Рішення № 106100870, 31.08.2022, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/27/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2022 Справа № 908/328/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Хрипко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Концерну Міські теплові мережі (бул. Гвардійський, 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний номер юридичної особи 32121458)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний номер юридичної особи 00130926)

про стягнення 136 102 грн. 05 коп.

за участю

представника позивача: Скрипаль О.С., дов. № 454/20-22 від 16.08.2022

представник відповідача: Шульга Ю.О., дов. № 310 від 22.12.2021

СУТЬ СПОРУ:

В системі Електронний суд 04.02.2022 року сформовано позовну заяву Концерну Міські теплові мережі до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго про стягнення 95 078 грн. 71 коп. втрат від інфляції та 41 023 грн. 34 коп. 3 % річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2022, справу № 908/328/22 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 09.02.2022 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

10.02.2022 в системі Електронний суд позивачем сформовано заяву про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду.

Ухвалою суду від 15.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/328/22, присвоєно справі номер провадження 27/27/22. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 11.03.2022.

За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Ухвалою суду від 11.03.2022 відкладено судове засідання та вказано, що про подальшу дату розгляду справи, Господарський суд Запорізької області буде повідомляти сторін додатково.

24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Ухвалою суду від 07.07.2022 судове засідання призначено на 26.07.2022.

26.07.2022 в судовому засіданні прийнято протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні на 31.08.2022.

У судовому засіданні 31.08.2022 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Акорд.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні 31.08.2022 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.08.2022 заперечив проти задоволення позовних вимог та стягнення штрафних санкцій на підставах викладених у відзивів № б/н від 20.06.2022 (вх. № 7206/08-08/22 від 22.06.2022) також просив суд розстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до Статуту Концерну Міські теплові мережі, основною метою діяльності Концерну МТМ (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну..

Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну МТМ предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

Статтею ст. 1 Закону України Про теплопостачання визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України Про теплопостачання, теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Статтею 25 Закону України Про теплопостачання, закріплено права та основні обов`язки споживача теплової енергії, яка містить обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору, а пунктом 14 Правил передбачений обов`язок споживача до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

01.12.2014 між Відкритим акціонерним товариством Запоріжжяобленерго (згідно з додатковою угодою № 5/1 від 07.02.2017 змінено на Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго) (Споживач, відповідач) та Концерном Міські теплові мережі (Теплопостачальна організація, позивач) укладено договір № 100610 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до п. 1.1. якого за цим договором Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді для опалення (за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010 код 35.30.1 пара та гаряча вода; постачання вари, гарячої води), (надалі теплова енергія) Споживачу, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід`ємними частинами.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.11.2018 у справі № 908/1133/18 позов задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго на користь Концерну Міські теплові мережі основну заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100610 від 01.12.2014 за період з жовтня 2016 по березень 2017 та з жовтня 2017 по квітень 2018 включно на загальну суму 3 654 659 грн. 68 коп., пеню у розмірі 44 312,56 грн. 56 коп., інфляційні витрати на суму 266 493 грн. 07 коп., 3 % річних у розмірі 66 143 грн. 64 коп. та судовий збір у розмірі 61 182 грн. 24 коп.

Рішення у справі № 908/1133/18 набрало законної сили 23.11.2018, про що видано відповідний наказ.

Позивач вказує на те, що в зв`язку з тим, що основний борг в розмірі 3 654 639, 68 грн. не сплачений на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. З урахуванням графіку погашення боргу, що підписаний сторонами, відповідач має сплатити інфляційні втрати в розмірі 77 095 грн. 93 коп. за період з червня по жовтень 2021 року та 3% річних за період з 14 липня по 22 листопада 2021 року в розмірі 33 686 грн. 56 коп.

01.10.2006 між Концерном Міські теплові мережі в особі директора філії Концерну Міські теплові мережі Ленінського району та Відкритим акціонерним товариством Запоріжжяобленерго (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго) укладений Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100322.

Відповідно до п. 1.1 Договору теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та в порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.07.2018 у справі № 908/1136/18 позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго на користь Концерну Міські теплові мережі основний борг в розмірі 176324 грн. 68 коп. пеню в розмірі 7177 грн. 43 коп., 3 % річних в розмірі 3191 грн. 24 коп., інфляційні втрати в розмірі 12810 грн. 20 коп., судові витрати в розмірі 25 грн. 10 коп., судовий збір в розмірі 2992 грн. 56 коп.

Рішення у справі № 908/1136/18 набрало законної сили 23.08.2018, про що видано відповідні накази.

Позивач вказує на те, що в зв`язку з тим, що основний борг в розмірі 176 324 грн. 68 коп. не був сплачений, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. З урахуванням графіку погашення боргу, що підписаний сторонами, відповідач має сплатити інфляційні втрати в розмірі 13 400 грн. 68 коп. за період з лютого 2020 року по жовтень 2021 року та 3% річних за період з 1 лютого 2020 року по 22 листопада 2021 року в розмірі 5848 грн. 27 коп.

01.12.2008 між ВАТ Запоріжжяобленерго (згідно з додатковою угодою № 8/1 від 07.02.2017 змінено на Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго) (Споживач, відповідач у справі) та Концерном Міські теплові мережі (Теплопостачальна організація, позивач) укладено договір №100377 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, згідно з яким позивач зобов`язався відпустити теплову енергію в гарячій воді, а відповідач прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами (п. 1.1 договору).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.09.2018 у справі № 908/1132/18 позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго на користь Концерну Міські теплові мережі 218195 грн. 09 коп. основного боргу, суму 3779 грн. 37 коп. пені, суму 3820 грн. 31 коп. 3% річних, суму 15374 грн. 21 коп. грн. втрат від інфляції, суму 3617 грн. 53 коп. грн. витрат зі сплати судового збору, суму 69 грн. 84 коп. витрат пов`язаних з розглядом справи.

Рішення у справі № 908/1132/18 набрало законної сили 05.10.2018, про що видано відповідний наказ.

Позивач вказує на те, що в зв`язку з тим, що основний борг в розмірі 218 195 грн. 09 коп. не сплачений в будь-якому обсязі, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. З урахуванням графіку погашення боргу, що підписаний сторонами, відповідач має сплатити інфляційні втрати в розмірі 4 582 грн. 10 коп. за період з вересня по жовтень 2021року та 3% річних за період з 1 вересня по 22 листопада 2021 в розмірі 1488 грн. 51 коп.

Позивач посилається на те, що невиконання відповідачем вказаних вище рішень суду стало підставою для подачі даного позову про стягнення сум 3 % річних та втрат від інфляції.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 41023 грн. 34 коп.-3 % річних, 95078 грн. 71 коп. втрат від інфляції.

Вирішуючи спір по даній справі по суті спору суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, накази суду у справах № 908/1133/18, № 908/1136/18, № 908/1132/18 на час розгляду даної справи не є виконані.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

До засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 41023 грн. 34 коп. 3 % річних та 95078 грн. 71 коп. втрат від інфляції, з яких:

по рішенню суду у справі № 908/1133/18: 33686 грн. 56 коп. за період з 14.07.2021 по 22.11.2021 3 % річних в розмірі 33686 грн. 56 коп., 77095 грн. 93 коп. втрат від інфляції за період з червня по жовтень 2021;

по рішення суду у справі № 908/1136/18: 5848 грн. 27 коп. 3 % річних за період з 01.02.2020 по 22.11.2021 та 13400 грн. 68 коп. втрат від інфляції за період з липня 2021 по жовтень 2021;

по рішенню суду у справі № 908/1132/18: 1488 грн. 51 коп. 3 % річних за період з 01.09.2021 по 22.11.2021, 4582 грн. 10 коп. за період з вересня 2021 по жовтень 2021.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін).

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство та встановлено, що позивачем частково невірно здійснено розрахунок сум 3 % річних, а саме є завищеною на 14 грн. 45 коп., сума втрат від інфляції є вірною, в зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 41008 грн. 89 коп. 3 % річних та 95078 грн. 71 коп. втрат від інфляції.

Розглянувши клопотання відповідача, що викладено у відзиві на позовну заяву щодо розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців, суд відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи дане клопотання, відповідач посилається на скрутний фінансовий стан ПАТ «Запоріжжяобленерго»; наявність великого податкового боргу, відсутність коштів на поточних рахунках відповідача; встановлення або нульового відсотку відрахування коштів на поточні рахунки відповідача, або мільйонних щодобових додаткових відрахувань (утримання) коштів з поточних рахунків відповідача; збільшення дебіторської заборгованості споживачів електричної енергії щодо яких неможливо вжити заходи припинення, обмеження електропостачання (екологічна, аварійна, технологічна броня) або введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (провадження у справі про банкрутство); значна кредиторська заборгованість ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед ДП «Енергоринок».

Згідно із ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Положенням ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Суд зазначає, що зобов`язання з оплати теплової енергії за договором покладалися саме на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик.

Підписавши договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідач був обізнаний про існуючий порядок розрахунків та правові наслідки порушення строків розрахунку.

За приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 42 ГК України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Це означає, що за порушення договірних зобов`язань, та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України.

Крім того, підприємництво є ініціативною діяльністю. Це означає, що зайняття підприємницькою діяльністю є добровільним вчинком. Жоден державний орган, недержавна організація, посадова особа не можуть примусити до зайняття підприємницькою діяльністю. Проте це не означає, що особа не може бути примушена до виконання добровільно взятих на себе зобов`язань (наприклад, за договором, укладеним в процесі провадження підприємницької діяльності) або зобов`язань, що передбачені державою і випливають зі здійснення особою підприємницької діяльності.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об`єктивні обставини чи суб`єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Дослідивши наведені відповідачем обставини та подані в їх обґрунтування докази, суд вважає, що надані документи жодним чином не свідчать про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і здійсненні з його боку конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов`язань за спірним Договором.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена судом за правилами ст. 86 ГПК України.

Долучені до матеріалів заяви копії довідок щодо наявності заборгованості по заробітній платі, кредиторської заборгованості, тощо, є внутрішніми документами ПАТ Запоріжжяобленерго. Копії наданих документів не свідчать про неприбутковість підприємства.

При цьому, судом враховано, що позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому, довготривале невиконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманих послуг за Договором може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання щодо розстрочення виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі Горнсбі поти Греції зазначено: …Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Концерну Міські теплові мережі, м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, м. Запоріжжя задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний номер юридичної особи 00130926) на користь Концерну Міські теплові мережі (бул. Гвардійський, 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний номер юридичної особи 32121458) 95078 (дев`яносто п`ять тисяч сімдесят вісім) грн. 71 коп. інфляційних втрат, 41008 (сорок одну тисячу вісім) грн. 89 коп. 3 % річних, 1984 (одну тисячу вісімдесят чотири) грн. 59 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення оформлено та підписано 05.09.2022.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.