Постанова № 10608825, 28.07.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-2189/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

при секретарі Вовченко Т.П.,

за участю:

представника позивача - Маліченка Д.В.,

представника відповідача - Клименко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський хлібокомбінат"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

05 вересня 2005 року Відкрите акціонерне товариство "Полтавський хлібокомбінат" (надалі - позивач)звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві(надалі - відповідач)про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0003232301/0 від 19.11.2004 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що відповідачем неправомірно проведена перевірка, за результатами якої винесено спірне податкове повідомлення -рішення № 0003232301/0 від 19.11.2004 року. При цьому неправомірність позивач повязує із проведенням комплексної перевірки, яка не передбачена законодавством.

Постановою господарського суду Полтавської області від 12.01.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.06.2007 року позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0005521702/0 від 19.11.2004 року в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 300 грн. основного платежу та 810 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2010 року постанову господарського суду Полтавської області від 12.01.2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.06.2007 року - скасовано, справу направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 травня 2010 року справа прийнята до провадження.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач надав заперечення, в яких на підтвердження правомірності податкового повідомлення-рішення зазначив, що дана перевірка була плановою, що, у свою чергу, може бути комплексною, тобто документальною перевіркою фінансово-господарської діяльності підприємства, якою охоплюється питання повноти нарахування та своєчасності сплати всіх видів податків, зборів, інших обовязкових платежів, контроль за якими покладено на органи державної податкової служби України. Зазначає, що за результатами даної перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 та п.п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем завищено валові витрати, та відповідно, занижено суму податку на прибуток за 2001-2004 роки на загальну суму 8000 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у термін з 12.05.2004 року по 17.11.2004 року (з перервами) Державною податковою інспекцією у м. Полтаві на підставі посвідчень від 12.05.2004 року № 1334, від 27.05.2004 року № 002884, від 17.05.2004 року № 1369, від 19.05.2004 року № 1541, від 19.05.2004 року № 1540, та відповідно до затвердженого плану перевірки проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський хлібокомбінат", код 00376923, за період з 01.10.2001 року по 31.03.2004 року.

За результатами перевірки було складено акт від 17.11.2004 р. № 2817/23-1/00376923, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 та п.п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем завищено валові витрати, та відповідно, занижено суму податку на прибуток за 2001-2004 роки на загальну суму 8000 грн., в тому числі по періодах: за 4 квартал 2001 року - 100 грн., за 2 квартал 2002 року - 100 грн., за 3 квартал 2002 року - 100 грн., за 4 квартал 2003 року - 5500 грн., за 1 квартал 2004 року - 2200 грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесено податкове повідомлення рішення № 0003232301/0 від 19.11.2004 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 11010 грн., в тому числі: за основним платежем 8000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3010 грн.

З даним рішенням позивач не погодився, та оскаржив його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктами 1 та 2 Указу Президента України від 23.07.1998 року № 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" (у редакції, чинній на момент початку перевірки) встановлено, що органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності (далі - контролюючі органи), проводять планові та позапланові виїзні перевірки.

Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта чи за місцем розташування об'єкта власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності за письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органу не частіше одного разу на календарний рік у межах компетенції відповідного контролюючого органу.

Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Право на проведення планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності надається лише у тому разі, коли йому не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення з зазначенням дати її проведення.

У матеріалах справи наявні план-графік проведення документальних перевірок субєктів підприємницької діяльності на 2 квартал 2004 року та посвідчення на проведення перевірки, якими підтверджується правомірність проведення Державною податковою інспекцією у м. Полтаві планової виїзної перевірки.

При цьому зазначення в акті перевірки від 17.11.2004 р. № 2817/23-1/00376923 щодо проведення комплексної документальної перевірки не суперечить зазначеним вище нормам Указу Президента України від 23.07.1998 року № 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", тому посилання позивача на неправомірне проведення перевірки є необґрунтованим.

Із акту перевірки вбачається, що у 4 кварталі 2003 року в декларації з податку на прибуток позивачем було завищено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) - ряд. 04.1 на суму 12000 грн. Зокрема, у декларації за 2003 рік у рядку 04.1 відображена сума 41539,6 тис. грн., тоді як фактично - 41527,6 тис. грн.

У бухгалтерському обліку позивача дані операції відображені по дебету рах. 20 "Виробничі запаси", 22 "МБП", 28 "Товари", рах. 92 "Адміністративні витрати" та по кредиту рах. 377 "Розрахунки з іншими дебіторами", рах. 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

Крім того, у декларації з податку на прибуток за І квартал 2004 року позивачем у рядку 04.1 відображена сума 11181,4 тис. грн., тоді як фактично - 11172,6 тис. грн. Таким чином, різниця становить 8,8 тис. грн.

В бухгалтерському обліку позивача дані операції відображені по дебету рах. 20 "Виробничі запаси", 22 "МБП", 28 "Товари", рах. 92 "Адміністративні витрати" та по кредиту рах. 377 "Розрахунки з іншими дебіторами", рах. 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем до складу валових витрат у деклараціях за 4 квартал 2003 року та за І квартал 2004 року були включені суми, що фактично позивачем не були сплачені протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, чим порушено вимоги п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Також, із акту перевірки вбачається, що позивачем у 4 кварталі 2003 року включено до складу валових витрат суму 6181,23 грн. (з ПДВ), що є списаною заборгованістю за хліб і хлібобулочні вироби (за відсутності актів звірок із підприємствами), що виникла станом на 01.02.2003 року по підприємству ГВП "Надія", Нові Санжари (код - 21597341) - на суму 3901,74 грн. та по ВАТ "Облагропостач", м. Полтава (код - 91368161) - на суму 2279,49 грн.

В бухгалтерському обліку позивача дана операція відображена по дебету рах. 92 "Адміністративні витрати" та по кредиту 361 "Розрахунок з покупцями".

П.п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;

в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Доказів на підтвердження настання перелічених вище подій позивач суду не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у 4 кварталі 2003 року позивачем віднесено до складу валових витрат суму 6181,23 грн. у порушення вимог п.п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Із акту перевірки вбачається, що позивачем віднесено до складу валових витрат оплату за міжнародні переговори не виробничого призначення з містами Росії: у 3 кварталі 2001 року на суму 248,32 грн. (УТЕЛ, код-20022541, рах. № 358/12 від 31.12.2001 року); у 2 кварталі 2002 року на суму 210,56 грн. (УТЕЛ, крд-20022541, рах. № 358/4 від 30.04.2002 року); у 3 кварталі 2002 року на суму 510,37 грн. (УТЕЛ, код-20022541, рах. № 358/9 від 30.09.2002 року); у 4 кварталі 2003 року на суму 107,51 грн. (УТЕЛ, код-20022541, рах. № 358/12 від 31.12.2003 року).

У бухгалтерському обліку позивача дані операції відображені по дебету рах. 92 "Адміністративні витрати" та по кредиту 377 "Розрахунки із іншими дебіторами".

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно із п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Позивачем не було надано як у ході проведення перевірки, так і суду будь-яких документів на підтвердження здійснення зазначених витрат на міжнародні телефонні переговори саме у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відтак, суд приходить до висновку, що міжнародні переговори здійснювались на потребу фізичних осіб-працівників позивача, та включення сум оплати за такі послуги до складу валових витрат позивача здійснено у порушення вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач під час проведення перевірки позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, з метою, з якою ці повноваження надано. Спірне податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які були встановлені під час перевірки, неупереджено та своєчасно в межах строку, встановленого п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Зважаючи на вищевикладене, вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства "Полтавський хлібокомбінат" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 02 серпня 2010 року.

СуддяА.Б. Головко