Рішення № 10606507, 13.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.04.10 р.                     Справа № 29/256                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Ойл”,

ЄДРПОУ 32457343, м.Маріуполь

до відповідача Приватного підприємства „Агростиль ВП”, ЄДРПОУ 33491469, с.Боєвоє

про стягнення 729375,78 грн.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Шолохова І.Б. – по дов.

від відповідача: Лаврик Д.В. – по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 30.03.2010р. до 13.04.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Бізнес Ойл”, м.Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Приватне підприємство „Агростиль ВП”, с.Боєвоє, про стягнення заборгованості в сумі 729375,78 грн., у тому числі основний борг в сумі 286301,24 грн., пеня в сумі 52685,15 грн., штраф в сумі 257671,12 грн., штраф в сумі 57260,25 грн., інфляція в сумі 35501,35 грн., відсотки в сумі 39956,67 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.10.2009р. припинено провадження по справі №29/256, у зв’язку з затвердженням мирової угоди між Товариством з обмеженою відповідальністю „Бізнес Ойл”, м.Маріуполь та Приватним підприємством „Агростиль ВП”, с.Боєвоє.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2010р. ухвалу господарського суду Донецької області від 13.10.2009р. по справі №29/256 скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Донецької області.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 06.04.2010р. змінив предмет позову. Зокрема, згідно з вказаною заявою позивачем повідомлено суд про сплату відповідачем основного боргу в сумі 190475,00 грн. Одночасно, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 419997,68 грн., у тому числі основний борг в сумі 95826,24 грн., інфляція в сумі 35501,35 грн., пеня в сумі 34073,77 грн., штраф в сумі 171780,74 грн., штраф в сумі 57260,25 грн., 18% річних за користування ГПМ в сумі 25555,33 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір постачання нафтопродуктів №9 від 24.01.2008р., специфікації до договору, видаткові накладні №РН-000207 від 11.03.2008р., №РН-000251 від 24.03.2008р., №РН-000337 від 21.04.2008р., №РН-000426 від 19.05.2008р., №РН-000572 від 01.07.2008р., №РН-000761 від 27.08.2008р., №РН-000774 від 01.09.2008р, податкові накладні №207 від 11.03.2008р., №251 від 24.03.2008, №337 від 21.04.2008р., №426 від 19.05.2008р., №572 від 01.07.2008р., №761 від 27.08.2008р., №774 від 01.09.2008р., рахунки-фактури №СФ-0000207 від 11.03.2008р., №СФ-0000251 від 24.03.2008р., №СФ-0000337 від 21.04.2008р., №СФ-0000426 від 19.05.2008р., №СФ-000572 від 01.07.2008р., №СФ-0000761 від 27.08.2008р., №СФ-0000774 від 01.09.2008р., довіреності, претензію №40 від 05.08.2009р., реєстри платіжних документів від 07.08.2008р., 26.08.2008р., 08.10.2008р., розрахунок суми позову.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 11.03.2010р. повідомив суд про повне погашення суми основного боргу перед позивачем за договором №9 від 24.01.2008р. Одночасно, проти вимог про стягнення штрафних санкцій відповідач заперечує, посилаючись на ті обставини, що позивачем може бути застосований лише один із видів штрафних санкцій, передбачений договором №9 від 24.01.2008р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено судом, 24.01.2008р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір постачання нафтопродуктів №9.

Згідно з умовами вказаного договору позивач зобов’язався поставити відповідачу ГСМ в кредит, виходячи з рахунку 18% річних, строком на 9 місяців, а відповідач прийняв на себе зобов’язання прийняти та сплатити товар згідно з умовами договору.

За змістом п.1.1 договору №9 від 24.01.2008р. на момент укладання цього договору кількість товару точно невідома та буде змінюватися відповідно до заявок відповідача з подальшим оформленням додаткових угод та специфікацій, тому вартість договору складає 386301,00 грн. та може вар’їруватися в залежності від об’ємів дизпалива, яке постачється.

Згідно п.5.1 договору №9 від 24.01.2008р. позивач зобов’язався надати відповідачу в кредит строком на 9 місяців ГСМ (дизпаливо) орієнтовно в кількості 66000 літрів на суму 386301,24 грн. з урахуванням ПДВ та на суму нарахованих процентів за користування кредитом на ГСМ (дизпаливо) із рахунку відсоткової ставки 18% річних 52150,66 грн. Сума кредиту є орієнтовною та складає 52150,66 грн. на момент укладання цього договору.

За змістом специфікації №1 від 11.03.2008р. до договору від 24.01.2008р. №9, підписаної сторонами, позивач має поставити відповідачу дизельне паливо у кількості 4912 л на суму 26279,20 грн.

Згідно специфікації №2 від 24.03.2008р. до договору від 24.01.2008р. №9 позивач має поставити відповідачу дизельне паливо З-02-(-25) у кількості 11412 л на суму 65619,00 грн.

Відповідно до специфікації №3 від 21.04.2008р. до договору від 24.01.2008р. №9 позивач має поставити відповідачу дизельне паливо Л-02 у кількості 6500 л на суму 36075,00 грн.

За специфікацією №4 від 19.05.2008р. до договору від 24.01.2008р. №9 позивач має поставити відповідачу дизельне паливо у кількості 6500 л на суму 39975,00 грн.

Згідно специфікації №5 від 01.07.2008р. до договору від 24.01.2008р. №9 позивач має поставити відповідачу дизельне паливо у кількості 13000 л на суму 87360,00 грн.

За змістом специфікації №6 від 27.08.2008р. до договору від 24.01.2008р. №9 позивач має поставити відповідачу дизельне паливо у кількості 22003 л на суму 139719,04 грн.

За специфікацією №7 від 01.09.2008р. до договору від 24.01.2008р. №9 позивач має поставити відповідачу дизельне паливо у кількості 6500 л на суму 41275,00 грн.

Як встановлено судом, згідно з умовами вказаного вище договору позивачем протягом березня-вересня 2008р. було поставлено відповідачу товар на суму 436302,24 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача.

Факт постачання позивачем вказаної продукції відповідачу підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними №РН-000207 від 11.03.2008р., №РН-000251 від 24.03.2008р., №РН-000337 від 21.04.2008р., №РН-000426 від 19.05.2008р., №РН-000572 від 01.07.2008р., №РН-000761 від 27.08.2008р., №РН-000774 від 01.09.2008р., довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, з боку відповідача не заперечується.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.4.1 договору №9 від 24.01.2008р. відповідач проводить оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Кінцевий розрахунок здійснюється відповідачем 31.10.2008р. Платіж вважається здійсненим в день надходження грошових коштів від відповідача на розрахунковий рахунок позивача (п.4.2 договору №9 від 24.01.2008р.).

Як встановлено судом, згідно з наданими до справи банківськими виписками від 07.08.2008р., 26.08.2008р., 08.10.2008р., відповідачем було перераховано на користь позивача грошові кошти в сумі 150001,00 грн., внаслідок чого решта заборгованості відповідача перед позивачем становить 286301,24 грн.

Таким чином, за висновками суду, відповідач всупереч вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України свої зобов’язання щодо сплати позивачу основного боргу в сумі 286301,24 грн. не виконав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 11.03.2010р. повідомив суд про повне погашення основної заборгованості перед позивачем за договором №9 від 24.01.2008р.

Суд вказані твердження відповідача частково приймає до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

За приписом ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно наданих до матеріалів справи квитанцій від 16.09.2009р., 22.09.2009р., 24.09.2009р. відповідачем було сплачено позивачу основний борг в сумі 109200,00 грн.

Платіжними дорученнями №065345_001 від 11.09.2009р., №182165_001 від 02.11.2009р. відповідачем також було сплачено позивачу грошові кошти в сумі 81275,00 грн.

Позивачем в судовому засіданні 13.04.2010р. підтверджено факт сплати відповідачем основного боргу в сумі 190475,00 грн.

За таких обставин, згідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 190475,00 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Одночасно, твердження відповідача щодо погашення решти суми основного боргу перед позивачем не доведені відповідними засобами доказування.

Таким чином, враховуючи, що позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 95826,24 грн. доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення відповідача проти цих позовних вимог є безпідставними, позов в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 95826,24 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 01.11.2008р. по 11.08.2009р. нараховано та пред’явлено до стягнення інфляцію в сумі 35501,35 грн.

Виходячи з того, що розрахунок суми інфляції є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству та фактичним обставинам справи, вимоги про стягнення з відповідача інфляції в сумі 35501,35 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до п.6.3 договору №9 від 24.01.2008р. сторонами було узгоджено, що за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, яка діє в період, за який сплачується пеня, від вартості несплаченого товару.

Згідно вказаного пункту договору позивачем за період з 01.11.2008р. по 01.05.2009р. заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 34073,77 грн.

За висновками суду, розрахунок суми пені, проведений позивачем, є арифметично вірним та обгрунтованим, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення пені в сумі 34073,77 грн. підлягають задоволенню.

В п.6.3. договору №9 від 24.01.2008р. сторонами було узгоджено, що при порушенні строків оплати, передбачених п.4.1 цього договору, відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 10% в місяць від вартості несвоєчасно сплаченої продукції, при цьому нарахування пені не припиняється.

За приписом п.6.6 договору №9 від 24.01.2008р. за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов’язань протягом дії договору винна сторона сплачує штраф в розмірі 20% вартості товару.

Як встановлено судом, позивачем на підставі п.п.6.3, 6.6 договору №9 від 24.01.2008р. за період з 01.11.2008р. по 01.05.2009р. також нараховано відповідачу штраф в розмірі 10% у сумі 171780,74 грн. та штраф в розмірі 20% від вартості товару в сумі 57260,25 грн.

Одночасно, п.7.1. договору №9 від 24.01.2008р. передбачено, що даний договір діє з моменту його підписання до моменту повернення відповідачем позивачу вартості дизпалива, а також сплати ним суми нарахованих відсотків за користування ГСМ (дизпаливо) із рахунку 18% річних.

За таких обставин, позивачем за період з 01.11.2008р. по 01.05.2009р. за користування дизпаливом нараховано відповідачу відсотки у сумі 25555,33 грн.

Частиною 1 ст.546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених ст.546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено судом, за умовами пунктів 6.3, 6.6 договору №9 від 24.01.2008р. сторонами було узгоджено можливість застосування штрафів за порушення строків оплати та односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов’язань.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, внаслідок підписання договору №9 від 24.01.2008р. сторони погодились з можливістю застосування до них штрафів, визначених п.п.6.3, 6.6 договору.

З урахуванням викладеного, суд посилання відповідача на можливість застосування відносно нього тільки одного виду штрафних санкцій до уваги не приймає.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 171780,74 грн., штрафу в сумі 57260,25 грн., 18% річних за користування ГПМ в сумі 25555,33 грн. також підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем при подачі позовної заяви сплачене державне мито в сумі 25500,00 грн., що перевищує розмір державного мита, встановленого для даної категорії справ.

За таких обставин, надлишково сплачене позивачем державне мито в сумі 18206,24 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України на підставі ст.47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85, п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Припинити провадження по справі №29/256 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Ойл”, м.Маріуполь до Приватного підприємства „Агростиль ВП”, с.Боєвоє про стягнення основного боргу в сумі 190475 грн. 00 коп.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Ойл”, м.Маріуполь до Приватного підприємства „Агростиль ВП”, с.Боєвоє про стягнення основного боргу в сумі 95826 грн. 24 коп., інфляції в сумі 35501 грн. 35 коп., пені в сумі 34073 грн. 77 коп., штрафу в сумі 171780 грн. 74 коп., штрафу в сумі 57260 грн. 25 коп., 18% річних в сумі 25555 грн. 33 коп. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства „Агростиль ВП”, с.Боєвоє на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Ойл”, м.Маріуполь основний борг в сумі 95826 грн. 24 коп., інфляцію в сумі 35501 грн. 35 коп., пеню в сумі 34073 грн. 77 коп., штраф в сумі 171780 грн. 74 коп., штраф в сумі 57260 грн. 25 коп., 18% річних в сумі 25555 грн. 33 коп., всього заборгованість в сумі 419997 грн. 68 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 6104 грн. 88 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 98 грн. 77 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Бізнес Ойл”, м.Маріуполь з державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в сумі 18206 грн. 24 коп.

Видати довідку.

В судовому засіданні 13.04.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 13.04.2010р.

Суддя