Рішення № 10607007, 28.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.04.10 р.                     Справа № 15/79                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Артур-К” с. Чайки (код ЄДРПОУ 21643699)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Валентина” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 30556177)

про стягнення основного боргу в сумі 7561,33 грн., пені у розмірі 658,59 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Березіна О.В. за дорученням № 1225 від 14.12.2009 р.

від відповідача: Семенов В.Ю. – директор згідно довідки з ЄДРПОУ

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Артур-К” с. Чайки до товариства з обмеженою відповідальністю “Валентина” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 7561,33 грн., пені у розмірі 658,59 грн.

Ухвалою суду від 06.04.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/79, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2009 р. сторони уклали договір поставки № 814/09, згідно якого продавець (позивач) зобов’язався в порядку та на умовах, визначених даним договором, поставляти та передавати у власність покупця лікарські засоби та товари медичного призначення протягом терміну дії договору, а покупець (відповідач) зобов’язався приймати та своєчасно оплачувати вказаний товар.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що продавець передає покупцю товар в асортименті, кількості та за ціною, що зазначається у накладних, які є невід’ємними частинами цього договору.

Згідно п. 5.4 договору покупець здійснює оплату за поставлений товар в строки, зазначені в накладній на кожну партію товару окремо, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, зазначений в даному договорі.

Згідно п. 9.1 даний договір набрав чинності з моменту підписання його обома сторонами та діяв до 31.12.2009 р., а в частині розрахунків – до повного виконання умов договору. Завірена копія договору додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 814/09 від 05.01.2009 р. ним було поставлено відповідачу товар за товарно–транспортними накладними на загальну суму 8088,16 грн. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписами уповноважених осіб, які фактично отримали товар для відповідача, на товарно–транспортних накладних в графі „Прийняв” та відбитками печатки, а також податковими накладними, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 814/09 від 05.01.2009 р. суд робить виходячи з письмових пояснень позивача про те, що підставою поставки в спірних товарно-транспортних накладних помилково вказаний договір № 814/09 від 17.02.2009 р., фактично ж умовою поставки був саме договір № 814/09 від 05.01.2009 р. Умовою поставки в податкових накладних до спірних товарно-транспортних накладних вказаний договір. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Позивач в позовній заяві стверджує, що відповідач отриманий товар оплатив частково на загальну суму 526,83 грн., що підтверджується банківськими виписками, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. В результаті часткових оплат станом на день подачі позову до суду заборгованість склала 7561,33 грн. (8088,16 грн. – 526,83 грн. = 7561,33 грн.).

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 814/09 від 05.01.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 814/09 від 05.01.2009 р. передбачили здійснення оплати товару в строки, зазначені в накладній на кожну партію товару.

Товар за останньою спірною товарно–транспортною накладною № 046029431 від 18.09.2009 р. повинен був бути оплаченим до 05.10.2009 р. Товар, отриманий за іншими спірними товарно-транспортними накладними, повинен був бути оплаченим раніше. Таким чином, строк оплати по всім спірним товарно–транспортним накладним для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

В судовому засіданні 28.04.2010 р. директор відповідача в усній формі проти позовних вимог не заперечував, виказав намір оплатити частково протягом двох місяців, причиною виникнення боргу вказав об’єктивні обставини та фінансові труднощі, що підтверджується протоколом судового засідання від 28.04.2010 р.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

В заяві № 193 від 16.04.2010 р. позивач вказує на той факт, що після звернення з позовом до суду відповідачем було здійснено часткову оплату товару на суму 100,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 12.04.2010 р., завірена копія якої міститься в матеріалах справи.

За вищевказаних обставин позовні вимоги по основному боргу підлягають частковому задоволенню на суму 7461,33 грн. В іншій частині позову про стягнення основного боргу в розмірі 100,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору згідно ст. 80 ч. 1 п. 1-1 ГПК України (оплачено після подачі позову до суду).

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 6.3 договору, нарахував відповідачу пеню в розмірі 658,59 грн. (розрахунок доданий до позову).

Відповідно до п. 6.3 договору за несвоєчасну або неповну оплату отриманого товару покупець сплачує продавцю штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день затримки платежу до моменту остаточного розрахунку. Позовна давність про стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) встановлюється в 3 роки.

Перевіркою розрахунку суми пені судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 658,59 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати в частині задоволення позовних вимог та припинення провадження у справі покладаються на відповідача (спір виник з його вини).

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 78; 80 ч. 1 п. 1–1; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Валентина” (юридична адреса: 83005, м. Донецьк, вул. Пухова, 1, кв. 24; код ЄДРПОУ 30556177; рахунок 26004116039 в Райффайзен банк „Аваль”, МФО 380805) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Артур-К” (юридична адреса: 08130, Київська область, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 4; код ЄДРПОУ 21643699; рахунок 26006010027836 у ВАТ „Укрексімбанк” м. Київ, МФО 322313) суму 8119,92 грн. (а саме основний борг на суму 7461,33 грн., пеню в розмірі 658,59 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 100,00 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

В судовому засіданні 28.04.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя