Рішення № 10609752, 15.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 25/46-33/7715.06.10 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного підприємця ОСОБА_1

до Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

про стягнення страхового відшкодування в розмірі 120 000,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю №1801 від 11.06.2009 року;

від відповідача: Палій О.Л. - представник за довіреністю № 86 від 18.01.2010 року.

встановив :

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»про стягнення страхового відшкодування в розмірі 120 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між нею та відповідачем 20.04.2004 року було укладено договір страхування майна №3.

21.10.2004 року в магазині «Все для дому»виникла пожежа, в результат якої позивачу було завдано збитки.

Відповідачем було прийнято рішення про відмову в виплаті страхового відшкодування, у звязку з чим позивач звернувся до суду.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.05.2009 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2009 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»задоволено, рішення Господарського суду м. Києва від 19.05.2009 року у справі №25/46 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог приватного підприємця ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»повністю.

07.10.2009 року позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2009 року касаційну скаргу задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2009 року та рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2009 року у справі №25/46 скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.01.2010 року суддею Мудрим С.М. справу прийнято до провадження, присвоєно № 25/46-33/77, розгляд справи призначено на 23.02.2010 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.02.2010 року строк розгляду справи продовжено та, у зв'язку із клопотанням позивача про відкладення розгляду справи, а також його неявкою в судове засідання, відкладено розгляд справи до 19.04.2010 року.

В судовому засіданні 19.04.2010 року оголошено перерву до 25.05.2010 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.05.2010 року розгляд справи відкладено на 15.06.2010 року у звязку з неявкою представника позивача в судове засідання.

У судовому засіданні 15.06.2010 року представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 25.05.2010 року. Підтримав свої позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20 квітня 2004 року між Акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія»(страховик) та підприємцем ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір страхування майна №3.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України «Про страхування»договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про страхування»встановлено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до п.1.1 договору № 3 від 20.04.2004 року обєктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, згідно переліку майна (додаток №1 до цього договору) майна (товари в обороті) призначені під заставу по кредитному договору, що знаходиться за адресою м. К.-Каширський, вул. Шевченка, 5 від можливих страхових ризиків - «пожежа».

Листом №21 від 21.08.2004 року позивач звернувся до відповідача та зазначив, що у звязку з розширенням торгових площ, та введенням в дію магазину «Все для дому»в смт. Колки пров. Волі, 1, яка відбудеться в жовтні місяці, заплановано перевезення товарів, з інших торгових точок, які є власністю підприємця ОСОБА_1 (в звязку із зміною місця перебування застрахованого товару) та просив до діючого договору страхування №3 від 20.04.2004 року укласти додаткову угоду на суму 120000,00 грн.

Відповідно до п. 1.1 додаткової угоди №01/1 від 12.08.2004 року до договору страхування майна №3 від 20.04.2004 року, обєктом договору страхування є майнові інтереси страхувальника що не суперечать законодавству України, повязані з володінням і розпорядженням майном, згідно переліку майна (додаток №1 до цього договору), що знаходяться за адресою: смт. Колки, пр. Волі, 1а, магазин «Все для дому», майна (товари в обороті) призначені під заставу по кредитному договору від можливих страхових ризиків: пожежа.

Згідно з п.1.2 додаткової угоди №01/1 від 12.08.2004 року страховим випадком є завдання збитків страхувальнику внаслідок пошкодження або знищення його майна в результаті ризиків, передбачених п.1.1.

Пунктом 1.3 додаткової угоди №01/1 від 12.08.2004 року страхова сума по страхуванню майна становить 120000,00 грн.

Згідно з п1.5 додаткової угоди №01/1 від 12.08.2004 року страховий платіж по цьому договору складає: сплачено 20.04.2004 року пл..дор.103 в сумі 486,00 грн.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування»страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

21.10.2004 року в магазині «Все для дому»виникла пожежа.

Актом про пожежу від 21.10.2004 року, складеного комісією у складі інспектора ГДПН СДПЧ в смт. Маневичі, слідчого СВ Маневецького РВ УМВС України, позивача, та інших осіб, встановлено, що 21.10.2004 року о 01 год. 30 хв. в магазині «Все для дому»за адресою: смт. Колки, Маневицький район, вул. Волі 1а сталася пожежа, якою завдані прямі збитки від пожежі (установлені) 325727,85 грн., побічні збитки (установлені) - 338127,85 грн.

Згідно із п. 2.4.3 договору № 3 від 20.04.2004 року після отримання всіх необхідних документів, які підтверджують факт настання страхового випадку та розмір прямого фактичного збитку виплатити позивачу страхове відшкодування в термін, який не перевищує 10 банківських днів з дати складання страхового акту, або відшкодувати позивачу збиток в іншій, погодженій сторонами формі.

Підставою для виплати позивачу страхового відшкодування є:

- заява страхувальника, зроблена не пізніше, як за 1 (одну) добу після настання страхового випадку. В заяві повинні бути вказані: номер договору чи страхового полісу, припустима причина і розмір збитку;

- акт, який фіксує розмір прямого фактичного збитку, що зазнав позивач внаслідок настання страхового випадку;

- документ, що підтверджує факт настання страхового випадку (органу міліції, пожежної охорони, гідрометеослужби, житлово-комунальних організацій і т.п.);

- інші документи, необхідні для підтвердження факту настання страхового випадку та розміру прямого фактичного збитку.

Матеріалами справи підтверджується, що за наслідками вказаної пожежі позивачем 21.10.2004р. (в день настання страхового випадку) була зроблена заява відповідачу про страховий випадок, що підтверджується листом № 13 від 21.10.2004. Наявність такого листа не заперечується відповідачем, про що зазначається у відзиві на позовну заяву.

Посилання відповідача на неналежне повідомлення відповідача про страховий випадок судом не приймається до уваги, оскільки пунктом 2.4.3 договору № від 20.04.2004 року передбачено необхідність подання позивачем заяви про страховий випадок не пізніше, як за одну добу після настання страхового випадку, а не отримання такої заяви відповідачем у вказаний термін.

Відповідно до ч.1 статті 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з п.2 ч.1 статті 20 Закону України «Про страхування»страховик зобов'язаний: протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику.

Пунктом 2.4.2 договору №3 від 20.04.2004 року передбачено, що страхувальник зобовязується після надходження повідомлення від страхувальника про настання страхового випадку негайно направити свого представника для роботи по визначенню прямого фактичного збитку.

Згідно з п.3 ч.1 статті 20 Закону України «Про страхування»страховик зобов'язаний: при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

У відповідь листом №04/884 від 10.05.2005 року відповідач повідомив позивача про те, що розглянувши подані Волинським обласним управлінням документи, щодо пожежі яка сталася 21.10.2004 року в будівлі магазину «Все для дому»у с.м.т. Колки, Маневицького району по пр.. Волі-1а і прийняв рішення (згідно п.3.1, п.3.2 та п.2.2.1 договору страхування №3/-1/045 від 20.04.04р.) не відшкодовувати збитки понесені приватним підприємцем ОСОБА_1, в звязку з тим, що «причиною виникнення пожежі послужило займання легкозаймистих речовин в результаті дії теплових проявів електричної енергії на струмопровідних частинах електроприладів, внаслідок порушення правил пожежної безпеки під час експлуатації електроустановок споживачів»(висновок про дослідження причин пожежі ДВЛ УМНС України у Волинській області).

Висновком експертів Науководослідного експертнокриміналістичного центру Управління МВС України у Львівській області №40 від 04.01.2007 було встановлено, що найбільш ймовірним джерелом запалювання, яке послужило причиною виникнення горіння є теплові прояви електричної енергії, внаслідок великих перехідних опорів. Найбільш ймовірною причиною пожежі в магазині «Все для дому»по вул. Волі, 1А, що у смт. Колки, Маневицького району Волинської області є аварійний режим роботи електромережі, який виявився у результаті великих перехідних опорів.

Таким чином, вказаним висновком визначені інші причини виникнення пожежі в магазині позивача, яка сталася 21.10.2004, які виключають винність позивача у настанні страхового випадку.

24.05.2007 позивач направив відповідачу лист з проханням переглянути рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, довівши до відповідача новий висновок щодо причин виникнення пожежі.

Після переписки позивача з відповідачем, в ході якої відповідачем витребовувалися від позивача додаткові документи, а відповідачем такі документи надавалися, відповідач листом № 3393 від 30.12.2008 повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування у звязку з тим, що страхування не розповсюджується на товари, які знаходяться на зберіганні чи комісії, а тому відсутні підстави для визнання пожежі, яка сталася 21.10.2004 страховим випадком і виплати позивачу страхового відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що на день виникнення пожежі 21.10.2004 року в магазині позивача «Все для дому»в смт. Колки по вул. Волі 1а, майно, яке знаходилося в ньому та було застраховане згідно договору № від 20.04.2010 року перебувало у власності позивача та не було передане іншим особам за договорами зберігання чи комісії.

Так, 01.09.2009 між позивачем і фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_5 (консигнатор) було укладено договір консигнації, у відповідності до умов якого позивач передає, а консигнатор приймає товари згідно із доданою до договору додатковою специфікацією для зберігання на консигнаційному обєкті, демонстрації та продажу третім особам.

Позивачем було надано до матеріалів справи додаткову угоду №1 від 06.09.2004 року до договору консигнації від 01.09.2004 року, у відповідності до якої п. 2.2 договору консигнації від 01.09.2004 року викладено в новій редакції, за якою право власності та викуп товарів консигнатором вважається з моменту (дати) підписання у встановленому порядку акту прийомупередачі товару на консигнацію, по переліку вказаного товару в специфікації та видаткових накладних. До моменту підписання акту, товар належить на праві власності позивачу.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, станом на 21.10.2004 року (дата пожежі) між позивачем та фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_5 не було підписано акту прийомупередачі товару на консигнацію відповідно до умов договору консигнації від 01.09.2004 року, а тому на час настання пожежі застрахований за договором страхування товар належав позивачу.

Відповідно до ч.1 статті 26 Закону України «Про страхування»підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Пунктом 1.3 додаткової угоди №01/1 від 12.08.2004 року страхова сума по страхування майна становить 120000,00 грн.

Відповідно до п.1.6 додаткової угоди №01/1 від 12.08.2004 року безумовна франшиза від страхової суми становить 5%.

Тобто, франшиза становить 6000,00 грн. (120000,00 грн. * 5%).

Відповідно до ч.18 статті 9 Закону України «Про страхування»франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази умислу або необережності з боку позивача та його працівників в знищенні чи пошкодженні майна, а також, те що на час настання пожежі застрахований за договором товар належав позивачу, суд вважає, що відповідач безпідставно листами №04/884 від 10.05.2005 року та №3393 від 30.12.2008 року відмовлено у виплаті страхового відшкодування.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 114000,00 грн.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 6000,00 грн. (франшиза) відмовити.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 60,00 грн., на відповідача 1140,00 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 5,90 грн., на відповідача 112,10 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства «Українська пожежнострахова компанія»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40 код ЄДРПОУ 20602681) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 КБ «Приватбанк», МФО НОМЕР_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) основний борг в розмірі 114 000 (сто чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 140 (одна тисяча сто сорок) грн. 00 коп., 112 (сто дванадцять) грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення основного боргу в розмірі 6000,00 грн. відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяС.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 23.07.2010 року.