Рішення № 106078126, 06.09.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2022 р. м. Київ Справа № 911/720/22

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

фізичної особи-підприємця Періг Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_1 )

до

приватного підприємства «Термобуд-Київ» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, код: 33699440)

про стягнення 178317,62 гривень

До Господарського суду Київської області 19.05.2022 надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Періг Андрія Володимировича (далі по тексту ФОП Періг А.В./позивач) про стягнення з приватного підприємства «Термобуд-Київ» (далі по тексту ПП «Термобуд-Київ»/відповідач) заборгованості за договором на виконання робіт (надання послуг) від 03.01.2020 № 01/20 та договором поставки укладеним у спрощений спосіб у загальному розмірі 178317,62 гривень, з яких: 149907,64 гривень основна заборгованість, 5849,66 гривень 3% річних, 22560,32 гривень інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно видаткових накладних протягом 2020 року здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 793956,00 гривень та на виконання укладеного договору на виконання робіт (надання послуг) від 03.01.2020 № 01/20 надав відповідачу послуги на суму загальну 122500,00 гривень, проте відповідач зобов`язань щодо оплати за отриманий товар та надані позивачем послуги в повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.05.2022 позовну заяву ФОП Періг А.В. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/720/22. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

На адресу суду 15.06.2022 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач збільшуючи період нарахування 3% річних та інфляційних втрат збільшує свої вимоги в цій частині та остаточно просить суд стягнути з відповідача 149907,64 гривень основної заборгованості, 7500,70 гривень 3% річних, 36746,58 гривень інфляційних втрат.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає, що за змістом п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши зміст поданої заяви ФОП Періг А.В. про збільшення позовних вимог, судом встановлено позивач не змінюючи підстав позову, змінює його предмет. Вказана заява відповідає вимогам, що ставляться ст. ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, відповідно, суд вважає за необхідне заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог прийняти до розгляду, у зв`язку з чим предметом розгляду у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 149907,64 гривень основної заборгованості, 7500,70 гривень 3% річних, 36746,58 гривень інфляційних втрат.

До суду 20.06.2022 від відповідача надійшов відзив на позов, за змістом якого останній заперечує проти пред`явлених позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Крім того у відзиві на позов відповідачем заявлено вимогу про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, за результатом розгляду якої суд ухвалою суду від 21.06.2022 відмовив у її задоволенні.

На адресу суду 27.06.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив із заперечення проти доводів відповідача наведених у відзиві.

Водночас, з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що в перебігу розгляду справи відповідачем здійснено державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу, а саме відбулася зміна місцезнаходження відповідача з «08296, Київська обл., смт Ворзель, проспект Свободи, буд. 35» на « 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9» (запис про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу № 1003571070015000982 від 19.07.2022).

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

З огляду на те, що після відкриття провадження, справа № 911/720/22 стала підсудна Господарському суду міста Києва, а також те, що справа не відноситься до виключної підсудності іншого суду та прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, то подальший її розгляд здійснюється Господарським судом Київської області.

Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для прийняття рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ФОП Періг А.В. (виконавець) та ПП «Термобуд-Київ» (замовник) 03.01.2020 укладено договір на виконання робіт (надання послуг) № 01/20 (далі договір № 01/20), відповідно до умов якого:

- замовник доручає, а виконавець зобов`язується, у відповідності до умов даного договору, виконати роботи (надати послуги) транспортними засобами дорожньо-будівельною технікою, надалі Технікою, а замовник - оплатити виконані роботи (надані послуги) (пункт 1.1. договору № 01/20);

- виконавець зобов`язується: якісно і в повному обсязі виконати замовлений замовником об`єм робіт (пп. 2.1.1.); надати для підписання замовником Акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) (пп. 2.1.4.);

- замовник зобов`язується: вчасно оплачувати виконані роботи згідно виставлених рахунків та/або Акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) (пп. 2.2.1. договору № 01/20);

- замовник оплачує роботу виконавця згідно затверджених сторонами Актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та/або виставлених рахунків (пункт 3.1. договору № 01/20);

- плата за фактично виконані проти (надані послуги) по даному договору вноситься замовником у безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця згідно виставлених рахунків протягом 3-х банківських днів з дня їх отримання (пункт 3.2. договору № 01/20).

Так, на виконання умов договору № 01/20 позивачем надано послуги обумовлені договором, а відповідач своєю чергою прийняв такі послуги на загальну суму 122500,00 гривень, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані обома сторонами та скріплені печатками, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

- від 19.05.2020 № ОУ-0000032 на суму 7000 гривень;

- від 26.05.2020 № ОУ-0000033 на суму 7000 гривень;

- від 27.05.2020 № ОУ-0000034 на суму 7000 гривень;

- від 08.06.2020 № ОУ-0000042 на суму 3500 гривень;

- від 18.06.2020 № ОУ-0000046 на суму 7000 гривень;

- від 24.06.2020 № ОУ-0000054 на суму 14000 гривень;

- від 01.07.2020 № ОУ-0000057 на суму 3500 гривень;

- від 17.07.2020 № ОУ-0000069 на суму 3500 гривень;

- від 23.07.2020 № ОУ-0000070 на суму 3500 гривень;

- від 04.08.2020 № ОУ-0000076 на суму 7000 гривень;

- від 03.09.2020 № ОУ-0000091 на суму 14000 гривень;

- від 25.09.2020 № ОУ-0000100 на суму 31500 гривень;

- від 01.10.2020 № ОУ-0000102 на суму 14000 гривень.

Крім того, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт поставки ФОП Періг А.В. на користь ПП «Термобуд-Київ» товару на загальну суму 793956,00 гривень.

Вказана обставина підтверджується долученими до матеріалів справи копіями підписаних та скріплених печатками обох сторін видаткових накладних, а саме:

- від 31.01.2020 № РН-0000002 на суму 11040,00 гривень;

- від 19.02.2020 № РН-0000004 на суму 11040,00 гривень;

- від 27.02.2020 № РН-0000005 на суму 33120,00 гривень;

- від 30.03.2020 № РН-0000008 на суму 11040,00 гривень;

- від 01.04.2020 № РН-0000009 на суму 11040,00 гривень;

- від 02.04.2020 № РН-0000010 на суму 22080,00 гривень;

- від 29.04.2020 № РН-0000012 на суму 22080,00 гривень;

- від 04.05.2020 № РН-0000014 на суму 11040,00 гривень;

- від 12.05.2020 № РН-0000017 на суму 89700,00 гривень;

- від 19.05.2020 № РН-0000019 на суму 71760,00 гривень;

- від 19.05.2020 № РН-0000020 на суму 17940,00 гривень;

- від 20.05.2020 № РН-0000021 на суму 11040,00 гривень;

- від 20.05.2020 № РН-0000022 на суму 11960,00 гривень;

- від 26.05.2020 № РН-0000023 на суму 11960,00 гривень;

- від 26.05.2020 № РН-0000024 на суму 5980,00 гривень;

- від 26.05.2020 № РН-0000025 на суму 6992,00 гривень;

- від 09.06.2020 № РН-0000030 на суму 11960,00 гривень;

- від 09.06.2020 № РН-0000031 на суму 11960,00 гривень;

- від 18.06.2020 № РН-0000032 на суму 13984,00 гривень;

- від 24.06.2020 № РН-0000043 на суму 23104,00 гривень;

- від 01.07.2020 № РН-0000044 на суму 20240,00 гривень;

- від 01.07.2020 № РН-0000045 на суму 38280,00 гривень;

- від 02.07.2020 № РН-0000047 на суму 21482,00 гривень;

- від 07.07.2020 № РН-0000049 на суму 31602,00 гривень;

- від 17.07.2020 № РН-0000054 на суму 77372,00 гривень;

- від 17.07.2020 № РН-0000055 на суму 52380,00 гривень;

- від 21.07.2020 № РН-0000056 на суму 31062,00 гривень;

- від 04.08.2020 № РН-0000059 на суму 19044,00 гривень;

- від 03.09.2020 № РН-0000070 на суму 46208,00 гривень;

- від 25.09.2020 № РН-0000076 на суму 28474,00 гривень;

- від 01.10.2020 № РН-0000081 на суму 6992,00 гривень.

Наявною у матеріалах справи банківською випискою по рахунку позивача за період з 01.01.2019 по 28.01.2022 підтверджується факт перерахування відповідачем грошових коштів у загальному розмірі 766548,36 гривень, із призначенням платежу «оплата за матеріали та послуги».

Позивач вказує, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого ним товару та в порушення умов договору № 01/20 покладенні на нього зобов`язання щодо оплати наданих позивачем послуг в повному обсязі не виконав та станом на день звернення до суду із розглядуваним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар, а також за отримані від позивача послуги за договором становить 149907,64 гривень, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Заперечуючи проти пред`явлених вимог відповідач вказує, що такі не підлягають задоволенню з огляду на те, що позивач не звертався до відповідача із вимогою про сплату коштів за отриманий відповідачем товар, тому, з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, строк виконання у відповідача такого обов`язку не настав.

Так само відповідач вказує на те, що і строк виконання ним обов`язку по оплаті наданих позивачем послуг також, не є таким що настав, оскільки між сторонами, з огляду на факт збройної агресії російської федерації проти України, було досягнуто домовленостей про відстрочення виконання зобов`язань за договором № 01/20.

З урахуванням наведених обставин відповідач стверджує про відсутність з його сторони прострочення виконання зобов`язань перед позивачем за договором поставки товару, укладеного у спрощений спосіб, а також за договором № 01/20.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Укладений договір № 01/20 за своїм змістом є договором надання послуг та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 905 Цивільного кодексу України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Долучені до матеріалів справи підписані сторонами та скріплені печатками акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), засвідчують надання позивачем послуг обумовлених договором та їх отримання відповідачем і, відповідно, початок перебігу строку з їх оплати. Враховуючи, що акти надання послуг в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом, а відтак є належним підтвердженням здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що за умовами договору пункту 3.2. договору № 01/20 плата за фактично виконані проти (надані послуги) по даному договору вноситься замовником у безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця згідно виставлених рахунків протягом 3-х банківських днів з дня їх отримання.

Позивачем до матеріалів справи надано сформовані ним рахунки на оплату, втім доказів надсилання або вручення відповідачу таких рахунків матеріали справи не містять.

Водночас, відповідач в перебігу розгляду справи факт отримання ним рахунків на оплату не заперечував.

До того ж як вбачається з банківської виписки по рахунку позивача за період з 01.01.2019 по 28.01.2022 часткова оплата за надані позивачем послуги здійснювалась відповідачем на підставі рахунків на оплату.

Таким чином, незважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів надання відповідачу рахунків на оплату наданих послуг, враховуючи факт підписання обома сторонами та скріплення їх печатками актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) суд вважає, що строк виконання у відповідача обов`язку оплатити надані позивачем послуги є таким, що настав.

При цьому, суд вважає доводи відповідача щодо існування досягнутих між сторонами домовленостей про відстрочення виконання зобов`язань за договором № 01/20 є голослівними, адже на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано жодних доказів, а позивач в перебігу розгляду справи заперечив щодо відстрочення відповідачу виконання покладених на нього зобов`язань.

Крім того, на думку суду, факт збройної агресії російської федерації проти України жодним чином не впливає на обов`язок відповідача оплатити надані позивачем послуги за договором № 01/20, який у нього виник ще у 2020 році.

Також, проаналізувавши наявні у матеріалах справи первинні документи, які підтверджують факт поставки позивачем на користь відповідача товару на загальну суму 793956,00 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 181 Господарського кодексу України).

Частиною 2 ст. 184 Господарського кодексу України передбачено, укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З аналізу правовідносин, які виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що сторонами фактично було укладено договір поставки, відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 184 Господарського кодексу України, у спрощений спосіб, шляхом передачі позивачем відповідачу обумовленого товару та прийняття його відповідачем.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, у тому числі, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання. Такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17.

Суд зазначає, що підписання відповідачем та скріплення печаткою видаткових накладних на загальну суму 793956,00 гривень, які у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними обліковими документами, і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та Положень про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Приймаючи до уваги, що строк оплати отриманого товару по вказаним вище видатковим накладним сторонами визначено не було і такі є первинними обліковими документами, які є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, а тому, у відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, перебіг строку виконання грошового зобов`язання згідно підписаних відповідачем видаткових накладних починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Судом перевірено доводи відповідача щодо того, що строк оплати за отриманий товар не настав та відхиляє їх, оскільки такі не спростовують наведених вище висновків суду.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 149907,64 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

Також позивачем заявлено вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, про стягнення з відповідача 7500,70 гривень 3% річних (нарахованих за період з 07.10.2020 по 07.06.2020) та 36746,58 гривень інфляційних втрат (нарахованих за період з жовтня 2020 року по квітень 2022 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних у розмірі 7500,70 гривень та інфляційних втрат у розмірі 36746,58 гривень, суд дійшов висновку про правомірне здійснення нарахування позивачем зазначених сум, та, відповідно, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з приватного підприємства «Термобуд-Київ» на користь фізичної особи підприємця Періг Андрія Володимировича 149907,64 гривень основного боргу, 36746,58 гривень інфляційних втрат та 7500,70 гривень 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця Періг Андрія Володимировича задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Термобуд-Київ» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, код: 33699440) на користь фізичної особи-підприємця Періг Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_1 ) 149907,64 гривень основного боргу, 36746,58 гривень інфляційних втрат, 7500,70 гривень 3% річних та 2912,32 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.09.2022.

Суддя Р.М. Колесник