Рішення № 10607206, 26.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.04.10 р.                     Справа № 28/134                               

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Монохім”, м. Харцизьк

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Вугільна компанія “Шахта

“Красноармійська-Західна №1”, м.Красноармійськ

про повернення майна на суму 168425 грн. 75 коп. та стягнення 274816 грн. 96 коп.

Представники:

Від позивача: Липчанський Є.А., Попов С.В.

Від відповідача: Пархоменко А.Ю.

Від експерта: Новікова Н.Б.

СУТЬ СПРАВИ:

В судовому засіданні оголошувалась

перерва з 18.02.2009р. по 26.02.2009р.;

з 26.10.2009р. по 05.11.2009р.;

з 05.11.2009р. по 10.11.2009р.,

з 16.03.2010р. по 30.03.2010р.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Монохім”, м. Харцизьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства “Вугільна компанія “Шахта “Красноармійська-Західна №1”, м.Красноармійськ, про повернення у власність із чужого не законного володіння майна на суму 168425грн.75коп., а саме установку Нагус 212 – 1од., вартістю 96000,00 грн.; компонент А 17 – 35 од., вартістю 24328,50 грн.; компонент Б 17 – 35 шт., вартістю 21895,65 грн.; штанги ІВО з коронкою – 34 од., вартістю 7833,60 грн.; завантажувальні трубки – 30 од., вартістю 1665,00 грн.; герметизатори – 65 од., вартістю 14703,00 грн.; трубки поліетиленові – 50 од., вартістю 2000,00грн. та стягнення приблизної вартості робіт на суму 274816,96 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір №313 від 25.02.2008р., додатки та додаткові угоди до даного договору, товарно-транспортну накладну №12 від 04.03.2008р., листи №07-236 від 07.05.2008р., №07-280 від 18.06.2008р., №07-293 від 07.07.2008р., №07-333 від 16.09.2008р., претензію №07-320 від 02.09.2008р., акт обстеження від 09.09.2008р., ст.ст. 903, 1212,1213 ЦК України.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 23.12.2008р. порушив провадження у справі № 28/134.

19.01.2009р. Відкрите акціонерне товариство “Вугільна компанія “Шахта “Красноармійська-Західна №1”, м.Красноармійськ, надало відзив б/н та дати на позовну заяву, відповідно до якого останній проти позову заперечує з підстав викладених у вищезазначеному відзиві. Відповідач протягом розгляду справи надавав пояснення, в яких проти позову заперечує в повному обсязі.

До канцелярії господарського суду Донецької області позивач надав заяву №09-223 від 04.02.2009р., відповідно до якої останній просить суд змінити позовні вимоги по справі №28/134, а саме просить змінити позовну вимогу, щодо повернення обладнання та комплектуючих із чужого не законного володіння на витребування відшкодування вартості незаконно набутого майна, в зв’язку з тим, що спірне майно відповідачем було втрачено, про що позивач дізнався тільки під час першого судового засідання. Крім того позивач просить змінити другу позовну вимогу на відшкодування позивачеві сум, які він міг одержати у зв’язку з невиконанням відповідачем договору на підставі ст. 850 ЦК України.

Відповідно до ст. 22 ГПК України до прийняття рішення по справі позивач має право змінити предмет або підставу позову. Згідно п. 2 листа Вищого господарського суду від 02.06.2006р. № 01-8/1228 за змістом зазначеної норми ГПК зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

Що стосується першої позовної вимоги, що зазначена в позовній заяві позивач просив повернути майно із чужого незаконного володіння на суму 168425,75грн., при цьому посилався на ст.ст. 387, 1212,1213 Цивільного кодексу України, в заяві від 04.02.2009р. позивач просить відшкодувати вартість незаконно набутого майна в сумі 168425грн.75коп. на підставі ст.1213 Цивільного кодексу України, тобто позивачем змінений предмет позову, та відповідно суд приймає до уваги першу вимогу позивача з урахуванням заяви № 09-223 від 04.02.2009р. Твердження відповідача, що позивач одночасно в заяві №09-223 від 04.02.2009р. змінив і предмет і підставу позову до уваги не приймаються, оскільки підставою першої вимоги і в позовній заяві і в заяві від 04.02.2009р. є невиконання відповідачем договору №313 від 25.02.2008р., товарно-транспортна накладна № 12 від 04.03.2008р., факт неповернення обладнання позивачу.

Стосовно клопотання позивача про зміну другої позовної вимоги, викладеної в заяві №09-223 від 04.02.2009р. суд зазначає наступне. В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача приблизну вартості робіт на суму 274816 грн. 96 коп., в заяві від 04.02.2009р. №09-223 позивач просить відшкодувати позивачу суми, які він міг одержати у в зв’язку з невиконанням відповідачем договору на підставі ст. 850 ЦК України, при цьому розрахунок сум відшкодування міститься в додатку, до заяви. В додатку позивачем зазначено, що сума другої позовної вимоги складає 208556грн.15коп., що складається із вартості придбаних компонентів в розмірі 163130грн.88коп. та збитків пов’язаних з обслуговуванням банківського кредиту в розмірі 45425грн.27коп. Тобто, позивачем було змінено як предмет так і підстави позову. На підставі зазначеного, суд відмовляє позивачу в задоволенні клопотання про зміну другої позовної вимоги.

В заяві про зміну позовних вимог від 25.02.2009р. № 09-051 позивач знову змінив другу позовну вимогу та просить стягнути з відповідача збитки в на підставі ст.ст. 224-225 ГК України, які складаються з вартості пошкодженого майна в розмірі 104889грн.60коп., неотриманого прибутку (втраченої вигоди): 3755,14 (роботи) + 41360,00грн. (матеріали) = 45115,14 грн., додаткові витрати в розмірі 18612грн.63 коп. Таким чином, позивач вдруге всупереч ст. 22 ГПК України змінив одночасно і предмет і підстави позову, в зв’язку з чим суд відмовляє позивачу в задоволенні клопотання про зміну другої позовної вимоги.

На підставі вищевикладеного, суд розглядає наступні позовні вимоги: стягнення суми відшкодування вартості незаконно набутого майна в сумі 168425грн.75коп., стягнення з відповідача приблизної вартості робіт на суму 274816 грн. 96 коп.

Суд ухвалою від 26.02.2009р. по справі №28/134 за клопотанням позивача призначив судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз (83102 м. Донецьк вул. Лівенка, 4).

Відповідно до ухвали суду від 26.02.2009р. провадження по справі було зупинено до закінчення проведення експертизи.

17.07.2009р. на адресу господарського суду Донецької області надійшло повідомлення від Донецького науково – дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку, оскільки в місячний строк об’єкти на дослідження не надійшли.

Суд ухвалою від 17.08.2009р. поновив провадження по справі №28/134.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.11.2009р. провадження по справі №28/134 було зупинено, в зв’язку з проведенням судової оціночної експертизи, яка була призначена за клопотанням позивача. Проведення вказаної експертизи було доручено Товариству з обмеженою відповідальністю „Рона”, м. Донецьк, оцінювачу Новіковій Н.Б.

28.12.2009р. на адресу суду надійшов висновок складений 22.12.2009р. суб’єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю „Рона”, м. Донецьк, оцінювачем Новіковою Н.Б.

Суд ухвалою від 01.02.2010р. поновив провадження по справі №28/134 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Монохім”, м. Харцизьк до Відкритого акціонерного товариства „Вугільна компанія ”Шахта ”Красноармійська – Західна №1”, м. Красноармійськ.

В процесі розгляду справи сторонами надавались письмові пояснення по суті справи, відповідно до яких кожен наполягає на своїй правовій позиції.

В судових засіданнях брав участь оцінювач згідно зі ст.31 ГПК України, який надавав пояснення щодо поставлених йому питань.

Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений ухвалами суду за клопотанням сторін згідно до ст. 69 ГПК України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

25.02.2008р. між сторонами був укладений договір №313 (договір), відповідно до умов якого підрядчик (позивач) зобов'язується виконати роботи по зміцненню гірничих порід шляхом нагнітання пенополіуретанових складів у визначених замовником гірничих виробленнях, відповідно до технічних завдань замовника (відповідача), що є невід'ємною частиною даного договору (п. 1 договору).

Роботи по зміцненню гірничих порід шляхом нагнітання пенополіуретанових складів виконуються підрядчиком власними засобами виробництва з використанням власних матеріалів (п. 1.1.1 договору).

Роботи по зміцнення гірничих порід шляхом нагнітання пенополіуретанових складів виконуються підрядчиком за рахунок трудових ресурсів, при цьому кількість працівників, що направляються для виконання завдань замовника, визначається підрядчиком самостійно (п. 1.1.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору з зобов’язаннями замовника є:

Забезпечити підрядчика фронтом робіт, підготувати його робоче місце відповідно до необхідних технічних умов для виконання робіт (п. 3.3.1 договору).

Забезпечити підрядчикові при виконанні робіт безпечні умови праці відповідним правилам виконання робіт і правилам безпеки у вугільних шахтах (п. 3.3.2 договору).

Підрядчик приступає до виконання робіт протягом 5 днів з моменту укладання договору (п. 4.1 договору).

Виконані роботи оформлюються актами здачі – приймання виконаних робіт (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 8.1 договору № 313 від 25.02.2008р. договір діє з моменту його підписання до 31 грудня 2008р. Зобов'язання за договором припиняються після закінчення терміну дій договору, а по зобов'язаннях оплати виконаних робіт – до повного виконання.

В додатках до договору сторони визначили вартість робіт та технічне завдання на виконання робіт. Відповідно до технічного завдання приблизна вартість робіт складає 274816грн.96 коп., строк виконання робіт: початок протягом 5 – ти днів з моменту укладання договору, закінчення протягом 15 днів з моменту початку виконання робіт.

Згідно з абз.2 п.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

Між сторонами по справі був укладений договір, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 ЦК України.

Приписами ст.837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплати виконану роботу.

Згідно зі ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем для проведення робіт було передано відповідачу майно, відповідно до товарно-транспортної накладної №12 від 04.03.2008р., а саме установка Нагус 212 – 1од.; компонент А 17 – 35 од.; компонент Б 17 – 35 шт.; штанга ІВО з коронкою – 34 од.; завантажувальні трубки – 30 од.; герметизатори – 65 од., трубки поліетиленові – 50 од.

Позивач в позовній заяві зазначив, що його робітники Жиленко С.Н. та Процив А.Т. були відряджені для проведення відповідних робіт до відповідача, що підтверджено наказом позивача №9-ком від 12.03.2008р., а відповідачем були виписані вказаним робітникам пропуски, однак до робіт вони не були допущені, що не спростовується відповідачем.

Тобто, всупереч умовам договору відповідач не виконав свої обов’язки за договором, не представив підрядчику робоче місце, не забезпечив фронтом робіт.

Відповідач в судовому засіданні 19.01.2009р. (протокол судового засідання від 19.01.2009р.) зазначив, що спірне майно отримував від позивача, та роботи не були виконані не з провини позивача.

Таким чином, відповідачем не заперечується, що установка Нагус 212 – 1од.; компонент А 17 – 35 од.; компонент Б 17 – 35 шт.; штанга ІВО з коронкою – 34 од.; завантажувальні трубки – 30 од.; герметизатори – 65 од.; трубки поліетиленові – 50 од. їм були отримані для проведення позивачем робіт відповідно до умов договору №313 від 25.02.2008р., однак роботи не виконувались (докази виконання робіт суду не надано), обладнання позивачу повернуто не було. Відповідач в судовому засіданні 30.03.2010р. зазначив, що обладнання їм втрачено (протокол судового засідання від 30.03.2010р.).

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Як було зазначено вище, Товариством з обмеженою відповідальністю “Монохім”, м. Харцизьк було надано клопотання, про призначення експертизи оцінки обладнання та комплектуючих з метою встановлення вартості майна на момент розгляду судом справи.

Оскільки для всебічного та повного розгляду спору були необхідні спеціальні знання, господарським судом з метою встановлення всіх об’єктивних обставин по справі була призначена судова оціночна експертиза, проведення якої було доручено Товариству з обмеженою відповідальністю „Рона” (83003, м. Донецьк, вул. Капітана Ратнікова, б. 18 кв. 57), що має сертифікат № 5760/07 суб’єкта оціночної діяльності від 21.05.2007р., оцінювачу Новіковій Наталії Борисівні.

На вирішення оцінювачу поставлено питання:

1.          Яка ринкова вартість установки Нагус 212 -1од., компоненту А 17-35од., компоненту Б 17-35од., штанги ІВО с коронкою -34од., завантажувальної трубки-30од., герметизаторів -65од., трубок поліетиленових -50од. станом на 10.11.2009р.?

Відповідно до висновку про ринкову вартість майна за матеріалами господарської справи №28/134, складеного 22.12.2009р. суб’єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю „Рона”, м. Донецьк, оцінювачем Новіковою Н.Б. станом на 10.11.2009р. ринкова вартість складає:

- установки Нагус 212 у кількості 1 од.: без ПДВ: 58000 гривень, з урахуванням ПДВ:

69600 гривень;

- компонента А-17 у кількості 35 од.: без ПДВ: 28070 гривень 70 копійок, з

урахуванням ПДВ: 33684 гривні 84 копійки;

- компонента Б-17 у кількості 35 од.: без ПДВ: 31189 гривень 90 копійок, з

урахуванням ПДВ: 37427 гривень 88 копійок;

- штанги ІВО з коронкою в кількості 34 од.: без ПДВ: 6896 гривень 22 копійки,

з урахуванням ПДВ: 8275 гривень 46 копійок;

- завантажувальної трубки в кількості 30 од.: без ПДВ: 1537 гривень 50 копійок,

з урахуванням ПДВ: 1845 гривень 00 копійок;

- герметизаторів у кількості 65 од.: без ПДВ: 13336 гривень 05 копійок, з урахуванням

ПДВ: 16003 гривні 26 копійок;

- трубок поліетиленових у кількості 50 од.: без ПДВ: 564 гривні 50 копійок, з

урахуванням ПДВ: 677 гривень 40 копійок.

Усього ринкова вартість майна, у відношенні якого була призначена судова експертиза в справі № 28/134, складає: без ПДВ: 139594 гривні 87 копійок, ПДВ: 27918 гривень 97 копійок, в т.ч. ПДВ 167513 гривень 84 копійок.

Висновок оцінювача приймається судом в якості належного доказу по справі.

Заперечення відповідача, стосовно того, що оцінювачем визначена ринкова вартість, як зазначив відповідач, узагальненого об’єкту оціни, а не вартість саме втраченого обладнання не приймається судом до уваги на підставі наступного.

Судом від 26.02.2009р. була призначена товарознавча експертиза, проведення якої було доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. Відповідно до повідомлення Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз оскільки об’єкти на дослідження не поступили, судовий висновок надати неможливо. В зв’язку з чим суд призначив оціночну експертизу. На 8 аркуші висновку про ринкову вартість майна (а.с.146) зазначено, наступне: „У оцінювача відсутня інформація, документально підтверджена про технічний стан установки Нагус 212 на момент її передачі, а також відсутня можливість дослідження її технічного стану і належної ідентифікації на момент оцінки. Відповідно до поставленою задачі: установлення вартості майна аналогічному предмету позовних вимог станом на 10.11.2009р., значення коефіцієнту придатності по фізичному зносу установки приймається за 1” Тобто, оскільки обладнання, а саме установка Нагус 212 була втрачена відповідачем експерт не має можливості визначити вартість саме втраченого обладнання.

Відповідно до виступу в судовому засіданні від 12.04.2010р. оцінювач зазначила, що при оцінці установки Нагус 212 був застосований коефіцієнт 1, як до нового обладнання, оскільки оцінювач не мав інформації стосовно технічного стану установки Нагус 212 на момент її передачі, а також відсутня можливість дослідження її технічного стану і належної ідентифікації на момент оцінки.

Сторони в судовому засіданні 12.04.2010р. підтвердили, що не мають документального підтвердження технічного стану втраченої установки Нагус 212.

Оцінювач запропонував сторонам надати акт про ретроспективну оцінку технічного стану обладнання, для оцінки майна з урахуванням його технічного стану на момент передачі обладнання відповідачу (протокол судового засідання від 12.04.2010р.).

Суд ухвалою від 12.04.2010р. зобов’язав сторонам надати акт про ретроспективну оцінку технічного стану установки Нагус 212.

В судовому засіданні 26.04.2010р. сторони зазначили про неможливість надати акт про ретроспективну оцінку технічного стану установки Нагус 212, оскільки не залишилось жодного документального підтвердження стану обладнання.

За твердженням оцінювача, що при відсутності підписаного сторонами акту про ретроспективну оцінку технічного стану установки, застосування іншого коефіцієнту, ніж 1 (для нового обладнання) при оцінки майна не можливе.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оцінка аналогічного майна була здійснена правомірно, та відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про призначення додаткової експертизи.

Крім того, судом приймається до уваги, що установка Нагус 212 була придбана позивачем у ТОВ НПП „Інпромтех” відповідно до накладної № 01023 від 20.02.2007р. за ціною 96000грн.00коп. Відповідно до бухгалтерської довідки позивача станом на 12.03.2010р. бухгалтерська вартість установки складає 96000грн.00коп.

Судом встановлено, що оцінювач зазначив вартість компоненту А-17 у кількості 35 од., компоненту Б-17 у кількості 35 од., штанги ІВО з коронкою в кількості 34 од., завантажувальні трубки в кількості 30 од., герметизаторів у кількості 65 од. більшу, ніж вимагає позивач. Оскільки суд не має право виходити за межі позовних вимог, суд розглядає позовні вимоги, що вказані в позивачем в заяві №09-223 від 04.02.2009р.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позові вимоги позивача щодо відшкодування вартості незаконно набутого майна на суму 168425грн.75коп., а саме установки Нагус 212 – 1од., вартістю 96000,00 грн.; компоненту А 17 – 35 од., вартістю 24328,50 грн.; компоненту Б 17 – 35 шт., вартістю 21895,65 грн.; штангів ІВО з коронкою – 34 од., вартістю 7833,60 грн.; завантажувальної трубки – 30 од., вартістю 1665,00 грн.; герметизаторів – 65 од., вартістю 14703,00 грн.; трубки поліетиленовій – 50 од., вартістю 2000,00 грн. підлягає частковому задоволенню на суму 140703, 15 грн. (установка Нагус 212 – 1од., вартістю 69600 гривень; компонент А 17 – 35 од., вартістю 24328,50 грн.; компонент Б 17 – 35 шт., вартістю 21895,65 грн.; штанги ІВО з коронкою – 34 од., вартістю 7833,60 грн.; завантажувальні трубки – 30 од., вартістю 1665,00 грн.; герметизатори – 65 од., вартістю 14703,00 грн.; трубки поліетиленові – 50 од., вартістю 677,40 грн.).

Як зазначалось раніше, суд розглядає другу позовну вимогу позивача, викладену в позовній заяві, а саме стягнення з відповідача плати за договором, який був не виконаний з вини замовника, а саме приблизну вартість робіт в розмірі 274816грн.96коп.

В позовній заяві позивач посилається в обґрунтування своєї вимоги на ст.903 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто ст. 903 ЦК України регулює порядок оплати по договору про надання послуг, а не договору підряду. Таким чином, посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на ст.903 ЦК України є помилковим.

В договорі № 313 від 25.02.2008р. встановлений наступний порядок оплати робіт.

Орієнтована вартість 1 шпуру нагнітання пенополіуретанових складів, видаткових і інших матеріалів є договірної, узгоджується сторонами протоколами узгодження договірної ціни, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1 договору).

Фактична вартість виконаних робіт визначається на підставі замірного акту, підписаного уповноваженими представниками обох сторін по договору, в якому сторони зазначають кількість встановлених шпуров та засіб нагнітання пенополіуретанових складів та витрати пенополіуретанових складів на 1 шпур (п.2.2. договору).

Оплата виконаних робіт здійснюється на підставі актів виконаних робіт, підписаних сторонами за договором (п. 2.3 договору).

Оплата за виконані роботи здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту підписання акта прийому – передачі виконаних робіт (п. 2.5 договору).

Як встановлено судом, роботи виконані не були, акти виконаних робіт сторонами не підписувались.

Згідно з приписами ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Таким чином, позивач не має право вимагати оплати робіт, якщо вони не були виконані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача плати за договором, який був не виконаний з вини замовника, а саме приблизну вартість робіт в розмірі 274816грн.96коп. задоволенню не підлягають.

Судові витрати, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Стосовно витрат за проведення експертизи, суд зазначає, що експертиза проводилась для роз’яснення питань, що виникли в зв’язку з заявленою позивачем першою позовною вимогою. Позивач на підставі рахунка №01/2011/09 від 20.11.2009р. здійснив оплату експертизи 24.11.2009р. в розмірі 3000грн.00коп. Оскільки перша позовна вимога задоволена судом частково, суд судові витрати по сплаті експертизи покладає на сторони пропорційно задоволеній вимоги.

Керуючись ст.ст. 20, 22, 31, 41, 42, 43, 49, 69, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Монохім”, м. Харцизьк, до відповідача, Відкритого акціонерного товариства “Вугільна компанія “Шахта “Красноармійська-Західна №1”, м.Красноармійськ, частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Вугільна компанія “Шахта “Красноармійська-Західна №1” (за адресою: площа Шибанкова, 1а, м.Красноармійськ, Донецька область, 85300, ЄДРПОУ 13498562, п/р 26008980102771 у Донбаській філії “Кредитпромбанк”, МФО 335593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Монохім” (за адресою: вул.Огарьова, 67, м.Харцизьк, Донецька область, 86700, ЄДРПОУ 23110754, р/р 26001230033000 в ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 334970) вартість незаконно набутого майна в сумі 140703,15 грн. витрати по сплаті державного мита в сумі 1407,03 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 37,46 грн., витрати по сплаті експертизи в розмірі 2506,21 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В судовому засіданні 26.04.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення підписаний 26.04.2010р.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя