Ухвала суду № 106084271, 06.09.2022, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/423/22

Провадження № 2/535/220/22

УХВАЛА

іменем України

06 вересня 2022 року смт Котельва

Котелевський районний суд Полтавської областіу складіголовуючого суддіБолибока Є.А.за участю секретаря судового засідання Котенко П.І.

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Регіональна профспілкова організація Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Суть питання, що вирішується ухвалою.

16 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Регіональної профспілкової організації Північно-Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Регіональної профспілкової організації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (код 41283160) щодо невиконання покладених на неї Колективним договором та Статутом обов`язку захисту трудових прав при звільненні та допущення звільнення без проведення консультацій, які б передували звільненню та без пошуку вакантної посади в системі ДКВС. На обґрунтування вказаних позовних вимог позивач зазначила, що наказом від13.07.2020року №2220/кМіністерства юстиціїУкраїни їїбуло звільненоз посадизаступника начальникаПівнічно-Східногоміжрегіонального управлінняз питаньвиконання кримінальнихпокарань тапробації Міністерстваюстиції зпитань дотриманняправ засудженихта осібузятих підварту з14липня 2020року зприпиненням державноїслужби.11січня 2020року позивачзвернулась іззаявою доголови профспілки ОСОБА_2 із відповідноюзаявою прозахист своїхтрудових прав,листом від11.12.2020№ 35профспілка повідомилаїї проте,що профспілкоюне булонадано згодуна звільнення.Вважає,що профспілкаплутає різніза своєюсуттю обов`язки,яких повиннобуло дотриматисьМіністерство юстиціїпри їїзвільненні,а саме:мова йдев данихспірних відносинах,не проотримання згодина звільнення,а про обов`язок роботодавця завчасно проводити з профспілковими органами консультації про заходи щодо запобігання чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень, а також направлення інформації до профспілкових органів щодо заходів по вивільненню, враховуючи інформацію про причини звільнень, кількість та категорії працівників, яких це може стосуватись, про терміни проведення звільнень. Таким чином,вважає,що профспілкоюдопущено незаконнубездіяльність щодоненадання позивачубудь-якогозахисту,наслідком чогостало їїнезаконне звільнення.Також,після поновленняпозивача напосаді зарішенням суду,вона звернуласьіз заявою07.09.2021року допрофспілки ізпроханням звернутисядо Міністерстваюстиції щодовнесення зміндо штатногорозпису Управліннята приведенняйого увідповідність дорішення судуз відновленнямїї становищаяке існувалодо звільнення.Однак,відповіді надану заявувона неотримала талише післяїї зверненьдо Уповноваженого,їй булонадано профспілкоюлист від07.12.2021№ 54з копієюСтатуту талист від03.12.2021№ 51про те,що профспілкане маєвпливу наМіністерство юстиції. Крім того позивача було повідомлено про те, що їїчленство впрофспілці припинилося автоматично у зв`язку з тим, що не були сплачені внески.

16 лютого 2022 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі № 619/619/22 провадження № 2/619/605/22 визначено суддю Нечипоренко І.М.

23 лютого 2022 року ухвалою Дергачівського районного суду Полтавської області прийняти до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіональної профспілкової організації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання дій протиправними.

Розпорядженням Голови Верховного Суду №10/0/9-22 від 16.03.2022 року Котелевському районному суду Полтавської області визначено територіальну підсудність справ Дергачівського районного суду Харківської Полтавської області.

Відповідно до частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідне рішення є підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Котелевського районного суду Полтавської області від 15.06.2022 року справа № 535/423/22 провадження № 2/535/220/22 передана головуючому судді Болибоку Є.А.

16 червня 2022 року було постановлено ухвалу про відкриття провадження та розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13 липня 2022 року на 10 год 30 хв.

13 липня 2022 року за клопотанням представника відповідача підготовче засідання було відкладено.

18 серпня 2022 року було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 06вересня 2022рокуо 11год 00хв.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце цього засідання повідомлялися належним чином.

Позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати у її відсутність. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представника відповідача подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутність.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд.

Суд дійшов висновку про закриття провадження з таких підстав.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є частиною національного законодавства,встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016року № 1402-VIIIсуди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захистуналежить виключно позивачеві.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У частині першій статті 1 ЦК України вказано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, єприпинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Вказаними нормами визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

У поданійдо судув порядкуцивільного судочинствапозовній заяві ОСОБА_1 просить визнати протиправним та недійсним з моменту ухвалення рішення Регіональної профспілкової організації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (код 41283160) про виключення з серпня 2020 року ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) із членства Регіональної профспілкової організації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 36 Конституції України встановлено, що громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об`єднують громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначено Законом України від15 вересня 1999року № 1045-XIV«Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі - Закон № 1045-XIV),відповідно до статті 1 якого професійна спілка (профспілка) - це добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - це добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Членом профспілки є особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1045-XIVзаконодавство про профспілки складається з Конституції України, Закону України «Про об`єднання громадян» (який застосовується до профспілок, якщо інше не передбачено зазначеним Законом), цього Закону, КЗпП України та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Відповідно до статті 14 указаного Закону профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів. Статути (положення) профспілок приймаються з`їздами, конференціями, установчими або загальними зборами членів профспілки відповідного рівня і не повинні суперечити законодавству України.

Статут (положення) профспілки повинен містити: 1) статус та повну назву профспілки, її скорочену назву (за наявності), місцезнаходження її виборних органів (юридичну адресу); 2) мету та завдання профспілки; 3) умови і порядок прийняття в члени профспілки та вибуття з неї; 4) права, обов`язки членів профспілки, умови, порядок та підстави виключення з членів профспілки; 5) територіальну, галузеву або фахову сферу діяльності; 6) організаційну структуру профспілки, повноваження її організацій, виборних органів, порядок формування їх складу; 7) умови, терміни, порядок скликання з`їздів, конференцій чи загальних зборів членів профспілки та порядок прийняття ними рішень; 8) порядок і терміни звітності виборних органів профспілки перед членами профспілки, порядок здійснення контролю за діяльністю виборних органів профспілки; 9) джерела надходження (формування) коштів профспілки та напрями їх використання; 10) порядок здійснення господарської діяльності, необхідної для виконання статутних завдань профспілки; 11) порядок внесення змін до статуту профспілки; 12) умови та порядок припинення діяльності профспілки і вирішення майнових питань.

У статуті профспілки можуть бути передбачені й інші положення, що стосуються особливостей створення та функціонування певної профспілки, якщо це не суперечить цьому Закону.

У межах повноважень, передбачених статутом, вищі за статусом профспілкові органи можуть затверджувати положення про організації профспілки.

Частиною третьою статті 12 Закону № 1045-XIVвстановлено, що забороняється втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань, яке може призвести до обмеження прав профспілок або перешкодити законному здійсненню їх статутної діяльності.

У цій нормі міститься пряма заборона втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об`єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі не мають характеру трудових.

Спір, що виник, належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, оскільки пов`язаний з питанням виконання обов`язків громадської організації, а тому такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності.

Аналогічні висновки у подібних правовідносинах зробили Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 431/1490/17 (провадження № 61-19св18) та Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року в справі № 210/5659/18 (провадження № 14-632цс19).

Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), заява № 4451/70). «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися в ході розгляду даного позову не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщосправа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстав, визначенихпунктом 1частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Суд зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що такі вимоги не підлягають розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, але і взагалі не підлягають судовому розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК Українипро закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями255, 258-261, 351-354 ЦПК України, суд

постановив:

Закрити провадження у справі позовом ОСОБА_1 до Регіональної профспілкової організації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягомп`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 06 вересня 2022 року.

Суддя Є.А.Болибок