Рішення № 10606535, 15.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.04.10 р.                     Справа № 36/28                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Будко, при секретарі судового засідання В.Г.Гребенніковій, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом:          Відкритого акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат” м.Алчевськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Азов-Інжинірінг” м.Маріуполь

про: стягнення 398416,98грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Левадна Ю.Г. – по дов.;

від відповідача: не з”явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Алчевський металургійний комбінат” м.Алчевськ Луганської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Азов-Інжинірінг” м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 398416,98грн., яка складається з основного боргу в сумі 282632,9грн., суми інфляції 84790грн. та 3% річних в сумі 14307,43грн. згідно ст.625 Цивільного кодексу України, а також відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 16686,65грн. згідно ст.536, 639 Цивільного кодексу України, ст.231 Господарського кодексу України.

Під час розгляду спору позивач заявою №026-6/2 від 25.03.10р. зменшив розмір позовних вимог згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України та просить суд стягнути з відповідача суму передоплати 282632,90грн., суму інфляції 84790грн. та 3% річних в сумі 14190,50грн. згідно ст.625 Цивільного кодексу України, а також відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 16686,65грн. згідно ст.536, 639 Цивільного кодексу України, ст.231 Господарського кодексу України.

Крім того, заявою №026-6/3 від 13.04.10р. позивач зменшив розмір позовних вимог згідно ст.22 Господарського кодексу України та просить суд стягнути з відповідача суму передоплати 282632,90грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 16686,65грн.

Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням останнього уточнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається договір №027/1-2032 від 10.07.07р., додаткові угоди до нього, листи №03-027-4776 від 02.10.07р., №027-1-5/6959 від 16.10.07р., №027-1-5/7100 від 24.10.07р., №04-1005 від 12.11.07р., №027-1-5/7413 від 12.11.07р., №04-1006 від 12.11.07р., №01-027-5 від 04.01.08р., №047/027-93 від 11.02.08р., №04-1041 від 14.02.08р., №027-1-5/1268 від 11.03.08р., №027-1-5/2190 від 12.05.08р., №027-1-5/3648 від 19.08.08р., №027-1-5/3876 від 04.09.08р., №027-1-5/3844 від 14.11.08р., №03-027-290 від 20.01.09р., №027-1-5/1647 від 10.07.09р., акт звірки взаєморозрахунків, банківські виписки, видаткові накладні.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду спору був повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалами від 24.02.10р., 10.03.10р., 25.03.10р.

Оскільки про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, в матеріалах справи достатньо документів та доказів для вирішення спору по суті, господарський суд вважає можливим розглянути справу відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:

10.07.07р. сторони уклали договір №027/1-2032, за умовами якого відповідач зобов’язався поставити, а позивач прийняти та оплатити продукцію ВАТ „Армапром” м.Миргород, 2006-2007 року випуску, а саме: задвижку 30с915нж Ду200 Ру40 з електроприводом Н-Б1-06 з КМЧ у кількості 6шт., задвижку 30с915нж Ду400 Ру40 з електроприводом Н-Г-12 з КМЧ у кількості 2шт. на загальну суму 238641,43грн.

27.08.07р. сторони уклали додаткову угоду №2 до договору, згідно якої відповідач зобов’язався додатково поставити позивачу продукцію на суму 1406209,97грн.

Пунктом 3 даної угоди сторони визначили форму оплати: 50% попередня оплата, 50% по факту поставки, та строки поставки – протягом 35 календарних днів після проведення попередньої оплати з правом дострокової поставки.

На виконання умов додаткової угоди №2 до договору позивач перерахував відповідачу передоплату у розмірі 50% - 703104,99грн., що підтверджується банківською випискою від 27.08.07р.

Виходячи з умов п.3 додаткової угоди №2 до договору, відповідач повинен був поставити позивачу товар у строк до 01.10.07р.

Однак в порушення взятих на себе зобов’язань відповідач продукцію позивачу поставив лише частково за видатковою накладною №РН-0000029 від 09.10.07р. на суму 169726,01грн., а залишок продукції на суму 533378,98грн. залишився непоставленим.

В подальшому сторони уклали додаткову угоду №3 від 11.09.07р. до договору, згідно якої відповідач зобов’язався поставити позивачу продукцію на суму 152326,08грн., а також додаткову угоду №4 від 31.08.07р., згідно якої відповідач зобов’язався поставити позивачу продукцію на суму 24420грн.

Відповідач в повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання по додатковим угодам №3 від 11.09.07р. та №4 від 31.08.07р. до договору, та поставив позивачу продукцію на суму 176746,08грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000023 від 31.08.07р. та №РН-0000026 від 24.09.07р.

Таким чином, недопоставленою залишилася продукція на суму 356632,90грн.

Листами №03-027-4776 від 02.10.07р., №027-1-5/6959 від 16.10.07р. позивач звертався до відповідача з вимогою допоставити товар, однак до теперішнього часу відповідач товар позивачу не поставив.

Стаття 693 Цивільного кодексу України передбачає положення, коли продавець отримав суму попередньої оплати, але при цьому не передав товар покупцю згідно умов договору у встановлений строк.

В такому випадку, покупець має право вимагати від продавця передачі оплачених товарів або повернення суми попередньої оплати. Тобто у покупця виникає можливість пред’явлення до продавця альтернативних вимог – або передати обумовлені договором товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати сплачену за товар суму. Право вибору при цьому належить покупцю.

У зв’язку з цим, позивач звернувся до відповідача з листом №047/027-93 від 11.02.08р., в якому просив повернути залишок передоплати в сумі 356632,90грн.

У відповідь на дану вимогу відповідач листом №04-1041 від 14.02.08р. повідомив позивача про те, що він не відмовляється від взятих на себе зобов’язань та готовий погасити заборгованість по поверненню передоплати частинами по мірі надходження коштів на рахунок підприємства.

Однак на теперішній час відповідач суму перерахованої передоплати повернув позивачу лише частково в розмірі 74000грн., що підтверджується банківськими виписками від 29.02.09р. та від 30.05.08р.

Залишок передоплати в сумі 282632,90грн. відповідач до теперішнього часу позивачу не повернув.

Всі інші листи позивача №027-1-5/7100 від 24.10.07р., №027-1-5/7413 від 12.11.07р., №01-027-5 від 04.01.08р., №027-1-5/1268 від 11.03.08р., №027-1-5/3648 від 19.08.08р., №027-1-5/3876 від 04.09.08р., №027-1-5/3844 від 14.11.08р., №03-027-290 від 20.01.09р., №027-1-5/1647 від 10.07.09р. з вимогою повернути суму попередньої оплати та узгодити графік її повернення відповідачем були залишені без задоволення.

За таких обставин, враховуючи те, що факт заборгованості підтверджений матеріалами справи, господарський суд позовні вимоги з урахуванням уточнення в частині стягнення суми попередньої оплати вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 16686,65грн. з 30.05.08р. за 180 днів на підставі ст.ст.693, 536 Цивільного кодексу України, ст.231 Господарського кодексу України.

За змістом ч.3 статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються відсотки у відповідності з статтею 536 цього Кодексу з дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичної передачі товару покупцю або поверненню йому суми попередньої оплати.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Однак, в договорі №027/1-2032 від 10.07.07р. сторони не передбачили умови щодо розміру процентів за користування чужими грошовим коштами, а посилання позивача на ст.231 Господарського кодексу України, яка за його думкою визначає розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами на рівні облікової ставки НБУ, суд вважає юридично неспроможними, оскільки названа стаття закону визначає розмір штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня), тоді як відсотки згідно ст.536 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою є платою за користування чужими грошовими і не є штрафними санкціями в розумінні ст.230 Господарського кодексу України.

За таких обставин, господарський суд відмовляє позивачу у задоволенні позову в частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 16686,65грн., оскільки їх розмір не передбачений договором.

Судові витрати згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

На підставі вищенаведеного, згідно ст.ст. 509, 525, 526, 530, 614, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат” м.Алчевськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Азов-Інжинірінг” м.Маріуполь з урахуванням уточнення задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Азов-Інжинірінг” (87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Енгельса, 60, р/р26002900177628 у філії ПУМБ у м.Маріуполь, МФО 335742) на користь Відкритого акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат” (94202, Луганська область, м.Алчевськ, вул. Шмідта, б.4, р/р2600914210 у ЛОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 304007, ЄДРПОУ 05441447) основний борг в сумі 282632,9грн., витрати по оплаті держмита в сумі 2826,32грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 222,84грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя