Рішення № 106078698, 10.08.2022, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 серпня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/273/20

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю. розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Міністерства оборони України, просп. Повітрофлотський , 6, м. Київ, 03168

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Концерн Військторгсервіс (вул. Молодогвардійська, 28-а, м. Київ, 03151, ідент. код 33689922).

до відповідачів:

1. Приватного підприємства Будівельна компанія Сатурн, вул. Степана Бандери, 8, м. Чортків, Тернопільська область , 48500

2. Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль , 46000

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації права власності з одночасним визнанням права власності.

За участі представників:

Позивача: Синиця Ігор Володимирович, витяг з ЄДР; довіреність; витяг із наказу №52 від 19.02.2020; перелік осіб, уповноважених діяти від імені Міністерства оборони України (самопредставництво) у судах та інших державних органах; витяг із наказу №744 від 30.12.2016; інструкція; витяг із наказу №259 від 16.05.2016; положення про юридичний департамент;

Відповідача 1: адвокат Варода Павло Борисович, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВО №1004764 від 30.06.2020 (договором про надання правової (правничої) допомоги права адвоката не обмежуються;

Відповідача 2: не з`явився;

Третьої особи : не з`явився.

1.Судові процедури. Суть та рух справи.

Міністерство оборони України звернулося 29.04.2020 до Господарського суду Тернопільської області з позовом (із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Приватного підприємства Будівельна компанія Сатурн (далі ПП "БК "Сатурн") та до Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради (далі Управління), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Концерну Військторгсервіс про визнання незаконними та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішень державного реєстратора Тернопільської міської ради прав на нерухоме майно за номерами: № 49297568; № 49297460; № 49298084; № 49298336; №49297891; № 49298273; № 49297639; № 49298015; № 49297705 про відмову у скасуванні державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі спірні рішення) та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ПП "БК "Сатурн" з одночасним визнанням права державної власності в особі Міністерства оборони України на майно згідно з переліком.

На підставі ухвали Господарського суду Тернопільської області від 20.08.2020 замінено первісного відповідача-2 Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради на належного відповідача-2 Тернопільську міську раду.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.01.2021, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2021, у задоволенні позову Міністерства оборони України відмовлено. Повернуто Міністерству оборони України з Державного бюджету України 6306,00 грн надлишково сплаченого судового збору згідно з платіжним дорученням № 248/409 від 15.04.2020.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.01.2021 у справі №921/273/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Ухвалою суду від 06.10.2021 прийнято справу до провадження. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 04.11.2021.

Ухвалами суду, в порядку ст. 183 ГПК України, неодноразово відкладалось підготовче судове засідання та його розгляд продовжувався з підстав, зазначених в ухвалах, в останнє на 21.12.2021.

У відповідності до ч.2 ст.177, ст.185 ГПК України, суд у судовому засіданні 21.12.2021 відкрив розгляд справи по суті.

В порядку ст.216 ГПК України судове засідання по розгляду справи по суті неодноразово відкладалось та оголошувалась перерва в засіданні з підстав, зазначених в ухвалах суду, востаннє на 08.08.2022.

У призначене судове засідання 08.08.2022 з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримав.

Присутній у судовому засіданні 08.08.2022 представник відповідача-1 проти вимог заперечує, просить у їх задоволенні відмовити.

Відповідач-2 та третя особа участі уповноважених представників у судовому засіданні 08.08.2022 не забезпечили, будь яких заяв чи клопотань суду не надали, хоча повідомлялися судом про відкладення розгляду справи в порядку статей 120,121 ГПК України.

З огляду на вимоги ч.1 ст.202 ГПК України суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників відповідача-2 та третьої особи, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 08.08.2022 суд видалився до тривалої нарадчої кімнати до 10.08.2022 та після повернення з нарадчої кімнати 10.08.2022 оголосив скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення.

2.Аргументи сторін.

2.1. Аргументація позивача.

Позовні вимоги, викладені позивачем у позовній заяві (№б/н від 24.04.2020 (вх. №319 від 29.04.2020) із урахуванням заяв б/н від 14.08.2020 та б/н від 12.10.2020 про уточнення позовних вимог, запереченнях на заяву про застосування строків позовної давності, відповіді на відзив б/н від 14.08.2020 (вх. № 5517 від 18.08.2020) підтримані ним у судових засіданнях, обґрунтовані тим, що відповідачами порушено право власності Міністерства оборони України на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку із наявним записом про реєстрацію права власності за ПП "Будівельна компанія "Сатурн" в Державному реєстрі речових прав на вказане нерухоме майно.

Вказане стало підставою для звернення позивача - Міністерства оборони України до суду за захистом свого порушеного майнового права шляхом визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації права власності з одночасним визнанням права власності.

2.2. Правова позиція позивача, визначена у наданих суду поясненнях щодо вказівок, викладених у Постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 921/273/20.

Представник позивача, присутній у судових засіданнях в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, поясненнях щодо вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №921/273/20 (вх№5681 від 26.10.2021).

Зокрема, у наданих суду поясненнях (б/н від 23.10.2021 (вх№5681 від 26.10.2021)) позивач вважає всі доводи судів першої та апеляційної інстанції в даній справі, які стали підставою для відмови в позові Верховним Судом, необґрунтованими та помилковими.

При цьому, з огляду на вказівки, надані Верховним Судом, позивач у поданих поясненнях підтверджує, що адміністративну будівлю, придбану ПП "БК "Сатурн" згідно договору купівлі-продажу від 30.09.2008 у Концерну "Військторгсервіс", реконструйовано під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копіями інформаційних довідок.

При цьому, згідно наданих копій інвестиційних договорів відповідачем відчужено 30 квартир приватним особам загальною вартістю 3 млн. 615 тис. 970 грн.

Щодо включення в суб`єктний склад відповідачів ПП "БК "Сатурн", зазначає, що підставою для цього стало те, що все майно згідно з переліком, крім адміністративного будинку який реконструйований у житловий багатоквартирний будинок, зареєстровано на праві власності за ПП "БК "Сатурн".

Одночасно, позивач зазначає, що ПП "БК "Сатурн" набула право власності на нерухоме майно за ціною, що в два рази нижче його ринкової ціни 2008 року. Крім того, за рахунок відчуження частини нерухомого майна відповідач вже отримав прибуток.

На підтвердження зазначеного, позивачем долучено до матеріалів справи : Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме : адміністративного будинку під літ.А, що розташований за адресою АДРЕСА_1 ; Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме : 30 квартир, що розташований за адресою АДРЕСА_1 ; копії інвестиційних договорів, укладених щодо 30 квартир, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 ; копію Висновку експерта від 26.05.2021 №7576/1820-1828 за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи по кримінальному провадженню №42013100330000004.

З огляду на зазначене, позивачем заявлено вимогу про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ПП "БК Сатурн" з одночасним визнанням права державної власності в особі Міністерства оборони України на об`єкти нерухомого майна за адресою : АДРЕСА_1 , а саме:

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25501323, тарний склад під літ. Б загальною площею 653,0 м.кв.;

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25501580, підсобне приміщення під літ В загальною площею 962,2 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25501707, промтоварний матеріальний склад під літ. Г загальною площею 1 603,5 м.кв.;

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25501833, автогараж під літ. Д загальною площею 1 049,8 м.кв.;

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25501921, промтоварний склад під літ. Е загальною площею 449,3 м.кв.;

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25501987, продтоварний склад під літ. Ж загальною площею 693,2 м.кв.;

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25503005, безалкогольний та кондитерський цех під літ. З загальною площею 688, 0 м.кв.;

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25503277, фруктосховище під літ. К загальною площею 804, 7 м.кв.;

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25503371, автовага під літ. Л загальною площею 5, 9 м.кв.

При цьому зазначено, що в переліку відсутній будинок, позначений літерою "А", зважаючи на те, що ця адміністративна будівля була реконструйована у багатоквартирний будинок, підтвердженням чого є висновок експерта від 26.05.2021 №7576/1820-1828.

2.3. Правова позиція відповідача-1, викладена у письмових поясненнях.

Повноважний представник відповідача-1 проти позовних вимог заперечує, зазначаючи при цьому, що за 13 років володіння спірним нерухомим майном відповідач-2 ПП "Будівельна компанія "Сатурн" здійснив його покращення, що призвело до його істотної зміни, а тому вважає, що неможливо повернути одержане за недійсним правочином спірне нерухоме майно.

Крім того, звертає увагу на те, що позивачем Міністерством оборони України не спростовано вартість спірного майна в сумі 43 737 860,00 грн.

Одночасно посилається на наявність у справі службового листа ТВО директора Департаменту Державної власності Міністерства оборони України Дяченко С.В. від 06.07.2016 адресованого Заступнику Міністерства оборони України генерал-лейтенанту Павловському І.В., у якому йдеться про те, що з урахуванням фінансово-економічного обґрунтування щодо недоцільності повернення майна відповідно до вимог Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 14.12.2007 №686, пропонується припинити подальшу роботу щодо витребування спірного нерухомого майна, яке належить ПП "Будівельна компанія "Сатурн".

2.4. Подання відповідачем-1 заяви про застосування строку позовної давності та відповідь, надана позивачем на вказані заяви.

24.09.2020 представником відповідача-1 ПП Будівельна компанія Сатурн, подано заяву вих. № 375-ц від 24.09.2020 (вх. № 6628 від 24.09.2020) про сплив позовної давності, у якій останній просить суд застосувати, в порядку частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України про сплив позовної давності до вимог Міністерства оборони України про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, скасування записів про право власності на нерухоме майно з одночасним визнанням права власності у справі №921/273/20. В обґрунтування поданої заяви зазначає, що провадження у справі №921/488/15-г/11, на яку посилається у своєму позові позивач, відкрито Господарським судом Тернопільської області 14.05.2015 за позовом заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, що свідчить про те, що йому (Міністерству оборони України) під час розгляду справи №921/488/15-г/11 було достеменно відомо про оскаржувані ним у даній справі записи про право власності на спірне нерухоме майно за відповідачем ПП «Будівельна компанія «Сатурн», а отже саме з 14.05.2015 почався перебіг строку трирічної позовної давності за позовними вимогами про скасування записів про право власності на нерухоме майно з одночасним визнанням права власності у даній справі, який сплив 14.05.2018. При цьому зазначає, що позивач не заявив про поновлення йому строку позовної давності, як і не заявив про причин пропуску ним строку позовної давності, а відтак просить суд, посилаючись на приписи частин 4 та 5 ст. 267 ЦК України, відмовити у задоволенні позовних вимог.

13.10.2020 через електронну адресу суду Міністерством оборони України було подано заперечення на заяву про застосування строків позовної давності б/н від 13.10.2020 (вх. № 7231 від 13.10.2020), в якому зазначає, що заява відповідача 1 № 375-ц від 24.09.2020 є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а викладені в ній доводи необґрунтованими з огляду на те, що право оборонного відомства зареєструвати за собою спірне нерухоме майно виникло з моменту вступу в силу рішення суду (постанови Львівського апеляційного господарського суду від 9 червня 2016 року у справі №921/488/15-г/11) і не обмежується у часі.

19.10.2020 через канцелярію суду позивач подав заперечення на заяву про застосування позовної давності б/н від 12.10.2020 (вх. № 7367 від 19.10.2020), в якому вважає, що подана відповідачем-1 заява є безпідставною та необґрунтованою з огляду на те, що хоча Міністерству оборони України ще з 14.05.2015 було відомо про існування оскаржуваних записів, однак строк позовної давності у спорі, що розглядається, розпочався з моменту відмови державного реєстратора скасувати рішення про реєстрацію права власності. Крім того, оскільки право власності захищається протягом усього часу наявності в особи титулу власника, а відтак, приписи про позовну давність до позовних вимог про скасування записів про право власності у даній справі не застосовуються.

02.12.2020 через канцелярію суду відповідачем-1 подано заяву № 426-ц від 01.12.2020 (вх. № 8820 від 02.12.2020) про застосування наслідків спливу позовної давності в порядку ч.3 ст.267 ЦК України.

Представник відповідача-1 під час розгляду справи по суті у своїх виступах підтримав подану заяву про застосування позовної давності.

2.5. Правова позиція відповідача-2.

Відповідач-2 Тернопільська міська рада у судові засідання не з`являвся, проте у наданому суду відзиві на позов № 1314/28-01 від 17.07.2020 (вх. № 4688 від 20.07.2020), заперечує проти позовних вимог в повному обсязі та вважає їх незаконними і необґрунтованими, а тому просить суд відмовити у задоволені даного позову, з тих підстав, що державний реєстратор, приймаючи рішення про відмову у скасуванні державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номерами: № 49297568, № 49297460, № 49298084, № 49298336, № 49297891, № 49298273, № 49297639, № 49298015, № 49297705, про скасування яких просить позивач, керувався Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-ІV (зі змінами), Постановою КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 №1127 (зі змінами) та діяв виключно в межах наданих йому чинним законодавством повноважень. Крім того, у відповідності до п.3 ст.26 Закону, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. Це можливо у відповідності до п.3 ст.26 Закону лише на підставі рішення суду та скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами скарги, однак у постанові Львівського апеляційного суду, якою визнано недійсним договір купівлі-продажу від 30.10.2008 року, відсутні жодні вказівки на скасування таких реєстраційних дій.

2.6. Правова позиція третьої особи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Концерн Військторгсервіс у судові засідання не з`являлась, проте у поданих суду поясненнях щодо позову № б/н від 10.07.2020 (вх. № 4812 від 24.07.2020), позовні вимоги Міністерства оборони України підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просить їх задовольнити.

2.7.Розгляд заяв про уточнення позовних вимог.

18.08.2020 Міністерством оборони України подано заяву б/н від 14.08.2020 (№ 5518 від 18.08.2020) про уточнення позовних вимог, у якій позивач посилаючись на те, що позовні вимоги стосуються скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а записи про право власності на спірне нерухоме майно містяться в Реєстрі права власності на нерухоме майно, який припинив своє функціонування з моменту створення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, уточнює позовні вимоги та просить визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Тернопільської міської ради про відмову у скасуванні запису про право власності Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (згідно переліку); скасувати записи про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ПП "Будівельна компанія Сатурн", які містяться у Реєстрі прав власності на нерухоме майно з одночасним визнанням права власності на це нерухоме майно (згідно переліку) за Міністерством оборони України. Вказана заява прийнята судом до розгляду і спір вирішував з її урахуванням.

13.10.2020 через електронну адресу суду та 19.10.2020 позивачем через канцелярію суду подано заяви про уточнення позовних вимог б/н від 12.10.2020 (вх. № 7368 від 19.10.2020) та б/н від 13.10.2020 (вх. № 7226 від 13.10.2020) аналогічного змісту разом із копією постанови Верховного суду у справі № 914/1201/19 від 03.09.2020 та доказами їх надсилання іншим учасникам справи. Згідно вказаних заяв, позивач із посиланням на правові висновки, сформовані Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №914/1201/19 від 03.09.2020, уточнив позовні вимоги, а саме замість вимоги "скасувати запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ПП "Будівельна компанія Сатурн" просить вважати вірною вимогу "скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ПП "Будівельна компанія Сатурн". За результатами розгляду заяви про уточнення позовних вимог в судовому засіданні 05.11.2020 остання прийнята судом до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Суд при новому розгляді справи, розглянувши пояснення (вх№5681 від 26.10.201) надані Міністерством оборони України, продовжив розгляд справи №921/373/20 із урахуванням поданих раніше позивачем уточнень позовних вимог, а саме:

про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ПП "БК Сатурн" з одночасним визнанням права державної власності в особі Міністерства оборони України на об`єкти нерухомого майна за адресою : АДРЕСА_1 , а саме:

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25501323, тарний склад під літ. Б загальною площею 653,0 м.кв.;

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25501580, підсобне приміщення під літ В загальною площею 962,2 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25501707, промтоварний матеріальний склад під літ. Г загальною площею 1 603,5 м.кв.;

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25501833, автогараж під літ. Д загальною площею 1 049,8 м.кв.;

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25501921, промтоварний склад під літ. Е загальною площею 449,3 м.кв.;

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25501987, продтоварний склад під літ. Ж загальною площею 693,2 м.кв.;

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25503005, безалкогольний та кондитерський цех під літ. З загальною площею 688, 0 м.кв.;

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25503277, фруктосховище під літ. К загальною площею 804, 7 м.кв.;

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25503371, автовага під літ. Л загальною площею 5, 9 м.кв.

3. Фактичні обставини, встановлені судом.

Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

Висновки суду із посиланням на норми Закону та Судову практику.

Розглянувши матеріали справи, доводи позивача, заперечення відповідачів, дослідивши норми чинного законодавства, судову практику з даного питання, оцінивши подані докази в їх сукупності, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено таке.

Попередній розгляд справи судами.

Міністерство оборони України звернулося 29.04.2020 (згідно вхідного штампу суду) до Господарського суду Тернопільської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Приватного підприємства Будівельна компанія Сатурн (далі ПП "БК "Сатурн") та до Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради (далі Управління), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Концерну Військторгсервіс про визнання незаконними та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішень державного реєстратора Тернопільської міської ради прав на нерухоме майно за номерами: № 49297568; № 49297460; № 49298084; № 49298336; № 49297891; № 49298273; № 49297639; № 49298015; № 49297705 про відмову у скасуванні державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі спірні рішення) та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ПП "БК "Сатурн" з одночасним визнанням права державної власності в особі Міністерства оборони України на майно згідно з переліком.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв`язку із наявним записом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 в державному реєстрі прав за ПП "БК "Сатурн", порушено право власності Міністерства оборони України на спірні об`єкти нерухомості. Договір купівлі-продажу від 30.09.2008, на підставі якого було здійснено таку державну реєстрацію речового права за ПП "БК "Сатурн", визнано недійсним постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі № 921/488/15-г/11, а відтак підлягає поновленню в державному реєстрі речових прав право власності Міністерства оборони України на нерухоме майно.

На підставі ухвали Господарського суду Тернопільської області від 20.08.2020 замінено первісного відповідача-2 Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради на належного відповідача-2 Тернопільську міську раду.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.01.2021, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2021, у задоволенні позову Міністерства оборони України відмовлено. Повернуто Міністерству оборони України з Державного бюджету України 6 306,00 грн надлишково сплаченого судового збору згідно з платіжним дорученням № 248/409 від 15.04.2020.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що підставою для проведення державної реєстрації права власності за ПП "БК "Сатурн" на спірні об`єкти нерухомого майна були: договір купівлі-продажу від 30.09.2008; акт прийняття-передачі від 30.09.2008; рішення Постійно діючого третейського суду при Рівненській міжрегіональній агропромисловій біржі "Прайс-Агро" у справі № 12/08 від 10.10.2008; ухвала Рівненського міського суду у справі № 6-333/08 від 20.10.2008 та виконавчий лист Рівненського міського суду у справі № 6- 333/08 від 20.10.2008.

Водночас, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі № 921/488/15-г/11 договір купівлі-продажу від 30.09.2008, укладений між Концерном "Військторгсервіс" та ПП "БК "Сатурн", визнано недійсним з підстав порушення вимог законодавства чинного на час укладання правочину, зокрема без згоди та погодження органу управління майном (Міністерства оборони України та Фонду державного майна України), і за відсутності у представника Концерну "Військторгсервіс" необхідного обсягу дієздатності на укладення цього правочину. Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі № 921/488/15-г/11 набрала законної сили. Відтак, суд дійшов висновку, що обставини, встановлені постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі № 921/488/15-г/11, щодо недійсності правочину договору купівлі-продажу від 30.09.2008, є преюдиційними відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України та не підлягають доведенню при розгляді даної справи.

Разом із тим, суд зазначив, що станом на час прийняття державним реєстратором 23.10.2019 оспорюваних позивачем рішень №№: 49297568; 49297460; 49298084; 49298336; 49297891; 49298273; 49297639; 49298015; 49297705 про відмову у скасуванні записів про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, рішення Постійно діючого третейського суду при Рівненській міжрегіональній агропромисловій біржі "Прайс-Агро" у справі № 12/08 від 10.10.2008, ухвала Рівненського міського суду у справі № 6-333/08 від 20.10.2008, виконавчий лист Рівненського міського суду у справі № 6-333/08 від 20.10.2008, на підставі яких 28.11.2008 проведено державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ПП "БК "Сатурн", у встановленому порядку не скасовані, дійсність їх не оспорена, а отже, і станом на дату розгляду справи вони є чинними.

Тому, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконними та скасування зазначених рішень державного реєстратора про відмову у скасуванні державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як таких, що ухвалені відповідно до чинного законодавства.

Також, суд зазначив про відсутність підстав для скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ПП "БК "Сатурн" за наявності чинних правовстановлюючих документів, що були підставою для такої реєстрації.

Щодо вимог про одночасне визнання права державної власності в особі Міністерства оборони України на спірне нерухоме майно згідно з переліком, суд зазначив, що одночасно із вимогою про скасування державної реєстрації права власності за ПП "БК "Сатурн", Міністерство оборони України вправі ставити питання про одночасне припинення за ПП "БК "Сатурн" речових прав, набутих внаслідок такої реєстрації, а отже звернутись із вимогою про припинення права власності на спірне нерухоме майно за ПП "БК "Сатурн", тому вимога позивача не призведе до поновлення його прав і такий спосіб захисту є неефективним.

Щодо застосування наслідків спливу позовної давності в порядку, передбаченому частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що заява ПП "БК "Сатурн" про пропуск позовної давності не може бути задоволена, оскільки судом за результатами розгляду даної справи встановлено відсутність порушення прав позивача.

Постанова КГС ВС від 31.08.2021.

Проте, Постановою від 31.08.2021 у даній справі № 921/273/20 Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.01.2021 у справі №921/273/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Відповідно до ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Із змісту ст..316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Враховуючи зазначене суд першої інстанції при новому розгляді даної справи № 921/273/20 бере до уваги висновки та вказівки, викладені попередньо КГС Верховного Суду у Постанові від 31.08.2021 справа № 921/273/20.

Обставини, встановлені при новому розгляді справи.

Судом при новому розгляді справи встановлено, серед іншого, таке.

12.08.2008 Рівненською міжрегіональною універсальною товарно-майновою біржею "Прайс" проведено аукціон (публічні торги) з продажу комплексу будівель та споруд у складі одного біржового лота, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого право укладення договору купівлі-продажу об`єкта отримав учасник під № 134, а саме ПП "БК "Сатурн".

03.09.2008 між Концерном "Військторгсервіс" (продавець) та ПП "БК "Сатурн", (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення) (далі договір).

За змістом пункту 1 договору продавець відчужує на користь та у власність покупця за плату комплекс нежитлових будівель та споруд, а саме: адміністративний будинок (літера "А") загальною площею 1106,8 м2; тарний склад (літера "Б") загальною площею 653 м2; підсобне приміщення (літера "В") загальною площею 962,2 м2; промтоварний матеріальний склад (літера "Г") загальною площею 1603,5 м2; автогараж (літера "Д") загальною площею 1049,8 м2; промтоварний склад (літера "Е") загальною площею 449,3 м2; продтоварний склад (літера "Ж") загальною площею 693,2 м2; безалкогольний та кондитерський цех (літера "З") загальною площею 688,0 м2; фруктосховище (літера "К") загальною площею 804,7 м2; автовага (літера "Л") загальною площею 5,9 м2, а також навіс площею 130 м2 та огорожу по периметру 408,4 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі спірне нерухоме майно).

На підставі акта приймання-передачі від 30.09.2008 Концерн "Військторгсервіс" (продавець) та ПП "БК" Сатурн" (покупець) здійснили прийняття-передачу комплексу вищезазначених нежитлових будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . В акті зазначено, що будівлі перебувають у задовільному стані; покупець здійснив повну оплату за вказаний об`єкт; жодних претензій ні одна із сторін до іншої не має; одночасно, покупцеві передається інвентарна справа Тернопільського бюро технічної інвентаризації на вказані будівлі.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при "Рівненській міжрегіональній агропромисловій біржі "Прайс-Агро" від 10.10.2008 у справі № 12/08 визнано чинним договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення) від 30.09.2008, укладений між Концерном "Військторгсервіс" та ПП "БК" Сатурн" та визнано за ПП "БК" Сатурн" право власності на спірне нерухоме майно; вирішено, що це рішення слід вважати правовстановлюючим документом, який дає право здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, відповідно до пункту 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5.

21.11.2008 здійснено реєстрацію права власності за ПП "БК" Сатурн" на спірне нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 . Підставою для проведення державної реєстрації права власності за ПП "БК" Сатурн" на спірне нерухоме майно були: договір купівлі-продажу від 30.09.2008, акт прийняття-передачі від 30.09.2008, рішення Постійно діючого третейського суду при Рівненській міжрегіональній агропромисловій біржі "Прайс-Агро" від 10.10.2008, ухвала Рівненського міського суду від 20.10.2008 та виконавчий лист Рівненського міського суду від 20.10.2008 у справі № 6-333/08.

07.05.2015 (згідно відмітки пошти на конверті) заступник військового прокурора Тернопільського гарнізону, вул. Новий Світ, 41, м. Тернопіль, а/с 7 в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до концерну "Військторгсервіс", вул. Молодогвардійська, 28 а, м. Київ та приватного підприємства "Будівельна компанія Сатурн", вул. Степана Бандери, 8, м. Чортків, Тернопільська область за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонду державного майна України, вул. Кутузова, 18/9, м. Київ про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.09.2008 року та зобов`язання приватному підприємству "Будівельна компанія Сатурн" повернути до державної власності в особі міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс"нежитлові будівлі та споруди, а саме: адміністративний будинок (літера "А") загальною площею 1 106,8 кв.м., тарний склад (літера "Б") загальною площею 653 кв.м., підсобне приміщення (літера "В") загальною площею 962,2 кв.м., промтоварний матеріальний склад (літера "Г") загальною площею 1 603,5 кв.м., автогараж (літера "Д") загальною площею 1 049,8 кв.м., промтоварний склад (літера "Е") загальною площею 449,3 кв.м., продтоварний склад (літера "Ж") загальною площею 693,2 кв.м., безалкогольний та кондитерський цех (літера "З") загальною площею 688 кв.м., фруктосховище (літера "К") загальною площею 804,7 кв.м., автовага (літера "Л") загальною площею 5,9 кв.м., навіс площею 130 кв.м. та огорожа по периметру 408,4 м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною вартістю 5 478 207 грн. 60 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що концерн "Військторгсервіс" порушив вимоги чинного законодавства України, а саме прийняв рішення про відчуження нерухомого майна нежитлових будівель /вище зазначеного/, що знаходиться по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 2008 року, не погодивши його з органом Фонду державного майна України та уклав його без дозволу органу управління майном концерну Міністерства оборони України.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 08.10.2015 у справі № 921/488/15-г/11 у задоволенні позову відмовлено. При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що припинення представництва за довіреністю не має своїм наслідком припинення виданих на її виконання дозволів або вчинених на її виконання правочинів тощо, окрім наслідків, визначених ст. 248 ЦК України (припинення передоручення). Як зазначено місцевим господарським судом, чинним законодавством не передбачено наслідків відкликання такої довіреності у вигляді втрати чинності, виданого на підставі такої довіреності до моменту її скасування, дозволу (чи дозволів), а також інших правочинів, вчинених представником.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі № 921/488/15-г/11 за позовом заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Концерну "Військторгсервіс", ПП "БК "Сатурн", про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.09.2008 та зобов`язання ПП "БК Сатурн" повернути у державну власність в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" спірне нерухоме майно згідно з переліком, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 30.09.2008, укладений між Концерном "Військторгсервіс" та ПП "БК Сатурн". В частині позовних вимог про зобов`язання ПП "БК Сатурн" повернути у державну власність в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" спірне нерухоме майно згідно з переліком відмовлено. Ця постанова набрала законної сили.

Під час ухвалення цієї постанови суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відчуження спірного нерухомого майна, яке є об`єктом державної власності, відбулося з порушенням вимог законодавства, чинного на час укладення оспорюваного правочину, зокрема без згоди та погодження органу управління майном (Міністерства оборони України) та Фонду державного майна України, за відсутності у представника Концерну "Військторгсервіс" необхідного обсягу дієздатності на укладення цього правочину. Підставою для відмови у частині позовних вимог про зобов`язання ПП "БК Сатурн" повернути у державну власність в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" спірне нерухоме майно згідно з переліком стали фактичні обставини щодо істотних змін спірного нерухомого майна. Зокрема, суд установив, що адміністративні будівлі реконструйовано під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення, квартири у вказаному житловому будинку зареєстровано за фізичними особами, які не могли знати про обмеження, що існували на момент укладення договору купівлі-продажу.

Слід також звернути увагу на те, що при дослідженні дотримання позивачем та прокурором строку позовної давності судом було встановлено наступні обставини.

« … прокуратура зазначає, що 26 травня 2014 року до Тернопільської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері надійшла інформація про укладення концерном Військторгсервіс договору купівлі продажу нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 . Вказана обставина підтверджується листом прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері від 14.05.14 (а.с.120,Т.1).

В подальшому, а саме 17 та 24 липня 2014 року Тернопільською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері отримано інформацію про те, що Фондом державного майна України та Міністерством оборони України згода та погодження щодо відчуження державного нерухомого майна, яке було предметом спірного договору купівлі продажу не надавалась.

Позивачем у даній справі надано пояснення стосовно того, що Міністерству оборони стало відомо про порушення допущені під час укладення спірного договору лише 15.05.2015, коли до юридичного департаменту Міністерства оборони України надійшла позовна заява військового прокурора Тернопільського гарнізону в особі Міністерства оборони України, як доказ наведеної обставини, позивачем подано копію першої сторінки позовної заяви з відміткою про отримання та копію листа Юридичного департаменту Міністерства оборони України (а.с.204,Т.2).

Зважаючи на наведене, місцевим господарським судом правильно спростовано посилання ПП Будівельна компанія Сатурн стосовно того, що позовна заява про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання ПП "Будівельна компанія Сатурн" повернути до державної власності нежитлові будівлі та споруди подана прокурором до господарського суду через 6 років 9 місяців після укладення вказаного договору, тобто з пропуском строку позовної давності, оскільки з моменту укладення договору строк позовної давності рахується тільки щодо сторони правочину, оскільки прокуратура та міністерство не були сторонами спірного правочину та не знали про незаконність відчуження майна, тому даному випадку строк позовної давності слід обчислювати з моменту, коли вони дізналися саме про порушення закону при укладенні такого договору.

Поданими позивачем та прокурором доказами підтверджується, що строк позовної давності для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі Міністерства оборони України у даному випадку не сплинув, оскільки позивачем доведено, що він дізнався про укладення спірного договору із порушенням порядку встановленого для його укладення лише 15.05.2015, коли Юридичним департаментом Міністерства оборони України було отримано копію позовної заяви … «

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: № 207445891; 207446677; 207446972; 207447216; 207447387; 207447686; 207448877; 207449123; 207449302, які сформовані станом на 24.04.2020, ПП "БК Сатурн" є власником спірного нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

10.09.2019 Міністерство оборони України звернулося із заявами про проведення державної реєстрації скасування права власності на спірне майно за ПП "БК Сатурн", за виключенням адміністративного будинку під літерою "А", з огляду на те, що прокурором в суді першої інстанції подавалася заява про припинення провадження у справі в частині пункту 2 прохальної частини позовної заяви щодо зобов`язання ПП "БК Сатурн" повернути у державну власність отримане за договором купівлі-продажу від 30.09.2008 нерухоме майно, зважаючи на те, що адміністративна будівля під літерою "А" була реконструйована у багатоквартирний будинок на АДРЕСА_1 .

10.09.2019 державний реєстратор Тернопільської міської ради прийняв рішення про зупинення розгляду зазначених заяв про проведення державної реєстрації скасування права власності на спірне майно за ПП "БК Сатурн". Рішення державного реєстратора мотивовано тим, що заявник не подав у повному обсязі документів для скасування реєстрації права власності на майно, а саме: не надав рішення суду про скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, зокрема: договору купівлі-продажу від 30.09.2008, акта приймання-передачі від 30.09.2008, рішення Постійно діючого третейського суду при Рівненській міжрегіональній агропромисловій біржі "Прайс-Агро" від 10.10.2008, ухвали Рівненського міського суду у справі № 6-222/08 від 20.10.2008 та виконавчого листа Рівненського міськрайонного суду у справі № 6-333/2008. Надано строк для подання відповідних документів.

23.10.2019 у зв`язку із неподанням заявником зазначених державним реєстратором документів, 23.10.2019 державний реєстратор Тернопільської міської ради прийняв рішення: № 49297568; № 49297460, № 49298084, № 49298336, № 49297891, № 49298273, № 49297639, № 49298015, № 49297705 про відмову у скасуванні державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

24.04.2020 (згідно відмітки пошти на конверті) а 29.04.2020 (згідно вхідного штампу суду) позивач Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Приватного підприємства Будівельна компанія Сатурн (далі ПП "БК "Сатурн") та до Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради (далі Управління), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Концерну Військторгсервіс про визнання незаконними та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішень державного реєстратора Тернопільської міської ради прав на нерухоме майно за номерами: № 49297568; № 49297460; № 49298084; № 49298336; № 49297891; № 49298273; № 49297639; № 49298015; № 49297705 про відмову у скасуванні державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі спірні рішення) та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ПП "БК "Сатурн" з одночасним визнанням права державної власності в особі Міністерства оборони України на майно згідно з переліком.

Розглянувши вказані вище обставини, та інші матеріали справи у їх сукупності, враховуючи обов`язкові вказівки і висновки Верховного Суду, місцевий суд вважає, що в межах даної справи є підстави для часткового задоволення позову. При цьому суд керувався такими міркуваннями.

Із сформованих позивачем позовних вимог, вимоги позивача складаються із таких:

1.Про визнання незаконними та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішень державного реєстратора Тернопільської міської ради прав на нерухоме майно за номерами: № 49297568; № 49297460; № 49298084; № 49298336; №49297891; №49298273; № 49297639; № 49298015; № 49297705 про відмову у скасуванні державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі спірні рішення);

2.Про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ПП "БК "Сатурн" з одночасним визнанням права державної власності в особі Міністерства оборони України на майно згідно з переліком.

Підставою позову є наявність судового рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, на підставі якого була проведена державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за ПП "БК "Сатурн", а також відмова державного реєстратора скасувати державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, мотивована неусуненням Міністерством оборони України обставин, що були підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію.

Згідно з положеннями ст. 328 ЦК України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст.2 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент звернення позивача до Державного реєстратора) Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії, та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.

Правові висновки щодо значення відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та необхідність застосування ч. 2 ст. 12 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при вирішенні питань, пов`язаних із правом власності на майно, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 917/553/17, від 03.04.2018 у справі № 922/1645/18.

Згідно з ч.1 ст. 27 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент звернення позивача до Державного реєстратора та звернення з позовом до суду) державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість, та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності.

Такої правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного суду у постановах від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19, від 20.05.2020 у справі 911/1902/19, від 28.05.2020 у справі № 910/5902/18.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У наведеній нормі закріплена презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Презумпція може бути спростована у двох випадках: якщо правочини за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються недійсними законом з моменту їх вчинення (нікчемні правочини) або недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках (оспорювані правочини).

Згідно з частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент укладення договору купівлі-продажу) право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як встановлено судом, договір купівлі-продажу спірного майна 09.06.2016 був визнаний недійсним судом у справі № 921/488/15-г/11.

Таким чином, на думку суду, судовим рішенням було встановлено незаконність набуття права власності на спірне майно за ПП "БК "Сатурн".

До такого висновку дійшов і Верховний Суд у Постанові від 31.08.2021 у даній справі № 921/273/20.

Відповідно до положень статей 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є визнання права.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт. Рішення суду про визнання недійсним договору не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав. У разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16.

Отже, у цьому випадку Міністерство оборони України як особа, яка вважає, що право власності на спірне нерухоме майно порушене, заявило вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірне майно та вимогу про визнання права власності за собою, що передбачає припинення права власності за ПП "БК "Сатурн" та визнання права власності за Міністерством оборони України, тому така вимога не суперечить положенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та є ефективним способом захисту.

До такого висновку дійшов і Верховний Суд у Постанові від 31.08.2021 у даній справі № 921/273/20.

За змістом частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Оскільки правовстановлюючим документом, що зумовив виникнення права власності відповідача на спірне майно, є договір купівлі-продажу, визнання у судовому порядку недійсним такого договору є самостійною та достатньою підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

До такого висновку дійшов і Верховний Суд у Постанові від 31.08.2021 у даній справі № 921/273/20.

Щодо вказівки ВС дослідити питання суб`єктного складу у спірних відносинах то суд враховує таке.

Як вбачається із матеріалів справи адміністративну будівлю, придбану ПП "БК "Сатурн" згідно договору купівлі-продажу від 30.09.2008 у Концерну "Військторгсервіс", реконструйовано під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення, що підтверджується Інформацією з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, відповідачем відчужено 30 квартир приватним особам у тому числі фізичним особам.

Разом з цим із змісту позовних вимог, позивачем заявлена вимога щодо скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ПП "БК "Сатурн" з одночасним визнанням права державної власності в особі Міністерства оборони України на майно згідно з переліком, а саме

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25501323, тарний склад під літ. Б загальною площею 653,0 м.кв.;

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25501580, підсобне приміщення під літ В загальною площею 962,2 м2; об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25501707, промтоварний матеріальний склад під літ. Г загальною площею 1 603,5 м.кв.;

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25501833, автогараж під літ. Д загальною площею 1 049,8 м.кв.;

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25501921, промтоварний склад під літ. Е загальною площею 449,3 м.кв.;

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25501987, продтоварний склад під літ. Ж загальною площею 693,2 м.кв.;

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25503005, безалкогольний та кондитерський цех під літ. З загальною площею 688, 0 м.кв.;

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25503277, фруктосховище під літ. К загальною площею 804, 7 м.кв.;

- об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 25503371, автовага під літ. Л загальною площею 5, 9 м.кв.

Отже, у цьому переліку відсутній будинок, позначений літерою «А».

Зазначене підтверджується і висновком експерта від 26.05.2021 № 7576/1820-1828 за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи по кримінальному провадженню № 42013100330000004 (Міноборони у цьому провадженні є потерпілою особою) під час проведення якого здійснювався огляд спірного майна. Зокрема, під час огляду експертом встановлено, що на місці адмінбудівлі знаходиться житловий будинок.

Все інше майно згідно з переліком зареєстровано на праві власності за ПП "БК "Сатурн" відповідачем 2, що не спростовано ним.

А тому, суд вважає, що позивач Міністерством оборони України вірно визначив суб`єктний склад відповідачів, які є суб`єктами за вимогою щодо скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ПП "БК "Сатурн" з одночасним визнанням права державної власності.

Щодо заперечень відповідачів про відсутність порушення прав позивача, то суд їх розглядає критично з огляду на таке.

Так, відповідач-1 вказує, що він володіє вказаним майном понад 13 років придбав його законно, суттєво покращив, а тому є неприпустимим позбавлення його права власності та покладення на нього тягара відповідальності за помилки у врядуванні державного органу.

Проте, суд має за необхідне зазначити, що попередніми судами визнано недійсним договір на підставі якого позивач набув право власності на майно, і вказане рішення набрало законної сили та не підлягає ревізуванню, в інший спосіб як це передбачає процесуальний закон. Суд, оцінивши в сукупності заперечення відповідача має відмітити, що такі, в основному за змістом, є спробою відповідача переглянути (зревізувати) попередні рішення судів, що набрали законної сили.

Поряд з цим, якщо відповідач-1 вважає, що він поніс чи понесе у майбутньому у спірній ситуації збитки від вказаного, то він не позбавлений права стягувати їх у судовому порядку, попередньо довівши їх.

Також, відповідач вказує на те, що у випадку реституції держава в особі позивача повинна буде повернути йому значні кошти, а також постійно посилається на відмови в певний час посадових осіб позивача, у зв`язку з цим від подальшої роботи з витребування майна.

Проте, суд має за необхідне зазначити, що предметом у межах даної справи не є питання реституції. Якщо позивач бажає повертати таким чином свої кошти то, знову ж, не позбавлений права звернутися в суд.

Щодо відмови позивача, то суд розцінює таку, як позицію певної окремої посадової особи, але не усього Міністерства оборони України. Крім того, така позиція її представника не може позбавляти права пізніше усе Міністерство оборони України як державний орган звернутись у суд за захистом свого права, якщо міністерство вважає таке порушеним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є достатньо обґрунтованими, а його права та інтереси порушені у даному спірному випадку.

Разом з цим, слід також розглянути питання застосування строку позовної давності.

Відповідно до практики ВС, яка стабільно склалася, сформовано такий правовий висновок, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Такі правові висновки викладені, зокрема, у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц; від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц; від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц; від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц ; від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц ; № 522/2201/15-ц та № 522/2110/15-ц; від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12; від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18; від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц від 29 грудня 2020 № 909/1165/19.

При цьому відповідачем-1 у межах даної справи неодноразово заявлялись заяви про застосування строку позовної давності та їх реквізити наведено судом вище.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 5 статті 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Позивач заявив дві вимоги до суду:

1.Про визнання незаконними та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішень державного реєстратора Тернопільської міської ради прав на нерухоме майно за номерами: № 49297568; № 49297460; № 49298084; № 49298336; №49297891; № 49298273; № 49297639; № 49298015; № 49297705 про відмову у скасуванні державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі спірні рішення);

2.Про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ПП "БК "Сатурн" з одночасним визнанням права державної власності в особі Міністерства оборони України на майно згідно з переліком.

Розглядаючи вимогу позивача про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ПП "БК "Сатурн" з одночасним визнанням права державної власності в особі Міністерства оборони України на майно згідно з переліком суд має за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом, позивач первинно звернувся в місцевий суд з даним позовом у межах даної справи № 921/273/20 - 24.04.2020 (згідно відмітки пошти на конверті) .

Разом з цим, відповідно до відомостей у Постанові Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі № 921/488/15-г/11 судом було встановлено таку обставину, що Позивачем у даній справі надано пояснення стосовно того, що Міністерству оборони України стало відомо про порушення допущені під час укладення спірного договору лише 15.05.2015, коли до юридичного департаменту Міністерства оборони України надійшла позовна заява військового прокурора Тернопільського гарнізону в особі Міністерства оборони України, як доказ наведеної обставини, позивачем подано копію першої сторінки позовної заяви з відміткою про отримання та копію листа Юридичного департаменту Міністерства оборони України (а.с.204,Т.2).

Поданими позивачем та прокурором доказами підтверджується, що строк позовної давності для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі Міністерства оборони України у даному випадку не сплинув, оскільки позивачем доведено, що він дізнався про укладення спірного договору із порушенням порядку встановленого для його укладення лише 15.05.2015, коли Юридичним департаментом Міністерства оборони України було отримано копію позовної заяви …»

Слід відмітити, що у справі № 921/488/15-г/11 розглядались і питання (підстави позову) пов`язані із державної реєстрацією права власності на спірні об`єкти за відповідачем1.

Вказане рішення суду (Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі № 921/488/15-г/11) є чинним, а тому обставини встановлені у ньому беруться до уваги судом при розгляді даної справи № 921/273/20.

Отже, за змістом Постанови від 09.06.2016 у справі № 921/488/15-г/11 про порушене своє право та інтерес, позивач довідався - 15.05.2015.

У свою чергу, за захистом своїх порушених прав та інтересів, у межах даної справи № 921/273/20, позивач звернувся у суд, лише - 24.04.2020 з пропуском строку трьох річної позовної давності, який сплив - 15.05.2018 (пропуск - 1 рік 4 місяці).

Таким чином, вимога позивача про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ПП "БК "Сатурн" з одночасним визнанням права державної власності в особі Міністерства оборони України на майно згідно з переліком подана позивачем із пропуском строку позовної давності, та з цих підстав суд відмовляє у її задоволенні.

При цьому, суд критично розглядає в цій частині заперечення позивача з огляду на таке.

Щодо твердження позивача, що строк усіх вимог слід обчислювати від відмови державного реєстратора 23.10.2019, то суд вважає таке твердження та дії позивача спробою уникнути у даному випадку застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

Так, розглянувши і оцінивши звернення позивача до реєстратора від 10.09.2019 із заявами про проведення державної реєстрації скасування права власності на спірне майно за ПП "БК Сатурн", суд враховує, що воно ініційовано і подано поза межами строку позовної давності, який сплив - 15.05.2018.

Оцінивши дану заяву суд вважає, що подання позивачем зави до реєстратора поза межами строку позовної давності, є вірогідно, на думку суду, спробою позивача уникнути у даному випадку застосування строку позовної давності , яка пропущена позивачем. Така, поведінка позивача та його твердження, що позивач вправі у будь який час звернутися до реєстратора із заявою про реєстрацію права власності (наприклад 10,50,100 років, будь коли) не є розумними та суперечать правилу і меті позовної давності.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

ЄСПЛ, також вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: - забезпеченню юридичної визначеності та остаточності; - захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень (п.137 рішення від 09.01.2013 року за заявою № 21722/11 у справі «Волков проти України»).

Суд, також, не вбачає і підстав самостійно поновлювати позивачу строк позовної давності у порядку ч. 5 статті 267 ЦК України, в силу того, що таких заяв і спроб довести поважність його пропуску не робив, як сам позивач, так і відсутні докази у справі, які б вказували на існування поважних причин поновлення строку позовної давності самостійно судом.

Одночасно, відповідач-1 неодноразово у справі посилався на зміст службового листа ТВО директора Департаменту Державної власності Міністерства оборони України Дяченко С.В. від 06.07.2016 адресованого Заступнику Міністерства оборони України генерал-лейтенанту Павловському І.В., у якому йдеться про те, що з урахуванням фінансово-економічного обґрунтування щодо недоцільності повернення майна відповідно до вимог Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 14.12.2007 №686, пропонується припинити подальшу роботу щодо витребування спірного нерухомого майна, яке належить ПП "Будівельна компанія "Сатурн".

Застосовуючи положення статті 79 ГПК України, суд вважає, що докази на які посилається відповідач-1 вірогідно свідчать про те, що саме відповідальні особи позивача - Міністерства оборони України свідомо не бажали продовжувати захист свого права у суді попри визнання у суді правочину недійсним судом.

При цьому, позивачем не подано суду доказів, що було виявлено посадових осіб позивача, чи інших осіб, які є винними, з тих чи інших підстав у пропуску позовної давності, і вони були чи притягуються до відповідальності. Або про доведення до відома суду, що існують будь які інші поважні об`єктивні чи суб`єктивні причини того, що позивач протягом більш як року не звертався з позовом у суд !?

Враховуючи зазначене вище у сукупності, суд вважає, що вимога позивача про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ПП "БК "Сатурн" з одночасним визнанням права державної власності в особі Міністерства оборони України на майно, згідно з переліком, подана позивачем із пропуском строку позовної давності, без доведення ним поважності такого пропуску, відповідно з цих підстав суд в цій частині позову відмовляє позивачу у його задоволенні.

Одночасно, розглянувши і оцінивши підстави, які слугували для відмови державного реєстратора позивачу від 23.10.2019, у сукупності із підставами, які слугували реєстратору підставою для зупинення ним розгляду заяв позивача від 10.09.2019, суд встановив, що державним реєстратором, крім поданого рішення суду про визнання недійсним договору, вимагалось від заявника подання і інших документів, зокрема додатково рішення суду про скасування документів:

- договору купівлі продажу від 30.09.2008;

- акту прийняття-передачі від 30.09.2008;

- рішення Постійно діючого третейського суду при Рівненській міжрегіональній агропромисловій біржі "Прайс-Агро" у справі № 12/08 від 10.10.2008;

- ухвали Рівненського міського суду у справі № 6-333/08 від 20.10.2008;

- виконавчого листа Рівненського міського суду у справі № 6- 333/08 від 20.10.2008.

Невиконання позивачем протягом 30-ти днів вимог державного реєстратора викладених у рішеннях про зупинення розгляду заяв від 10.09.2019, у частині неподання зазначених вище документів, стало підставою для прийняття реєстратором рішень від 23.10.2019 про відмову у вчиненні реєстраційних дій.

Проте, слід в чергове зазначити, що за висновком ВС у Постанові від 31.08.2021 у даній справі № 921/273/20 визнання у судовому порядку недійсним договору, який був підставою реєстрації права власності є самостійною та достатньою підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Таким чином, на думку суду, вказана відмова державного реєстратора не відповідає вимогам закону, так як, державний реєстратор формально вимагав від позивача більше документів ніж необхідно для безпосереднього розгляду заяв про вчинення реєстраційних дій.

Отже, суд вважає, що уже з формальних підстав рішення державного реєстратора Тернопільської міської ради прав на нерухоме майно за номерами: № 49297568; № 49297460; № 49298084; № 49298336; №49297891; № 49298273; № 49297639; № 49298015; № 49297705 про відмову у скасуванні державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень є незаконними та підлягають скасуванню, а позов у цій частині підлягає до задоволення з цих підстав.

Одночасно, ці вимоги заявлені без пропуску позовної давності так як, рішення про відмову прийняті 23.10.2019, а позов у суд подано 24.04.2020 (згідно відмітки пошти на конверті) .

Відповідно до частини 4 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, державний реєстратор чи посадова особа територіального органу Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону) вносить відомості про скасування відповідного рішення до Державного реєстру прав та відновлює розгляд відповідної заяви.

Проте, на думку суду, у даному випадку при відновленні та продовженні розгляду заяви, слід враховувати те, що судом у межах даної справи у позовних вимогах про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ПП "БК "Сатурн" з одночасним визнанням права державної власності в особі Міністерства оборони України на майно згідно з переліком позивачу відмовлено в силу пропуску ним строку позовної давності.

Із змісту частин 1,2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 129 Конституції України вказує, що до однієї із основних засад судочинства відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно із частинами 2-3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1,3 статті 74 статей 76,77,78,79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.58 рішення від 10.02.2010 (заява №4909/04) Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29)

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (п. 54 рішення від 28.10.2010 (заява №4241/03) Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи усе вище викладене, на думку суду, позовні вимоги у справі за № 921/273/20 підлягають до часткового задоволення, а саме визнання незаконним та скасуванню рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Тернопільської міської ради про відмову у скасуванні державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номерами : №49297568, №49297460, №49298084, №49298336, №49297891, 49298273, №49297639, №49298015, №49297705 від 23 жовтня 2019 року про відмову у скасуванні запису про право власності Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В іншій частині позовних вимог, у позові суд відмовляє.

3.Судові витрати.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд відповідно до вимог ст.129 ГПК України, судовий збір в розмірі 2 102 грн 00 коп. покладає на відповідача-2 у справі - Тернопільську міську раду та він підлягає стягненню в користь позивача. Судовий збір в розмірі 60 958 грн 00 коп. суд покладає на позивача у справі.

Враховуючи зазначене вище, керуючись положеннями статей 2, 42, 74-79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, статтями з 256 по 268 ЦК України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Тернопільської міської ради про відмову у скасуванні державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номерами : №49297568, №49297460, №49298084, №49298336, №49297891, 49298273, №49297639, №49298015, №49297705 від 23 жовтня 2019 року про відмову у скасуванні запису про право власності Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

3.В іншій частині позовних вимог, у позові відмовити.

4.Судові витрати покласти на позивача та відповідача-2 відповідно до структури задоволених вимог.

5.Судовий збір в розмірі 2 102 грн 00 коп. покласти на відповідача-2 Тернопільську міську раду

6.Стягнути з Тернопільської міської ради на користь Міністерства оборони України - 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

7.Судовий збір в розмірі 60 958 грн 00 коп. покласти на позивача у справі.

8.Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Позивач - Міністерство оборони України, просп. Повітрофлотський , 6, м. Київ, 03168 (код ЄДРПОУ 000340022) ; Відповідач 1 - Приватне підприємство Будівельна компанія Сатурн, вул. Степана Бандери, 8, м. Чортків, Тернопільська область , 48500, (код ЄДРПОУ 33360931) ; Відповідач 2 - Тернопільська міська рада, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46000, (код ЄДРПОУ 34334305); Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Концерн Військторгсервіс, вул. Молодогвардійська, 28-а, м. Київ, 03151, (код ЄДРПОУ 33689922).

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку ст.241 ГПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України.

Повне рішення складено 05.09.2022.

Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручити наручно особисто уповноваженим представникам.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко