Постанова № 10608217, 22.07.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

_________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2010 р. Справа № 2-а-2221/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мультян Марини Бондівни,

при секретарі судового засідання: Скалій Лесі Володимирівні

за участю представників сторін:

позивача : Качурішин О.В.- представник за довіреністю;

відповідача : не з'явився з невідомих для суду причин, про поважність яких не повідомив

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Лівобережного міжрайонного центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

до: ОСОБА_2

про: стягнення 945,16 грн.

ВСТАНОВИВ :

28.05.2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Лівобережного міжрайонного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 945,16 грн.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.05.2010 року за даним позовом відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за період з 09.12.2008 року по 19.04.2009 року відповідачу виплачено допомогу по безробіттю, тоді як у вказаний період відповідач відносився до категорії зайнятого населення, що призвело до незаконного отримання допомоги по безробіттю в розмірі 945,16 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву не надав, в судове засідання не зявився, свого повноважного представника в суд не направив, про причини неявки не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся тричі, проте на адресу суду поверталися конверти з судовою кореспонденцією з відміткою поштового відділення "За зазначеною адресою не проживає"(а.с.12а,17,21). На заперечення даного факту представником позивача надано ксерокопію паспорта відповідача, відповідно до якої він зареєстрований за адресою вказаною в позовній заяві (а.с.22).

За таких обставин, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. З огляду на вказане та зважаючи, що клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними у справі документами, відповідно до положень ст. 128 КАС України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази та матеріали справи, в судовому засіданні встановлено наступне.

19.08.2008 року відповідач звернувся до Лівобережного міжрайонного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

19.08.2008 року ОСОБА_2 надано статус безробітного та призначено до виплати допомогу по безробіттю.

06.08.2010 року позивачем проведено розслідування щодо достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

За наслідками даного розслідування складено акт №692 від 06.08.2010 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с. 5).

Відповідно до вказаного акту, ОСОБА_2 з 09.12.2008 року по 19.04.2009 року перебував у трудових відносинах з МКП "ЖЕК № 14", а, отже, належав до категорії зайнятого населення, про що не повідомив центр зайнятості.

06.08.2009 року на підставі зазначеного акту видано наказ №144/09 "Про повернення коштів, виплачених на підставі документів, що містять неправдиві відомості", яким ОСОБА_2 повідомлено про необхідність повернення допомоги по безробіттю (а.с.8).

З зазначеним вище наказом відповідач був ознайомлений особисто 07.08.2009р. про що свідчить його підпис (а.с.8). Крім того, 07.08.2009р. відповідач написав заяву на ім'я директора центру зайнятості про добровільне повернення коштів (а.с.9) та станом на 27.05.2010р. повернув 100 грн. Таким чином, залишок заборгованості відповідача становить 945,16 грн.

В судовому засіданні встановлено відповідність зазначених у акті обставин фактичним обставинам, зокрема, факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з МКП " ЖЕК № 14" підтверджуються наказом про прийом на роботу № 46-к від 09.12.2008р.(а.с.7), в якому зазначено, що ОСОБА_2 з 09.12.2008р. прийнято робітником по комплексному прибиранню у МКП " ЖЕК № 14. Крім того, даний факт зафіксована у акті розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №692 від 06.08.2009р.(а.с.5), де зазначено, що в період з 09.12.2008р. по день складення акту (06.08.2009р.) відповідач продовжував працювати у МКП "ЖЕК №14" та одночасно з цим перебував на обліку в Лівобережному міжрайонному центрі зайнятості безпідставно отримуючи допомогу по безробіттю.

Як з'ясовано судом, суми виплаченої допомоги по безробіттю відповідач позивачу повернув частково в розмірі 100 грн., доказів на спростування встановлених актом перевірки обставин суду не надав.

Проаналізувавши наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Частиною першою статті четвертої вказаного Закону визначено, що держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні, в тому рахунку, виплату безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги членам сім'ї, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги.

Згідно ст. 24 Закону України «Про зайнятість населення», держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю;

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Статтею 31 зазначеного Закону встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, відповідач після свого працевлаштування в МКП "ЖЕК № 14" (09.12.2008р.) перебував на обліку в центрі зайнятості, а відтак з 09.12.2008 року безпідставно одержував допомогу по безробіттю.

Згідно ч.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Проте, як зясовано судом, відповідачем не вжито жодних заходів спрямованих на повідомлення позивача про наявність обставин, що унеможливлюють виплату допомоги по безробіттю.

Відповідно ж до ч.3 ст. 36 вказаного Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Доказів погашення заявленої до стягнення суми заборгованості станом на день розгляду справи у суді відповідачем не надано.

Згідно ст.ст.71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у звязку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та в межах заявлених вимог в сумі 945,16 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи свідки не залучалися і не призначалася судова експертиза та, зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 945, 16 грн. (дев'ятсот сорок п'ять гривень 16 копійок) на користь Лівобережного міжрайонного центру зайнятості (р/р 37178304900005 УДК у Вінницькій області, код одержувача 20097728 МФО 802015).

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 27.07.10

СуддяМультян Марина Бондівна

22.07.2010