Рішення № 10606979, 27.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.04.10 р.                     Справа № 15/72                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Харків ЗІЗ Постач” м. Харків (код ЄДРПОУ 33413422)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 00210602)

про стягнення основного боргу в сумі 1973,80 грн., пені в сумі 438,18 грн., 3% річних у розмірі 90,04 грн., інфляції в сумі 413,16 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Харків ЗІЗ Постач” м. Харків до відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ про стягнення основного боргу в сумі 1973,80 грн., пені в сумі 438,18 грн., 3% річних у розмірі 90,04 грн., інфляції в сумі 413,16 грн.

Ухвалою суду від 02.04.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/72, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвали суду від 02.04.2010 р. відповідач в судове засідання 27.04.2010 р. не з’явився, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення 08.04.2010 р. рекомендованого поштового відправлення з ухвалою господарського суду представнику відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Позивач надав до суду клопотання № 10-34 від 20.04.2010 р., в якому просить суд розглянути справу без участі представника позивача. Таке клопотання суд задовольнив, оскільки неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору між сторонами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2008 р. сторони уклали договір купівлі–продажу № 15/1181, згідно якого продавець (позивач) зобов’язався передати у власність покупця продукцію (засоби індивідуального захисту в асортименті), а покупець (відповідач) зобов’язався у відповідності з умовами даного договору прийняти вказану продукцію та оплатити її вартість.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки та умови поставки вказуються в специфікаціях, які є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно п. 10.3 договору покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 5 календарних днів з дня передачі товару та отримання рахунку на оплату, якщо інше не передбачено в специфікаціях.

До спірного договору сторони підписали специфікацію № 1 від 15.07.2008 р., якою передбачили найменування товару, його кількість, одиницю вимірювання, ціну за одиницю та загальну вартість товару, а також здійснення поставки на умовах СРТ м. Краматорськ (ІНКОТЕРМС–2000). Строк поставки складає 15 днів з моменту отримання заявки. Умови оплати специфікацією не змінені.

Пунктом 14.2 договору передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2008 р.

Спірний договір та специфікація до нього підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, завірені копії додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 15/1181 від 15.07.2008 р. ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1973,80 грн. за видатковими накладними № РН–80282 від 08.09.2008 р. на суму 1640,44 грн., № РН–80283 від 08.09.2008 р. на суму 333,36 грн. Факт отримання відповідачем вказаного товару за цими видатковими накладними підтверджується підписами уповноваженої особи – економіста ОМТСиО Чернобай А.В., яка фактично отримала товар для відповідача, на видаткових накладних в графі „Отримав”, а також довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей № 1072 від 08.09.2008 р., податковими накладними № 80250 від 08.09.2008 р., № 80251 від 08.09.2008 р., рахунками–фактурами № СФ–80329 від 04.09.2008 р., № СФ–80330 від 04.09.2008 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за спірними видатковими накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 15/1181 від 15.07.2008 р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, вказані в спірних накладних, повністю відповідають істотним умовам договору щодо найменування, кількості та ціни товару, вказаним в специфікації до договору. Крім того, в довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей умовою поставки вказаний саме договір № 15/1181 від 15.07.2008 р. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Відповідач отриманий товар не оплатив.

Позивач стверджує, що направляв відповідачу претензію від 02.12.2008 р. з вимогою сплатити заборгованість за товар, отриманий за спірним договором купівлі–продажу, на суму 1973,80 грн. Факт направлення вказаної претензії відповідачу позивач підтверджує описом вкладення до цінного листа від 29.05.2009 р. та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 02.06.2009 р. представнику відповідача. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 15/1181 від 15.07.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі–продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Згідно ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що продавець зобов’язаний надати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: рахунок; сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності); накладну (в накладній обов’язкове посилання на отримувача продукції); податкову накладну.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що сторони дають згоду на застосування в процесі прийому продукції правил, передбачених Інструкціями Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР про порядок прийому продукції виробничо–технічного призначення та товарів народного споживання по кількості (П–6) та про порядок прийому продукції виробничо–технічного призначення та товарів народного споживання по якості (П–7).

Специфікацією передбачено було здійснення поставки на умовах СРТ м. Краматорськ (ІНКОТЕРМС–2000).

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) обов’язками продавця щодо поставки товару при застосуванні терміну CPT – CARRIAGE PAID TO (... named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення) є наступне:

Продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.

Приймання продукції відповідачем повинно було здійснюватися на підставі „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю” № П–6, затвердженої Держарбітражем 15.06.1965 р. зі змінами, „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю” № П-7, затвердженої Держарбітражем 25.04.1966 р. зі змінами.

Пунктом 12 Інструкції П–6 передбачено, що прийом продукції по кількості здійснюється по транспортним та супровідним документам (рахунку–фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті вказує, які документи відсутні.

Згідно п. 14 Інструкції П–7 про порядок прийняття продукції виробничо–технічного призначення і товарів народного споживання по якості прийняття продукції по якості та комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов’язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, які посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок–фактура, специфікація тощо). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. У разі відсутності необхідних документів покупець складає акт про фактичну якість та комплектність продукції і зазначає, які документи відсутні.

Позивач в письмових поясненнях № 10–35 від 20.04.2010 р. звертає увагу суду на той факт, що рахунки–фактури № СФ–80329 від 04.09.2008 р., № СФ–80330 від 04.09.2008 р. та податкові накладні № 80250 від 08.09.2008 р., № 80251 від 08.09.2008 р. були надані покупцю в момент відвантаження з видатковими накладними.

Відповідачем при прийманні продукції акт про відсутність документів не складався. Будь-яких доказів направлення письмових повідомлень іншій стороні про відсутність будь–якого з передбачених пунктом 7.2 договору документів при прийомі продукції відповідач до суду не надав. У видаткових накладних будь-які зауваження з цього приводу відсутні. Даний факт свідчить про те, що відповідач на момент прийняття продукції не мав претензій як по якості продукції, так і по комплектності супровідних документів до неї.

Доказів вчинення дій, направлених на повернення отриманого товару, повернення рахунків на оплату та податкових накладних, повідомлення продавця про повернення помилково виданої довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей, відповідач до суду не надав.

За вказаних обставин, враховуючи відсутність відповідного згідно Інструкцій П–6 та П–7, пункту 9.2 договору акту та жодних повідомлень відповідача позивачу до моменту звернення останнього до суду стосовно того, що будь–якого з передбачених п. 7.2 договору документу не вистачає, на думку суду, свідчить про те, що всі необхідні документи відповідачем були отримані вчасно та в повному обсязі.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, участі у судовому процесі не прийняв, тобто не скористався своїм правом на судовий захист.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що рахунки на оплату передавалися позивачем відповідачу разом із товаром. Тобто відстрочення здійснення оплати вартості товару на 5 календарних днів відраховується від дати підписання видаткової накладної.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Виходячи з того, що спірні видаткові накладні № РН–80282 та № РН–80283 були підписані 08.09.2008 р., строк оплати для відповідача за товар, отриманий за цими накладними, наступив у період з 09.09.2008 р. по 15.09.2008 р. включно, а вже з 16.09.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цими партіями товару.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на суму 1973,80 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

23.04.2010 р. позивач надав до суду нові розрахунки пені, інфляції та 3% річних, в яких збільшив суми інфляції та 3% річних та зменшив суму пені, загальна сума позову при цьому зменшилася. Доказів направлення копій цих розрахунків відповідачу, а також письмової заяви про зміну розміру позовних вимог позивач до суду не надав. У зв’язку з відсутністю письмової заяви та належних доказів направлення відповідачу копій розрахунків суд не приймає до розгляду надані нові розрахунки позивача по пені, 3% річним та інфляції як заяву про зменшення суми позовних вимог по ст. 22 ГПК України, а в подальшому розглядав первісно заявлені позовні вимоги.

На підставі п. 11.5 договору позивач за прострочення виконання грошового зобов’язання нарахував відповідачу пеню в сумі 438,18 грн. (розрахунки додані до позову).

Відповідно до п. 11.5 договору у випадку прострочення оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,04% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом або договором не встановлено іншого строку для нарахування пені. Пункт 11.5 договору не передбачає вказівки на незастосування норми ст. 232 ч. 6 ГК України або умови нарахування пені до дати фактичного виконання зобов’язання за договором. Нарахування пені за кожний день прострочення означає встановлений порядок такого нарахування, а не період нарахування.

Перевіркою розрахунку пені судом встановлено, що при нарахуванні пені за прострочення оплати товару, отриманого за спірними видатковими накладними, не дотримувався вищевказаних вимог чинного законодавства щодо нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та застосування обмеження періоду нарахування шестимісячним строком, у зв’язку з чим розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається.

За власними розрахунками суду сума пені нараховується за період з 16.09.2008 р. по 16.03.2009 р. та складає: (1973,80 грн. х 24% х 107 днів : 366 днів) + (1973,80 грн. х 24% х 75 днів : 365 днів) = 138,49 грн. + 97,34 грн. = 235,83 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 438,18 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 235,83 грн. В частині стягнення пені на суму 438,18 грн. – 235,83 грн. = 202,35 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу інфляцію в сумі 413,16 грн., 3% річні в розмірі 90,04 грн. (розрахунки додані до позову).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що позивач невірно визначив початок періоду прострочення виконання грошового зобов’язання з 15.09.2008 р., тоді як фактично прострочення по оплаті почалося з 16.09.2008 р., тому розрахунок позивача судом до уваги не приймається.

За власними розрахунками суду сума 3% річних нараховується за період з 16.09.2008 р. по 23.03.2010 р. та складає: (1973,80 грн. х 3% х 107 днів : 366 днів) + (1973,80 грн. х 3% х 365 днів : 365 днів) + (1973,80 грн. х 3% х 82 дні : 365 днів) = 17,31 грн. + 59,21 грн. + 13,30 грн. = 89,82 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 90,04 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 89,82 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 90,04 грн. – 89,82 грн. = 0,22 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Перевіркою розрахунку суми інфляції судом встановлено, що позивач безпідставно нараховує інфляцію за вересень 2008 р. вже після того, як сплив граничний строк можливості такого нарахування (15 число місяця), тому як прострочення витікає з 16.09.2008 р., про що було вже зазначено вище, що не відповідає рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62–97р від 03.04.1997 р. За вказаних обставин розрахунок позивача суми інфляції за вересень 2008 р. суд не приймає до уваги. Інші розрахунки позивача по інфляції відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймаються судом як належні докази у даній справі. Таким чином загальна сума інфляції за розрахунком позивача (за вирахуванням інфляції за вересень 2008 р.) становить 402,31 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 413,16 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 402,31 грн. В частині стягнення інфляції на суму 413,16 грн. – 402,31 грн. = 10,85 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд для забезпечення позову накласти арешт на грошові рахунки відповідача на суму зазначену в позовній заяві, а саме: р/р 2600901517252 в філії ВАТ „Державний експортно–імпортний банк України” м. Донецьк, МФО 334814; р/р 26005301510738 в філії „Відділення Промінвестбанк в м. Краматорськ”, МФО 334141.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні заяви стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв’язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, арешту може підлягати тільки конкретна сума грошових коштів, за умови її фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами. Також, діючим законодавством взагалі не передбачено накладення арешту на банківські рахунки в якості забезпечення позову при розгляді справи господарським судом.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 46; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” (юридична адреса: 84306, Донецька область, м. Краматорськ; код ЄДРПОУ 00210602; рахунок 26005301510738 в філії Промінвестбанку м. Краматорськ, МФО 334141) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Харків ЗІЗ Постач” (юридична адреса: 61085, м. Харків, вул. Фізкультурна, б. 34; код ЄДРПОУ 33413422; рахунок 26002221124900 в АКЦ.КОМ.ІННОВ БАНК „УКРСИББАНК” м. Харків, МФО 351005) суму 2701,76 грн. (а саме основний борг на суму 1973,80 грн., пеню в розмірі 235,83 грн., інфляцію в сумі 402,31 грн., 3% річні в розмірі 89,82 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 94,44 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 218,50 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 202,35 грн., інфляції на суму 50,84 грн., 3% річних на суму 0,22 грн.

У судовому засіданні 27.04.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя