Рішення № 10606870, 28.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.04.10 р. Справа № 7/230

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сгари Е.В.

при секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Закритого акціонерного товариства Страхова компанія „ВУСО” м. Донецьк

До відповідача-1: Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” м.Макіївка

До відповідача-2: Закритого акціонерного товариства „Європейський страховий альянс” м.Київ

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 м. Макіївка

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 м. Макіївка

Предмет спору: стягнення 6850, 02 грн. суми завданої матеріальної шкоди.

За участю представників:

від позивача: не зявились.

від відповідача-1: Краснов В.М., Балабан В.А. - дов.

від відповідача-2: не зявились.

від третіх осіб: не зявились.

У судовому засіданні 20.04.2010р. в порядку ст..77 ГПК України оголошено перерву до 28.04.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство Страхова компанія „ВУСО” м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” м.Макіївка та до Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Спіч” м.Донецьк за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 м.Макіївка про стягнення 6850, 02 грн. суми завданої матеріальної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на посвідчення водія ОСОБА_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 21104 д/н НОМЕР_1; довідку автомобільно-технічної інспекції при УДАЇ ГУМВС України в Донецькій області Ясинуватського району від 27.06.2008р.; постанову Кіровського районного суду м.Макіївки Донецької області від 08.08.2008р. №3-3752/2008; посвідчення водія ОСОБА_2; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ЗИЛ-ММЗ 4505 д/н НОМЕР_2; договір добровільного страхування наземного транспорту №64063-01-02 від 18.09.2007р.; заяву про виплату страхового відшкодування від 02.07.2008р.; звіт про оцінку розміру збитків заподіяних пошкодженням транспортного засобу №01-04/07 від 04.07.2008р.; акт огляду транспортного засобу від 04.07.2008р.; повідомлення телеграфом від 02.07.2008р.; страховий акт №4050-02 від 22.07.2008р.; звіт №8342/2008 від 09.07.2008р.; платіжне доручення №11570 від 22.07.2008р.

Клопотанням від 02.12.2009р. №2582 позивач просить замінити відповідача ТДВ „Страхова компанія „Спіч” на належного відповідача по справі - ЗАТ „Європейський страховий альянс”.

В заяві №2580 позивач просить стягнути в порядку регресу 6850, 02 грн., зокрема із ЗАТ „Макіївкокс” суму франшизи у розмірі 510,00 грн., із ЗАТ „Європейський страховий альянс” суму страхового відшкодування у розмірі 6340, 02 грн. з урахуванням її зменшення на суму франшизи (510,00 грн.). Зазначена заява підписана повноважною особою, розглянута та підписана судом.

Заявою від 16.02.2010р. №280 позивач зазначив, що в обґрунтування первісних позовних вимог ЗАС „Страхова компанія „ВУСО” не посилалась на факт направлення відповідачу-1 вимоги про відшкодування шкоди. Проте 12.02.2010р. така вимога була відправлена на адресу ЗАТ „Макіївкокс” та залишена останнім без задоволення.

У відзиві та у судових засіданнях відповідач відповідач-1 ЗАТ „Макіївкокс” позовні вимоги заперечив у повному обсязі, посилаючись на той факт, що цивільно-правова відповідальність його водія на момент скоєння ДТП була застрахованою, вказав, що страховик за полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/7317918 був повідомлений про факт настання ДТП своєчасно у відповідності до чинного законодавства. Разом з цим, в ході розгляду спору, відповідач-1 ЗАТ „Макіївкокс” повідомив суд про сплату ним суми франшизи за полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/7317918, в підтвердження чого надав відповідні платіжне доручення №1637 від 10.03.2010р., просить припинити провадження у відношенні відповідача-1 про стягнення 510, 00 грн. та покласти на позивача судові витрати, вважає, що позовні вимоги в залишковій сумі підлягають стягненню з відповідача-2 ЗАТ „Європейський страховий альянс”, посилаючись, у тому числі, на постанову Вищого господарського суду України №25/54 від 02.02.2010р.

У письмових та усних поясненнях відповідач ТДВ „Страхова компанія „Спіч” проти позову заперечив, посилаючись на той факт, що страховиком відповідача-1 на момент скоєння спірного ДТП була інша особа ЗАТ „Європейський страховий альянс” та просить замінити відповідача ТДВ „Страхова компанія „Спіч” на належного відповідача ЗАТ „Європейський страховий альянс”. Повідомив, що за договором доручення про надання страхових посередницьких послуг №18/08-А від 31.10.2008р. ТДВ „Страхова компанія „Спіч” як агент має право діяти від імені та в інтересах страховика - ЗАТ „Європейський страховий альянс” на всій території України у відповідності з вимогами чинного законодавства з метою залучення страхувальників і укладання з ними договорів по видам страхування, на які страховик - ЗАТ „Європейський страховий альянс” має відповідну ліцензію.

В ході розгляду спору в порядку ст.30 ГПК України судом було викликано повноваженого представника ЗАТ „Європейський страховий альянс” для дачі пояснень у справі. Ухвалою суду від 28.01.2010р., за згодою позивача, відповідача-2 ТДВ „Страхова компанія „Спіч” замінено на належного відповідача по справі - ЗАТ „Європейський страховий альянс”.

У відзиві та поясненнях відповідач-2 - ЗАТ „Європейський страховий альянс” зазначив, що позивач поніс витрати на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля фактично 66850, 02 грн., яка і заявлена до стягнення. Разом з цим, відповідно до розрахунку суми страхового відшкодуванню, яке підлягає відшкодуванню складає 6340, 02 грн. (відшкодована сума 6850, 02 грн. сума франшизи 510,00 грн. = сума стягнення 6340, 02 грн.).

Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні та у письмових поясненнях підтвердив той факт, що спірна ДТП сталася з його вини, зазначив, що його працедавець ЗАТ „Макіївкокс” застрахувало цивільно-правову відповідальність водія автомобіля НОМЕР_3 у ЗАТ „Європейський страховий альянс” згідно страхового полісу №ВА/7317918.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.10.2009р. до участі у справі було залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1.

Третя особа ОСОБА_1 у жодне судове засідання не прибув, вимоги ухвал суду не виконав, причин такого не повідомив, хоча про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином.

В ході розгляду справи судом були досліджені матеріали справи №3-3752/2008р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, направлені Краматорським міським судом Донецької області, відповідно до ухвали господарського суду від 09.10.2009р. Копії вказаної справи містяться в матеріалах справи.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

27.06.2008р. біля 10:10 год. в Ясинуватському районі автошляху Верхньоканальського водосховища сталася дорожньо-транспортна пригода зіткнення автомобіля НОМЕР_4 (далі по тексту ЗІЛ), який на час ДТП знаходився в оренді у Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс”, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля НОМЕР_5 (далі по тексту ВАЗ), під керуванням власника автомобіля ОСОБА_1.

Згідно протоколу серії ДО №634493 від 27.06.2008р. про адміністративне правопорушення, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 пункту 16.12 Правил дорожнього руху.

Відповідно до цього ж протоколу, матеріали передані до Кіровського районного суду м.Макіївки.

Постановою Кіровського районного суду м.Макіївки від 08.08.2008р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Між позивачем та ОСОБА_1, який є власником автомобіля ВАЗ, укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №64063-01-02 від 18.09.2007р. (далі по тексту Договір). Сторонами узгоджено, що Договір діє до 17.09.2008р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль ВАЗ був застрахованим.

Предметом Договору є страхування майнових інтересів страхователя у відповідності до діючого законодавства, ліцензій №158874 від 18.10.2006р. та Правилам №03-02 „Добровільного страхування наземного транспорту”, які зареєстровані у Державній комісії з регулювання фінансових послуг України 03.02.2005р. под №0650074 надалі Правила. Обєктом страхування є автомобіль НОМЕР_6, 2006 р. випуску (пункти 1.1-1.2 Договору).

Страховим випадком, у тому числі, є пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди події, яка відбулась під час руху застрахованого транспортного засобу, в результаті чого застрахованому транспортному засобу спричинено шкоду, у разі якщо особистість винуватого у скоєнні ДТП встановлена та, якщо ця особа не є водієм застрахованого транспортного засобу. У цьому випадку розмір франшизи складає 505, 00 грн. (п.4.1.1.2 Договору).

Розмір страхового відшкодування визначається з урахуванням амортизаційного зносу запасних запчастин, деталей та матеріалів, а підставою для виплати суми страхового відшкодування є експертний висновок авто товарознавчої експертизи (п.п.5.1-5.2 Договору).

Дії страхувальника у разі настання страхового випадку та перелік документів, які підтверджують факт настання страхового випадку узгоджені сторонами у розділах 8 та 9 Договору.

Відповідно до звіту про оцінку розміру збитків заподіяних пошкодженням транспортного засобу №01-04/07 від 04.07.2008р., вартість ремонтних та відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля склала 8175, 77 грн.

Згідно звіту №8342/2008 ТОВ „Страховий асістанс”, сума збитків, повязаних із страховим випадком (ДТП, яка сталася 27.06.2008р.) склала 7355, 02 грн.

Відповідно до страхового акта №4650-02 від 22.07.2008р., сума страхового відшкодування, яка повинна бути сплачена позивачем внаслідок настання ДТП, склала 6850,02 грн.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №64063-01-02 від 18.09.2007р. та на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 02.07.2008р. позивач зазнав витрат із сплати суми страхового відшкодування за Договором у загальному розмірі 6850, 02 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення №11570 від 22.07.2008р.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

З матеріалів справи, у тому числі з постанови Кіровського районного суду м.Макіївки від 08.08.2008р., вбачається, що ДТП сталося саме з вини водія відповідача-1 ОСОБА_2

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2, керуючи автомобілем ЗІЛ скоїв зіткнення (на перехресті рівнозначних доріг не надав перевагу у русі транспортному засобу ВАЗ, який наближався праворуч) з автомобілем ВАЗ. Тобто, ОСОБА_2 діяв в порушення приписів п.16.12 Правил дорожнього руху України, його дії знаходились у причинному звязку з виникненням зіткнення транспортних засобів автомобіля ЗІЛ та ВАЗ.

Відповідачем-1 ЗАТ „Макіївкокс” та матеріалами справи, у тому числі постановою Кіровського районного суду м.Макіївки від 08.08.2008р., довідкою від 19.10.2009р. №0-12к підтверджений факт знаходження у момент скоєння ДТП ОСОБА_2 у трудових відносинах із ЗАТ „Макіївкокс”, а також факт наявності вини робітника (водія) відповідача-1 ЗАТ „Макіївкокс” ОСОБА_2

Факт виконання третьою особою ОСОБА_2 своїх трудових обовязків під час скоєння ДТП підтверджений відповідачем-1 ЗАТ „Макіївкокс” у письмових та усних поясненнях, а також матеріалами справи, у тому числі подорожнім листом №063800 від 27.06.2008р., товарно-транспортною накладною №001628 від 27.06.2008р.

В свою чергу, факт правомірного користування відповідачем-1 ЗАТ „Макіївкокс” на момент скоєння ДТП автомобілем ЗІЛ підтверджується наявним в матеріалах справи договором оренди №13 від 01.09.2003р. з додатками та додатковими угодами до цього договору, укладеного між ним та власником цього автомобіля ВАТ „Макіївський коксохімічний завод”.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до приписів Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” між користувачем автомобіля ЗІЛ відповідачем-1 ЗАТ „Макіївкокс” та відповідачем-2 ЗАТ „Європейський страховий альянс” укладено поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/7317918 (далі по тексту Поліс).

Страхувальником за цими Полісом є ЗАТ „Макіївкокс”, страховиком - ЗАТ „Європейський страховий альянс” (п.п. 1, 4 Полісу).

Згідно Полісу, строк його дії встановлений з 27.04.2008р. по 26.04.2009р., а обєктом страхування є автомобіль НОМЕР_4.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що на час скоєння ДТП цивільна-правова відповідальність винної у скоєнні ДТП особи була застрахованою.

Ліміт відповідальності за заподіяну шкоду третім особам встановлений у розмірі 25000, 00 грн. із франшизою 510, 00 грн. (п.2 Полісу).

Згідно преамбули Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Пунктом 1 ст.1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що матеріальну шкоду автомобілю ВАЗ завдано внаслідок дій третьої особи ОСОБА_2, яка в момент скоєння ДТП знаходилась у трудових відносинах з відповідачем-1 ЗАТ „Макіївкокс” та виконувала свої трудові обовязки.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Статтею 37. 4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Як зазначено вище, відповідач-2 по справі є страховиком відповідача-1, працівник якої є винним у скоєнні ДТП та нанесенні збитків. Відповідач-2 не здійснював виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілій особі.

Згідно підпункту 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин; б)якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки; г)якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; д) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

З огляду на наведені вище приписи, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 даного Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Страховик за полісом був своєчасно повідомлений про факт настання ДТП.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО”, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №64063-01-02 від 18.09.2007р., перейшло право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної розміру суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як вже зазначалось вище, Полісом передбачений розмір фрашизи у сумі 510,00 грн. (п.2 Полісу).

У звязку із вищевикладеним, у позивача виникло право вимагати відшкодування матеріальної шкоди у відповідача ЗАТ „Європейський страховий альянс”, як у особи, що застрахувала цивільно-правову відповідальність користувача автомобіля ЗІЛ (у розмірі завданої матеріальної шкоди за виключенням суми франшизи 510,00 грн.) та у відповідача ЗАТ „Макіївкокс”, як підприємства, на якому на момент скоєння ДТП працювала винна у заподіянні шкоди особа (у розмірі 510, 00 грн. суми франшизи за Полісом).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення в порядку регресу 6850, 02 грн., зокрема про стягнення із ЗАТ „Макіївкокс” суми франшизи у розмірі 510,00 грн., із ЗАТ „Європейський страховий альянс” суми страхового відшкодування у розмірі 6340, 02 грн. з урахуванням її зменшення на суму франшизи (510,00 грн.) є правомірними та такими, що відповідають приписам чинного законодавства.

В ході розгляду спору судом зясовано, що відповідач-1 ЗАТ „Макіївкокс” оплатив 510, 00 грн. на користь позивача після подачі позову до суду (дата звернення до суду 06.10.2009р.), що підтверджено наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1637 від 10.03.2010р.

Таким чином, спір в частині вимог щодо стягнення з відповідача-1 ЗАТ „Макіївкокс” 510, 00 грн. підлягає припиненню в порядку п.1-1 ст.80 ГПК України, у звязку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи вищевикладене, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що залишкова сума завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 6340, 02 грн. є доведеною позивачем, та підлягає стягненню з відповідача-2 ЗАТ „Європейський страховий альянс”.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі Конституції України, ст.ст. 526, 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України “Про страхування”, Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 21, 22, 25, 27, 31, 33, 35, 42, 43, 44, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства Страхової компанії „ВУСО” м.Донецьк в частині стягнення з відповідача-2 Закритого акціонерного товариства „Європейський страховий альянс” м.Київ суми завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 6340, 02 грн. задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Європейський страховий альянс” (01004, м.київ, вул.Басейна, 7-В, п/р 265080130020 в ВАТ „Сбербанк Росії”, МФО 320627, ЄДРПОУ 19411125) на користь Закритого акціонерного товариства Страхової компанії „ВУСО” (83017, м.Донецьк, бул.Шевченка, 27, п/р 26004000100561 в Донецькій філії ТОВ УКБ „КАМБИО”, МФО 394523, ЄДРПОУ 33792667) суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 6340, 02 грн., 94, 41 грн. державне мито, 218, 43 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” м.Макіївка на користь Закритого акціонерного товариства Страхової компанії „ВУСО” м.Донецьк суми завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 510, 00 грн. у звязку з відсутністю предмету спору.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” (86016, Донецька обл.., м.Макіївка, вул.горького, 1, ЄДРПОУ 32598706, р/р 26004198061891 в Донбаській філії ВАТ „Кредитпромбанк” м.Донецька, МФО 335593) на користь Закритого акціонерного товариства Страхової компанії „ВУСО” (83017, м.Донецьк, бул.Шевченка, 27, п/р 26004000100561 в Донецькій філії ТОВ УКБ „КАМБИО”, МФО 394523, ЄДРПОУ 33792667) 7, 59 грн. державне мито, 17, 57 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя