Рішення № 10609485, 15.07.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.10 Справа № 6/228/09

Суддя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мама Мьюзік” м.

          Київ

До                              Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „РИФ”

м. Запоріжжя

Про стягнення 11 550 грн. та заборону вчиняти певні дії

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників:

Від позивача:           Немерюк О.А., дов. б/н від 18.05.2010р.

Від відповідача:           Железняк О.В., дов. № 19-05 від 19.052010р.

Від держінспектора: Васюков Г.М. – посвід. № 016 від 30.09.2008р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мама Мьюзік” м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „РИФ” м. Запоріжжя про стягнення 11 550 грн. та заборону вчиняти певні дії, суддя

                                         В С Т А Н О В И В:

Позивач просить стягнути з відповідача компенсацію за публічне виконання музичного твору «Возвращайся»без отримання дозволу в розмірі 10 500,00 грн.; на користь Державного бюджету України на підставі ч. 3 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»1 050,00 грн. - штрафу у розмірі 10 % від заявленої суми компенсації за публічне виконання музичного твору «Возвращайся»без отримання дозволу; заборонити ТОВ «Компанія «РИФ»будь-яке використання музичних творів виключні майнові авторські права на які належать ТОВ «Мама мьюзік».

Позивач в позовної заяві вказав наступне: в квітні 2009 року нашому підприємству стало відомо, що 22 серпня 2008 року в ході проведеної з боку Державного департаменту інтелектуальної власності перевірки діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «РИФ»було виявлено, що в проміжку між 17:50 до 20:40 товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «РИФ»в кафе «Наутилус»за адресою: м. Запоріжжя, пр-т Леніна, 184, здійснила використання (публічне виконання у розумінні ст. 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права») музичного твору «Возвращайся»у оригінальному виконанні гурту «Авиатор». Публічне виконання з боку відповідача здійснювалося на літньому майданчику кафе «Наутилус»шляхом живого виконання вищезазначеного музичного твору музикантами кафе. Відповідно до ст. 443 Цивільного кодексу України «використання твору, в тому числі і музичного, здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом». При цьому, випадки вільного використання творів вичерпно визначені ст. 444 Цивільного кодексу України та ст.ст. 21-25 Закону України «Про авторське право та суміжні права»і публічне виконання музичного твору під час здійснення господарської діяльності по наданню послуг з громадського харчування для створення приємної атмосфери для відвідувачів не віднесено до них. На противагу цьому, ст. 15 Закону України «Про авторське право та суміжні права»передбачені майнові права автора, які належать виключно йому і більше нікому, такими правами є виключне право на використання твору (будь-який його вид: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання та інше) та виключне право на дозвіл або заборону використання твору (у будь-якому виді). При цьому, ст. 31 Закону України «Про авторське право та суміжні права»передбачається право автора на відчуження своїх майнових прав. Користуючись даним правом, автор музики та слів музичного твору «Возвращайся»- Железняк Артур Юрійович - за договорами про передачу авторських прав від 19.05.2004 року передав свої виключні майнові права на використання твору «Возвращайся», в тому числі і право на публічне виконання (преамбула та пункти 1.1. Договорів) Товариству з обмеженою відповідальністю «Мама мьюзік». Згідно пункту 2.1. вищезазначених Договорів територія дії Договорів була визначена як всі країни світу. Строк договорів п. 2.3. - був визначений у строк охорони прав, переданих за договором, відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про авторське право та суміжні права»та становить протягом усього життя автора і 70 років після його смерті. Відповідач же за отриманням дозволу на публічне виконання музичного твору «Возвращайся»у відповідності до вищезазначених норм діючого законодавства України до ТОВ «Мама мьюзік»не звертався. А за таких умов діями відповідача по публічному виконанню музичного твору «Возвращайся»були порушені виключні майнові права нашого підприємства, суб'єкта авторського права на підставі ст. 7 Закону України «Про авторське право та суміжні права». Статтею ж 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права»передбачається, що при порушеннях будь-якою особою авторського права, зокрема: публічне виконання твору без дозволу суб'єкта авторського права, суб'єкт авторського права має право подавати позови про виплату компенсації. При цьому, згідно до ч. 2 цієї ж статті розмір такої компенсації не може бути меншим ніж 10 мінімальних заробітних плат і відповідно до ст. 436 Цивільного кодексу України та ст.ст. 9, 13 Закону України «Про авторське право та суміжні права»співавтори твору не тільки є рівними у правах щодо твору, в тому числі і в праві на захист прав щодо нього, а й окремі частини твору, які можуть використовуватися окремо, розглядаються як окремий твір.

Відповідач позовні вимоги позивача не визнав з наступних підстав: відповідно до ст. 32 Закону України «Про авторське право», автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. На підставі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду. Позивачем не надано оригіналів документів, які посвідчують належність йому авторських прав на музичний твір. Між тим, відсутність оригіналів таких документів ставить під сумнів належність авторського права на твір позивачу, а тому відповідач заперечує те, що позивач володіє авторськими правами на вказаний твір. Відповідач заперечує факт виконання 22.08.2008 р. у кафе «Наутилус»музичного твору «Возвращайся». Вважаю, що матеріали, надані позивачем, не доводять факту виконання твору. Як єдиний доказ на підтвердження цього факту позивач надає Акт перевірки від 22.08.2008 р. № 04/08, складений державним інспектором з питань інтелектуальної власності в Запорізькій області Державного департаменту інтелектуальної власності Васюковим Г.М. Щодо вказаного акту необхідно зазначити наступне. Відповідно до п. 2 Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності, затвердженого постановою КМ України від 17.05.2002 р. № 674 (далі – Положення № 674), державний інспектор з питань інтелектуальної власності є посадовою особою Державного департаменту інтелектуальної власності. Статтею 19 Конституції України закріплено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З 05.04.2007 р. набрав чинності Закон України N 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»(далі –Закон про державний нагляд). Преамбула цього закону встановлює, що ним визначаються правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). За ст. 1 Закону про державний нагляд, державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства. На підставі ст. 2 цього ж закону, його дія поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Дія Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, використанням державного та комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання на ринку фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, під час проведення процедур, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення також оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя. Відтак, оскільки ст. 2 закону не робить виключень щодо такого виду державного контролю, як контроль у сфері дотримання законодавства з питань інтелектуальної власності, його дія розповсюджується також і на зазначений вид державного контролю. Між тим, на підставі ч. 4 ст. 4 Закону про державний нагляд, виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю). Всупереч вимогам цих законодавчих норм, діяльність та компетенція Державного інспектора з питань інтелектуальної власності законом не регулюються. Нормативним актом, який врегульовує діяльність Державного інспектора, його функції, права, обов’язки і порядок здійснення контролю, є виключно Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності, затвердженого постановою КМ України від 17.05.2002 р. № 674. Таким чином, проведення перевірки ТОВ «Компанія «Риф»22.08.2008 р. Державним інспектором з питань інтелектуальної власності суперечило приписам ст. 4 Закону про державний нагляд. Отже, державний інспектор не мав права взагалі здійснювати перевірку. Крім зазначеного, необхідно вказати наступне. Як вбачається з акту перевірки від 22.08.2008 р., така перевірка була планова. Відповідно до п. 5 Положення № 674, державний інспектор у своїй діяльності має керуватися Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, цим Положенням, наказами МОН та Департаменту. На підставі ч. 4 ст. 5 Закону про державний нагляд, органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Ця норма кореспондується із змістом розділу «Здійснення державного контролю» Положення № 674. Також, в порушення пунктів 14, 15 Положення № 674, перевірка проводилася за відсутністю керівника або заступника ТОВ «Компанія «Риф»; поза межами часу, встановленого для проведення перевірок (з 9 до 18 годин). В порушення ч. 5 ст. 7 Закону про державний нагляд, керівнику ТОВ «Компанія «Риф»не була надана копія посвідчення (направлення) на проведення перевірки. Також, на підставі п. 9 Положення, державний інспектор зобов'язаний у разі виявлення порушень законодавства з питань інтелектуальної власності, що містять ознаки злочину, негайно повідомляти про це відповідні правоохоронні органи, а у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення за статтями 51-2, 164-9, 164-13 Кодексу про адміністративні правопорушення складати протокол про адміністративне правопорушення та передавати його на розгляд до суду. Жодної з цих дій вчинено не було. Відповідно до ст. 4 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі конституції України , цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Відповідачем можуть бути надані додаткові заперечення проти позову після ознайомлення з оригіналами документів, якими обґрунтовує свої вимоги позивач. З урахуванням наведеного, вважаю позовну заяву необґрунтованою і прошу відмовити в її задоволенні.

Державний інспектор пояснив наступне: 22 серпня 2010 р. мною, Державним інспектором з питань інтелектуальної власності по Запорізькій області Васюковим Г.М., була проведена перевірка дотримання законодавства у сфері інтелектуальної власності суб'єктом господарювання Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «РИФ», код за ЄДРПОУ 32372532, юридична адреса: м. Запоріжжя, пр-т Леніна, 184, що здійснює свою господарську діяльність в кафе «Наутилус»та барі «Грот», за адресою: м. Запоріжжя, пр-т Леніна, 184. Підставою для проведення перевірки ТОВ «Компанія «РИФ»став план перевірок на 3 квартал 2008 р., наказ Державного департаменту інтелектуальної власності від 18.08.2008 р. № 165 та посвідчення від 18.08.2008р. № 16-12/4903. В результаті перевірки було встановлено, що в період часу з 17 год. 50 хв. по 20 год. 40 хв. 22 серпня 2010 в приміщенні кафе «Наутилус»за допомогою музичного центру LG підприємством здійснювалося публічне виконання таких музичних творів: «Куда же я йду»- виконавець «В. Дейнеко», Параллельніе»- виконавець В. Меладзе, «Галки»- виконавець Ф. Кіркоров, Почему молчишь»- виконавець Потап та Н. Каменських, «Я-весна»- виконавець Н. Могилевська, «Нарру епа"' - виконавець гурт «Пара нормальніх», «Берега»- виконавець гурт «Авіатор»тощо. В той же час на літньому майданчику кафе «Наутилус»музикантами кафе публічно виконувалися музичні твори: «Возвращайся»(оригінальний виконавець гурт «Авіатор»), "Не уходи»(оригінальний виконавець С. Ротару). На момент перевірки будь-яких ліцензійних договорів, які б дозволяли публічно виконувати вище означені музичні твори та їх фонограми, підприємство не надало. Щодо позовних вимог про стягнення компенсації. Вважаю, позовні вимоги суб'єкта авторського права щодо сплати компенсації за публічне виконання музичного твору без дозволу самі по собі є обґрунтованими, оскільки на підставі ст. 41 Конституції України та ст. 418 Цивільного кодексу України право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності складає право інтелектуальної власності і це право є непорушним. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права " (далі-Закону) публічним виконанням творів є подання за згодою суб'єктів авторського права і(або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення за допомогою будь-яких пристроїв у місцях, де присутні чи можуть бути присутні особи, які не належать до звичайного кола сім’і або близьких знайомих цієї сім’і , незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час. Відповідно до ст.15 Закону , ст.11 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів . ст. 8 Договору ВОІВ лише автори творів (чи інші особи, які мають авторське право) мають виключне право дозволяти публічне виконання творів. При цьому , згідно ст.ст. 32,33 Закону використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, укладеного у письмовій формі. Використання музичних творів згідно зі ст. 33 Закону може здійснюються з виплатою винагороди, при цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України. Для забезпечення охорони майнових прав авторів, пов'язаних із використанням творів, відповідно до статті 15 Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 18.01.2003р. № 72 "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав" затвердив мінімальні ставки авторської винагороди. Згідно п.5 розділу II додатку постанови Кабінету міністрів України від 18 січня 2003 р. № 71 „Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №429 від 08.06.2005) до числа суб’єктів, які здійснюють комерційне використання фонограм і (або) відеограм, належать театри (у тому числі театри-студії, аматорські самодіяльні театри), концертні та циркові об’єднання, філармонії, цирки, клуби, будинки і палаци культури, будинки офіцерів, кіноконцертні зали, дискотеки, танцювальні і концертні майданчики, а також: парки, стадіони, спортивні зали, кінотеатри і відеосалони, казино, нічні клуби, салони (зали) ігрових автоматів, бари, кафе, ресторани та інші підприємства громадського харчування, пансіонати, будинки відпочинку, санаторії, готелі, підприємства та організації торгівлі, побутового обслуговування, пасажирського транспорту, особи які здійснюють публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) шляхом трансляції і ретрансляції фонограм, відеограм, виконань у передачах ефірного, супутникового, кабельного телебачення та радіомовлення або через мережу Інтернет тощо. Відповідно до ст. 45 Закону авторські договори на використання творів можуть бути укладені: особисто з автором, з повіреним автора, з організацією колективного управління. Крім того, ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу України визначається, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові та (або) майнові права, зміст яких визначається законодавством України. Ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»визначений зміст майнових прав автора щодо твору - це право на використання свого твору та право на дозвіл або заборону використання свого твору. При цьому, цим же законом дані права визначені як виключні, тобто належні виключно автору або особі, яка на підставі договору або закону набула виключних майнових авторських прав. Ст. 443 Цивільного кодексу України також наголошується, що використання твору, можливе виключно з дозволу його автора, а в ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права»визначено, що використання твору без дозволу автора або особи, яка на підставі договору або закону набула виключних майнових авторських прав є порушення авторського права. А тому враховуючи те, що особа, яка набула виключні майнові авторські права по відношенню до музичного твору має повне право на підставі ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»застосовувати способи захисту своїх прав, в тому числі і судові. При цьому, слід відмітити, що на підставі п. 42 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 04.06.2010р. у позовах про стягнення компенсації достатньо лише одного факту порушення виключних майнових авторських прав.

За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений. Розгляд справи відкладався.

Розгляд справи двічі був зупинений до вирішення по суті пов’язаної з нею справи № 2а-3538/09/0870 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Риф”, м. Запоріжжя до Державного інспектора з питань інтелектуальної власності у Запорізькій області Державного департаменту інтелектуальної власності м. Запоріжжя про визнання дій протиправними.

15.07.2010р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та державного інспектора, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:

22 серпня 2008 року державний інспектор з питань інтелектуальної власності в Запорізької області Державного департаменту інтелектуальної власності провів перевірку діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «РИФ», за результатами якої був складений акт перевірки № 04/08 від 22.08.2008р.

Актом перевірки було встановлено, що в проміжку між 17.50 до 20.40 товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «РИФ»в кафе «Наутилус»за адресою: м. Запоріжжя, пр-т Леніна, 184, здійснила використання музичного твору «Возвращайся»у оригінальному виконанні гурту «Авиатор». Публічне виконання з боку відповідача здійснювалося на літньому майданчику кафе «Наутилус»шляхом живого виконання вищезазначеного музичного твору музикантами кафе.

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.

В акті перевірки вказано, що підставою для перевірки став план перевірок на 3 квартал 2008р., наказ ДДІВ від 18.08.2008р. № 165 та посвідчення від 18.08.2008р. № 16-12/4903.

Таким образом, з акту перевірки слідує, що в даному випадку проводилась планова перевірка.

Про проведення планової перевірки позивач відповідача не повідомив.

Відповідно до пункту 14 Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності, затвердженого постановою КМУ від 17.05.2002р. № 674 планова перевірка суб’єкта господарювання проводиться обов’язково у присутності керівника суб’єкта господарювання або особи, яка його заміщує.

Суб’єктом господарювання являється ТОВ „Компанія „РИФ”. Фактично перевірка проводить за відсутністю керівника суб’єкта господарювання або особи, яка його заміщує.

Присутній в момент складання акту перевірки старший адміністратор кафе “Наутілус” Безбабна Е.І. не являється ні керівником, ні заступником суб’єкта господарювання.

Старший адміністратор кафе “Наутілус” Безбабна Е.І. надала державному інспектору письмові пояснення від 22.08.2008р., в яких вказала, в її обов’язки не входить слідкування за використанням музичних творів.

Позивач не довів, що до посадових обов’язків старшого адміністратора кафе “Наутілус” Безбабної Е.І. відноситься здійснення контролю за використанням музичних творів.

Старший адміністратор кафе “Наутілус” Безбабна Е.І. акт перевірки не підписала.

В пункті 15 Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності, затвердженого постановою КМУ від 17.05.2002р. № 674 вказано, що планова перевірка проводиться в робочі дні з 9 до 18 години.

В акті перевірки вказано, що фактично перевірка проводилась з 17 год. 50 хв. до 20 год. 40 хв.

Таким чином, перевірка проводилась з порушенням діючого законодавства, а тому акт перевірки не має юридичної сили, та не може вважатися документом, який підтверджує факт допущення зі сторони відповідача якихось порушень.

До адміністративної відповідальності посадови особи ТОВ „Компанія „РИФ” не залучалися.

Відповідач заперечує проти факту виконання 22.08.2008 р. у кафе «Наутилус»музичного твору «Возвращайся».

Позивач не надав суду жодного доказу, який підтверджує факт публічного виконання з боку відповідача вказаного позивачем твору.

Позивач жодного разу не надав суду оригінали договорів від 19.05.2004р. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що в нього відсутні оригінали договорів.

За таких обставин, позивач не довів суду, що дійсно існують оригінали договорів, та що позивач дійсно уклав їх саме з авторами музичних творів, та що позивач дійсно придбав авторські права на музику та текст музичного твору, та що позивач дійсно є належним позивачем по справі.

Надані суду ксерокопії договорів, без підтвердження існування їх оригіналів, не можуть вважатися документами, які підтверджують що позивач дійсно придбав авторські права на музику та текст музичного твору. Більш того, в наданих суду ксерокопіях договорів відсутня частина тексту.

Посилання позивача та державного інспектора на постанову Пленуму Верховного суду від 04.06.2010р. № 5 безпідставні , оскільки вона для господарських судів не являються обов’язковою.

За таких обставин, вимоги позивача та пояснення державного інспектора безпідставні.

Керуючись ст. ст. 22, 44 –49, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Суддя Л.С. Місюра

Рішення підписано : 15.07.2010р.