Рішення № 106077851, 06.09.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2022Справа № 910/2933/22за позовом Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації

до Фізичної особи-підприємця Даценко Олени Вікторівни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація

про виселення з приміщення

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Даценко Олени Вікторівни про виселення з приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії договору оренди, орендар зобов`язаний звільнити орендоване приміщення та передати його балансоутримувачу за актом, однак, в порушення норм чинного законодавства, відповідачем такі зобов`язання виконані не були, з огляду на що позивач просить суд виселити відповідача з орендованого за Договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 16.05.2017 №268/2 приміщення за адресою: бульвар Перова, 23, м. Київ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2022 позовну заяву залишено без руху.

12.04.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Частинами 3, 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на предмет позову у даній справі та незначну складність справи, суд визнає справу 910/2933/22 такою, яку доцільно розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Так, будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи від сторін спору до суду не надходило.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про розгляд даної справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

За змістом ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

У вирішенні відповідного питання щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, суд з`ясовує, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Так, оскільки, позивач звернувся до суду з позовом про виселення орендаря за Договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 16.05.2017 №268/2, який укладено між Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавцем), ФОП Даценко Оленою Вікторівною (орендарем) та Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (балансоутримувачем), з огляду на предмет та підстави позовних вимог, ураховуючи, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (орендодавця), суд приходить до висновку щодо необхідності залучення до участі у справі даної особи, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2022 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію (02094, місто Київ, бульвар Праці, будинок 1/1); зобов`язати позивача надіслати залученій третій особі копію позовної заяви з доданими до неї документами; докази надіслання надати суду; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; втановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; повідомити учасників справи, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має право подати в строк для подання відзиву, а позивач - не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву; запропонувати третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - подати до суду пояснення щодо позову протягом 10 днів з дня одержання позову та щодо відзиву - протягом 10 днів з дня отримання відзиву.

Як вбачається із відомостей з офіційного сайту АТ «Укрпошта» ухвалу про відкриття провадження у справі № 910/2933/22 (поштове відправлення № 0105492130180) отримано відповідачем 29.07.2022, однак, у встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

16.05.2017 між Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Даценко Оленою Вікторівною (орендар) та Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (балансоутримувач) укладено Договір № 268/2 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 30 серпня 2016 року № 23 та розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 22 листопада 2016 року № 671 «Про передачу в оренду нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва єдиному претенденту на право оренди» передає, а орендар приймає в постійну оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення, будівлі, споруди), яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, передане до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, закріплене на праві господарського відання за балансоутримувачем, та знаходиться за адресою: місто Київ, бульвар Перова, 23 (спеціалізована школа-інтернат № 18), (надалі - об`єкт), для іншого використання нерухомого майна (здійснення освітньої діяльності: курси авто слюсарської справи).

Цей договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об`єкта оренди (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору, орендар вступає у строкове платне користування об`єктом у термін, указаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання об`єкта.

Передача об`єкта в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на цей об`єкт. Власником об`єкта залишається територіальна громада міста Києва, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.5 Договору).

Підпунктом 4.2.19 пункту 4.2 Договору передбачено, що орендар зобов`язаний після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передавання балансоутримувачу. Акт приймання-передавання об`єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.

Для продовження дії цього договору оренди орендар за три місяці до дати закінчення цього договору має надати орендодавцю новий звіт з незалежної оцінки об`єкта (пп. 4.2.20 п. 4.2 Договору).

Згідно з п. 7.5 Договору, у разі закінчення/припинення дії цього договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передавання повернути об`єкт балансоутримувачу у стані не гіршому, ніж в якому перебував об`єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами строком на 2 роки 364 дні і діє з 16 травня 2017 року по 14 травня 2020 року (п. 9.1 Договору).

Дослідивши зміст Договору, суд дійшов висновку, що він є договором оренди комунального майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

За змістом статті 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що за актом приймання-передавання в оренду нерухомого майна від 16.05.2017, що є додатком 1 до Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нежитлове приміщення, загальною площею 114,20 кв.м., в тому числі окремо розташовані будівлі - 114,20 кв.м. (20,40 кв.м., 21,30 кв.м., 72,50 кв.м.), що знаходиться за адресою: місто Київ, бульвар Перова, 23.

Судом встановлено, що листами № 103/45-2254 від 16.07.2020 та № 103/45-2500 від 11.08.2021 позивач звертався до відповідача з вимогами про повернення приміщення, що було передано відповідачу в оренду за Договором.

Разом з тим, як вбачається з Акту обстеження нежитлового приміщення за адресою: бульвар Перова, 23 (СЗ школа-інтернат № 18) від 17 лютого 2022 року, приміщення по акту приймання-передавання не повернуто балансоутримувачу, ключі від орендованого приміщення орендарем не повернуті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії договору оренди, орендар зобов`язаний звільнити орендоване приміщення та передати його балансоутримувачу за актом, однак, в порушення норм чинного законодавства, відповідачем зазначені зобов`язання виконані не були, з огляду на що позивач просить суд виселити відповідача з орендованого за Договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 16.05.2017 №268/2 приміщення за адресою: бульвар Перова, 23, м. Київ.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Нормами частини 2 статті 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації (викупу) об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами строком на 2 роки 364 дні і діє з 16 травня 2017 року по 14 травня 2020 року.

Відповідно до п. 9.2 Договору, усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх сторонами.

Згідно з п. 9.7 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються відповідним договором, який є невід`ємною частиною цього договору.

Для продовження дії цього договору оренди орендар за три місяці до дати закінчення цього договору має надати орендодавцю новий звіт з незалежної оцінки об`єкта (пп. 4.2.20 п. 4.2 Договору).

Так, доказів надання орендарем нового звіту з незалежної оцінки об`єкта орендодавцю у встановлений Договором строк, як і доказів досягнення між сторонами згоди щодо продовження строку дії Договору шляхом укладання відповідного договору, який передбачений пунктом 9.7, матеріали даної справи не містять.

Крім того, позивачем до матеріалів позовної заяви долучено листи № 103/45-2254 від 16.07.2020 та № 103/45-2500 від 11.08.2021, якими позивач звертався до відповідача з вимогами про повернення приміщення, що було передано відповідачу в оренду за Договором.

Таким чином, враховуючи, що строк дії Договору припинений, згідно з положеннями п. 4.2.19 Договору відповідач зобов`язаний був протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі балансоутримувачу.

Згідно зі статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, до останніх належать як суб`єкти речових прав (наприклад, підприємство, організація, установа, що не є власником майна, але володіє ним на праві повного господарського відання або оперативного управління, що позбавлена можливості користуватися чи розпоряджатися майном), у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Відповідач під час розгляду даної справи не надав суду належних та допустимих доказів, які підтверджують правомірність його перебування в приміщенні за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 23, зокрема, додаткової угоди до договору про продовження строку його дії або доказів того, що продовження дії договору орендних відносин щодо такого приміщення відбулось між сторонами в інший спосіб, встановлений законодавством.

Натомість, як вбачається з Акту обстеження нежитлового приміщення за адресою: бульвар Перова, 23 (СЗ школа-інтернат № 18) від 17 лютого 2022 року, приміщення по акту приймання-передавання не повернуто балансоутримувачу, ключі від орендованого приміщення орендарем не повернуті.

Доказів передачі (повернення) майна, переданого останньому в оренду, під час розгляду даної справи не надано.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних обставин, оскільки відповідач після закінчення строку дії договору не повернув нежитлові приміщення за адресою: місто Київ, бульвар Перова, 23, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення відповідача з нежитлового приміщення за вказаною адресою, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Фізичну особу-підприємця Даценко Олену Вікторівну ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) з нежитлового приміщення, загальною площею 114,20 кв.м., в тому числі окремо розташовані будівлі - 114,20 кв.м. (20,40 кв.м., 21,30 кв.м., 72,50 кв.м.), що знаходиться за адресою: місто Київ, бульвар Перова, 23.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Даценко Олени Вікторівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02105, м. Київ, проспект Миру, 6-А; ідентифікаційний код: 37397216) судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева