Ухвала суду № 106088356, 24.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/2983

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

24 серпня 2022 рокум. Київ № 640/13227/22

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Клочкова Н.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1

доЦентрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області,

Державної міграційної служби України

провизнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (надалі відповідач 1), адреса: 02152, місто Київ, вулиця Березняківська, будинок 4-А, Державної міграційної служби України (надалі відповідач 2), адреса: 01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 9, в якій позивач просить суд:

- визнати бездіяльність суб`єктів владних повноважень - відповідача 1 та відповідача 2 - протиправною;

- визначити день і час повторної особистої явки позивача до територіального органу ДМС (до відповідача 1), та вказати його адресу, для подання заяви про визнання її особою, яка потребує додаткового захисту, якщо це необхідно (як попередня умова) для розгляду відповідачем 1 отриманої ним 24.06.2022 відповідної заяви позивача від 21.06.2022;

- зобов`язати відповідача 1 вчинити дії, передбачені п. 2.1 Правил, у строк, зазначений у п. 2.2 Правил;

- зобов`язати відповідача 1, у разі наявності передбачених законом підстав для відмови у прийнятті заяви про визнання особою, яка потребує додаткового захисту, прийняти рішення та вчинити дії, передбачені п. 2.4 Правил, а у разі відсутності передбачених законом підстав для відмови у прийнятті заяви про визнання особою, яка потребує додаткового захисту, прийняти рішення та вчинити дії, передбачені пп. 3.1, 3.2,4.1,4.3 - 4.9 Правил;

- стягнути солідарно з відповідача 1 та з відповідача 2 - з суб`єктів владних повноважень кошти на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу їхньою протиправною бездіяльністю, у розмірі 1.500.000 (одного мільйона п`ятсот тисяч) гривень.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються:

- повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Так, з позовної заяви судом було встановлено, що позивачем всупереч вимогам встановленим чинним законодавством у позовній заяві не було зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) відповідачів, а саме Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області та Державної міграційної служби України, а також інформації про наявність або відсутність РНОКПП позивача.

Тобто, виходячи з встановлених обставин, суд зазначає, що позивачу необхідно уточнити інформацію щодо відповідачів у даній справі, а саме вказати код ЄДРПОУ відповідача та інформацію про наявність або відсутність РНОКПП позивача.

Також суд звертає увагу, що відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Аналогічні положення визначені Національним стандартом України Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163:2020, затвердженим наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 01 липня 2020 року № 144 з 2021-09-01.

Відповідно до пункту 5.26 зазначених Вимог відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій». Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту «Підпис» на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.

Оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення «Згідно з оригіналом», а також інших обов`язкових реквізитів, зазначених вище, дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.

З наданих позивачем до позовної заяви документів судом було встановлено, що останні не засвідчені належним чином у визначеному законодавством порядку.

Таким чином, позивачу необхідно надати суду належним чином засвідчені копії документи та докази додані до позовної заяві, з їх копіями у відповідності до кількості сторін.

Також, у відповідності до частини 1 статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Частиною 1 Статті 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно частин 1, 3 статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 року у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч. 5 ст. 10 Конституції України).

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про засади державної мовної політики» до кожної мови, визначеної у частині другій цієї статті (зокрема і російської мови), застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, за умови, якщо кількість осіб - носіїв регіональної мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова, становить 10 відсотків і більше чисельності її населення.

За рішенням місцевої ради в окремих випадках, з урахуванням конкретної ситуації, такі заходи можуть застосовуватися до мови, регіональна мовна група якої становить менше 10 відсотків населення відповідної території.

Тобто, обов`язковою умовою для здійснення судочинства в Україні регіональною мовою (мовами) є її поширення як такої на відповідній території України згідно з рішенням місцевої ради.

Водночас, суд зауважу, що на території м. Києва, Київської області російська мова як регіональна мова відповідним рішенням місцевої ради поширена не була.

З огляду на зазначене, позовна заява повинна бути викладена державною (українською) мовою.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 02 липня 2018 року у справі № 815/2740/14.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З аналізу адміністративної справи № 640/13227/22, судом встановлено, що позивачем було надано до суду два екземпляри позовної заяви. Одна з позовних заяв складена державною (українською) мовою, інша складена російською, також судом було встановлено, що в матеріалах справи відсутні копії позовної заяви для відповідачів, які складені державною (українською) мовою.

Таким чином, беручи до уваги викладені вище обставини, позивачу слід надати копії позовної заяви для відповідачів, які складені українською (державною) мовою.

Також суд звертає увагу, що у відповідності до частини 1 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

З аналізу матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач зазначає двох відповідачів, а саме Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (відповідач 1) та Державну міграційну службу України (відповідач 2).

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

У відповідності до частин 1 та 7 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.

Згідно з частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян;

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян;

8-1) заборону політичної партії та передачу майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави;

9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;

12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;

13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Отже, адміністративний суд, отримавши позовну заяву, повинен встановити наявність факту порушення права та застосувати конкретний спосіб захисту порушеного права, що залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Натомість, з аналізу позовної заяви, cуд позбавлений можливість встановити в яких саме діях чи бездіяльності відповідачів полягає порушення прав та інтересів позивача.

Також суд, звертає увагу позивача на те, що формулювання позивачем позовних вимог, а саме: «…визначити день і час повторної особистої явки позивача… та вказати його адресу, для подання заяви про визнання її особою, яка потребує додаткового захисту, якщо це необхідно (як попередня умова)… »; «…у разі наявності передбачених законом підстав для відмови у прийнятті заяви … у разі відсутності передбачених законом підстав для відмови у прийнятті заяви ...» не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства, та як наслідок таке формулювання позовних вимог не визначає належного способу захисту прав та інтересів позивача, які передбачені статтями 5 та 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, позивачу необхідно привести позовні вимоги у відповідність до норм Кодексу адміністративного судочинства України, а також зазначити позовні вимоги до кожного з відповідачів.

Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка звертається до адміністративного суду з позовною заявою, додає до неї документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об`єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.

Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Так, у преамбулі Закону України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Суд звертає увагу, на посилання позивача щодо його звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 14 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Частинами 1 та 2 статті 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» передбачено, що рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом. Рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду.

Водночас, як вже зазначалось судом раніше, з аналізу позовної заяви, cуд позбавлений можливість встановити в яких саме діях чи бездіяльності відповідачів полягає порушення прав та інтересів позивача, а також за захистом яких прав та інтересів позивач звернувся до суду, а тому твердження позивача про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 14 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» на даному етапі розгляду справи є безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, розмір судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» встановлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для працездатних осіб з 1 січня 2022 року 2 481,00 гривень.

З урахуванням наведених положень законодавства, ставка судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом, який містить одну вимогу немайнового характеру становить 992,40 грн. (2 481,00 грн х 0,4).

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що за кожну додаткову вимогу немайнового характеру позивачу потрібно буде сплатити ще 992,40 грн.

За таких підстав, позивачу слід надати суду документ про сплату судового збору на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за звернення до суду з адміністративним позовом немайнового характеру, в сумі, яка залежить від кількості та складу позовних вимог, які позивач зазначить в уточненому адміністративному позові.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки позивач може усунути у п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду:

- належним чином оформленої позовної заяви, у якій вказати код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) відповідача у даній справі та інформацію про наявність або відсутність реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача, з зазначенням належних відповідачів або з уточненими позовними вимогами до кожного з відповідачів, з урахуванням висновків викладених судом у цій ухвалі;

- належним чином засвідчені копії документів, додані до позовної заяви, яка складена державною (українською) мовою, у відповідній кількості до учасників справи ;

- оригіналу документу про сплату судового збору на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за звернення до суду з адміністративним позовом немайнового характеру, в сумі, яка залежить від позовних вимог, які позивач зазначить в уточненому адміністративному позові (отримувач коштів ГУК у м.Києві/Печерс.р-н, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783, рахунок отримувача UA908999980313181206084026007, банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101).

Керуючись статтями 49, 160-162, 169, 171, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.

2. Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Клочкова