Ухвала суду № 106059187, 05.09.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

05 вересня 2022 року Справа № 360/1735/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., перевіривши матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо зупинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити нарахування та виплату щомісячної пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з січня 2017 року на рахунок, відкритий у Акціонерному товаристві Державний ощадний банк України (№UA043524570000026202500568379, мфо 352457), а також здійснити виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) усієї суми пенсійної заборгованості за період: з січня 2017 року по травень 2022 року включно однією сумою на рахунок, відкритий у Акціонерному товаристві Державний ощадний банк України (№ НОМЕР_2 , мфо 352457).

Одночасно позивач у позові зазначає про те, що згідно норм Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування без обмеження будь-яким строком мають виплачуватися лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію. Строк звернення до адміністративного суду за відновленням порушених пенсійних прав може обмежуватися лише спеціальною нормою вказаного Закону, що не суперечить положенням частини першої статті 122 КАС України, яка не виключає можливості розгляду спорів у справах, пов`язаних з пенсійними виплатами за минулий час поза межами шестимісячного строку. Також вказує, що він проживає на тимчасово окупованій території, на якій відсутні легітимні органи влади, зокрема відділення Пенсійного фонду, банківські установи тощо. На думку позивача, оскільки на стадії відкриття провадження у даній справі не має об`єктивної можливості встановити, чи є вина відповідача у невиплаті позивачу призначеної пенсії, і чи є такі дії територіального органу Пенсійного фонду України та їх наслідки з урахуванням вимог Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування проявом порушення відповідачем законодавства про пенсійне забезпечення, тому не має правових підстав для відмови в судовому захисті пенсійних прав позивача.

На підставі викладеного просить суд поновити строк для звернення до суду за захистом порушених прав.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя дійшов такого.

Згідно частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. Порівняльний аналіз термінів дізнався та повинен був дізнатись, що містяться у частині другій статті 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення її прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Пенсійні виплати є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі факт виплати або не виплати відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було припинено пенсійну виплату.

Отже, з дня неотримання пенсійних виплат особою, якій призначені виплати вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не отримує пенсію з січня 2017 року.

Отже, саме з січня 2017 року розпочинається перебіг шестимісячного строку звернення до суду за захистом порушених прав.

Разом з тим, позовну заяву направлено до суду через підсистему "Електронний суд" лише в серпні 2022 року, після спливу більше 5 років, тобто поза межами строку, встановленого абзацом першим частини другої статті 122 КАС України.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду в постанові від 31 березня 2021 року по справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Як вже зазначав суд, позивач у позові зазначає про те, що згідно норм Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування без обмеження будь-яким строком мають виплачуватися лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію. Строк звернення до адміністративного суду за відновленням порушених пенсійних прав може обмежуватися лише спеціальною нормою вказаного Закону, що не суперечить положенням частини першої статті 122 КАС України, яка не виключає можливості розгляду спорів у справах, пов`язаних з пенсійними виплатами за минулий час поза межами шестимісячного строку. Також вказує, що він проживає на тимчасово окупованій території, на якій відсутні легітимні органи влади, зокрема відділення Пенсійного фонду, банківські установи тощо.

Саме це на його думку є поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

Між тим, суд не може порахувати зазначені аргументи позивача як поважні причини пропуску строку звернення до суду, оскільки жодних доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.

Таким чином, позивач, звернувшись до суду у серпні 2022 року з даним позовом пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому жодних поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Вказаний висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.

Крім того, отримання позивачем листа Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 16.02.2022 №2100-0202-8/10121 у відповідь на запит адвоката позивача від 08.02.2022 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

В даному випадку отримання позивачем листа від 16.02.2022 не може бути днем, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав щодо припинення виплати пенсії, оскільки ним допущене зайве зволікання щодо звернення до відповідача. При цьому, позивачем не надано до позовної заяви жодних доказів вчинення ним дій з 2017 року до лютого 2022 року з метою відновлення порушених прав. Саме по собі посилання представника позивача на вказаний лист, є штучним відтермінуванням строку звернення до суду.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Суд також зазначає, що норма закону про обов`язок фонду сплатити пенсію за минулий період стосується строку давності стосовно виплати пенсії, який має матеріально-правову природу, та не є процесуальним строком звернення до суду.

Згідно з частиною першою статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною другою статті 123 КАС передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду.

У зв`язку з чим позивачу слід надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій необхідно вказати інші підстави для поновлення строку, з зазначенням обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами поважності причин пропуску строку звернення у період з січня 2017 року по день подачі позову до суду.

Також позивачем у позові заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору у розмірі 992,40 грн, оскільки предметом позову є захист соціальних прав.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати, повернення судового збору, відстрочення та розстрочення сплати судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" з відповідними змінами (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно із частиною першої статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір, зокрема, справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір становить - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абзац 2 частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI).

В позовній заяві позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру, інші вимоги є похідними.

З огляду на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2022 року та враховуючи заявлені позовні вимоги, позивач за подання даної позовної заяви повинен був сплатити судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Позивачем не надано до суду документу про сплату судового збору, проте заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по суті.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Частиною першою статті 8 Закону № 3674-VI передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Вказаний перелік умов є вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає.

Позивач підставою для відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по суті зазначає про те, що предметом позову є захист соціальних прав.

При цьому, як стаття 133 КАС України, так і стаття 8 Закону № 3674-VI надають суду право на відстрочення сплати судового збору лише при врахуванні майнового стану сторони.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів скрутного матеріального стану, як приклад: довідки стосовно залишку грошових коштів на рахунку, довідки про склад сім`ї, медичної довідки про стан здоров`я, а також того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.

Окрім того, позивачем на підтвердження важкого матеріального становища не надано довідку з органу Державної податкової служби України, яка б підтверджувала наявність/відсутність доходу.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI позивачу необхідно надати суду відповідні докази, у зв`язку з чим суд позбавлений наразі можливості дослідити питання щодо дійсного матеріального становища позивача та вирішити його клопотання про відстрочення сплати судового збору.

У разі відсутності доказів майнового стану, позивачу слід виконати вимоги статті 161 КАС України та надати суду документ про сплату судового збору в розмірі 992,40 грн.

Вказана сума судового збору повинна бути сплачена за наступними реквізитами: Отримувач коштів ГУК у Луг.обл./МТГ м.Сєвєр/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37991110; Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA288999980313101206084012499; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Луганський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно з ч.4 ст.161 КАС України вбачається, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною другою статті 94 КАС України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до частини п`ятої статті 94 КАС України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Як слідує з матеріалів позовної заяви позивачем надано копію посвідчення серії НОМЕР_3 щодо наявності пільг, встановлених законодавством України для ветеранів війни учасників війни, проте дана копія посвідчення є взагалі нечитаємою. Отже, позивачу необхідно надати копію вказаного посвідчення належної якості.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки вищевказані обставини перешкоджають відкриттю провадження у справі, позовну заяву слід залишити без руху, з встановленням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 122, 123, 133, 160, 161, 167, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду, зазначені ОСОБА_1 в заяві про поновлення строку звернення до суду.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонд України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти календарних днів з дня отримання копії даної ухвали шляхом надання суду через підсистему "Електронний суд":

- обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням інших обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами поважності причин пропуску строку звернення у період з січня 2017 року до дня подачі позову до суду;

- доказів сплати судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок на вказані в ухвалі суду реквізити, або доказів скрутного матеріального становища, або документу, щодо наявності у позивача пільг про звільнення від сплати судового збору;

копію посвідчення серії НОМЕР_3 щодо наявності пільг, встановлених законодавством України для ветеранів війни учасників війни, належної якості.

У разі не виконання вимог ухвали суду, позовна заява підлягатиме поверненню заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

СуддяК.Є. Петросян