Рішення № 106101003, 06.09.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.09.2022Справа № 910/4324/22Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши матеріали позовної заяви Керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області (13200, Житомирська область, Житомирський район, м. Чуднів, вул. Героїв Майдану, 122) в інтересах держави в особі Миропільської селищної ради Житомирської області (13033, Житомирська область, Житомирський район, смт. Миропіль, вул. Центральна, 38, код ЄДРПОУ 04345204)

до Товариства з обмеженою відповідальністю УКР ГАЗ РЕСУРС (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10,офіс 201, код ЄДРПОУ 41427817)

про стягнення 45 914,87 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Миропільської селищної ради Житомирської області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю УКР ГАЗ РЕСУРС про стягнення надмірно сплачених коштів за договором постачання природного газу № 1 від 03.01.2020 у розмірі 45 914,87 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.06.2022 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

29.06.2022 від позивача засобами поштового зв`язку через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, 26.11.2019 Миропільською селищною радою (далі - замовник, споживач) в єдиній системі публічних закупівель Prozorro оприлюднено оголошення UA-2019-11-26-001801-Ь про проведення відкритих торгів за предметом: ДК 021:2015: 09120000-6 Газове паливо (природний газ), (джерело фінансування - місцевий бюджет) з очікуваною вартістю закупівлі в розмірі 1 242 000,00 грн.

Відповідно до вказаного оголошення обсяг природного газу складає 120000 метрів кубічних.

До участі у вищевказаній процедурі закупівель подано пропозиції від 2-х учасників, а саме: ТОВ «Укр Газ Ресурс» з остаточною пропозицією в сумі 622 080,00 грн та ТОВ «Житомиргаз Збут» з остаточною пропозицією в сумі 674 400,00 грн.

Згідно з протоколом засідання комітету замовника про визначення переможця №4 від 18.12.2019, переможцем торгів визнано пропозицію подану учасником ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» з остаточною пропозицією в сумі 622 080,00 грн.

03.01.2020 між Миропільською селищною радою та ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» (далі - постачальник) укладено договір №1 на постачання природного газу на суму 662 080,00 грн, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується забезпечувати поставку природного газу споживачу для його власних потреб, а споживач зобов`язується приймати природний газ та своєчасно оплачувати його вартість відповідно до умов цього договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п.2.1. договору, поставка природного газу здійснюється протягом періоду споживання у 2020 році, виходячи із помісячного обсягу, всього у кількості 120 тис.куб.м.

Відповідно до п.4.1 договору, ціна на природний газ у 2020 році за 1000 куб.м, спожитого газу, з урахуванням тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи, що складає 5184,00 грн, з урахуванням ПДВ. Загальна вартість всього обсягу поставки складає 622 080,00 грн з ПДВ з урахуванням ПДВ 103 680 грн.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що істотні умови договору не можуть здійснюватися після його підписання, крім випадків, передбачених ст.36 ЗУ «Про публічні закупівлі».

Пунктом 4.5. договору визначено, що зміна ціни за 1000 куб.м, природного газу в сторону збільшення або в сторону зменшення без зміни кількості (обсягу) та якості товару не частіше одного разу на місяць в залежності від реальних змін ціни на ринку.

Також, згідно з п.10.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 року, а в частині виконаних зобов`язань - до повного його виконання.

Відповідно до п.10.1.1. умови договору про закупівлю не відрізняються від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлі не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

У подальшому, 18.12.2020 між замовником та постачальником укладено додаткову угоду №1 до договору №1 від 03.01.2020, згідно умов якої п.4.1. договору викладено у наступній редакції: «Ціна на природний газ у 2020 році за 1000 куб.м, спожитого газу, з урахуванням тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи, що складає 5702,4 грн, з урахуванням ПДВ.

Також, 18.12.2020 між замовником та постачальником укладено додаткову угоду №2 до договору №1 від 03.01.2020, згідно умов якої п.4.1. договору викладено у наступній редакції: «Ціна на природний газ у 2020 році за 1000 куб.м, спожитого газу, з урахуванням тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи, що складає 6272,64 грн, з урахуванням ПДВ.

Крім того, 18.12.2020 між замовником та постачальником укладено додаткову угоду №3 до договору №1 від 03.01.2020, згідно умов якої п.4.1. договору викладено у наступній редакції: «Ціна на природний газ у 2020 році за 1000 куб.м, спожитого газу, з урахуванням тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи, що складає 6899,9 грн, з урахуванням ПДВ.

29.12.2020 між замовником та постачальником укладено додаткову угоду №4 до договору №1 від 03.01.2020, згідно умов сторони прийшли згоди продовжити строк дії договору для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі.

Вартість природного газу з 01.01.2021 становить 7500,00 грн за 1000 куб.м з врахуванням ПДВ та вартістю замовлення потужності.

Таким чином, позивач у позовній заяві зазначає, що внаслідок укладення додаткових угод ціну, за 1000 м. куб. природного газу безпідставно збільшено з 5184 грн. до 6899,9 грн., тобто на 1715,9 грн. (на 33% від первинної ціни). При цьому обсяг постачання зменшено з 120 тис м.куб. до 81,10082 тис. куб.м., тобто на 38,9 тис. куб.м. (32%).

Прокуратура, звертаючись з позовом до суду, зазначає, що оскільки додаткові угоди №1, №2, №3 є нікчемними, то ціна за 81,10082 тис. куб.м., природного газу має визначатись за умовами основного договору та становити 420426,65 грн (5184 грн/тис. м.куб * 81,10082 куб.м.), тобто отримана ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» оплата у сумі 45 914,87 грн за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч.1 ст.670 ЦК.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України Про прокуратуру на прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно зі ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з ч. 4 статті 36 Закону України Про публічні закупівлі умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше, ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

За змістом пунктів 1, 7, 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей; пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Обґрунтовуючи наявність правових підстав для звернення з даним позовом до суду, прокурор у позовній заяві зазначив, що порушенням інтересів держави у даному випадку є те, що відділ освіти Сарненської РДА, будучи відповідно до вимог ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та уповноваженим на отримання бюджетних асигнувань, здійснення видатків бюджету та зобов`язаний ефективно, раціонально їх використовувати, сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері, уклав додаткові угоди до договору про закупівлю, усупереч вимогам ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі, чим порушив інтереси держави, тим самим не здійснив та неналежно здійснив їх захист.

З метою з`ясування питання самостійного вжиття вказаними органом місцевого самоврядування заходів щодо відновлення порушених інтересів держави Чуднівською окружною прокуратурою скеровано відповідні запити до Миропільської селищної ради від 09.06.2021 за №55-90-612 вих 21, 27.04.2022 №55-92-620вих-22.

Згідно з листами Миропільської селищної ради від 17.06.2021 №646, №442 від 17.05.2022 рада самостійно не зверталось до суду з позовною заявою. Причиною не звернення до суду є відсутність коштів у видатках селищного бюджету.

Наведене вказує на порушення економічних інтересів держави внаслідок дій суб`єкта владних повноважень, до функцій якого належить захист інтересів у цій сфері, зокрема - перерахування на підставі оскаржуваних угод бюджетних коштів, чим завдано шкоду державним інтересам, що свідчить про невжиття Відділом освіти Сарненської РДА заходів, спрямованих на захист інтересів держави, що повністю кореспондується з нормами ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Враховуючи вище викладене, підставою реалізації прокуратурою представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень, тобто, нездійснення ним захисту інтересів держави.

Суд зазначає, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяви самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений держави здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносин.

Якщо підстави для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачено абзацами 3-м і 4-м частини четвертої статті 23-ї закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави здійснює або не належним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Враховуючи викладені прокурором у позовній заяві обставини та беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що керівником Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області обґрунтовано та з дотриманням вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру подано позовну заяву в інтересах держави в особі Відділу освіти Сарненської районної державної адміністрації.

Відповідно до вимог ст.ст.632, 638 Цивільного кодексу України ціна є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін.

Судом встановлено, що відповідач не скористався правом відмовитись від укладення договору про закупівлю, а підписав договір, маючи на меті подальше спонукання відділу освіти до укладення незаконних і таких, що порушують інтереси держави, додаткових угод.

Положеннями ст. 3 Закону України Про публічні закупівлі визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Вказаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 36 Закону).

Згідно з ч. 2 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону).

У відповідності до роз`яснення Міністерства економічного розвитку торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 Щодо зміни істотних умов договору, внесення змін до договору про закупівлю у залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Згідно з інформацією Миропільської селищної ради від 17.05.2022 №442 підставами внесення змін до істотних умов договору відповідно до додаткових угод №1, №2 та №3 до договору став експертний висновок №0-946/01 Черкаської торгово-промислової палати, відповідно до якого на підставі інформації електронних біржових торгів ТБ «Українська енергетична біржа» коливання приведеної вартості природного газу на європейських хабах до кордону України, станом на 01.12.2020 відносно 01.11.2020 становить у діапазоні від 11,89% до 13,72%.

Однак, судом встановлено, що вказаний висновок не підтверджує коливання ціни товару, що є предметом закупівель на ринку в сторону їх збільшення в період між укладанням договору та укладанням додаткових угод №1, №2 та №3 з 03.01.2020 по 18.12.2020, оскільки несе лише інформацію про вартісні межі природного газу на 01.11.2020 та 01.12.2020.

Також, у вказаному висновку не зазначена вартість природного газу на певну дату, зокрема станом на дату укладення додаткових угод №1, №2 та №3, що унеможливлює підтвердження коливання ціни на ринку природного газу станом на 18.12.2020.

Крім того, судом враховано, що вказаний експертний висновок надсилався листом ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" від 28.12.2020 №28/12-2020, як підстава для укладення додаткової угоди №4 до договору №1 від 03.01.2020, тобто, після дати укладання додаткових угод №1, №2 та №3 від 18.12.2020.

Враховуючи вищевикладене, коливання ціни товару на ринку кожного разу при укладенні додаткових угод сторонами договору жодним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено, у зв`язку з чим ними не дотримано вимоги п. 2 ч. 4 статті 36 Закону та безпідставно змінено істотні умови договору.

Змістом діяльності з проведення публічних закупівель законодавцем визначено проведення відбору переможця процедури закупівель за основним критерієм ціна. Ціна послуги, товару має визначальне значення, а її необґрунтоване збільшення є прямим порушенням вимог законодавства та спробою уникнути наслідків публічного аукціону. Приведення ціни договору у відповідність до існуючих ринкових цін на газ повністю нівелює зміст інституту публічних закупівель та його мету, оскільки сама закупівля здійснюється для отримання пропозицій, що є кращими (нижчими) за ринкові.

Тому при укладенні додаткових угод необхідною умовою є наявність зміни цін на ринку після укладення договору. Правомірність збільшення ціни за одиницю товару та правомірність укладення додаткових угод залежить від наявності коливання цін на ринку, та його документального підтвердження.

З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідачем не підтверджено коливання ціни товару на ринку станом на дату укладення спірних додаткових угод до договору постачання газу про збільшення ціни за одиницю товару.

Твердження відповідача щодо стійкої динаміки зростання ціни природного газу в спірному періоді, що і стало підставою для ініціювання зміни ціни по договору, суд вважає помилковим, оскільки суд дійшов висновку, що сторони допустили зловживання своїм правом на зміну умов договору.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону "Про публічні закупівлі".

Враховуючи наведене, дії сторін договору по підвищенню ціни за товар шляхом укладення ряду додаткових угод суперечить меті Закону України Про публічні закупівлі. Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України Про публічні закупівлі, договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону.

Згідно зі ст. 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

У справі, що розглядається, нікчемними є додаткові угоди №1-3 до договору. Нікчемність цих додаткових угод (недійсність відповідно до закону) не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані Договором, тобто, зобов`язання є договірними.

Відповідно до ст. 12 Закону "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, ЦК і ГК, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК "Купівля-продаж" і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована ст. 1212.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Таким чином, за висновком суду, відповідно до ст. 37 Закону України Про публічні закупівлі, ч. 2 ст. 215 ЦК України додаткові угоди № 1 від 21.11.2019, № 2 від 26.11.2019 є нікчемними, оскільки укладені в порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічна закупівлі, а тому є всі підстави вважати, що кошти, які отримані на підставі нікчемних угод отримані безпідставно.

Зокрема, ціну за 1000 м. куб. природного газу безпідставно збільшено з 5184,00 грн до 6899,9 грн, тобто, на 1715,9 грн (на 33% від первинної ціни). При цьому обсяг постачання зменшено з 120 тис м.куб. до 81,10082 тис. куб.м., тобто, на 38,9 тис. куб.м. (32%).

Таким чином, на підставі додаткових угод №1,2,3 надміру безпідставно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 45 914,87 грн.

Отже, враховуючи положення вищевикладене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову Керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Миропільської селищної ради Житомирської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" про стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 45 914,87 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКР ГАЗ РЕСУРС (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10,офіс 201, код ЄДРПОУ 41427817) на користь Миропільської селищної ради Житомирської області (13033, Житомирська область, Житомирський район, смт. Миропіль, вул. Центральна, 38, код ЄДРПОУ 04345204) безпідставно сплачені кошти у сумі 45 914 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот чотирнадцять) грн 87 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКР ГАЗ РЕСУРС (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10,офіс 201, код ЄДРПОУ 41427817) на користь Житомирської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909950, р/р 35215069011049, МФО 820172) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.09.2022

Суддя І.О. Андреїшина