Ухвала суду № 106094186, 31.08.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/7138/22 1-кп/760/2143/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2022 року

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Ріхтера В.В.,

з участю секретаря Мелашенко К.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку, передбаченому статями 314, 315, 316 КПК України, обвинувальний акт та клопотання сторін у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022101110000012 від 01.02.2022 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Луцьку, Волинської області, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109; ч. 2 ст. 109 КК України;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Луцьку, Волинської області, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, маючого на утриманні дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109; ч. 2 ст. 109 КК України;

за участю:

прокурора Сибірякова О.О.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисника Записного Д.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

У підготовчому судовому засіданні сторонами заявлено ряд клопотань та скарг, а саме:

прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також клопотання про долучення документів щодо виконання доручення суду з приводу медичного освідування обвинувачених;

захисником заявлено клопотання та скарги:

-клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів;

-скарга на дії та бездіяльність слідчого, що виявилася у порушенні права на власність ОСОБА_2 та визнання бездіяльності слідчого з неповернення вилученого майна незаконною;

-скарга на протокол затримання ОСОБА_2 та визнання його таким, що не відповідає вимогам КПК України;

-скарга на дії головуючого, а саме недотримання останнім норм КПК;

-скарга на дії канцелярії суду;

-клопотання про повернення обвинувального акта;

обвинуваченими заявлено скаргу на дії СІЗО на бездіяльність.

Щодо питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою та клопотання останнього про зміну даного запобіжного заходу на альтернативний.

У провадженні суду на стадії підготовчого судового розгляду знаходиться дане кримінальне провадження у якому, відповідно до ухвали суду від 01.07.2022 року, задоволено частково клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченим у виді утримання під вартою та визначено строк дії такого типу заходу забезпечення кримінального провадження стосовно останніх до 04.09.2022 року включно, з огляду на дійсність обставин визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК.

Цим же судовим рішенням визначено обвинуваченим заставу у розмірі 190000,00 грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок ТУДСАУ у місті Києві із зобов`язанням обвинуваченим у разі такого внесення застави прибувати до суду за першою вимогою у рамках цього кримінального провадження та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покладенням протягом 2 місячного терміну, у разі внесення застави, з дня її внесення, наступних обов`язків: прибувати за першою вимогою до суду; не відлучатися із з м. Києва без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання та перебування; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні поза межами процесуальних дій; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої документи для виїзду за кордон, та інші документи, які дають право виїзду з України та в`їзду в Україну.

Указано, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії та визначено, що з моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого обрано запобіжний захід у виді застави.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 KПК під час підготовчого провадження суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Під час розгляду таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II КПК України.

Копію даного клопотання обвинувачені отримали заздалегідь, що ними не заперечувалося в судовому засіданні, захистом вказане клопотання отримано 29.08.2022 року за три години до розгляду клопотання. Судом вказане клопотання розглянуто у відповідності до вимог статті 184 КПК.

Прокурор вважає, що наявні та продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачені можуть переховуватись від суду, оскільки мають фінансову та фізичну можливість перетнути кордон України, можуть знищити контент, оскільки мають доступ до сторінки Фейсбук , можуть продовжувати вчиняти правопорушення, оскільки будуть мати доступ до Інтернет-ресурсів.

Захисник вважає, що клопотання є необґрунтованим та немотивованим, а тому просить відмовити у задоволенні останнього, зазначає, що ризики, на які вказує прокурор, є абстрактними та надуманими. Саме обвинувачення є неконкретизованим, не зрозуміло від якого саме обвинувачення здійснювати захист. Захисник зазначив, що відсутня подія злочину щодо частини першої статті, щодо частини другої - взагалі немає факту вчинення злочину. Клопотання має загальні фрази, конкретики немає. Наполягає, що підозри немає, а обвинувальний акт - це фантазія прокурора. Щодо ризиків, то зазначив, що інформація, яка міститься в обвинуваченні міститься в мережі Інтернет ще з 2019 року, обвинувачені нікуди не виїжджали та не ховалися, а тому переховуватися від суду не будуть. Щодо ризику знищення речей та документів, то, зазначив захисник, таких немає взагалі, немає чого знищувати. Клопотання не містить додатків. У клопотанні, на відміну від попередньої редакції клопотання, є дані про зброю, чого немає в обвинувальному акті.

