Рішення № 10609880, 25.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/19825.06.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Транс - Капітал»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Електромеханічні заводи КЛГ»

простягнення 532771,14 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Биховченко А.А. –директор; Воробйова В.В. –дов. № б/н від 01.04.2010 року;

від відповідача: не з’явився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс - Капітал»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Електромеханічні заводи КЛГ»про стягнення 308087,00 грн. –основного боргу, 197791,86 грн. –інфляційних втрат та 26892,28 грн. –3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати поставленого товару за Договором № 01-0805/07 від 08 травня 2007 року.

Ухвалою від 17.05.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 07.06.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 07.06.2010 року подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.

В судове засідання 07.06.2010 року, представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 07.06.2010 року розгляд справи було відкладено на 25.06.2010 року.

В судовому засіданні 25.06.2010 року представник позивача подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 308087,00 грн. –основного боргу, 197791,86 грн. –інфляційних втрат , 26892,28 грн. –3% річних, адвокатські витрати в сумі 53277,00 грн. та судові витрати. Крім того, представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 25.06.2010 року вдруге не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Крім того, позивач в позовній заяві просив суд вжити заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Проаналізувавши доводи позивача, перевіривши матеріали справи суд дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно, або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 25.06.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08 травня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс - Капітал», іменоване надалі «Постачальник»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Електромеханічні заводи КЛГ», іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений договір № 01-0805/07 (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов’язався постачати покупцю продукцію, а покупець зобов’язався прийняти цю продукцію та оплатити згідно таблиці № 1.

Відповідно до пункту 1.2 Договору сума Договору складає 1359369,00 грн. та включає ПДВ –20%, навантаження товару на транспортний засіб та вартість неповернутої тари.

Згідно з пунктом 2.1 Договору оплата партії продукції: 30% - передплата, 20% - після попередження про виготовлення продукції, 50% - протягом 10 банківських днів з моменту поставки продукції.

Пунктом 2.2 Договору сторони узгодили, що партією, є кількість та номенклатура продукції вказаної в таблиці № 1 та яка підлягає оплаті у встановлений Договором строк.

Відповідно до пункту 3.2 Договору датою поставки продукції є дата фактичного отримання покупцем продукції в супроводі наступних документів: рахунок –фактура, накладна, податкова накладна.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 1359369,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН –0000002 від 18 травня 2007 року на суму 1359369,00 грн., довіреністю на отримання товарно –матеріальних цінностей серія ЯНТ № 664253 від 18.05.2007 року та податковою накладною від 18.05.2007 року, в свою чергу відповідач частково розрахувався за поставлений товар в сумі 1051282,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 07.05.2007 року на суму 824000,00 грн., від 15.05.2007 року на суму 27282,00 грн., від 29.05.2007 року на суму 200000,00 грн., в результаті чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 308087,00 грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 308087,00 грн. (1359369,00 грн. –1051282,00 грн.)

Як вбачається з матеріалів справи вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 308087,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 26892,28 грн. та 197791,86 грн. –інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобов’язання, дати здійсненої поставки та порядку розрахунків визначених сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 26892,20 грн., а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 197791,86 грн., відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача окрім витрат на сплату держаного мита та інформаційно-технічне забезпечення витрати на оплату послуг адвоката в сумі 53277,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про адвокатуру”, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

В обґрунтування стягнення адвокатських витрат у розмірі 53277,00 грн. позивач надав Договір про надання правової допомоги № б/н від 01.04.2010 року, свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю № 454 та квитанцію прибуткового касового ордеру.

Враховуючи обставини справи та суму позову, господарський суд приходить до висновку, що витрати на оплату послуг адвоката є неспіврозмірними сумі позову, тобто явно завищеними, а тому з урахуванням всіх обставин справи на думку господарського суду підлягають до стягнення в сумі 15000,00 грн. (Роз’яснення Вищого Арбітражного суду від 04.03.98 р. N 02-5/78 ).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Електромеханічні заводи КЛГ»(місцезнаходження: 03039, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Байкова, буд. 7, кв. 4; фактична адреса: 03022, м Київ, вул. Теслярська, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 34568474) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс - Капітал»(місцезнаходження: 04077, м. Київ, Оболонський р –н, вул. Дніпроводська, 1; фактична адреса: 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 16, оф. 1, код ЄДРПОУ 34679184) 308 087 (триста вісім тисяч вісімдесят сім) грн. 00 коп. - основного боргу, 197 791 (сто дев’яносто сім тисяч сімсот дев’яносто одну) грн. 86 коп. –інфляційних втрат, 26 892 (двадцять шість тисяч вісімсот дев’яносто дві) грн. 20 коп. –3% річних, 15 000 (п’ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. – витрати на адвоката, 5 327 (п’ять тисяч триста двадцять сім) грн. 71 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

26.07.2010 року