Рішення № 106093113, 05.09.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1253/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Чех Н.А.,

за участі секретаря судового засідання - Буткевич Л.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2,

перекладач - Ковальова О.Д.,

представник відповідача - Мельник М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов громадянина Канади ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання протиправним і скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, -

установив:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання протиправним і скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни посилаючись на те, що на території України перебуває з 2018 року (з нетривалим поверненням до Канади) на підставі посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , виданої 24.12.2020 року зі строком дії до 24.12.2021 року. 22.11.2021 року він звернувся до паспортного сервісу «Документ» із заявою про продовження терміну дії посвідки. 20.11.2021 року Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області прийнято рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на підставі пп. 10 п. 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 322 - невиконані зобов`язання перед державою, а саме: не сплата штрафу в сумі 7 780,00 грн. за порушення правил дорожнього руху, у зв`язку з чим було відкрито виконавче провадження № 66692738. Про прийняте рішення дізнався 06.12.2021 року. Він був готовий оплатити штраф в той же день, однак через необхідність уточнення суми штрафу і реквізитів та карантинні обмеження на це пішов майже тиждень. 14.12.2021 року ним був сплачений штраф. За рекомендацією юристів він звернувся до відповідача 06.01.2022 року щодо сплати штрафу за прострочення перебування в Україні та подання документів на продовження строку дії посвідки. В цей саме день відповідачем складено протокол про адміністративне порушення та постанову про накладення адміністративного стягнення Серії ПН МКМ 009541, якою накладено штраф у розмірі 3 400,00 грн. Крім того, відповідачем ухвалено рішення про примусове його повернення до країни походження або третьої країни, яким зобов`язано покинути територію України у термін до 27.01.2022 року, а також заборонено в`їзд на три роки, до 06.01.2025 року. Копії протоколу і постанови отримав та сплатив штраф у повному розмірі 11.01.2022 року. 13.01.2022 року він з`явився для подання заяви про продовження строку дії посвідки, проте отримав відмову з підстав прийняття рішення про його видворення. Копію рішення отримав 19.01.2022 року. З прийнятими рішеннями він не згоден, оскільки вони прийняті без присутності перекладача (не розуміє української мови) та адвоката, а тому не розумів зміст документів які підписував. Штраф був оплачений після того як він дізнався про нього та отримав необхідні реквізити. Крім того, він має цивільну дружину, з якою має намір одружитися, а також зареєструватися підприємцем задля інвестування коштів в українську економіку.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали обставини викладені в позовній заяві, вимоги, просили їх задовольнити. Позивач зауважив, що спілкувався із працівником міграційної служби лише англійською мовою. Української мови не розуміє, ставив підпис там, де йому вказували. Планує проживати в Україні, займатися підприємницькою та волонтерською діяльністю.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав викладених у відзиві.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов до наступного.

Даний позов зареєстровано в Дніпровському районному суді м. Києва 24.01.2022 року.

25.01.2022 року здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.

28.01.2022 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

28.01.2022 року постановлено ухвалу про забезпечення позову.

02.08.2022 року надійшов відзив на позовну заяву.

Встановлено, що 20.02.2019 року ОСОБА_1 отримав посвідку № НОМЕР_2 на тимчасове проживання в Україні, з терміном дії до 14.02.2020 року. 20.01.2020 року прийнято рішення про видачу посвідки на проживання в Україні, та 22.01.2020 року видано посвідку № НОМЕР_3 , терміном дії до 20.01.2021 року. 28.12.2020 року ОСОБА_1 отримав посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , з терміном дії до 24.12.2021 року.

22.11.2021 року позивач звернувся до Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області з метою продовження терміну дії посвідки.

30.11.2021 року Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області постановило рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 10 пункту 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 322 - невиконання зобов`язання перед державою, а саме: не сплата штрафу в сумі 7 780,00 грн. за порушення правил дорожнього руху, у зв`язку з чим було відкрито виконавче провадження № 66692738. В примітці вказано, що особа має право звернутись повторно за оформленням посвідки на тимчасове проживання в разі зміни або усунення обставин у зв`язку з якими їм було відмовлено в оформленні чи видачі посвідки, за умови дотримання строків звернення.

14.12.2021 року ОСОБА_1 сплатив штраф у розмірі 7 780,00 грн.

06.01.2022 року уповноваженою особою Державної міграційної служби України Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 203 КУпАП, проживання на території України за документами, термін дії яких закінчився. Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 .

В поясненнях ОСОБА_1 вказано, що в Україну останнього разу прибув 07.09.2021 року через ОКПП «Бориспіль» авіаційним транспортом з метою провадження волонтерської діяльності на території України та отримав посвідку № НОМЕР_1 , терміном дії до 24.12.2021 року. Після закінчення дії посвідки звертався за продовженням, але отримав відмову. Документи на отримання дозволу на імміграцію в Україну не подавав, до компетентних органів про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні не звертався.

06.01.2022 року посадовою особою Державної міграційної служби України Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 203 КУпАП, проживання на території України за документами, термін дії яких закінчився. Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 . Розмір штрафу - 3 400,00 грн. Копію постанови отримано 11.01.2022 року. 11.01.2022 року позивачем сплачено штраф.

06.01.2022 року головним спеціалістом Відділу адміністративної діяльності управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області ухвалено рішення, яким примусово повернуто до країни походження або третьої країни громадянина Канади ОСОБА_1 та зобов`язано його покинути територію України у термін до 27.01.2022 року; заборонено в`їзд на територію України строком на три роки, до 06.01.2025 року.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 203 КУпАП визначено, що порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.

Статтею 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини.

Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Стаття 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Згідно частини 1 статті 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну та виїзд з України здійснюється:

іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України;

іноземців, які постійно проживають на території України, - за паспортним документом та посвідкою на постійне проживання;

осіб без громадянства, які постійно проживають на території України, - за посвідченням особи без громадянства для виїзду за кордон;

іноземців та осіб без громадянства, яких визнано біженцями в Україні або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, - за проїзним документом для виїзду за кордон;

іноземців та осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянами України, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;

іноземців та осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з особами, зазначеними у частинах другій - дванадцятій статті 4 цього Закону, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;

іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні у зв`язку з працевлаштуванням, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;

іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні у зв`язку з участю у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;

іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні у зв`язку з участю у діяльності релігійних організацій, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;

іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні у зв`язку з участю у діяльності філій, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій іноземних держав, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;

іноземців та осіб без громадянства, які працюють у представництвах іноземних суб`єктів господарювання в Україні, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;

іноземців та осіб без громадянства, які працюють у філіях або представництвах іноземних банків на території України, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;

іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні у зв`язку з провадженням культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України «Про волонтерську діяльність», інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;

іноземців та осіб без громадянства, які працюють кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації на території України, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;

іноземців та осіб без громадянства, які навчаються у навчальних закладах України не менш як протягом одного року, - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання;

іноземців - громадян держав, які можуть в`їжджати в Україну без візи відповідно до законодавства України чи міжнародного договору України, - за паспортним документом або іншим документом, якщо це передбачено міжнародним договором України;

іноземців, які є громадянами держав, з якими укладено договори про місцевий прикордонний рух, - за документами, які дають право на перетинання державного кордону в межах місцевого прикордонного руху, що оформляються дипломатичними представництвами та консульськими установами України в установленому Міністерством закордонних справ України порядку;

іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, - за паспортним документом та військовим квитком рядового, сержантського і старшинського складу.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).

Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, яких визнано біженцями в Україні або яким надано притулок в Україні, вважаються такими, які постійно проживають на території України з моменту визнання біженцем в Україні або надання притулку в Україні. Постійне проживання на території України біженців підтверджується посвідченням біженця.

Іноземці та особи без громадянства, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні, вважаються такими, які на законних підставах тимчасово проживають на території України на період дії обставин, за наявності яких додатковий чи тимчасовий захист було надано. Тимчасове проживання на території України таких іноземців та осіб без громадянства підтверджується посвідченням особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, або посвідченням особи, якій надано тимчасовий захист в Україні.

Статтею 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Згідно ст. 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.

Правила щодо реєстрації іноземців та осіб без громадянства не поширюються на осіб, які з наміром визнання їх біженцями в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні чи отримання притулку або тимчасового захисту, незаконно перетнули державний кордон України. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції здійснює реєстрацію іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія закону про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту в Україні, лише за наявності одного з документів, що видаються таким особам відповідно до зазначеного закону.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» забороняється примусово повертати, видворяти або видавити чи передавати іноземця та особи без громадянства, де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя.

Згідно ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

В`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю;

якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;

якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду;

За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну.

В процесі розгляду даної справи було встановлено, що позивач з 2019 року періодично проживає на території України, та отримував посвідки на тимчасове проживання, в період з 14.02.2019 року по 24.12.2020 року термін дії посвідки продовжувався двічі, останній термін дії посвідки - до 24.12.2021 року.

До закінчення терміну дії посвідки ОСОБА_1 - 22.11.2021 року, звернувся до уповноваженого державного органу з метою продовження строку посвідки, однак 30.11.2021 року ухвалено рішення про відмову у зв`язку із несплатою штрафу за вчинення адміністративного правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху.

14.12.2021 року ОСОБА_1 , після з`ясування інформації, сплатив штраф у розмірі 7 780,00 грн.

06.01.2022 року ОСОБА_1 повторно звернувся до уповноваженого державного органу з метою продовження строку посвідки, проте на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 203 КУпАП, винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та ухвалено рішення, яким примусово повернуто до країни походження та заборонено в`їзд на територію України строком на три роки.

Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150.

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну зокрема на підставі рішення територіальних органів, територіальних підрозділів ДМС, про примусове повернення або примусово видворенні на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду про примусове видворення.

Пункт 1.6 Інструкції вказує, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є: дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

Частиною 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Як було встановлено в суді, позивач легально прибув на територію України, мав документи на право проживання на території України, термін яких скінчився 24.12.2021 року, однак, 06.01.2022 року звернувся для їх продовження, прострочивши лише 14 днів (з урахуванням вихідних днів). Жодних документів, які свідчать про вчинення позивачем дій, які вказано в ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» матеріали справи не містять.

При ухваленні рішення судом враховується і те, що позивач не володіє українською мовою, тоді як перекладачем його не було забезпечено. Судом не враховується підпис позивача в протоколі про адміністративне правопорушення та в поясненнях позивача щодо розуміння української мови та відсутності необхідності в послугах перекладача, оскільки в поясненнях містяться неточності, які не відповідають матеріалам справи. Крім того, сторона відповідача не надала доказів щодо володіння позивачем українською мовою.

Таким чином, враховуючи надані докази, пояснення сторін та особу позивача, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ст. 287 КпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Відповідно до ст. 288 КпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 289 КпАП України скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Оскаржувана постанова винесена 06.01.2022 року, її копію позивач отримав 11.01.2022 року, та позов подано 21.01.2022 року, без пропуску строку - в десятиденний строк, який рахується з моменту коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто, в даному випадку з моменту отримання копії постанови.

По даній справі позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 2 729,10 грн. (1 984,80 грн. та 744,30 грн.).

Згідно з ч. 1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи норми діючого законодавства та матеріали справи, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 496,20 грн., розмір якого визначено діючим законодавством щодо вимоги про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Сплата судового збору за інші вимоги не передбачена нормами закону.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 288, 289, 371 КАС України, суд, -

вирішив :

Адміністративний позов громадянина Канади ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання протиправним і скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області Пустовіт Олексія Олександровича від 06 січня 2022 року Серії ПН МКМ № 009541 про притягнення та накладення адміністративного стягнення на громадянина Канади ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 203 КУпАП, та закрити справу.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного спеціаліста Відділу адміністративної діяльності управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області Шерепо Світлани від 06 січня 2022 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни та заборону в`їзду на територію України громадянина Канади ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області код ЄДРПОУ 42552598, адреса: м. Київ, вул. Березняківська, будинок № 4-А) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення - 05.09.2022 року.

Суддя: