Рішення № 106059578, 05.09.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/10555/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні,-

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, в якому просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата індексації грошового забезпечення) у розмірі 82822,46 грн.

- стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати, а саме: сплачений судовий збір в сумі 992,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем усіх необхідних розрахунків, а саме, не була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/20160/21 від 18 лютого 2022 року позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно із врахуванням січня 2008 року, як базового місяця. На виконання рішення суду 26 липня 2022 року Військовою частиною НОМЕР_1 перераховано на картковий рахунок позивача кошти в сумі 82345,85 грн. (індексація грошового забезпечення). Позивач вважає, що існує затримка розрахунку при звільненні, яка не була йому виплачена, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Представник відповідача на поштову адресу суду надіслав відзив на позовну заяву (вх. №54301 від 19.08.2022 року), в якому просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. При звільненні з Позивачем було проведено повний розрахунок з дотриманням діючого законодавства. Жодних заперечень щодо розрахунку від позивача не надходило. Позивач не вимагав скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.06.2020 №137. Крім того, Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 22.12.1999 №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці зазначив, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо). Враховуючи викладене, відсутні підстави для виплати Позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в частині виплати індексації грошового забезпечення.

Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.06.2020 № 137 старшого солдата ОСОБА_1 , оператора апаратної відділення радіоперехоплення та пеленгування загону радіорозвідки військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом начальника Регіонального центру радіоелектронної розвідки «Захід» (по особовому складу) від 29.05.2020 №19-РС у запас за пунктом 2 підпункту б (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово - лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час) з правом носіння військової форми одягу відповідно до частини п`ятої етапі 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232 - XII (зі змінами), 26.06.2020 виключній зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Листом від 12.10.2021 № 83/75/1023 відповідач повідомив позивачу, що індексація грошового забезпечення за період в 01.01.2016 по 26.06.2020 ОСОБА_1 нарахована випереджаючим шляхом відповідно до абзацу 9 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, витвердженого постановою КМУ від 17.07.2007 № 1078 (далі Порядок № 1078). При цьому місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) при нарахуванні індексації враховано грудень 2015 року крайній місяць підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України. У зв`язку в цим для проведення індексації доходів індекс споживчих цін обчислювався наростаючим підсумком починаючи в січня 2016 року, як це визначено постановою КМУ від 09.12.2015 № 1013"Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення вмій до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова № 1013). Оскільки нарахована випереджаючим шляхом сума ймовірної індексації протягом січня 2016 року листопад 2018 року не перевищила суму підвищення грошового забезпечення за грудень 2015 року, нарахована індексація грошового забезпечення за вказаний період становить 0 (Нуль) грн 00 коп., а з грудня 2018 нарахована і виплачена -71,08 грн,

2019 рік:

січень - 71.08 грн, лютий - 71,08 грн, березень 174,47 грн, квітень 134,47 грн, травень 174,47 грн, червень 134,47 грн, липень - 206,72 грн, серпень - 206,72 грн, вересень 206,72 грн, жовтень -206,72 грн, листопад 206,72 грн, грудень -216,51 грн.

2020 рік:

січень 216,51 грн, лютий - 216,51 грн, березень 216,51 грн, квітень 216,51 грн, травень 216.51 грн, червень - 187,64 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача, щодо невірного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018, позивач звернулася до суду з позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/20160/21 від 18 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю - визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Не погодившись із рішенням, вважаючи таке ухваленим з порушенням норм матеріального права, його оскаржила військова частина НОМЕР_1 .

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №380/20160/21 від 22 червня 2022 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року без змін.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/20160/21 від 18 лютого 2022 року Військовою частиною НОМЕР_1 на картковий рахунок позивача 22 червня 2022 року перераховано кошти в сумі 82345,85 грн. (індексація грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018).

Позивач вважаючи, що період затримки розрахунку при звільненні склав з 27.06.2020 року до 26.07.2022 року, тому відповідач зобов`язаний сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 82822,46 грн., чого ним здійснено не було, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

При вирішення спору суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закон № 2011-XII).

Статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Вказаними нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

За змістом частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 Кодексу законів про працю України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 Кодексу законів про працю України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 Кодексу законів про працю України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 Кодексу законів про працю України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Відтак Велика Палата підсумувала, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.

Також зазначено про те, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Крім того, оскільки відповідач не провів з позивачем при звільнення з військової служби остаточний розрахунок, позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 та від 13.05.2020 у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).

Суд встановив, що позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 26.06.2020 року.

Остаточний розрахунок з позивачем за рішенням суду проведений відповідачем тільки 26.07.2022 року, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача то суд вважає, що період, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачеві, як звільненому працівникові, сум, є період з 27.06.2020 року до 25.07.2022 року. Вказаний період становить 759 календарних днів.

Аналогічна позиція щодо схожих правовідносин викладена Верховним Судом у постанові від 31.10.2019 року у справі № 825/598/17.

Розрахунок належної до стягнення на користь позивача середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні здійснюється за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу було проведено виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з порушенням строків їх виплати в розмірі 82345,85 грн. на виконання судового рішення.

Оскільки остаточний розрахунок із позивачем у зв`язку із звільненням проведено виплатою індексації грошового забезпечення, то із відповідача належить стягнути середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 27.06.2020 року до 25.07.2022 року терміном 759 календарних дні.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

При задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

При розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 року у справі № 6-39цс11 та у Пленумі Верховного Суду України у Постанові від 24 грудня 1999 року № 13, а також постанову Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі № 524/1714/16-а (К/9901/8793/18), висновки Верховного Суду України від 27.04.2016 року по справі №6-113цс16 щодо застосування принципу співмірності, з урахуванням таких обставин, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати тощо.

Аналогічна позиція викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року по справі № 806/2473/18, від 24 липня 2019 року по справі № 805/3167/18-а, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 662/1626/17, від 17 січня 2019 року по справі № 2-1579/11.

Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця старшого солдата ОСОБА_1 розмір грошового забезпечення позивача за два повні місяці перед звільненням становив: за квітень 2020 року 12862,50 грн., травень 2020 року 11790,75 грн., усього грн. при ділення цієї суми на 61 день (в календарних днях) середньоденне грошове забезпечення становить 404,15 грн.

Враховуючи, що недоплачена сума індексації грошового забезпечення становить 82345,85 грн. і є меншою ніж середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 306749,85 грн. (759 календарних днів*404,15 грн.) суд вважає за можливе застосувати до даних правовідносин принцип співмірності.

Зокрема, істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 82345,85 грн./306749,85 грн. (індексація грошового забезпечення/середній заробіток за весь час затримки розрахунку) =0,27. Сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 404,15 грн. (середня заробітна плата позивача за один робочий день) х 0,27 х 759 (дні затримки розрахунку) = 82822,46 грн.

Отже, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути нарахований та виплачений позивачу у розмірі 82822,46 грн. з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.

Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності до подібних правовідносин викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року по справі № 806/345/16, від 18 липня 2018 року у справі № 825/325/16, від 04.04.2018 року у справі №524/1714/16-а, у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 року у справі №6-39цс11.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 середнього грошового забезпечення за затримку повного розрахунку при звільненні (в частині невиплати індексації грошового забезпечення) за період з 27.06.2020 року до 25.07.2022 року в сумі 82822,46 грн.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Розподіл судових витрат провести у відповідності до статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 90, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - задоволити повністю.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата індексації грошового забезпечення) з 27.06.2020 року до 25.07.2022 року у розмірі 82822 (вісімдесят дві тисячі вісімсот двадцять дві) грн. 46 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, вул. Митрополита Андрея,10, м. Львів; код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кухар Н.А.