Обвинувачені заперечували проти задоволення клопотання. Підтримали позицію свого захисника, вважають, що обвинувачення є штучним, безпідставним, надуманим. Ризики необґрунтовані та недоведені. Дуже довгий час з ними взагалі не проводилися слідчі дії. Справа є політичною та сфальсифікованою. Справу порушили лише у 2022 році за дії 2019 року, що є абсурдним. Військова агресія росії не відноситься до громадян України, а саме до братів Кононовичів, вони не можуть відповідати за ці дії. Фактичні обставини у цій справі це є все припущенням органів досудового розслідування, а сама справа є плювком у правосуддя.

Дослідивши подане клопотання, заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У ході розгляду даного питання (питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою незалежно від наявності клопотань) судом, у порядку ч. 3 ст. 331 КПК, прокурор зауважив, що є слушним продовжити дію обраного запобіжного заходу на строк, що не може перевищувати двох місяців з огляду на наявність передумов передбачених ст.ст. 177, 178, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, 199, 331 КПК України, у той час, як сторона захисту вказала, що передумов для продовження даного типу запобіжного заходу не має з огляду на відсутність для цього обставин визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК.

Судом встановлено, що у провадженні Солом`янського районного суду м. Києва знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022101110000012 від 01.02.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109; ч. 2 ст. 109 КК України.

05.03.2022 року обвинувачених було затримано у порядку ст. 208 КПК України.

Постановою прокурора від 05.03.2022 року щодо обвинувачених обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 30 днів, до 04.04.2022 включно.

У подальшому, як прокурором так й слідчими суддями, обвинуваченим неодноразово продовжувався строк тримання під вартою.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 01.07.2022 року, у підготовчому судовому засіданні, продовжено щодо обвинувачених запобіжний захід у виді тримання під вартою до 04.09.2022 року включно та визначено розмір застави у виді 190000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).

Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Також, з положень норм ст. 199 КПК випливає, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою у т.ч. ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

У цій ситуації згідно обвинувального акту обвинуваченим висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109; ч. 2 ст. 109 КК України.

В ході обговорення указаного питання відносно обвинувачених, відповідно до обвинувального акту та клопотання про продовження запобіжного заходу встановлено такі відомості, як-то: обвинувачені на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров`я не мають специфічних особливостей стану здоров`я, мають типові соціальні зв`язки для особи їх віку та статусу, прийнятну репутацію.

Відповідно, ураховуючи факт того, що дія будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри, суд з цього питання відмічає таке.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Обвинувальний акт щодо обвинувачених перебуває на розгляді в суді.

Наведеного вище достатньо для висновку, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотань, що підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Щодо ризиків, передбачених статтею 177 КПК, то слід відмітити, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час, як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні.

Та, з його урахуванням, суд відмічає, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу суд визнав дійсними ризики переховування, вчинення іншого кримінального правопорушення та знищення речей та документів.

У цей час останні є дійсними та не зменшились, адже указані ризики, як реальні, оцінюються в світлі (1) обставин цього кримінального провадження та (2) особистої ситуації (обставин) обвинуваченого (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).

Також, сама по собі суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому, слід відмітити, що, у цій ситуації, тяжкість покарання хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте окреслений у санкції статті строк у сукупності з іншими обставинами про особи обвинувачених збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Реальним є ризик переховування та учинення іншого кримінального правопорушення, адже наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)), а у даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований прокурором та підтверджується наявними матеріалами, зокрема такий (ризик) є дійсним не тільки, однак у тому числі і в світлі факторів, пов`язаних з характером особи обвинувачених, їх моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

При цьому, установлені в провадженні обставини свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились.

Щодо питання чи зможуть інші більш м`які запобіжні заходи, запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, то слід указати, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК (частина 1 статті 184 КПК).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж окреслені заявником по відношенню до кожного з обвинувачених не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене суд у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки та (2) зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК, та які були встановлені судом.

Відповідно суд сприймає критично з даного питання доводи сторони захисту щодо відсутності обставин визначених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК.

При цьому, суд уважно ставиться до того, що з плином часу продовжуване тримання заявника під вартою потребує більшого обґрунтування і що сторона обвинувачення повинна надавати додаткові підстави щодо цього питання.

Проте, також звертає увагу, що в цій справі продовження строку тримання під вартою не є для обвинувачених безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачатиме в якості альтернативи заставу.

Адже, відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинуваченим визначено заставу в розмірі 190000, тим самим останню вони мають можливість унести в будь-який момент.

Така сума (застави) була оцінена враховуючи дані про особи та їх поведінку, їх активи та їх взаємовідносини з особами, які мають забезпечить їх безпеку, іншими словами, розмір застави обумовлювався судом тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

На цей час суд не убачає підстав для зміни її розміру у розрізі дійсності обставин визначених ст.ст. 194, 199 КПК.

Тим самим, відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК є дійсним факт, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 01.07.2022 року з урахуванням того, що з моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого обрано запобіжний захід у вигляді застав з дією обв`язків визначених в судовому рішенні від 01.07.2022 року.

Обставини визначені ст. 199 КПК є дійсними, оскільки завершити розгляд справи до закінчення строку дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, наразі, не є можливим.

За таких умов, суд вважає за доцільне, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК, за наслідками обговорення питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжити його дію на строк, що обумовлений указаною статтею наведеного Кодексу та не може перевищувати двох місяців.

Так, як установлено, що обраний відносно обвинувачених запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується.

Стан їх здоров`я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення.

Наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо всіх обвинувачених на більш м`який.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, не надає можливості перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухиленню від суду.

Тобто, застосований запобіжний захід кореспондується та відповідає визначеним КПК України конкретним підставам і меті запобіжного заходу.

Як наслідок передумови для продовження запобіжного заходу - взяття під варту (тримання під вартою), не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу у межах строків визначених ч. 3 ст. 331 КПК.

Посилання захисника на неналежність, недопустимість доказів та порушення порядку їх збирання судом не оцінюється, оскільки на цій стадії, суд не вирішував ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не оцінював докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначив, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.

Щодо клопотання прокурора про долучення документів щодо виконання доручення суду з приводу медичного освідування обвинувачених.

Як зазначає прокурор, як ухвалами слідчих суддів так й судом було покладено на прокурора обов`язок організувати медичне обстеження обвинувачених.

Однак, як убачається з відповіді СІЗО проведення судово-медичної експертизи (обстеження) здійснюється фахівцями державних установ судово-медичних експертиз МОЗ України, на яких покладається особиста відповідальність за проведення дорученої експертизи, а тому правових підстав для проведення судово-медичного обстеження обвинуваченим медичними працівниками Київської міської медичної частини немає.

Захист та обвинувачені наполягають на протиправній бездіяльності уповноважених осіб щодо не проведення обвинуваченим обстеження. Крім того, захист зазначив, що вже пройшло багато часу з моменту затримання, коли щодо обвинувачених було застосовано насильство, а тому таке обстеження вже не має сенсу.

Надаючи оцінку вказаній ситуації, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що проведення медичного обстеження обвинуваченого за його зверненням являється однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів особи, яка тримається під вартою.

Конституція України гарантує кожному громадянину право на охорону здоров`я, медичну допомогу (стаття 49).

Суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини розглядає ненадання медичної допомоги у місцях несвободи як катування («Король та інші проти України», «Іванов і Кашуба проти України», «Мельник проти України», «Луньов проти України»).

Не можна відмітити й того, що ухвали як слідчих суддів, так й суду про обов`язок уповноважених осіб провести медичний огляд обвинувачених залишаються не виконаними з невідомих для суду причин.

Фактично, службові особи Київської міської медичної частини самоусунулися від виконання такого обов`язку, що є неприпустимим, а прокурор, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, не здійснює належних заходів щодо контролю за виконанням ухвал суду, що також є неприпустимим.

Тобто, на думку суду, саме через бездіяльність як прокурора, який не контролює виконання ухвал суду та не вживає жодних заходів для виконання ухвал, медичне обстеження обвинувачених залишається без виконання.

Як убачається з наданих прокурором суду даних, фактично за п`ять місяців розгляду справи, тобто як на досудовому розслідуванні, так й під час розгляду справи в суді, прокурор не вжив заходів для організації проведення медичного освідування обвинувачених, зайняв з цього питання пасивну позицію, обмежившись лише направленням листа до СІЗО для організації проведення відповідного обстеження. При цьому, отримавши формальну відповідь щодо відсутності профільних експертів у СІЗО, що безумовно не є підставою для відмови у такому обстеженні обвинувачених, у подальшому, жодних дій для виконання ухвал суду, не вчинив.

Суд звертає увагу, що відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», медичне обстеження, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України 10 лютого 2012 року №239/5/104, керівництво СІЗО (ІТТ) забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.

Відповідно до п.п. 2.5 - 2.7 розділу 2 Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, за №212/20525, затвердженого Наказом МОЗ України №239/5/104 від 10 лютого 2012 року, особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця. Відшкодування витрат, пов`язаних із залученням обраного лікаря-фахівця, здійснюється за рахунок особи, узятої під варту, якій надавалась медична допомога, або її родичів. У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи. Керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров`я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров`я.

Враховуючи викладене, з огляду на скарги обвинувачених, суд вважає за необхідне надати дозвіл керівництву ДУ «Київський слідчий ізолятор», а також керівництву Київської міської медичної частини ФДУ «Центр охорони здоров`я ДКВСУ» в м. Києві та Київській області відповідно до норм вищенаведеного Порядку на етапування обвинувачених за межі СІЗО у відповідний заклад з метою проведення судово-медичної експертизи.

В черговий раз суд доручає прокурору забезпечити судово-медичне обстеження ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Крім того, враховуючи пасивну позицію прокурора щодо даного питання у цій справі, суд вдруге вважає за необхідне про вказану ситуацію повідомити Офіс Генерального прокурора для вжиття заходів реагування.

Також, як убачається з Порядку, організація освідування обвинувачених керівництвом СІЗО є обов`язком, а не правом останніх. Проте, керівництво СІЗО не вчиняє жодних заходів на організацію медичного освідування, що є неприпустимим, а тому суд вважає про таку ситуацію також повідомити Міністерство юстиції України для проведення відповідної перевірки та вжиття заходів реагування.

Щодо клопотання захисника про тимчасовий доступ до речей та документів

У клопотанні ставиться питання про надання дозволу на тимчасовий доступ до інформації, яка перебуває у володінні операторів телекомунікації (мобільного зв`язку) та зобов`язання останніх надати захиснику інформацію про надані телекомунікаційні послуги, в тому числі телефонні дзвінки.

Клопотання мотивоване тим, що усі чотири номери перебували до затримання у підзахисних, були вилучені під час затримання. Підзахисні користувались саме цими номерами телефонів. Інформація щодо пересування підзахисних може і має спростовувати твердження сторін з боку обвинувачення, щодо факту участі підзахисних у міфічному мітинзі 27.02.2022 біля Дніпровської районної державної адміністрації міста Києва та поблизу скупчення людей 27.02.2022 об 11:00, чим спростовуватиме легенду зазначену в обвинувальному акті. Також з великою долею вірогідності може бути спростовано факт спільного перебування підзахисних 25 квітня 2019 року, 18 липня, 20 вересня 2020 року, 18 та 20 січня, 5, 7, 8, 15 лютого, 18, 20 та 27 квітня 2021 року за зазначеною в обвинувальному акті адресою.

Сторона захисту вважає за необхідне отримати тимчасовий доступ до інформації, що зберігається в операторів мобільного зв`язку.Спростування означеної інформації є частиною необхідного алгоритму дій в доведенні невинуватості підзахисних.

На думку суду, відомості, які містяться у вказаних документах мають суттєве значення для встановлення важливих обставин (часу, місця, способу, винуватість особи, мотиву і мети, інших) у кримінальному провадженні та можуть бути використані як докази, оскільки підтверджують або спростовують обставини вчинення кримінального правопорушення.

Іншим способом, ніж отримати тимчасовий доступ до вказаних документів, отримати документи, що можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, неможливо.

Вилучення вказаних документів необхідне для досягнення мети отримання доступу до них, оскільки під час тимчасового доступу можливо отримати відомості про спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Представник особи, у володінні якої знаходяться речі та документи у судове засідання не з`явився, у зв`язку з чим слідчий суддя, з урахуванням положень частини 1 та 4 статті 163 Кримінального процесуального кодексу України, вважав за можливе розглянути клопотання за його відсутності.

Перевіривши надані матеріали клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пунктом 5 частини 2 ст.131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як тимчасовий доступ до речей і документів.

У відповідності до ч.1 ст.159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Згідно ч.2 ст.159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 162 КПК України до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належить інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв`язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо.

Відповідно до ч.6 ст.163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п`ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Згідно ч. 7 ст. 163 КПК України, слідчий суддя, суд в ухвалі про надання тимчасового доступу до речей і документів може дати розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, якщо сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що без такого вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.

Перевіривши надані матеріали клопотання, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, оскільки вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вказана інформація, має суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Крім того, захистом було доведено можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих документів.

Щодо скарги на протокол затримання ОСОБА_2 та визнання його таким, що не відповідає вимогам КПК України та скарги на дії та бездіяльність слідчого, що виявилася у порушенні права на власність ОСОБА_2 та визнання бездіяльності слідчого з неповернення вилученого майна незаконною.

Вичерпний перелік рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, наведений у частині 1 статті 303 КПК.

Відповідно до частини 2 статті 303 КПК, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Норми частини 2 статті 303 КПК не містять імперативних вимог щодо обов`язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених статтями 314-316 КПК (на що, зокрема, вказує використане законодавцем формулювання «можуть бути предметом розгляду», а не «розглядаються» чи «підлягають розгляду» тощо, а також пряме відсилання до правил статей 314-316 КПК).

Системний аналіз норм статей 314, 315 КПК свідчить, що підготовче судове провадження є обов`язковою самостійною стадією кримінального процесу, метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Виходячи зі змісту частини 3 статті 314 та статті 315 КПК, у підготовчому судовому провадженні суд має право прийняти обмежене коло рішень та вирішити питання, пов`язані виключно з призначенням кримінального провадження до судового розгляду.

Чинний КПК України не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи оцінювати процесуальні дії чи бездіяльність та рішення органу досудового розслідування, оскільки з`ясування таких обставин виходить за межі компетенції суду на стадії підготовчого провадження та суд позбавлений можливості дослідити докази, що стосуються прийнятих процесуальних рішень слідчими та прокурором, такі обставини можуть бути досліджені під час судового розгляду, зокрема, під час дослідження доказів, на що сторона захисту має право звертати увагу суду, а тому суд уважає на необхідне відмовити у їх задоволенні. При цьому сторона захисту не позбавлена права під час судового розгляду посилатися на встановлені нею порушення КПК України, зокрема під час дослідження доказів по справі.

Крім того, у скарзі на дії та бездіяльність слідчого, що виявилася у порушенні права на власність ОСОБА_2 та визнання бездіяльності слідчого з неповернення вилученого майна незаконною фактично стороною захисту ставиться питання про вчинення злочину з боку органів досудового розслідування.

Так, сторона захисту зазначає, що «під час затримання ОСОБА_2 у нього було вилучено певні речі та документи. Натомість, протокол затримання не містить жодної інформації про вилучені речі і документи, хоча останні безумовно були вилучені, або вкрадені, речі, гроші та документи».

З наданого захистом копії протоколу затримання обвинуваченого дійсно убачається, що даних про вилучення будь-яких речей останній не містить. Інших доказів суд не досліджував та суду таких не надано. Перевірити зазначене стороною захисту, суд позбавлений можливості. Для перевірки викладеного стороною захисту необхідно проводити перевірку у встановленому законодавством порядку, що, враховуючи порушене захистом питання, може бути проведено в межах досудового розслідування за відповідною заявою про вчинення злочину службовими особами органу досудового розслідування. А тому, суд роз`яснює стороні захисту про можливість звернення до Державного Бюро розслідувань або/та прокуратури з приводу питання, що порушено стороною захисту в скарзі в частині перевірки неправомірних дій органу досудового розслідування щодо викрадення майна обвинуваченого, оскільки надання оцінки такій заяви покладено саме на правоохоронні органи, виключно у порядку, передбаченому законом.

Щодо скарги на дії головуючого, а саме недотримання останнім норм КПК

Під час підготовчого судового засідання захисником зазначено, що головуючий у цій справі, суддя Ріхтер В.В., є упередженим та необ`єктивним. Під час судових засідань головуючим постійно порушуються норми КПК, головуючий надає перевагу стороні обвинувачення, порушує порядок ведення засідання.

З даного приводу слід зазначити, що захисником у цій справі двічі заявлявся відвід головуючому у справі, в задоволенні яких, ухвалами слідчих суддів, було відмовлено.

Крім того, перевірка та оцінка рішень, що були прийняті судом, є предметом розгляду в апеляційному провадженні, а тому можуть вирішуватись лише в суді апеляційної інстанції. У випадку, якщо ухвала не підлягає оскарженню заперечення проти неї можуть бути викладені в апеляційній скарзі. За таких обставин клопотання захисника щодо дотримання головуючим у цій справі норм КПК взагалі не підлягає розглядові цим складом суду та має бути залишеним без розгляду.

Щодо скарги на дії канцелярії суду

Як зазначено захисником у судовому засіданні він просить постановити окрему ухвалу щодо працівників канцелярії суду, які невчасно передають головуючому у цій справі різного роду процесуальні документи, через що останні не розглядаються в судовому засіданні. Зазначив, що він, крім іншого, звернувся до суду із клопотанням про особисту участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 31.08.2022 року на 11.15 годину, однак явка захисника не була забезпечена судом.

Перевіряючи вказані доводи, судом встановлено, що дійсно таке клопотання надійшло на адресу суду, однак зареєстроване у системі документообігу суду та опрацьоване працівниками канцелярії останнє було лише о 12.03 годині, тобто вже після судового засідання, яке було відкладене на 31.08.2022 на 16.00 годину для забезпечення обвинувачених захистом.

Згідно пояснень працівників канцелярії, вказане клопотання захисником було відправлене до суду лише о 10.46 годині 31.08.2022 року, що фізично позбавило канцелярію суду у такий швидкий час опрацювати надходження клопотання, оскільки останні реєструються у порядку черговості надходження їх до суду, в тому числі від інших учасників в інших справах, включаючи термінові клопотання.

Необхідно звернути увагу, що згідно Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, канцелярія щоденно протягом робочого часу суду забезпечує прийняття та реєстрацію документів, що подаються до відповідного суду. При цьому інструкція не містить положень, що стосуються термінових/не термінових заяв, що надходять до суду або окремий порядок їх реєстрації.

Також, після реєстрації у базі АСДС, уповноважений працівник канцелярії суду має повідомити головуючого (передати) про надходження відповідного клопотання, що також займає час.

Крім того, проведення відеоконференції здійснюється за мотивованою ухвалою суду, що також потребує часу на її виготовлення, а у подальшому, й доручення відповідному уповноваженому працівникові суду на забезпечення такої відеоконференції у залі судового засідання.

Не враховано захисником, й те, що головуючий у справі приймає участь в розгляді інших справ, в тому числі, які були призначені на 31.08.2022 року.

А тому, доводи захисника, що було порушено його право на участь в судовому засіданні, є непереконливими. Вказана ситуацію виникла виключно через дії самого захисника, який не вчасно відправив до суду відповідне клопотання, враховуючи те, що про час та день засідання захисник був повідомлений заздалегідь секретарем судового засіданні одразу після розгляду заявленого головуючим відводу.

Також, відповідно до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, організація діловодства в суді покладається на канцелярію. Загальне керівництво канцелярією в суді здійснює керівник апарату суду. Організація та контроль за станом ведення діловодства, складанням, оформленням, проходженням, зберіганням документів у структурних підрозділах апарату суду покладається на керівників цих підрозділів, а в судах без структурних підрозділів - на керівника апарату суду. Керівництво суду - голова суду, заступники голови суду згідно з розподілом адміністративних повноважень; керівник апарату суду, його заступники; особи, які виконують їх обов`язки.

Таким чином, в разі порушення працівниками канцелярії, на думку захисника, норм Інструкції, останній має право звернутися до голови або керівника апарата Солом`янського районного суду м. Києва з приводу неналежної організації роботи канцелярії суду.

Щодо клопотання про повернення обвинувального акта

Вказане клопотання було заявлено захисником усно, без письмової мотивації, яка загалом, була аналогічна тій, яка вже була опрацьована судом та на підставі якої, ухвалою суду від 01 липня 2022 року у задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акта прокурору було відмовлено. Інших доводів захист не навів. При цьому, на думку захисту, обвинувальний акт не можливо призначити до судового розгляду.

Обвинувачені підтримали захист.

Прокурор заперечив щодо клопотання захисника.

Вирішуючи таке клопотання, суд вважає, що воно є аналогічним вже заявленому клопотанню та яке вже було вирішено судом. Суд наголошує, що питання доведеності кримінального правопорушення, правильності його кваліфікації, в тому числі щодо його об`єктивної та суб`єктивної сторони, суд має вирішувати під час розгляду справи по суті та постановлення вироку в нарадчій кімнаті. За змістом кримінально-процесуального закону під час підготовчого судового засідання суд не дає оцінки фактичним обставинам, доказам та правовій кваліфікації кримінального правопорушення, визначеного обвинувальним актом, оскільки ці питання вирішуються на стадії судового розгляду та оформлюються відповідним судовим рішенням, а тому клопотання задоволенню не підлягає.

Щодо скарги обвинувачених на дії СІЗО на бездіяльність

В судовому засіданні обвинувачені зазначили, що останні більше 50 разів звертались до керівництва СІЗО із клопотаннями та скаргами з приводу можливості перебування ними у одній камері. Вони є братами-близнюками, а тому мають знаходитися разом, оскільки їх розлучення є тортурами. На вказані клопотання та скарги вони не отримали жодної відповіді. У вирішенні вказаного питання просять допомоги у суду.

Захист підтримав вказане клопотання.

Прокурор поклався на розсуд суду.

Вирішуючи дане клопотання, суд виходить з того, що обвинуваченими не надано доказів того, що вони дійсно зверталися з відповідними клопотаннями до керівництва СІЗО з даного питання, а тому, наразі, суд позбавлений можливості перевірити доводи щодо порушення прав обвинувачених.

Для можливості вирішення даного питання, суд вважає за необхідне витребувати дані з ДУ «Київський слідчий ізолятор» щодо звернень обвинувачених з питання можливості перебування в одній камері.

Інших клопотань перед судом не заявлено.

Загальні висновки суду

З метою підготовки до судового розгляду суд:

1) визначив дату та місце проведення судового розгляду;

2) з`ясував, можливість проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні;

3) з`ясував питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді;

4) розглянув клопотання сторін кримінального провадження.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали обвинувального акта з додатками, з огляду на відсутність підстав для прийняття інших, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, рішень, суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

Кримінальне провадження підсудне Солом`янському районному суду м. Києва відповідно до статей 32-33 КПК.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстави для прийняття рішення, передбаченого п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні.

Обвинувальний акт, реєстр матеріалів були вручені обвинуваченому, що ним не заперечувалося в судовому засіданні.

Під час проведення підготовчого судового засідання також встановлено, що угода про визнання винуватості у порядку статей 468, 469, 470, 472-475 КПК України до суду не надходила.

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 4-8, 10 ч. 1, ч. 2 ст. 284 КПК України, або повернення обвинувального акту прокурору судом не встановлено.

Підстав для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні не встановлено, клопотань від учасників судового провадження про розгляд справи у закритому судовому засіданні не надходило.

У підготовчому судовому засіданні визначено осіб, які братимуть участь у судовому засіданні.

Щодо доручення підготувати досудову доповідь

Згідно ст. 314-1 КПК України, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі. Досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Тому, з метою забезпечення інформацією, що характеризує обвинувачених, суд вважає за необхідне доручити Шевченківському районному відділу Центру пробації Філії Державної установи "Центр пробації" у м. Києві та Київській області скласти щодо обвинувачених досудову доповідь.

Строки призначення справи

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Згідно до ч. 1 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Частиною 2 ст. 316 КПК України передбачений граничний строк для призначення судового розгляду, зокрема, судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.

Таким чином, беручи до уваги, що у підготовчому судовому засіданні жодних обставин, які б перешкоджали призначенню судового розгляду, не встановлено, суд під час підготовки до судового розгляду, вчинивши всі необхідні для підготовки судового розгляду дії, завершує підготовку до судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КПК України, суд після завершення підготовки до судового розгляду постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 314, 315, 316, 369, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити, продовжити відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 30.10.2022 року включно.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 01.07.2022 року з урахуванням того, що з моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого обрано запобіжний захід у вигляді застави з дією обов`язків визначених в судовому рішенні від 01.07.2022 року.

Клопотання прокурора про долучення документів - задовольнити, долучити до матеріалів провадження відповіді медичної частини.

Надати дозвіл керівництву ДУ «Київський слідчий ізолятор», а також керівництву Київської міської медичної частини ФДУ «Центр охорони здоров`я ДКВСУ» в м. Києві та Київській області відповідно до норм «Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, за №212/20525», затвердженого Наказом МОЗ України №239/5/104 від 10 лютого 2012 року, на етапування обвинувачених за межі СІЗО у відповідний заклад з метою проведення судово-медичної експертизи.

Повторно доручити прокурору забезпечити судово-медичне обстеження ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Копію даної ухвали направити для контролю за виконанням організації судово-медичного обстеження до Офісу Генерального Прокурора.

Для перевірки доводів, зазначених у цій ухвалі, в частині неналежного виконання своїх посадових обов`язків керівництвом ДУ «Київський слідчий ізолятор» та Київської міської медичної частини ФДУ «Центр охорони здоров`я ДКВСУ» щодо організації медичного освідування обвинувачених, а також вжиття заходів реагування, копію даної ухвали направити до Міністерства юстиції України.

Клопотання захисника про тимчасовий доступ до речей та документів задовольнити.

Надати адвокату Записному Денису Юрійовичу дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів з можливістю вилучення їх копій (здійснити їх виїмку) інформації у друкованому (для суду) та електронному вигляді (стороні захисту), яка перебуває у володінні оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 53, а саме: інформацію про надані телекомунікаційні послуги, в тому числі телефонні дзвінки, абонентського номеру НОМЕР_1 (який належить і яким користувався до затримання ОСОБА_2 ) в період часу з 01.01.2019 року по 12.06.2022, із зазначенням ІМЕІ мобільного терміналу, вхідних та вихідних з' єднань, sms (з повним змістом), gprs з`єднань з прив`язкою до місцевості із зазначенням адреси встановлення базової станції (ретрансляційної антени) та азимуту та можливістю вилученням цієї інформації (здійснення виїмки); інформацію про надані телекомунікаційні послуги, в тому числі телефонні дзвінки, абонентського номеру НОМЕР_2 (який належить і яким користувався до затримання ОСОБА_1 ) в період часу з 01.01.2019 року по 12.06.2022, із зазначенням ІМЕІ мобільного терміналу, вхідних та вихідних з`єднань, sms (з повним змістом), gprs з`єднань з прив`язкою до місцевості із зазначенням адреси встановлення базової станції (ретрансляційної антени) та азимуту та можливістю вилученням цієї інформації (здійснення виїмки).

Службовим особам ПрАТ «Київстар» надати /забезпечити/ тимчасовий доступ до речей і документів зазначеній в ухвалі особі та надати можливість ознайомитись з ними та зробити їх копії.

Надати адвокату Записному Денису Юрійовичу дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів з можливістю вилучення їх копій (здійснити їх виїмку) інформації у друкованому (для суду) та електронному вигляді (стороні захисту), яка перебуває у володінні оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, а саме: інформацію про надані телекомунікаційні послуги, в тому числі телефонні дзвінки, абонентського номеру НОМЕР_3 (який належить і яким користувався до затримання ОСОБА_1 ) в період часу з 01.01.2019 року по 12.06.2022, із зазначенням ІМЕІ мобільного терміналу, вхідних та вихідних з' єднань, sms (з повним змістом), gprs з' єднань з прив' язкою до місцевості із зазначенням адреси встановлення базової станції (ретрансляційної антени) та азимуту та можливістю вилученням цієї інформації (здійснення виїмки). інформацію про надані телекомунікаційні послуги, в тому числі телефонні дзвінки, абонентського номеру НОМЕР_4 (який належить і яким користувався до затримання ОСОБА_2 ) в період часу з 01.01.2019 року по 12.06.2022, із зазначенням ІМЕІ мобільного терміналу, вхідних та вихідних з`єднань, sms (з повним змістом), gprs з`єднань з прив`язкою до місцевості із зазначенням адреси встановлення базової станції (ретрансляційної антени) та азимуту та можливістю вилученням цієї інформації (здійснення виїмки).

Службовим особам ПрАТ «ВФ Україна» надати /забезпечити/ тимчасовий доступ до речей і документів зазначеній в ухвалі особі та надати можливість ознайомитись з ними та зробити їх копії.

Строк дії ухвали в частині надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів - один місяць з дня її постановлення.

Відмовити у скарзі на протокол затримання ОСОБА_2 та визнання його таким, що не відповідає вимогам КПК України, долучити вищезазначену скаргу до кримінального провадження для врахування доводів останньої під час судового розгляду на відповідній стадії та під час оцінки доказів в нарадчій кімнаті при ухваленні остаточного рішення в даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити стороні захисту про право звернення до Державного Бюро розслідувань та прокуратури з приводу питання, що порушено стороною захисту в скарзі в частині перевірки неправомірних дій органу досудового розслідування щодо викрадення майна обвинуваченого.

Клопотання захисника щодо дотримання головуючим у цій справі норм КПК залишити без розгляду.

Роз`яснити стороні захисту про право звернення до голови Солом`янського районного суду м. Києва з приводу неналежної організації роботи канцелярії суду.

Витребувати дані з ДУ «Київський слідчий ізолятор» щодо звернень обвинувачених з питання можливості перебування в одній камері.

Клопотання захисника про повернення обвинувального акта залишити без задоволення та призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109; ч. 2 ст. 109 КК України, у відкритому судовому засіданні, яке відбудеться 06 вересня 2022 року о 12 год. 15 хв.

Доручити Шевченківському районному відділу Центру пробації Філії Державної установи "Центр пробації" у м. Києві та Київській області скласти досудову доповідь стосовно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Кримінальне провадження розглядати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Копію даної ухвали негайно вручити обвинуваченим, захисту, прокурору.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, як і не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено о 17.00 год. 05.09.2022.

Суддя Ріхтер В.В.