Рішення № 10607957, 27.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.07.10 р.                     Справа № 43/11                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання Т.А. Братченко          

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕНБЕСТ”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОСХОД”, м. Донецьк

про стягнення суми боргу в розмірі 2438,33грн.

За участю представників:

від позивача: Олейников І.І. за дов. №1172 від 29.10.2009р.

від відповідача: представник не з’явився

В судовому засіданні брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ВЕНБЕСТ”, м. Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОСХОД”,м. Донецьк, про стягнення суми боргу в розмірі 2438,33грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань за договором №1096-ОП від 19.04.2009р., в частині сплати вартості наданих послуг.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.01.2010р. позовну заяву було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №43/11.

02.02.2010р. через канцелярію суду надійшла зустрічна позовна заява без номеру Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОСХОД”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕНБЕСТ”, м. Київ про визнання недійсним договору №114-ОП від 01.01.2006р., яка ухвалою господарського суду Донецької області від 08.02.2010р. була повернуто без розгляду.

17.02.2010р. до господарського суду Донецької області надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОСХОД”, м. Донецьк на ухвалу господарського суду від 08.02.2010р. у справі №43/11.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.02.2010р. провадження у справі №43/11 було зупинено до закінчення апеляційного провадження та повернення справи до суду. Супровідним листом від 19.02.2010р. апеляційну скаргу разом зі справою №43/11 було скеровано до Донецького апеляційного господарського суду.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2010р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОСХОД”, м. Донецьк було повернуто заявнику, а справу №43/11 повернуто господарському суду Донецької області.

Супровідним листом від 24.03.2010р. справу №43/11 було повторно направлено до Донецького апеляційного господарського суду у зв’язку з надходженням апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОСХОД” без номеру від 16.03.2010р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2010р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОСХОД”, м. Донецьк залишено без розгляду та справу №43/11 повернуто господарському суду Донецької області.

Супровідним листом від 14.05.2010р. господарським судом Донецької області справу №43/11 було направлено на запит до Донецького апеляційного господарського суду у зв'язку з надходження касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОСХОД”, м. Донецьк на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2010р.

Згідно супровідного листа від 20.05.2010р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОСХОД”, м. Донецьк разом зі справою №43/11 направлено до Вищого господарського суду України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.06.2010р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОСХОД” було повернуто заявнику.

Відповідно до супровідного листа Вищого господарського суду України від 02.07.2010р., справу №43/11 було надіслано до господарського суду Донецької області.

14.07.2010р. справа №43/12 надійшла до канцелярії господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.07.2010р. поновлено провадження у справі №43/12.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач право на подання відзиву не використав і його представники в судове засідання не з’явилися. Причин нез’явлення останній не пояснив та відзив на позовну заяву не надав. Про час і місце слухання відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалі від 19.07.2010р.

У судовому засіданні були досліджені наступні докази: договір №1096-ОП від 19.04.2009р., акт вводу в експлуатацію охоронної сигналізації та обстеження технічного стану об’єкта від 19.04.2009р. (додаток №1 до договору №1096-ОП від 19.04.2009р.), інструкцію про порядок взяття (зняття) об’єкту під централізовану охорону та порядок користування тривожною сигналізацією (додаток №3 до договору №1096-ОП від 19.04.2009р.), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ДцОП-07/1096 від 31.07.2009р. у сумі 950грн., №ДцОП-08/1096 від 31.08.2009р. у сумі 950грн., №ДцОП-09/1096 від 17.09.2009р. у сумі 538,33грн., акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2009р. по 17.09.2009р.

Також позивачем надано довідку №1391 від 21.12.2009р., у якій він підтвердив заборгованість відповідача у сумі 2438,33грн. за договором №1096-ОП від 19.04.2009р. та довідку №1408 від 21.12.2009р., у якій він підтвердив, що у провадженні господарських судів або інших органів відсутній спір між ТОВ “ВЕНБЕСТ” та ТОВ „ВОСХОД” про стягнення заборгованості за Договором від 19.04.2009р. №1096-ОП.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на достатність представлених позивачем документів, неповідомлення відповідачем поважних причин нез’явлення у судове засідання справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВОСХОД” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ВЕНБЕСТ” (виконавець) був укладений договір №1096-ОП, згідно якого замовник передав, а виконавець прийняв під охорону за допомогою пульта централізованого спостереження об’єкт, а саме: приміщення ТК „Обжора”, розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 240 Б (пункт 2.1. договору).

Пунктом 2.2. договору визначено, що охорона об’єкту здійснюється шляхом спостереження за станом засобів сигналізації на об’єкті та негайного виїзду ГМР при їх спрацюванні з метою затримання сторонніх осіб, що незаконно проникли на об’єкт, в період охорони.

Відповідно до пункту 2.3. договору початком надання послуг виконавцем вважається дата, що вказана в акті вводу в експлуатацію охоронної сигналізації (додаток №1). Періодом охорони вважається час з моменту взяття об’єкта під охорону до його зняття з охорони. Цей час фіксується автоматично ПЦС.

Згідно пункту 2.4. договору виконавець не приймає майно замовника на зберігання і не вступає у володіння цим майном.

У пункті 3.2. договору встановлені обов’язки замовника, зокрема: він зобов’язаний своєчасно вносити плату за послуги охорони (п.3.2.11.); на день підписання договору надати виконавцю для ознайомлення документи на право володіння, користування або розпорядження об’єктом, негайно письмово повідомляти про появу обставин, що припиняють законні підстави володіння, користування або розпорядження об’єктом (п.3.2.15.); інформувати виконавця про недоліки у здісненні працівниками останнього договірних зобов’язань, що негативно впливають на стан забезпечення надійної охорони (п.3.2.16.).

У пункті 4.1. сторони, зокрема, передбачили можливість виконавця тимчасово не приймати об’єкт під охорону або припинити охорону у випадках визначених у цьому пункті. У пункті 4.2. договору встановлено обов’язки виконавця.

Вартість послуг замовника не залежить від фактичного часу охорони і становить суму 791,67грн., ПДВ (20%): 158,33грн., загальна вартість: 950грн. за один місяць (пункт 8.1. договору).

Оплата за цим договором здійснюється на умовах передплати і проводиться щомісячно, в термін перших п’яти банківських днів поточного місяця. Якщо замовник має заборгованість по оплаті послуг охорони, виконавець не несе перед замовником матеріальну відповідальність (пункт 8.3. договору).

Згідно пункту 9.1. договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг з моменту, визначеного у п.9.1. цього договору та діє протягом календарного року (пункт 9.2. договору). Якщо за 15 днів до закінчення дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на той же термін, без обмеження кількості разів продовження дії договору (пункт 9.3. договору). Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 9.4. договору). Розірвання договору раніше строку, на який він укладений, може проводитись за згодою сторін, у випадках передбачених договором, при цьому не звільняє сторони від виконання фінансових зобов’язань (пункт 9.5. договору). Кожна із сторін має право на дострокове розірвання договору, попередивши про це іншу сторону письмово за 15 днів (пункт 9.6. договору). Зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві (пункт 9.7. договору).

19.04.2009р. сторонами підписано акт вводу в експлуатацію охоронної сигналізації та обстеження технічного стану об’єкту (додаток №1 до договору), згідно якого система охоронної сигналізації прийнята в експлуатацію у приміщенні ТК „Обжора”, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 204 Б, з 19.04.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, договір та додатки до нього підписані обома сторонами без розбіжностей, на момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що надано до позову. Сторонами погоджено всі істотні умови договору. На момент здійснення зобов’язань сторони перебували у договірних відносинах.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ДцОП-07/1096 від 31.07.2009р. у сумі 950грн., №ДцОП-08/1096 від 31.08.2009р. у сумі 950грн., №ДцОП-09/1096 від 17.09.2009р. у сумі 538,33грн., позивачем у липні, серпні та вересні 2009р. надано відповідачеві послуги з охорони об’єкту ТК „Обжора”, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 240 Б, загальною вартістю 2438,33грн. Відповідач у звязку з підписанням вказаних актів з прикладанням печатки юридичної особи повністю погодився з обсягами, якістю та вартістю наданих позивачем послуг за договором №1096-ОП від 19.04.2009р.

За нормами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше. Як вбачається з умов договору сторонами передбачена попередня оплата охоронних послуг протягом перших п’яти банківських днів поточного місяця.

Таким чином відповідач мав сплатити вартість наданих позивачем охоронних послуг у липні 2009р. у сумі 950грн. до 07.07.2009р., у серпні 2009р. у сумі 950грн. до 07.08.2009р., у вересні 2009р. у сумі 538,33грн. до 07.09.2009р.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач свої зобов’язання, всупереч, умовам договору, вимогам вищевикладених статей ЦК та ГК України, належним чином не виконав, на день винесення рішення надані послуги не сплатив. Внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 2438,33грн. Належних доказів погашення боргу відповідачем не надано.

За приписом ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач у судове засідання не з`явився, правом на захист не скористався, проти доводів позивача не заперечив та заявлені вимоги не спростував.

Враховуючи наведене, суд вважає заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 2438,33грн. доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати згідно норм статті 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕНБЕСТ”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОСХОД”, м. Донецьк про стягнення суми боргу в розмірі 2438,33грн., задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОСХОД” (83102, м. Донецьк, пр. Ленінський, 11Б; код ЄДРПОУ 31018243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕНБЕСТ” (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 90/1; код ЄДРПОУ 30310579) суму боргу в розмірі 2438,33грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 102грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               

Надруковано 3 прим.

2 – сторонам, 1 – у справу.