Рішення № 10607801, 27.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.07.10 р. Справа № 34/152

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа”, м. Горлівка

до відповідача - Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Горлівка

про стягнення 4782,83грн.

За участю представників сторін:

від позивача Удачіна Е.А. (за довіреністю)

від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Закритим акціонерним товариством „Горлівськтепломережа”, м. Горлівка до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Горлівка про стягнення основного боргу в сумі 2329,83грн., пені в сумі 2329,83грн., 3% річних в сумі 36,96грн., інфляційні нарахування в сумі 86,21грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору відповідач взяв на себе зобовязання щодо оплати послуг за постачання теплової енергії, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 2329,83грн.

Заявою від 27.07.2010р. (вхід. №02-41/32083) позивач зазначив, що борг відповідачем частково було сплачено в сумі 2310,00грн , що підтверджується копіями реєстрів платіжних документів, у звязку із чим позивач просить суд припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2310,00грн. та стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 борг в сумі 19,83грн., пеню в сумі 2329,83грн., 3% річних в сумі 36,96грн., інфляційні нарахування в сумі 86,21грн.

Відповідач в заяві від 19.07.2010р. (вхід. №02-41/30785) проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що борг за послуги теплопостачання за період з 15.10.2009р. 15.04.2010р. відповідачем було повністю сплачено. Також відповідач у заяві просить суд зобовязати ЗАТ „Горлівськтепломережа” укласти договір на постачання теплової енергії на адресу : м. Горлівка, вул. Кірова, 18/24.

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, встановив :

Між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) та Закритим акціонерним товариством „Горлівськтепломережа” (Постачальник) 15 грудня 2003року укладено договір №1952, за умовами якого Постачальник бере на себе зобовязання постачати Споживачу теплову енергію для теплопостачання нежитлового приміщення за адресою: вул. Кірова, 18, загальною площею 56,6кв.м., а Споживач зобовязується оплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в строки, передбачені даним договором.

Відповідно до п. 3.2.1 договору встановлено, що Споживач зобовязаний оплачувати отриману теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов укладеного договору.

Пунктом 5.1 договору встановлена, що сума оплати в місяць опалювального періоду складає 262,85грн.

Розрахунковим періодом відповідно до п. 5.5. договору є календарний місяць. Оплату за теплову енергію Споживач здійснює до початку розрахункового місяця відповідно платіжної вимоги-доручення, виставленої Постачальником (п. 5.6. Договору).

За несвоєчасну оплату теплової енергії Споживачу нараховується пеня у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу. У звязку із простроченням оплати теплової енергії споживач на вимогу Постачальника зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. (п.7.2-7.3 Договору).

Пунктом 9.1 строк дії даного договору встановлено з 01.10.2003р.по 30.09.2006р.

Після закінчення строку дії договору, договір автоматично продовжується на кожний наступний такий же період. (п. 9.3 договору).

Договір підписано обома сторонами. Сторонами доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у звязку з чим, за висновками суду вказаний договір є продовженим.

Між тими ж сторонами було підписано Акт технічного огляду системи теплопостачання.

Факт включення центрального опалення в будівлю споживача по вул. Кірова, 18 підтверджується актом включення опалення від 02.11.2009р. та актом відключення опалення від 15.04.2010р.

За надані послуги централізованого опалення позивачем були виставлені до оплати відповідні платіжні вимоги-доручення, зокрема, платіжна вимога-доручення №1952 від 24.11.2009р. на суму 1307,30грн., №1952 від 26.11.2009р. на суму 1359,76грн., №1952 від 24.12.2009р. на суму 1359,76грн., №1952 від 01.02.2010р. на суму 1359,76грн., №1952 від 03.03.2010р. на суму 1359,76грн., №1952 від 21.04.2010р. на суму 679,88грн. Зазначені платіжні вимоги-доручення були надіслані на адресу відповідача, що підтверджується реєстрами заказної кореспонденції ЗАТ „Горлівськтепломережа”.

За розрахунком позивача виставлені платіжні доручення відповідачем були оплачені частково, у зв'язку із чим за останнім обліковується заборгованість в сумі 2329,83грн.

Протягом розгляду справи відповідачем борг частково було оплачено в сумі 2310,00грн., що підтверджується наданими позивачем реєстрами платіжних документів, у зв'язку із чим позивач у заяві від 27.07.2010р. просить суд припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 2310,00грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку .

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Протягом розгляду справи відповідачем борг за послуги теплопостачання по договору №1952 було частково оплачено в сумі 2310,00грн., що підтверджується наданим позивачем реєстрами платіжних доручень, у зв'язку із чим суд припиняє провадження по справі в частині стягнення з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 основного боргу в розмірі 2310,00грн. відповідно до п.11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з відсутністю предмету спору.

Щодо вимог позивача про стягнення суми боргу в розмірі 19,83грн. відповідач свої зобовязання за договором №1952 від 15.12.2003р стосовно оплати теплової енергії належним чином не виконав, у звязку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 19,83грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості в розмірі 19,83грн. відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання у розмірі 19,83грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 36,96грн. та інфляційні нарахування в сумі 86,21грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитору зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобовязання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 86,21грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобовязань в сумі 36,96грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2329,83грн. на підставі п. 7.2. договору.

Суд вважає за необхідне зменшити розмір пені заявлену позивачем до стягнення на 50%, що складає 1164,92грн., виходячи з наступного.

Згідно з положеннями Закону України "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги" заборонено нараховувати та стягувати пеню з громадян України за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг.

Пунктом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина 1 статті 233 Господарського кодексу встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи, що відповідач є одночасно фізичною особою та субєктом підприємницької діяльності господарський суд користуючись правом, передбаченим ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України та п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку щодо можливості зменшити розмір пені до 50% що складає 1164,92грн.

Твердження відповідача про те, що він заперечував проти пролонгації договору, у звязку із чим ним було надіслано на адресу відповідача лист з пропозицією вважати договір від 15.12.2003р. недійсним як такий, що невиконаний з 30.09.2006р. та твердження про те, що строк дії договору сплинув 31.12.2006р. суд не приймаються, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За умовами ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак, відповідачем не надано до матеріалів справи, у розумінні ст.ст.33, 36 Господарського процесуального кодексу України жодного доказу того, що договір на постачання теплової енергії розірвано відповідно до приписів законодавства, крім того сума боргу за отриману теплову енергію у період з 2009р. по 2010р. відповідачем сплачена фактично у повному розмірі, що є підтвердженням того, що договір пролонговано та виконується відповідачем.

Вимоги відповідача щодо зобовязання ЗАТ „Горлівськтепломережа” укласти договір на постачання теплової енергії на адресу : м. Горлівка, вул. Кірова, 18/24, які викладені в заяві від 19.07.2010р. судом не приймаються за тих підстав, що відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином відповідач з вимогою щодо зобовязання ЗАТ „Горлівськтепломережа” укласти договір на постачання теплової енергії на адресу: м. Горлівка, вул. Кірова, 18/24 на умовах які його влаштовують, має право звернутися до суду з відповідним окремим позовом.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України повністю, оскільки сума боргу була ним оплачена після подання позовної заяви до господарського суду.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа”, м. Горлівка до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Горлівка про стягнення основного боргу в сумі 2329,83грн., пені в сумі 2329,83грн., 3% річних в сумі 36,96грн., інфляційні нарахування в сумі 86,21грн., задовольнити частково.

Припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 2310,00грн., у звязку із відсутністю предмету спору.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 номер НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” (84601, м. Горлівка, вул. Академіка Павлова, 13, п/р №26005414020000 в ПАТ „ПроФінБанк” м. Донецьк, МФО 334594, код ЄДРПОУ 03337007) борг в сумі 19,83грн., пеню в сумі 1164,92грн., 3% річних в сумі 36,96грн., інфляційні нарахування в сумі 86,21грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя