Рішення № 106101074, 07.09.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2022Справа № 910/144/22

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Керівника Новоград-Волинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації та Новоград-Волинського політехнічного фахового коледжу

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газінвест-Трейдінг»

про стягнення 54 646,56 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Новоград-Волинської окружної прокуратури (надалі - «Прокурор») в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації (надалі - Житомирська ОДА) та Новоград-Волинського політехнічного фахового коледжу (надалі - Новоград-Волинський ПВК) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газінвест-Трейдінг» (надалі - ТОВ «Газінвест-Трейдінг») про стягнення 54 646,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок визнання недійсною додаткової угоди №1 від 21.01.2020 до договору постачання природного газу №1 від 10.12.2019, позивачем 2 були надмірно сплачені на користь відповідача грошові кошти у розмірі 54 646,56 грн., які заявлені прокурором до стягнення у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачам та прокурору надано строк для подання відповіді на відзив.

28.01.2022 та 04.02.2022 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Газінвест-Трейдінг» надійшов відзив на позов та додаткові пояснення до відзиву на позов, відповідно до яких відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення 29 803,01 грн., в іншій частині позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на відсутність підстав для стягнення.

21.02.2022 через канцелярію суду від Житомирської ОДА надійшли письмові пояснення, в яких позивач 1 надав пояснення стосовно позову та просив долучити такі письмові пояснення до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

10.12.2019 між ТОВ «Газінвест-Трейдінг» (постачальник) та Новоград-Волинським ПВК (споживач) було укладено договір постачання природного газу №1 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується забезпечувати поставку природного газу (код згідно ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» - 09120000-6 - Газове паливо; природний газ) споживачу для його власних потреб (споживання), а споживач зобов`язується приймати природний газ та своєчасно оплачувати його вартість відповідно до умов Договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що загальна сума договору становить 1 160 985,96 грн. в тому числі ПДВ 193 497,66 грн. Ціна природного газу за 1 000 куб.м. становить 4 299,95 грн. в тому числі ПДВ 716,66 грн.

Додатковою угодою №1 від 21.01.2020 до Договору сторони дійшли згоди внести зміни до абзацу 2 пункту 4.1 Договору та виклали його в наступній редакції: Ціна природного газу за 1 000 куб.м. становить 4 644,44 грн. в тому числі ПДВ 774,00 грн.

10.09.2020 між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до якої сторони виклали абзац 2 пункту 4.1 Договору в наступній редакції: Ціна природного газу за 1 000 куб.м. становить 4 590,00 грн. в тому числі ПДВ 765,00 грн.

На виконання умов Договору ТОВ «Газінвест-Трейдінг» поставлено Новоград-Волинському ПВК природний газ у загальному розмірі 197 573,22 куб.м., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу №3 від 06.02.2020 (за січень 2020 року), №27 від 04.03.2020 (за лютий 2020 року), №69 від 08.04.2020 (за березень 2020 року), №1 від 17.11.2020 (за жовтень 2020 року), №5 від 09.12.2020 (за листопад 2020 року) та №9 від 31.12.2020 (за грудень 2020 року).

В свою чергу, Новоград-Волинський ПВК сплатив ТОВ «Газінвест-Трейдінг» 926 653,63 грн. за отриманий на підставі Договору природний газ, що підтверджується платіжними дорученнями №343 від 28.12.2020, №329 від 15.12.2020, №448 від 19.11.2020, №94 від 17.04.2020, №65 від 11.03.2020, №51 від 11.03.2020 та №25 від 12.02.2020.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що внаслідок визнання постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у справі №906/755/20 недійсною додаткову угоду №1 від 21.01.2020 до Договору, Новоград-Волинським ПВК були надмірно сплачені на користь відповідача грошові кошти у розмірі 54 646,56 грн.

Договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (акти приймання-передачі природного газу №3 від 06.02.2020, №27 від 04.03.2020, №69 від 08.04.2020, №1 від 17.11.2020, №5 від 09.12.2020 та №9 від 31.12.2020) підтверджується передача відповідачем та прийняття Новоград-Волинським ПВК природного газу на підставі Договору у кількості 197 573,22 куб.м., на загальну суму 902 684,65 грн.

В свою чергу, Новоград-Волинським ПВК сплачено ТОВ «Газінвест-Трейдінг» за отриманий на підставі Договору природний газ 926 653,63 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №343 від 28.12.2020, №329 від 15.12.2020, №448 від 19.11.2020, №94 від 17.04.2020, №65 від 11.03.2020, №51 від 11.03.2020 та №25 від 12.02.2020.

Із змісту постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у справі №906/755/20 вбачається, що судом встановлено факт недійсності додаткової угоди №1 від 21.01.2020 до Договору.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Таким чином, обставини, встановлені у господарській справі №906/755/20, мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

Отже, вказаною постановою, яка набрала законної сили, встановлено факт недійсності додаткової угоди №1 від 21.01.2020 до Договору, а відтак, в даному випадку, під час спірних правовідносин діяли умови викладені в п. 4.1 Договору в його первісній редакції, а саме: Ціна природного газу за 1 000 куб.м. становить 4 299,95 грн. в тому числі ПДВ 716,66 грн.

В той же час, суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази визнання укладеної між позивачем 2 та відповідачем додаткової угоди №2 від 10.09.2020 до Договору недійсною, а відтак правовідносини, що виникли з 10.09.2020 регулюються враховуючи таку додаткову угоду.

Таким чином, за отриманий на підставі Договору природний газ у січні-березні 2020 року позивач 2 мав сплачувати грошові кошти із розрахунку 4 299,95 грн. за 1 000 куб.м., а за отриманий у жовтні-грудні 2020 року - 4 590,00 грн. за 1 000 куб.м.

Відтак, виходячи із змісту наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі природного газу, за поставлений в січні 2020 року природний газ у розмірі 46 172,27 куб.м. позивач 2 мав сплатити відповідачу 198 538,45 грн., за поставлений в лютому 2020 року природний газ у розмірі 42 199,25 куб.м.- 181 454,67 грн., за поставлений в березні 2020 року природний газ у розмірі 28 764,27 куб.м. - 123 684,92 грн., за поставлений в жовтні 2020 року природний газ у розмірі 6 293,17 куб.м. - 28 885,65 грн., за поставлений в листопаді 2020 року природний газ у розмірі 36 366,26 куб.м. - 166 921,13 грн., за поставлений в грудні 2020 року природний газ у розмірі 37 778,00 куб.м. - 173 401,02 грн., тобто в загальному розмірі 872 885,84 грн.

При цьому, за твердженням відповідача, наданий прокурором акт приймання-передачі природного газу №9 від 17.12.2020 є проміжним актом і не відображає фактичного обсягу поставлено у цьому місяці газу, що не заперечується ані прокурором, ані позивачами, у зв`язку з чим судом прийнято в якості належного та допустимого доказу в підтвердження поставки природного газу у грудні 2020 року саме акт приймання-передачі природного газу №9 від 31.12.2020.

Відповідно до платіжного доручення №343 від 28.12.2020 позивачем 2 сплачено відповідачу за поставлений в грудні 2020 року на підставі Договору природний газ 197 370,00 грн., тобто на 23 968,98 грн. більше, ніж передбачено умовами Договору.

01.04.2021 між Новоград-Волинським ПВК (первісний кредитор), ТОВ «Газінвест-Трейдінг» (боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Темиргаз Збут» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №01/04-21 відповідно до умов якого первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника, яке виникло на підставі Договору, як зобов`язання з повернення залишку передоплати, сплаченої споживачем для оплати поставленого природного газу, в сумі 24 824,85 грн., яка була сплачена боржником новому кредитору відповідно до платіжного доручення №200 від 02.04.2021.

Отже, отримавши від ТОВ «Газінвест-Трейдінг» природний газ у кількості 197 573,22 куб.м., Новоград-Волинський ПВК на підставі досягнутих домовленостей, керуючись умовами, зокрема, додаткової угоди №1 від 21.01.2020 до Договору та додаткової угоди №2 від 10.09.2020 до Договору оплатив його вартість у загальному розмірі 926 653,63 грн., разом з тим, за рішенням суду додаткову угоду №1 від 21.01.2020, яка встановлювала ціну за одиницю товару більшу ніж було передбачено умовами основного договору, визнано недійсною, тобто правова підстава для сплати 29 800,77 грн., які були сплачені за період січень-березень 2020 року, відпала і фактично така сума сплачена відповідачу безпідставно, не на виконання будь-яких домовленостей між сторонами Договору.

Також, сума переплати позивача 2 у розмірі 23 968,98 грн. за грудень 2020 року була повернута відповідачем на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Темиргаз Збут» на підставі договору про відступлення права вимоги №01/04-21 від 01.04.2021, що підтверджується платіжним дорученням №200 від 02.04.2021.

Тобто, на переконання суду, в даному випадку, має місце сплата грошових коштів у розмірі 29 800,77 грн. без правової підстави, оскільки правова підстава (додаткова угода №1 від 21.01.2020) на якій було сплачено такі кошти відпала, внаслідок визнання правочину недійсним.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

За приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, застосування статті 1212 Цивільного кодексу України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2018 у справі №904/5844/17.

Положення глави 83 застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

В даному випадку, судом встановлено, що позивачем 2 було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі більшому ніж передбачено умовами Договору в результаті визнання додаткової угоди, яка встановлювала більшу ціну за одиницю товару, недійсною.

При цьому, додаткова угода №2 від 10.09.2020 до Договору недійсною не визнавалась, підстави вважати таку додаткову угоду нікчемною у суду відсутні з огляду на те, що вона укладена з дотриманням нормам чинного законодавства, а її умовами передбачено, зокрема, поставку природного газу за ціною 4 590,00 грн. за 1 000 куб.м.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд відзначає, що в матеріалах справи не міститься доказів існування будь-яких правових підстав для сплати позивачем 2 відповідачу грошових коштів у розмірі 29 800,77 грн., у зв`язку з чим позов і цій частині є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Стосовно іншої частини позовних вимог суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту наявності підстав для стягнення з відповідача 24 845,79 грн., як безпідставно отриманих коштів.

Стосовно визнання відповідачем позовних вимог на суму 29 803,01 грн. суд відзначає наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із ч. 1, 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідач скористався своїм правом та визнав даний позов в частині стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 29 803,01 грн., зазначивши про це у відзиві на позов та у додаткових поясненнях до відзиву на позов, проте судом встановлена відсутність існування будь-яких правових підстав для сплати позивачем 2 відповідачу грошових коштів саме у розмірі 29 800,77 грн., у зв`язку з чим підстави для прийняття заяви відповідача про часткове визнання позову та стягнення з ТОВ «Газінвест-Трейдінг» 29 803,01 грн. відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 2 безпідставно одержані грошові кошти у розмірі 29 800,77 грн. В задоволенні інших позовних вимог (стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 24 845,79 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Стосовно правомірності звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В даному випадку, прокурор перед поданням позову звернувся до позивачів із повідомленнями №54-84-2200вих-21 від 28.07.2021, №54-84-2199вих-21 від 28.07.2021 та №54-84-4354вих-21 від 24.12.2021, в яких просив вжити заходи щодо стягнення з ТОВ «Газінвест-Трейдінг» надміру сплачених коштів у розмірі 54 646,56 грн. і отримав відповідь від Новоград-Волинського ПВК (лист №750 від 30.07.2021) про те, що на розгляді Верховного Суду перебуває касаційна скарга ТОВ «Газінвест-Трейдінг» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у справі №906/755/20, у зв`язку з чим вважає за доцільне дочекатись прийняття висновків Верховного Суду. За твердженням позивача 1, прокурору надано відповідь на повідомлення листом №943-5/3-21 від 27.08.2021, в якому також зазначено про перебування на розгляді Верховного Суду касаційної скарги ТОВ «Газінвест-Трейдінг» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у справі №906/755/20 та доцільність врахування прийняття висновків Верховного Суду, проте доказів направлення такого листа в матеріалах справи не міститься, а прокурором зауважено, що жодної відповіді від позивача 1 ним не отримано.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що подання даного позову саме прокурором було зумовлене порушенням вимог чинного законодавства під час використання бюджетних коштів, з огляду на що Керівник Новоград-Волинської окружної прокуратури правомірно звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації та Новоград-Волинського політехнічного фахового коледжу, оскільки останніми захист цих інтересів не здійснювався.

Враховуючи викладене, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на прокурора та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Керівника Новоград-Волинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації та Новоград-Волинського політехнічного фахового коледжу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газінвест-Трейдінг» (01010, м. Київ, пров. Хрестовий, будинок 2, кімната 809; ідентифікаційний код 38488691) на користь Новоград-Волинського політехнічного фахового коледжу (11700, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Шевченка, будинок 38; ідентифікаційний код 05395894) заборгованість у розмірі 29 800 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот) грн. 77 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газінвест-Трейдінг» (01010, м. Київ, пров. Хрестовий, будинок 2, кімната 809; ідентифікаційний код 38488691) на користь Новоград-Волинської окружної прокуратури (11700, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вулиця Родини Косачів, будинок 6-а; ідентифікаційний код 02909950) судовий збір у розмірі 1 237 (одна тисяча двісті тридцять сім) грн. 91 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий