Рішення № 10609464, 12.07.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.10 Справа № 17/150/10

Суддя

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “ФЕМ-Запоріжжя”, 69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, 3

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Мега-Строй-Плюс”, юридична адреса: 69000, м. Запоріжжя, вул. Бочарова, 16/61,

фактична адреса: 69104, м. Запоріжжя, вул. Олімпійська, 22

про стягнення 44 466 грн.

суддя Корсун В.Л.

          У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Костенко О.Ф., довіреність від 11.05.10 № 114/10

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

12.05.10 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “ФЕМ-Запоріжжя” (надалі ТОВ “ФЕМ-Запоріжжя”) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Мега-Строй-Плюс” (далі ТОВ “Мега-Строй-Плюс”) про стягнення з відповідача 44 466,00 грн., з яких: 36 695,18 грн. основного боргу за отриманий товар згідно накладних, 6 274,87 грн. - інфляції та 1 495,95 грн. - 3% річних.

Ухвалою від 12.05.10 судом порушено провадження у справі № 17/150/10, судове засідання призначено на 23.06.10. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалами від 23.06.10 та від 01.07.10 судом у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено відповідно на 01.07.10 та на 12.07.10.

За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 12.07.10, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог посилається на видаткові накладні згідно яких відповідачу передано товар на загальну суму 223 099,00 грн. За отриманий товар відповідач розрахувався частково в сумі 186 403,82 грн. Решта вартості товару відповідачем не сплачена, у зв’язку з чим на адресу ТОВ “Мега-Строй-Плюс” надіслано вимогу про сплату боргу у розмірі 36 695,18 грн. Однак, свої зобов’язання щодо оплати отриманого товару відповідач у повному обсязі не виконав, внаслідок чого сума основного становить 36 695,18 грн. За прострочення виконання грошового зобов’язання відповідачу нараховано 1 495,95 грн. - 3% річних за період з 09.01.09 по 11.05.10 та 6 274,87 грн. інфляції за період січень 2009 року - травень 2010 року. Враховуючи зазначене, позивач просить суд, на підставі ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання жодного разу не з’явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про дату, час та місце судового засідання відповідача судом повідомлено належним чином.

Згідно із п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.02 № 04-5/609 “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб - відповідачів - учасників судового процесу.

Всі процесуальні документи надсилались судом на адресу відповідача, вказаній у позовній заяві, що відповідає адресі, яка зазначена у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 6309484 (станом на 29.06.10).

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).

Із змісту ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин у простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.

Заявляючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач посилається на видаткові накладні від 15.09.08 № РН-0054 та від 30.09.08 № РН-0054/1, рахунок-фактуру від 15.09.08 № СФ - 0000054 та довіреності від 15.09.08 серії НБМ № 771287, від 25.09.08 серії НБМ № 771297, що видані уповноваженій особі відповідача, відповідно до яких відповідачу поставлено плитку тротуарну бетонну “Мозаїка 45” сірого кольору у кількості 2 931,18 кв. м, та бордюр 500x200 пресований сірий у кількості 1 225 пог.м. на загальну суму 223 099, 00 грн. (копії зазначених документів містяться у матеріалах справи).

Надані до суду документи в сукупності свідчать про наявність між сторонами угоди (правочину), який за своєю правовою природою є угодою купівлі - продажу.

У відповідності з нормами ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Із змісту цієї статті вбачається, що істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет і ціна. Законодавством не передбачено обов’язковість письмової форми договору купівлі-продажу.

Як вбачається з наданих суду документів, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні обов’язки. Обов’язки позивача виразились у поставці товару, а обов’язки відповідача - в оплаті отриманого товару.

З матеріалів справи слідує, що за видатковими накладними позивач здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 223 099,00 грн.

Про прийняття ТОВ “Мега-Строй-Плюс” запропонованих умов купівлі-продажу свідчать самі видаткові накладні, рахунок-фактура та довіреності відповідача.

Виходячи з цього, у відповідача виник обов’язок оплатити отриманий ним товар.

Отже, суд приходить до висновку, що між сторонами відбулась угода купівлі-продажу в виду досягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах, необхідних для зазначених угод.

Згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

У відповідності з п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що згідно рахунку від 15.09.08 № СФ-0000054 відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 186 403,82 грн., а саме: 24.09.08 на суму 27 904,45 грн., 10.11.08 на суму 148 499,37 грн., 08.01.09 на суму 10 000,00 грн., про що свідчать банківські виписки та листи від 25.09.08 № 25/19/1, від 11.11.08 № 11/11/8, від 09.01.09 № 09/1/1.

Решта вартості товару відповідачем не оплачена, у зв’язку з чим 02.03.10 позивачем на адресу ТОВ “Мега-Строй-Плюс” надіслана вимога від 02.03.10 № 15/1 про сплату заборгованості в сумі 36 695,18 грн. в семиденний термін з дня отримання цієї вимоги. Факт надіслання вимоги підтверджено описом вкладення від 03.03.10. Однак, вимога повернута позивачу поштовою організацією у зв’язку із закінченням терміну зберігання.

Таким чином, на момент розгляду справи в суді ТОВ “Мега-Строй-Плюс” має перед позивачем заборгованість за поставлений товар у розмірі 36 695,18 грн.

Відповідач не надав суду доказів виконання прийнятих на себе зобов’язань, внаслідок чого суд знаходить позовні вимоги про стягнення 36 695,18 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведений.

Позивачем надано до суду розрахунок, з якого вбачається, що розмір 3 % річних становить 1 495,95 грн. за період з 09.01.09 по 11.05.10, а розмір інфляційних витрат - 6 274,87 грн. за період з січня 2009 року по травень 2010 року.

Однак, вимоги в цій частині судом задовольняються частково з урахуванням норм п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Так, судом задовольняються вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 1 360,24 грн. за період з 10.03.10 по 11.05.10. В іншій частині вимоги відхиляються як необґрунтовані.

Вимоги в частині стягнення 6 274,87 грн. інфляційних витрат за період з січня 2009 року по травень 2010 року, задоволенню не підлягають, оскільки індекс інфляції за період березень - травень 2010 складав 99,99.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 380,55 грн. державного мита та 201,98 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 22, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Мега-Строй-Плюс” (юридична адреса: 69000, м. Запоріжжя, вул. Бочарова, 16/61; фактична адреса: 69104, м. Запоріжжя, вул. Олімпійська, 22, код ЄДРПОУ 35037254, р/р №26009010086960 в ЗАТ “Хоум Кредит Банк” м. Дніпропетровськ, МФО 307123) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ФЕМ-ЗАПОРІЖЖЯ” (69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, 3, код ЄДРПОУ 35979484, р/р №2600101301084 в ЗФ ТОВ “Укрпромбанк” м. Запоріжжя, МФО 313935) - 36 695 (тридцять шість тисяч шістсот дев’яносто п’ять) грн. 18 коп. основного боргу, 1 360 (одну тисячу триста шістдесят) грн. 24 коп. 3% річних, 380 (триста вісімдесят) грн. 55 коп. державного мита та 201 (двісті одну) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

           Суддя В.Л. Корсун

Рішення суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 15.07.2010