Постанова № 10608498, 16.06.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2010 року <Текст >                              Справа № 2а-2609/10/0870

(11 год. 50 хв.)

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ЩербакаА.А., при секретарі Запара О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – Фонд) до відкритого акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 1066486 грн. 38 коп. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році.

У позовній заяві Фонд зазначив, що відповідачем не виконується норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Беручи до уваги зазначену обставину позивачем були нараховані штрафні санкції, які не були сплачені ВАТ «ЗЕРЗ» у встановлений термін. Просить стягнути суму адміністративно-господарських санкцій та пені.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, про що надав суду письмові заперечення на позовну заяву, вказав, що вимогами ст.. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ і організацій встановлюється норматив забезпечення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не їх працевлаштування. Забезпеченням є створення підприємством визначеної Законом кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про це відповідних органів, на які законом покладено обов’язок працевлаштовувати інваліда на створене для нього підприємством робоче місце. ВАТ «ЗЕРЗ» вважає, що відповідно до встановлених законодавством обов’язків відповідачем вжито усіх заходів із забезпечення працевлаштування інвалідів на підприємстві. Наголошує, що протягом 2009 року до підприємства не зверталися інваліди для працевлаштування, державною службою зайнятості інваліди для працевлаштування не направлялися, ВАТ «ЗЕРЗ» не відмовило жодному інваліду у працевлаштуванні. Вказує, що покладення відповідальності на підприємство за невиконання своїх обов’язків спеціально уповноваженими органами державної влади суперечить загальним принципам права і ст. 19 Конституції України. Просить відмовити у задоволені позову.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відкрите акціонерне товариство «Запорізький електровозоремонтний завод» є юридичною особою, ідентифікаційний код 01056273, і відноситься до підприємств, яким, відповідно до ст.. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

ВАТ «ЗЕРЗ» надано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зареєстрований за №020027/09 (форма 10-ПІ річна-поштова). Відповідно до даних зазначеного звіту середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача становить 2486 осіб, таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до чотирьох процентного нормативу, встановленого ч.1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» повинна складати 99 осіб (про що також зазначено у рядку 03 звіту). Відповідно до відомостей, наданих відповідачем, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві склала 51 особа (рядок 02 звітності), що є меншим за встановлений норматив на 48 осіб.

Відповідно до розрахунку, середньорічна заробітна плата працівника підприємства становить 22039 грн. 94 коп., (рядок 04 звіту «Фонд оплати праці» поділити на рядок 01 «кількість штатних працівників»). Таким чином, сума адміністративно господарських санкцій, за невиконання нормативу становить 1057917 грн. 12 коп. Сума пені за несвоєчасну сплату суму адміністративно-господарських санкцій на момент подання адміністративного позову, розрахована відповідно до п. 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці №223 від 15.05.2007, складає 1057917,12х0,03%х27=8569 грн. 26 коп.

Відповідно до ч.8 ст.69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до Закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється Законом.

Згідно ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 99 осіб.

Згідно з абзацом 3 ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-ХІІ від 21.03.1991, Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Отже, обов’язок з працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого законом нормативу покладається як на роботодавців так і на державну службу зайнятості.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-ХІІ від 21.03.1991, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Пріоритетним у даному випадку є саме питання працевлаштування інваліда як спосіб реалізації конституційного права на працю та надання соціально-трудових гарантій людині з обмеженими можливостями. Проте працевлаштування інвалідів здійснюється не на будь-яких робочих місця, а лише на таких, де створені необхідні умови для праці інваліда. Тобто, чинним законодавством на підприємства покладається обов’язок створювати робочі місця для інвалідів, інформувати відповідні органи зайнятості населення про наявність відповідних вакансій для працевлаштування інвалідів і працевлаштовувати інвалідів, що направляються або звертаються за працевлаштуванням на створені вакансії

Матеріалами справи також встановлено, що на підприємстві ВАТ «ЗЕРЗ» діє наказ від 26 вересня 2005 року №1541 «Про заходи щодо працевлаштування інвалідів», відповідно до якого визначено відповідальних осіб для створення робочих місць для інвалідів та проведення їх атестації спільно з представниками МСЕК, органами Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, включити заходи щодо створення робочих місця для інвалідів до колективного договору, зобов’язано відповідальну особу постійно, але не рідше одного разу на місяць інформувати центр зайнятості, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, надавати оголошення у пресі про наявність вільних вакансій.

На виконання зазначеного наказу на підприємстві була розроблена типова інструкція робочого місця інваліда, затверджена головним інженером ВАТ «ЗЕРЗ» 25.05.2006 та узгоджена головним технологом ВАТ «ЗЕРЗ»25.05.2006. крім того, Додатком №7 до Колективного договору ВАТ «ЗЕРЗ» на 2009-2010 роки передбачений перелік заходів щодо створення робочих місця для працевлаштування інвалідів на ВАТ «ЗЕРЗ».

Матеріалами справи також встановлено, що ВАТ «ЗЕРЗ» щомісяця протягом 2009 року надавало до державного центру зайнятості (Правобережний МРЦЗ) звіти про наявність вакансій (форма 3-ПН) в яких, зокрема,зазначено про наявність вакансій для інвалідів.

Суду надані копії звітів форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, які ВАТ «ЗЕРЗ», відповідно до п. 4 ст..20 Закону України «Про зайнятість населення» подавало щомісячно протягом 2009 року а саме, звіти про наявність вакансій станом на 19.01.2009; 23.02.2009; 21.04.2009; 05.05.2009; 15.06.2009; 09.07.2009; 11.08.2009; 09.09.2009; 05.10.2009; 12.11.2009; 07.12.2009. В усіх звітах у колонці 15 (окрема категорія громадян у рахунок броні, а також інваліди пенсіонери, студенти та ін.) ВАТ «ЗЕРЗ» вказувало про потребу у інвалідах.

Матеріалами справи також встановлено, що відповідачем регулярно розміщувалися оголошення про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів у пресі протягом 2009 року, а саме ТелеНеделя у січні 2009 року, лютому 2009 року, березні 2009 року, жовтні 2009 року, листопаді 2009 року грудні 2009 року.

Також відповідач листами звертався до Південного МРЦЗ про надання інформації щодо наявності інвалідів, які знаходяться на обліку у центрі зайнятості за вакантними професіями. Однак, листом №3566 від 330.12.2009 року ВАТ «ЗЕРЗ» повідомлено про наявність на обліку двох підходящих осіб, які однак не виявляють бажання працювати на ВАТ «ЗЕРЗ». Відповідно до довідок ВАТ «ЗЕРЗ» від 26.05.2010 за №1778/11 та №1777/11 протягом 2009 року інваліди для працевлаштування на зверталися та на направлялися органами зайнятості населення.

Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства подають інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 19.12.2005 №420 , зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за №1534/11814, у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших. Наявність вільного робочого місця (вакантної посади) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під такими шифрами: 11 – інваліди.

Форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

Як свідчать подані звіти форми №3-ПН відповідач за вказаним шифром вказував про наявність вакансій для інвалідів, тобто належним чином інформував органи зайнятості населення та населення про наявність вакантних місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасник господарських правовідносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що ВАТ «ЗЕРЗ» протягом 2009 року виконано усі, встановлені законодавством обов’язки із забезпечення працевлаштування інвалідів. Якщо відповідачем вжито усі, передбачені чинним законодавством, заходи із працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для їх працевлаштування та відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

Таким чином, суд приходить до думки, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладено, ст.ст. 94, 158, 161-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасної подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. (якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови)

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

Повне рішення виготовлено 29 червня 2010 року.

Суддя А.А. Щербак