Рішення № 106059218, 05.09.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 вересня 2022 року Справа № 360/8206/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Шурхна Кирила Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Білокуракинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом адвоката Шурхна Кирила Анатолійовича (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до Білокуракинської селищної ради (далі відповідач), в якій представник позивача з урахуванням уточненої позовної заяви від 27 грудня 2021 року б/н просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Білокуракинської селищної ради від 30 листопада 2021 року № 18/236 Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Білокуракинську селищну раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 28 грудня 2020 року позивач звернулась до Білокуракинської селищної ради з заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою з метою одержання безоплатно у власність земельну ділянку із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства.

У заяві позивачем було зазначене цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства та її орієнтовний розмір - до 2 Га. До заяви було додано копію паспорта громадянина України, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки з кадастровим номером 4420988000:06:005:0119, площа якої становить 41,2 га.

16 лютого 2021 року на сьомій сесії Білокуракинської селищної ради восьмого скликання прийнято рішення № 7/184 про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Білокуракинській селищній територіальній громаді (на території колишньої Тимошинської сільської ради) Сватівського району Луганської області, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності. Рішення № 7/184 про відмову мотивовано тим, що на даний земельний масив 4420988000:06:005:0119 існує велика кількість поданих заяв.

27 травня 2021 року Луганський окружний адміністративний суд ухвалив рішення по справі № 360/1995/21, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Суд визнав протиправним та скасував рішення сьомої сесії Білокуракинської селищної ради восьмого скликання від 16 лютого 2021 року № 7/184 Про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та зобов`язав Білокуракинську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 грудня 2020 року про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею, не більше 2 га, з урахуванням правової оцінки, що надана судом у рішенні.

30 листопада 2021 року відбулася вісімнадцята сесія Білокуракинської селищної ради восьмого скликання, на якій прийнято рішення № 18/236 Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яким Білокуракинська селищна рада відмовила позивачу у наданні дозволу. Представник позивача зазначив, що 16 лютого 2021 року на сьомій сесії восьмого скликання Білокуракинська селищна рада надала дозволи на розробку проєктів землеустрою 41 громадянину на земельну ділянку з кадастровим номером 4420988000:06:005:0119 площею 41,2 га (бажане місце якої зазначала позивач в заяві від 28 грудня 2020 року).

Зазначені громадяни звернулись до землевпорядних організацій з метою виготовлення проектів землеустрою. Земельна ділянка з кадастровим номером 4420988000:06:005:0119 поділена землевпорядними організаціями на 41 земельну ділянку. Тобто відповідач одночасно на один і той же земельний масив надав 41 дозвіл на розробку проєкту землеустрою, а позивачу відмовив у наданні дозволу.

На сесії Білокуракинської селищної ради 30 листопада 2021 року затверджувалися проєкти землеустрою на 38 земельних ділянок.

Відповідно до частини другої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

За результатами розгляду виготовлених проєктів землеустрою відповідачем 30 листопада 2021 року прийняті рішення про затвердження проектів землеустрою. Проте Білокуракинська селищна рада при затвердженні проектів землеустрою не врахувала той факт, що 2/3 депутатів від загального складу ради (17 депутатів) не проголосували за затвердження проєктів землеустрою. За затвердження проєктів землеустрою проголосувало лише 14-16 депутатів. Тобто, рішення про затвердження проектів землеустрою не прийняті, що підтверджується рішеннями сесії Білокуракинської селищної ради від 30 листопада 2021 року та протоколами поіменного голосування.

Отже, затверджуючи проєкти землеустрою, Білокуракинська селищна рада діяла всупереч вимогам частини другої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування.

З рішенням Білокуракинської селищної ради від 30 листопада 2021 року № 18/236 позивач категорично не згодна, оскільки відповідач повторно відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безпідставно. Формальною підставою для відмови відповідач зазначив, що місце розташування об`єкта не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

З урахуванням викладеного, представник позивача просить позовні вимоги задовольнити.

Білокуракинська селищна рада адміністративний позов не визнала, про що 13 січня 2022 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 1457/2022 подала відзив на позовну заяву від 11 січня 2022 року № 02-26/114, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року у справі № 360/1995/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , на 18 сесії Білокуракинської селищної ради 30 листопада 2021 року розглянуто та прийнято рішення «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства». Рішенням відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме, земельна ділянка площею 41,2 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0119, яка є предметом позовних вимог у справі, перенесена до архівного шару бази даних державного земельного кадастру, а замість неї утворено шляхом поділу 41 земельна ділянка площею кожна по 1,0000 га, тобто бажана земельна ділянка вже не існує.

Ухвалою від 20 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 28 грудня 2021 року про відкриття провадження в адміністративній справі суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 18 серпня 2022 року від Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру витребувано витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 41,2 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0119, а також інформацію коли та на підставі чого зазначена земельна ділянка перенесена до архівного шару бази даних Державного земельного кадастру, а також коли замість неї утворено шляхом поділу та зареєстровано у Державному земельному кадастрі 41 земельну ділянку площею кожна по 1,0000 га з кадастровими номерами 4420988000:06:005:0120-4420988000:06:005:0160.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 28 грудня 2020 року звернулась до Білокуракинської селищної ради з заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею до 2,0 га в межах земельної ділянки комунальної власності загальною площею 41,2 га, кадастровий номер: 4420988000:06:005:0119, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Білокуракинській селищній територіальній громаді (на території колишньої Тимошинської сільської ради) Сватівського району Луганської області та передачу земельної ділянки у власність, додавши до заяви копію паспорту заявника, копію довідки про присвоєння заявнику реєстраційного номеру облікової картки платника податків та графічний матеріал місця розташування земельної ділянки.

Згідно з рішенням Білокуракинської селищної ради восьмого скликання від 29 січня 2021 року № 5/131 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства», розглянувши заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території, що враховується в Білокуракинській селищній територіальній громаді (на території колишньої Тимошинської сільської ради), схему бажаного місця розташування земельної ділянки, враховуючи, що на цю земельну ділянку не зареєстровано право комунальної власності за Білокуракинською селищною радою, та на цей час вона є державною власністю, керуючись статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтями 12, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, Законом України «Про землеустрій», Білокуракинська селищна рада відмовила гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га ріллі, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Білокуракинській селищній територіальній громаді (на території колишньої Тимошинської сільської ради).

Розпорядженням Білокуракинського селищного голови від 02 лютого 2021 року № 37 «Про зупинення дії 28 рішень 5 сесії Білокуракинської селищної ради від 29.01.2021 року» серед іншого зупинено дію рішення Білокуракинської селищної ради 8 скликання від 29 січня 2021 року № 5/131 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства», оскільки 02 лютого 2021 року начальник відділу земельних відносин ОСОБА_2 отримала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності, в якому зазначено реєстрацію комунальної власності на земельну ділянку 16 січня 2021 року, а заяви розглядалися на сесії 29 січня 2021 року. Заяву ОСОБА_1 винесено на повторний розгляд Білокуракинської селищної ради, який відбудеться 16 лютого 2021 року.

Згідно з рішенням Білокуракинської селищної ради восьмого скликання від 16 лютого 2021 року № 7/184 «Про розгляд заяви щодо надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Білокуракинської селищної територіальної громади (на території колишньої Тимошинської сільської ради) гр. ОСОБА_1 », розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Білокуракинській селищній територіальній громаді (на території колишньої Тимошинської сільської ради) Сватівського району Луганської області, графічний матеріал бажаного місця розташування земельної ділянки, враховуючи велику кількість поданих заяв на даний земельний масив 4420988000:06:005:0119, пункт 1.1 додатку до рішення 5 сесії Білокуракинської селищної ради від 29 січня 2021 року за № 5/22 «Про затвердження Положення про порядок надання земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності на території Білокуракинської селищної територіальної громади» та рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, екології та охорони навколишнього природного середовища керуючись статтями 12, 22, 33, 79-1, 81, 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв`язку з їх розмежуванням», статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Білокуракинська селищна рада відмовила гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Білокуракинській селищній територіальній громаді (на території колишньої Тимошинської сільської ради) Сватівського району Луганської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року у справі № 360/1995/21, яке набрало законної сили 08 липня 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Білокуракинської селищної ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задоволено:

визнано протиправним та скасовано рішення 7 сесії Білокуракинської селищної ради 8 скликання від 16 лютого 2021 року № 7/184 «Про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства»;

зобов`язано Білокуракинську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 грудня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею, не більше 2 га, з урахуванням правової оцінки, що надана судом у рішенні;

стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Білокуракинської селищної ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

Згідно з рішенням Білокуракинської селищної ради восьмого скликання від 30 листопада 2021 року № 18/236 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року у справі № 360/1995/21, розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Білокуракинській селищній територіальній громаді (на території колишньої Тимошинської сільської ради), схему бажаного місця розташування земельної ділянки, яка знаходиться на земельній ділянці площею 41,2 га (землі резервного фонду 17.00), з кадастровим номером 4420988000:06:005:0119, у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, керуючись статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтями 12, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, Законом України «Про землеустрій», Білокуракинська селищна рада відмовила гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га ріллі, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Білокуракинській селищній територіальній громаді (на території колишньої Тимошинської сільської ради).

Невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, Білокуракинська селищна рада вбачає в тому, що земельна ділянка площею 41,2 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0119 перенесена до архівного шару бази даних Державного земельного кадастру, а замість неї утворено шляхом поділу 41 земельна ділянка площею кожна по 1,0000 га, тобто бажана земельна ділянка вже не існує.

На виконання вимог ухвали від 18 серпня 2022 року Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру листом від 01 вересня 2022 року за № 9-28-0.213-5663/2-22 повідомила суду, що згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про Державний земельний кадастр» об`єктами Державного земельного кадастру є, зокрема, земельні ділянки. Відповідно до частин другої та четвертої статті 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації: набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями згідно з нормами пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051. Нормами статті 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що відомості Державного земельного кадастру є відкритими та загальнодоступними, крім випадків, передбачених цим Законом, та надаються у формі, зокрема, витягів з Державного земельного кадастру. Відмова в наданні відомостей з Державного земельного кадастру надається в разі, якщо: у Державному земельному кадастрі відсутні запитувані відомості. Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4420988000:06:005:0119 набули статусу архівних 29 вересня 2021 року, поземельна книга на зазначену земельну ділянку закрита 29 вересня 2021 року. Враховуючи зазначене, надати витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 4420988000:06:005:0119 неможливо.

Також листом від 01 вересня 2022 року за № 9-28-0.213-5663/2-22 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру надала суду інформацію, сформовану адміністратором Державного земельного кадастру Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» про земельні ділянки, зазначені в ухвалі від 18 серпня 2022 року.

Згідно з інформацією, наданою Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» листом від 26 серпня 2022 року за № 3/1166, земельна ділянка з кадастровим номером 4420988000:06:005:0119 зареєстрована в Державному земельному кадастрі з відкриттям поземельної книги 21 грудня 2019 року. 28 вересня 2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 4420988000:06:005:0119 перенесена до архівного шару Державного земельного кадастру в результаті її поділу з утворенням та реєстрацією 43 земельних ділянок з кадастровими номерами 4420988000:06:005:0120-4420988000:06:005:0162. 29 вересня 2021 року поземельна книга на земельну ділянку з кадастровим номером 4420988000:06:005:0119 закрита.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка від 15 серпня 2022 року за № 307395307) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4420988000:06:005:0119 площею 41,2 га зареєстровано за Білокуракинською селищною радою 16 січня 2021 року.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційні довідки від 15 серпня 2022 року за № 307398710, від 17 серпня 2022 року за №№ 307608079, 307608827, 307609149, 307609907, 307609997, 307610039, 307610227, 307610437, 307610749, 307610807, 307610909, 307610987, 307611070, 307611373, 307611432, 307611524, 307611594, 307611669, 307612935, 307612996, 307613054, 307613125):

11 лютого 2022 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0120 за ОСОБА_3 ;

18 січня 2022 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0121 за ОСОБА_4 ;

21 грудня 2021 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0124 за ОСОБА_5 ;

06 грудня 2021 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0126 за ОСОБА_6 ;

10 листопада 2021 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0133 за ОСОБА_7 ;

10 листопада 2021 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0134 за ОСОБА_8 ;

10 листопада 2021 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0135 за ОСОБА_9 ;

01 лютого 2022 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0138 за ОСОБА_10 ;

10 січня 2022 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0140 за ОСОБА_11 ;

10 січня 2022 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0144 за ОСОБА_12 ;

10 січня 2022 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0145 за ОСОБА_13 ;

10 січня 2022 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0146 за ОСОБА_14 ;

10 січня 2022 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0147 за ОСОБА_15 ;

10 січня 2022 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0148 за ОСОБА_16 ;

10 січня 2022 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0152 за ОСОБА_17 ;

10 січня 2022 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0153 за ОСОБА_18 ;

10 січня 2022 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0154 за ОСОБА_19 ;

10 січня 2022 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0155 за ОСОБА_20 ;

10 січня 2022 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0156 за ОСОБА_21 ;

10 січня 2022 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0157 за ОСОБА_22 ;

10 січня 2022 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0158 за ОСОБА_23 ;

16 листопада 2021 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0159 за ОСОБА_24 ;

16 листопада 2021 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,0000 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0160 за ОСОБА_25 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційні довідки від 17 серпня 2022 року за №№ 307608352, 307608597, 307608967, 307609258, 307609371, 307609439, 307609584, 307609646, 307609700, 307610094, 307610167, 307610295, 307610503, 307610570, 307610646, 307611142, 307611256, 307611308, від 03 вересня 2022 року за №№ 308897417, 308897451) право власності на земельні ділянки площею 1,0000 га з кадастровими номерами 4420988000:06:005:0122, 4420988000:06:005:0123, 4420988000:06:005:0125, 4420988000:06:005:0127, 4420988000:06:005:0128, 4420988000:06:005:0129, 4420988000:06:005:0130, 4420988000:06:005:0131, 4420988000:06:005:0132, 4420988000:06:005:0136, 4420988000:06:005:0137, 4420988000:06:005:0139, 4420988000:06:005:0141, 4420988000:06:005:0142, 4420988000:06:005:0143, 4420988000:06:005:0149, 4420988000:06:005:0150, 4420988000:06:005:0151, 4420988000:06:005:0161, 4420988000:06:005:0162 станом на час надання інформаційних довідок не зареєстровано.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною третьою статті 24 Закону № 280/97-ВР визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною першою статті 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону № 280/97-ВР).

У Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Пунктами «а»-«в» частини першої статті 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт «б» частини першої статті 121 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частинами першою, другою статті 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відносини з приводу набуття і реалізації права на землю врегульовані Главою 19 Розділу IV ЗК України.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначено в статті 116 ЗК України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

При цьому, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений в статті 118 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Зі змісту наведених правових положень випливає висновок, що до клопотання про отримання земельної ділянки слід додавати графічні матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації відповідачем для перевірки відповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки указаних підстав залежить рішення відповідача про надання чи відмову в наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

З наведеного вбачається, що частина сьома статті 118 ЗК України передбачає два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Водночас, підставою відмови у наданні такого дозволу згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини другої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (частина п`ята статті 79-1 ЗК України).

Згідно з частинами шостою, сьомою статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально. Земельні ділянки можуть бути об`єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об`єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Частинами дев`ятою, десятою статті 79-1 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини тринадцятої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі:

поділу або об`єднання земельних ділянок;

скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації;

якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Земельна ділянка з кадастровим номером 4420988000:06:005:0119 площею 41,2000 га, в межах якої позивач просила надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею до 2,0 га, є сформованою земельною ділянкою, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12 лютого 2021 року за № НВ-0006376622021, відповідно до якого спірна земельна ділянка зареєстрована 21 грудня 2019 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Отже, з 21 грудня 2019 року земельна ділянка з кадастровим номером 4420988000:06:005:0119 площею 41,2000 га стала об`єктом цивільних прав.

Разом з цим, 28 вересня 2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 4420988000:06:005:0119 площею 41,2000 га припинила існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасована в результаті її поділу з утворенням та реєстрацією 43 земельних ділянок з кадастровими номерами 4420988000:06:005:0120-4420988000:06:005:0162, що підтверджується інформацією, наданою Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» листом від 26 серпня 2022 року за № 3/1166.

Отже, на час прийняття оскаржуваного рішення Білокуракинської селищної ради восьмого скликання від 30 листопада 2021 року № 18/236 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» мала місце невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів (статті 79-1 ЗК України), що є підставою відмови у наданні такого дозволу згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України.

Таким чином, суд встановив, що оскаржуване рішення відповідача відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а тому не підлягає скасуванню.

Крім того, враховуючи державну реєстрацію права приватної власності на 23 земельні ділянки, які утворені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4420988000:06:005:0119 площею 41,2000 га, вирішення адміністративного спору між сторонами у обраний позивачем спосіб - зобов`язати Білокуракинську селищну раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, не матиме наслідком поновлення прав позивача, які вона вважає порушеними, а відтак не буде виконаним основне завдання судочинства.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання позову та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову адвоката Шурхна Кирила Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Білокуракинської селищної ради (ідентифікаційний код 04335447, місцезнаходження: пл. Шевченка, буд. 6, смт Білокуракине, Сватівський район, Луганська область, 92202) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська