) було укладено договори на виконання ремонтно-будівельних робіт №1/М від 04.01.2006 р., №2/М від 09.01.2007 р. та №3/М від 08.01.2008 р.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договорів замовник доручає, в підрядник приймає на себе зобов’язання по виконанню ремонтно-будівельних робіт на об’єкті ТОВ "МТН". Вартість робіт визначається згідно БДН Д.1.1-1-2000 за фактично виконані роботи по договірній ціні.

Згідно із п.п. 2.1, 2.2 Договорів замовник оплачує виконавцю роботи по фактично виконаним об’ємам на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт, форми КБ-2в та форми КБ-3. Робота вважається виконаною підрядником і прийнятою замовником з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-здачі робіт і затвердження його керівниками сторін.

Пунктом 5.1 Договорів визначено строк їх дії.

Додатковими угодами №1 до договір №№2/С, 1/С, 1/Е, 1/Ш, 1/В, 1/М, що укладені у період з 11.01.2006 р. по 02.12.2006 р. (надалі –"Додаткові угоди"), сторонами погоджено, що для забезпечення виконання гарантійних зобов'язань підрядників, з 01.01.2006 р. замовник утримує 5% від вартості виконаних робіт, що підлягає оплаті по акту здачі-приймання. Утримані суми будуть повернуті підрядникам по закінченню гарантійних строків якості робіт (передачі об’єктів в експлуатацію).

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договорів, у період їх дії, підрядниками були виконані ремонтно-будівельні роботи на об’єктах Товариства, а відповідачем прийняті такі роботи та частково оплачені, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3.

Крім того, передача об’єктів Товариства в експлуатацію підтверджується актами приймання в експлуатацію будинків котеджного типу бази відпочинку "Примор'я".

Відповідач частково розрахувався за виконані підрядні роботи, що не заперечується сторонами.

На підставі договорів відступлення права вимоги (цесії) від 02.02.2010 р. та 22.02.2010 р. за Договорами, що були укладені між підрядниками та позивачем, кредитором за грошовими зобов’язаннями відповідача згідно Договорів став Підприємець. Про що відповідача було повідомлено повідомленнями про відступлення права вимоги від 23.02.2010 р.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті виконаних підрядних робіт, право вимоги щодо оплати яких відступлено позивачу, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 272826,22 грн.

Договори є договорами підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Матеріалами справи (акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 за період з лютого 2006 року по липень 2009 року та акти приймання в експлуатацію будинків котеджного типу бази відпочинку "Примор'я" від 02.07.2008 р.) підтверджується виконання підрядниками робіт за Договорами, здача об’єктів будівництва в експлуатацію та існування заборгованості відповідача за виконі підрядні роботи у розмірі 272 826,22 грн.

Вказані акти та довідки підписанні відповідачем без зауважень.

Згідно із ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Отже, з урахуванням положень п. 2.1 Договір, п. 1.3 Додаткових угод та враховуючи факт здачі об’єктів Товариства в експлуатацію, грошове зобов’язання відповідача по оплаті виконаних підрядних робіт за Договорами на момент розгляду справи настало (в т.ч. в частині повернення утриманих гарантійних сум), а сума заборгованості становить 272826,22грн.

Твердження відповідача про те, що роботи за Договорами були виконані неякісно, а тому відповідачем утримується гарантійна сума у розмірі 5% від вартості робіт, про що позивача було повідомлено листами №263/07/1 від 22.07.2009 р., №337/10/1 від 24.09.2009 р., №365/11/1 від 25.11.2009 р., спростовується судом з огляду на таке.

По-перше, доказів існування будь-яких недоліків чи недоробок, на які вказує відповідач у своїх листах, Товариством не надано, не заявлено про це і під час прийняття робіт згідно ст. 853 Цивільного кодексу України.

По-друге, доказів направлення листів №263/07/1 від 22.07.2009 р., №337/10/1 від 24.09.2009 р., №365/11/1 від 25.11.2009 р. на адресу позивача відповідачем не надано.

По-третє, із змісту листів №263/07/1 від 22.07.2009 р., №337/10/1 від 24.09.2009 р., №365/11/1 від 25.11.2009 р., що адресовані ФОП Стрельнікову А.В. (позивач) вбачається, що мова йде про виявлення недоліків щодо виконання робіт за всіма Договорами, в той час, як Підприємець став кредитором за цими Договорами лише у 2010 році.

Тобто, Товариство не могло знати у липні-листопаді 2009 року про відступлення в майбутньому (в 2010 році) права вимоги за Договорами, що спростовує твердження Товариства про виготовлення таких листів в зазначену у них дату.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується вчасне та якісне виконання робіт за Договорами, настання зобов’язання відповідача по їх оплаті, а відповідачем не доведено зворотного.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У період з 02.02.2010 р. по 22.02.2010 р. між Підприємцем та ФОП Стрельніковим А.А., ФОП Єременко С.М., ФОП Шаповалом Л.Г., ФОП Верщак О.В., ФОП Макієнко І.В. було укладено договори відступлення права вимоги (цесії) за Договорами, відповідно до яких позивач набуває права вимог підрядників до відповідача щодо виконання останнім грошових зобов’язань за Договорами щодо оплати виконаних підрядних робіт та сплати штрафних санкцій. Про відступлення права вимоги відповідача було повідомлено повідомленнями про відступлення права вимоги від 23.02.2010 р.

Таким чином, кредитором у зобов’язаннях відповідача щодо погашення заборгованості за виконанні згідно Договорів підрядні роботи став Підприємець.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 272 826,22 грн. на підставі Договорів за виконані роботи. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємця про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 272 826,22 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 13 982,34 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

По-перше, умови Договорів не містять норми, якою визначається відповідальність відповідача за порушення виконання грошового зобов’язання у вигляді пені.

По-друге, посилання представника позивача на ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України, якою на його думку встановлюється відповідальність у вигляді пені у розмірі облікової ставки НБУ, судом відхиляються, оскільки приписи вказаної норми лише визначають порядок встановлення пені, який може бути реалізований сторонами під час укладання договору.

По-третє, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за шість місяців, які передують подачі позову.

За таких обставин, з огляду на викладене, правові підстави для стягнення з відповідача пені, нарахованої за останні шість місяців прострочення, відсутні.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми інфляції у розмірі 92206,27 грн. та 3% річних у розмірі 16 176,23 грн., нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, та відсотків за користування коштами у розмірі 59 335,88 грн., нарахованих на підставі ст.1048 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, за визначений позивачем період, розмір інфляційних, що підлягає стягненню з відповідача становить 78 875,69грн.

В задоволенні вимоги позивача про стягнення інфляційних у розмірі 13 330,58 грн. необхідно відмовити, оскільки інфляційні в цій частині розраховані позивачем не вірно.

Суд перевірив та вважає за можливе задоволення вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 16 231,89 грн.

В задоволенні вимоги позивача про стягнення відсотків за користування коштами у розмірі 59 335,88 грн. необхідно відмовити з огляду на наступне.

Суд відзначає, що в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3% річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

При цьому, вказана правова норма носить загальний характер, а встановлений нею обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних поширюється на правовідносини, які виникають з різних підстав, але пов'язані з виконанням саме грошового зобов'язання.

Положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України застосовуються за умови настання факту порушення зобов’язання, а саме: прострочення виконання зобов’язання з оплати виконаних робіт, тобто грошового зобов'язання.

При цьому, в розумінні вказаної статті проценти є платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Водночас, ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України не тільки визначено їх розмір (3% річних), а й надано сторонам право встановлювати інший розмір процентів у договорі.

Тобто, вказаною статтею встановлено право підрядника вимагати від замовника сплати 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, позивачем не було враховано наведеного та безпідставно заявлено і вимогу про стягнення 3% річних (яка задоволена судом), і вимогу про стягнення відсотків за користування коштами, які за своєю правовою природою є одним і тим же видом відповідальності за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Крім того, підставою нарахування відсотків за користування коштами позивачем у позові визначено ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Суд відзначає, що заявляючи вимогу про стягнення відсотків позивачем не прийнято до уваги те, що відсотки у розумінні ст. 1048 Цивільного кодексу України застосовуються тільки у випадках користування чужими, тобто залученими на певний строк, коштами за відсутності прострочення виконання грошового зобов'язання або при умові про відстрочення чи розстрочення оплати за отриманий товар, виконані роботи чи надані послуги.

В той же час, судом встановлено, що договори, за якими позивачем набуто право вимоги, є договорами підряду, в яких чітко визначено строк оплати виконаних робіт і не передбачено відстрочення чи розстрочення по їх оплаті. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами у разі прострочення оплати виконаних робіт договорами не встановлено.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача іншого, ніж 3% річних, розміру відсотків за користування коштами за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті виконаних робіт.

Аналогічний висновок міститься в постановах Вищого господарського суду України від 27.04.2010 р. у справі №06/2442 та від 17.09.2009 р. у справі №21/105

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємця основного боргу у розмірі 272 826,22 грн., інфляційних у розмірі 78 875,69 грн. та 3% річних у розмірі 16 176,23 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 13 982,34 грн., інфляційних у розмірі 13 330,58 грн. та відсотків за користування коштами у розмірі 59 355,88 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Стрельнікова Андрія Васильовича задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТН" (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 2, літ. А; ідентифікаційний код 14358490) на користь Фізичної особи-підприємця Стрельнікова Андрія Васильовича (36034, м. Полтава, вул.Великотирнівська, 25/2, кв. 53; ідентифікаційний номер 2127320256) суму основного боргу у розмірі 272 826 (двісті сімдесят дві тисячі вісімсот двадцять шість) грн. 22 коп., суму інфляційних у розмірі 78 875 (сімдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят п’ять) грн. 69 коп., 3% річних у розмірі 16 176 (шістнадцять тисяч сто сімдесят шість)грн. 23 коп., державне мито у розмірі 3 678 (три тисячі сімдесят вісім) грн. 78 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 29 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко