Рішення № 10606734, 15.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.04.10 р.                     Справа № 38/18пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м. Горлівка, Донецька область

до відповідача 1: Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”, м.Донецьк

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнська енергетична кампанія”, м. Київ

про визнання недійсним договору про переведення боргу №392 від 16.04.2009р.

за участю представників сторін:

від позивача: Логачова Ю.А.- за дов. №48-10”Д” від 31.12.2009р.

від відповідача 1: Бікезіна О.В.- за дов. №юр/4761 від 31.12.2009р.

від відповідача 2: не з’явився

Суть спору:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго”, м. Горлівка, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача 1, Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”, м.Донецьк до відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнська енергетична кампанія”, м. Київ про визнання недійсним договору про переведення боргу №392 від 16.04.2009р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про переведення боргу №392 від 16.04.2009р.; статтю 230 Цивільного Кодексу України; правовстановлюючі документи тощо.

16.02.2010р. від позивача на адресу господарського суду Донецької області надійшло клопотання від 16.02.2010р., в якому позивач просить суд відмовити ВАТ “Донецькобленерго” у залученні Управління Служби безпеки України у Донецькій області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі №38/18пд. Клопотання судом розглянуте та залучене до матеріалів справи.

17.02.2010р. позивач надіслав на адресу господарського суду Донецької області клопотання №03сд-524/10 від 17.02.2010р., в якому просить суд залучити до матеріалів справи копії правовстановлюючих документів. Клопотання та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

          17.02.2010р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики №14/4-20/801 від 11.02.2010р., з якого вбачається, що станом на 11.02.2010р. Обласне комунальне підприємство „Донецьктеплокомуненерго”, м.Донецьк значиться у ЄДРПОУ як юридична особа (ідентифікаційний код 03337119) та розташоване за адресою: 83086, м.Донецьк, вул.Донецька,38. Лист судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

17.02.2010р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики №14/4-20/802 від 11.02.2010р., з якого вбачається, що станом на 10.02.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнська енергетична кампанія”, м. Київ розташоване на території іншої області. Лист судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Відповідач 1 проти позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позов №юр/488 від 18.02.2010р., в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на наступне.

16.04.2009р. між позивачем та відповідачами укладений договір, згідно умов якого відповідач 1 зі згоди позивача (п.1.2 договору) перевів свій грошовий борг (зобов’язання по оплаті вартості електроенергії спожитої у березні 2009р.) у сумі 5 000000,00грн. на відповідача 2.

Відповідно до вимог ст.207, 513, 521 ЦК України, ст.181 Господарського кодексу, договір укладений через складання єдиного документу, в письмовій формі, підписаний особами, які його укладають та мають на це право, без будь-яких заперечень чи протоколів розбіжностей, скріплений печатками юридичних осіб. Тобто, позивач підписуючи зі своєї сторони вказаний договір дав згоду на відповідне переведення боргу.

З укладанням спірного договору, між сторонами виникло майново – господарське зобов’язання, в силу якого відповідач 1 зі згоди позивача перевів свій грошовий борг на відповідача 2 у якого виникло зобов’язання сплатити 5 000000,00грн. позивачу, а у позивача виникло право вимагати від відповідача 2 виконання його зобов’язання відповідно до п.1 ст.175 Господарського кодексу України.

Таким чином сторони не тільки досягли згоди з усіх істотних умов договору згідно ст.638 ЦК України, але й кожна сторона виконала зобов’язання по ньому в той чи іншій мірі.

Крім того, відповідач 1 наголошує на припиненні провадження у справі у зв’язку з тим, що існує рішення господарського суду по справі №20/196пн між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Також відповідач 1 зазначив, що відповідачем 2 частково виконані умови договору №392 від 16.04.2009р. та перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 275000,00грн.

Відзив судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

22.02.2010р. відповідач 1 надав господарського суду супровідний лист від 22.02.2010р., яким просить суд залучити до матеріалів справи копію листа №03юр-921/09 від 07.07.2009р. Лист судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Позивач 16.03.2010р. надав письмові пояснення на відзив відповідача 1, в яких не погоджується з відповідачем 1 щодо можливості припинення провадження у справі по причині нібито розгляду у господарському суду Донецької області справи №20/196пн між тим ж сторонами та про той ж предмет, з тих ж підстав, оскільки предметом позовної заяви у справі №38/18пд є визнання договору про переведення боргу №392 від 16.04.2009р. недійсним за інших підстав.

Також в письмових поясненнях позивач зазначив, що дійсно відповідачем 2 перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 275000,00грн., але у зв’язку з тим, що ВАТ „Донецькобленерго” вважає договір №392 від 16.04.2009р. недійсним, грошові кошти у розмірі 275000,00грн. були повернуті відповідачу 2, як безпідставно отримані.

Пояснення судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

31.03.2010р. відповідач 2 звернувся до господарського суду з клопотанням про надсилання поштової кореспонденції по справі за новою фактичною адресою. Клопотання судом розглянуте та залучене до матеріалів справи.

31.03.2010р. відповідач 2 надав суду лист, в якому просить суд залучити до матеріалів справи відзив на позовну заяву та додаткові документи. В наданому відзиві відповідач 2 просить суд у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне.

Між сторонами був укладений договір про переведення боргу №392 від 16.04.2009р. Позивач підписуючи зі своєї сторони вказаний договір дав згоду на відповідне переведення боргу.

Пропозиція відповідача 2 щодо здійснення розрахунків з позивачем за механізмами передбаченими Постановою КМУ від 05.03.2009р. відповідають вимогам діючого законодавства та мають на меті виконання зобов’язань між сторонами у найбільш оптимальний спосіб.

Щодо визнання недійсним договору №392 від 16.04.2009р. у зв’язку з тим, що відповідач 2 ввів сторони договору в оману, відповідач 2 зазначив, що немає жодних мотивів та дій, які б могли бути оцінені як омана.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.03.2010р. строк вирішення спору було продовжено на 1 місяць, у порядку ст.69 ГПК України.

15.04.2010р. позивач надав суду письмові пояснення №03 су-1639/10 від 14.04.2010р. на відзив відповідача 2.

В наданих поясненнях позивач зазначає, що не погоджується з позицією відповідача 2, викладеною у відзиві на позовну заяву та наполягає на задоволенні позовних вимог.

Пояснення судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався, у зв’язку з необхідністю представленням сторонами додаткових документів для розгляду спору.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача та відповідачів суд,

ВСТАНОВИВ:

16.04.2009р. між Обласним комунальним підприємством „Донецьктеплокомуненерго” (первісний боржник, далі-відповідач 1), Товариством з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнська енергетична кампанія” (новий боржник, далі-відповідач 2) та Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” (далі - позивач) був укладений договір про переведення боргу №392 (далі-Договір).

Відповідно до умов договору №392 від 16.04.2009р., первісний боржник, зі згоди кредитора, в порядку та на умовах, визначених цим договором переводить свій грошовий борг (зобов’язання по оплаті вартості електроенергії спожитої у березні 2009р.) у розмірі 5 000000,00грн. за договорами на постачання електроенергії укладеними між первісним боржником та кредитором та зобов’язується виконати розрахунок з Новим боржником за прийняття боргу визначеним цим договором, а новий боржник заміняє первісного боржника у зобов’язанні, що виникає із зазначеного вище договору (далі-основний договір), і приймає на себе обов’язки первісного боржника за основним договором оплатити кредитору заборгованість за куповану електроенергію.

Згідно п.1.2 договору, кредитор, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Розділом 4 сторони визначили права та обов’язки сторін. Новий боржник зобов’язується виконати обов’язки первісного боржника перед кредитором з погашення заборгованості за куповану електроенергію виключно грошовими коштами шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора до 31.04.2009р. включно (п.4.1 договору).

Первісний боржник зобов’язується передати новому боржнику документи, що підтверджують дійсність вимог кредитора за основним договором, протягом п’яти днів з дати набуття чинності цим договором.

П’ятим розділом договору сторони визначили відповідальність сторін і вирішення спорів.

Відповідно до п.5.2 договору за несвоєчасне виконання своїх грошових зобов’язань за цим договором, новий боржник зобов’язується сплатити кредитору за його вимогою неустойку в розмірі 1000,00грн. за кожен випадок порушення таких зобов’язань.

Розділом 6 договору сторони визначили строк договору та інші умови.

Відповідно до п. 6.1 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін.

Відповідно до п.6.2 договору, строк договору починає свій перебіг з моменту, встановленого у п.6.1 цього договору та визначається часом достатнім для реального та належного виконання цього договору сторонами, але у будь-якому разі договір діє до 31.12.2009р.

Договір підписаний трьома сторонами та скріплений печатками підприємств, у встановленому законом порядку.

На виконання умов договору про переведення боргу №392 від 16.04.2009р. відповідач 1 здійснив свої зобов’язання та перерахував відповідачу 2 грошові кошти в сумі 5000000,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Відповідач 2 зобов’язання щодо оплати боргу в розмірі 5000000,00грн. в строки обумовлені договором про переведення боргу не виконав, а направив на адресу позивача лист №151 від 28.08.2009 року в якому запропонував здійснити розрахунки ВАТ “Донецькобленерго” перед ДП “Енергоринок” за механізмами, які передбачені Постановою КМУ №193-09 року на загальну суму 5 000000,00грн.

Позивач вказану пропозицію відповідача 2 не прийняв.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, відповідачем 2 протягом дії договору було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 275000,00грн. Тобто, відповідач 2 приступив до виконання умов договору №392 від 16.04.2009р. Проте, оскільки позивач вважає договір №392 від 16.04.2009р. недійсним, грошові кошти у розмірі 275000,00грн. були повернуті відповідачу 2, платіжним дорученням від 08.07.2009р. №2202, як безпідставно перераховані.

Оскільки позивач вважає, що при підписанні договору №392 від 16.04.2009р. відповідач 2 не мав намір здійснювати розрахунки за договором шляхом перерахування грошових коштів позивачу та ввів сторони договору в оману щодо обставин, які мають істотне значення, позивач звернувся до суду і просить визнати договір про переведення боргу №392 від 16.04.2009р. недійсним.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов’язків (ст.11 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків. Правочини можуть бути односторонніми та двостороннім – чи багатосторонніми (договори) (ст.202 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, Позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення їх, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків.

За приписами ч.1 ст.230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Отже, під обманом законодавець визначив як активну поведінку сторони правочину, яка проявляється в запереченні обставин, так і пасивну поведінку, яка полягає в тому, що особа замовчує існування істотних обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину. Визначальною ознакою обману є умисні дії сторони правочину. Необхідною умовою для визнання правочину недійсним є також те, щоб приховувані (шляхом заперечення або замовчування) обставини могли перешкодити вчиненню правочину, якби інша особа дізналася про їх існування.

Позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману.

Посилання позивача на те, що відповідач 2 не мав намір здійснювати розрахунки за договором шляхом перерахування грошових коштів позивачу та ввів сторони договору в оману щодо обставин, які мають істотне значення судом не приймається до уваги з огляду на наступне.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначений ст. 181 ГК України.

Відповідно до названої статті господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2009р. сторонами був укладений договір про переведення боргу №392. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств. Вказаний договоір укладений без будь-яких заперечень та протоколів розбіжностей, тобто сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як встановлено судом, відповідач 2 зобов’язання щодо оплати боргу в розмірі 5000000,00грн. в строки обумовлені договором про переведення боргу не виконав у зв’язку з чим позивач вважає, що відповідач 2 ввів сторони договору в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що після укладання договору відповідач 2 направив на адресу позивача лист №151 від 28.08.2009 року в якому запропонував здійснити розрахунки за механізмами, які передбачені Постановою КМУ №193-09 року на загальну суму 5 000000,00грн. Таким чином, на думку позивача, відповідач 2 при підписанні договору не мав наміру здійснювати розрахунки відповідно до умов укладеного договору та ввів сторони договору в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Інших доказів введення відповідачем 2 сторін договору в оману позивачем суду не надано.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем 2 зобов’язання щодо оплати боргу в строки обумовлені договором та направлення пропозиції позивачу здійснити розрахунки іншим способом ніж це передбачено умовами договору не підтверджує і не доказує відсутність у відповідача 2 при підписанні спірного договору наміру здійснювати розрахунки грошовими коштами, а отже не доказує факт введення відповідачем 2 сторін договору в оману.

Крім того, відповідачем 1 здійснювались дії направлені на виконання спірного договору, а саме перераховані відповідачу 2 грошові кошти в сумі 5000000,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

В свою чергу, відповідачем 2, протягом дії договору, також були здійснені дії щодо оплати заборгованості та перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 275000,00грн., які були повернуті позивачем відповідачу 2 платіжним дорученням від 08.07.2009р. №2202, як безпідставно перераховані, оскільки позивач вважає договір №392 від 16.04.2009р. недійсним. Вказані обставини позивачем не заперечуються.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними доказами факт введення відповідачем 2 сторін договору в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Тому твердження позивача судом до уваги не приймаються і не можуть бути підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Згідно ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, господарський суд відмовляє позивачу у задоволенні позову у зв’язку з недоведеністю.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача 1 щодо припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки предметом позову у справі №20/196пн на яку посилається відповідач 1, було визнання відсутності у позивача прав та обов’язків за договором про переведення боргу № 392 від 16.04.2009р., а не визнання вказаного договору недійсним.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та, керуючись ст.ст. 11, 202, 203, 215, 230, 626, 627 Цивільного кодексу України, ст.181 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка, Донецька область до відповідача 1 - Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнська енергетична кампанія”, м. Київ про визнання недійсним договору про переведення боргу №392 від 16.04.2009р. відмовити.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.04.2010року.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку через місцевий господарський суд протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя                               

Надруковано 4 примірника:

1 – до справи

3 – сторонам у справі