Рішення № 106058670, 21.06.2022, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/11951/20

Категорія 35

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2022 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 20202 р. позивач ОСОБА_1 звернулась до Подільського районного суду м. Києва з позовом до відповідача КП «Київтеплоенерго», в якому, в порядку захисту прав споживача, просить: 1) визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування заборгованості за послуги централізованого постачання гарячої води, за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01 жовтня 2020 року в розмірі 410, 23 грн.; 2) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості за послуги централізованого постачання гарячої води, за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01 жовтня 2020 року в розмірі 410,23 грн., повністю виключивши зазначену суму заборгованості.

Свої вимоги мотивує тим, що за вказаною адресою Позивач є споживачем комунальних послуг, включаючи послуги гарячого водопостачання, які надає Відповідач. Разом з тим, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено лічильники гарячої та холодної води, які належним чином повірено, опломбовано та взято на абонентський облік, що підтверджується актом прийняття на комерційний облік лічильника гарячого постачання, копію якого додано до позовної заяви. Оплата за спожиті послуги вноситься Позивачем регулярно та у повному обсязі відповідно до показів приладів обліку, що підтверджується квитанціями, копії яких є в матеріалах даної цивільної справи. Виїжджаючи за кордон у жовтні 2019 року Позивач перекрила у квартирі за даною гаряче та холодне водопостачання, зафіксувала показники усіх квартирних приладів обліку комунальних послуг та сплатила усі фактично спожиті комунальні послуги, копії квитанцій на підтвердження факту оплати додано до позовної заяви. Повернувшись до Києва в серпні 2020 року, Позивачем було здійснено повірку приладів обліку гарячого та холодного постачання, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 2082/27 від 01.09.2020, копію якого додано до позовної заяви. Водночас Позивач дізналась від Відповідача, що за період її перебування за кордоном виникла заборгованості за гаряче постачання в розмірі 5483,64 грн. Не погоджуючись із цим Позивач 15.09.2020 звернулась до Відповідача із заявою про проведення звірки та перерахунок заборгованості за послуги з постачання гарячої води за вказаною адресою, які Позивач не споживала, перебуваючи за кордоном (копію такої заяви додано до позову). На звернення Позивачем від Відповідача було отримано лист від 22.09.2020 за вих.№ 3013/2/10131 (копія є в додатках до позовної заяви), із якого вбачається, що Відповідачем було здійснено перерахунок. Проте залишено заборгованість в розмірі 410,23 грн., про підстави виникнення якої Позивачу не повідомлено, а акт звірки взаєморозрахунків на вимогу Позивача Відповідачем не проведено, чим порушено пункт 8 статті 10, пункт 1 статті 15, пункт 5 частини 1 статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», статтю 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», пункт 3 частини 2 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункт 20, підпункт 3 пункту 32 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення». Таким чином, з 01.10.2020 у Позивача перед Відповідачем виникла заборгованість за послугу гарячого водопостачання в розмірі 410,23 грн., наявність якої Позивач заперечує і вважає її незаконною, що стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права, нормативно-правове обґрунтування підстав наведено у позові.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 27.11.2020 р. з призначенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача заперечує проти позовних вимог, посилаючись на частину 4 статті 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», пункт 14 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005

№ 630, статтю 526 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що після отримання фактичних показань з квартирного засобу обліку гарячої води, Позивачу був проведений перерахунок заборгованості в сторону зменшення. Проте в Позивача станом на дату подання відзиву залишилась несплаченою сума заборгованості в розмірі 410,23 грн., що виникла у Позивача в сумі 406,81 грн. ще до 01.05.2018 перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго». Проте, на підставі Договору №602-18 від 18.10.2018 (копію додано до відзиву), Відповідач має право вимоги за послугу центрального постачання гарячої води (ЦПГВ) за особовим рахунком

№ НОМЕР_1 , споживачем якого є Позивач. Крім того, Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що Позивач не сплатив в повному обсязі за фактичне щомісячне споживання послуги з ЦПГВ заборгованість в сумі 3,42 грн. У зв`язку з цим, станом на вересень 2020 року наявна заборгованість у сумі 3,42 грн., що в сумі з боргом 406,81 грн. за період до 01.05.2018 складає оспорювану заборгованість за послуги ЦПГВ в розмірі 410,23 грн.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому сторона позивача не заперечує на наявності договору про надання послуг з централізованого опалення (ЦО) та централізованого постачання гарячої води (ЦПГВ) між Позивачем та Відповідачем, який, відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, є підставою виникнення зобов`язань між Позивачем та Відповідачем. Проте, неналежне виконання Відповідачем та його попередником послуг з ЦПГВ (відсутність постачання гарячої води) за вищевказаною адресою змусило Позивача ще в 2017 році встановити там бойлер і після цього Позивач взагалі не користується послугами Відповідача з ЦПГВ, але усі рахунки, що стосуються централізованого опалення Позивачем сплачуються своєчасно та в повному обсязі, що свідчить про виконання ним своїх зобов`язань в частині оплати спожитих послуг.

Представником відповідача подані письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що аналізуючи відзив на позовну заяву, позивач знав про наявну заборгованість, про це свідчить рахунки повідомлення 01.10.2018 р. та 01.11.2018 р., а твердження, що всі заборгованості були сплачені та те, що підприємство хоче отримати безпідставне збагачення є голослівними та такими, що не відповідають дійсності. Окрім цього, зазначили, що позивач з вересня 2021 року знову не передає покази лічильника, в зв`язку з чим за його особовим рахунком збільшується заборгованість.

Ухвалою від 27.11.2020 р. було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

До початку судового засідання представник позивача Шупінська О.В. подала письмову заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутністю, на позовних вимогах наполягала та просила їх задовільнити в повному обсязі.

Представник відповідача, будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований і проживає в квартирі загальною площею 54,8 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності згідно із Свідоцтвом про право власності від 31.10.1997 і запису у реєстровій книги за № 1303 від 21.11.1997 і є споживачем послуг Відповідача з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Акту прийняття на комерційний облік лічильника гарячого водопостачання від 03.04.2017, лічильник гарячої води за № 6419351 встановлено на облік за адресою: АДРЕСА_1 , а у графі «4. Наявність власного бойлера» зазначено, що бойлер встановлено.

Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно із статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, в тому числі, на захист своїх прав державою, належну якість продукції та обслуговування.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право, зокрема: одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості; на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості; на не оплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг; на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у встановленому законодавством порядку; без додаткової оплати отримувати від виконавця відповідної послуги чи іншої уповноваженої на розподіл комунальної послуги особи детальний розрахунок розподілу обсягу спожитих комунальних послуг між споживачами багатоквартирного будинку; без додаткової оплати отримувати інформацію про проведені управителем, виконавцем комунальної послуги нарахування плати за житлово-комунальні послуги (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі

Також, згідно із пунктом 8 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов`язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги.

У статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено порядок формування виконавцем (Відповідачем) рахунків на оплату комунальних послуг, облікової інформації, що міститься в них, а також передбачено обов`язок Відповідача щомісячно надавати такі рахунки споживачам комунальних послуг.

Відповідно до пункту 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

У платіжному документі передбачається графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.

Таким чином, відповідно до статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Відповідач як постачальник (виконавець) послуги зобов`язаний щомісяця надавати Позивачу розрахункову квитанцію.

Разом з тим, Відповідач листом від 22.09.2020 за № 3013/2/10131 не надав Позивачу жодних розрахункових документів і фактично відмовив у роз`ясненні нарахованої до сплати суми заборгованості в розмірі 410,23 грн. за надані послуги централізованого водопостачання гарячої води, чим порушив право Позивача на отримання необхідної і достовірної інформації.

Пунктом 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець (Відповідач) зобов`язаний надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості тощо.

Згідно із підпунктом 3 пункту 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, виконавець зобов`язаний надавати споживачеві в установленому законодавством порядку інформацію про перелік послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, нормативи (норми) споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості, якісні показники надання послуг, граничні строку усунення аварій або інших порушень порядку надання послуг, а також інформацію про ці Правила (зазначаються у договорі, а також розміщується на дошці оголошень у приміщенні виконавця).

У пункті 5 частини 1 статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушені, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Таким чином, Відповідач, не надавши Позивачу інформацію про заборгованість (підстави та період її виникнення), документи, що є підставною для її нарахування Позивачу та не провівши на вимогу Позивача акт звірки взаєморозрахунків, порушив вищенаведені норми законів.

Частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частини 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 80 Цивільного процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У відзиві на позовну заяву представник Відповідача стверджує, що заборгованість в розмірі 406,81 грн. виникла у Позивача ще перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі - ПАТ «КИЇВЕНЕРГО»), який на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18 від 11.10.2018 відступив, а Відповідач набув право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (споживачі) щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів) станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення договору цесії (Договір цесії № 602-18). При цьому, представник Відповідача зазначає, що на підставі пункту 3.4.2 цього Договору, Відповідач має право на отримання замість ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» від споживачів, визначених у додатку № 1 сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором цесії. При цьому, далі у відзиві на позовну заяву представник Відповідача посилається на додаток № 2 до Договору № 602-18, згідно з яким до «КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» передано право вимоги заборгованості за послугу ЦПГВ за адресою: АДРЕСА_1 на суму 406,81 грн.

Судом встановлено, що сума 406,81 грн. не співпадає з розміром оспорюваної Позивачем заборгованості в сумі 410,23 грн., а із розрахунку заборгованості за послуги з ЦО та ЦПГВ за період з 01.05.2018 по 31.08.2021 за адресою: АДРЕСА_1 не вбачається, що станом на вересень 2020 року наявна заборгованість у сумі 3,42 грн., що в сумі з боргом за період до 01.05.2018 складає оспорювану заборгованість за послуги ЦПГВ в розмірі 410,23 грн., як необґрунтовано зазначає представник Відповідача у відзиві на позовну заяву.

Крім того, в матеріалах справи відсутній Договір про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18 від 11.10.2018, на який Відповідач посилається у відзиві на позовну заяву в обґрунтування своїх заперечень. З огляду на правовий висновок Верховного Суду, що міститься у постанові від 31.05.2021 у справі № 917/265/18, додаток до договору - це документ, який містить доповнення, уточнення, додаткові роз`яснення, пояснення умов договору, тобто документ, який уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов і є невід`ємною частиною договору, якщо до нього здійснено безпосередньо відсилку у договорі.

Тобто, надана Відповідачем копія Додатку № 2, що є в матеріалах справи і на яку посилається Відповідач у відзиві на позовну заяву в обґрунтуванні своїх заперечень окремо від Договору про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18 від 11.10.2018 не є належним і достатнім доказом в розумінні статей 77, 80 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки лише на підставі цього додатку без договору неможливо встановити наявність обставин, які б підтверджували правомірність дій Відповідача щодо нарахування Позивачу заборгованості за постачання гарячої води в розмірі 423,10 грн.

Таким чином, Відповідачем не доведено обставини виникнення цієї заборгованості та не надано докази на підтвердження факту її існування.

На підставі вищевикладених обставин, суд визнає незаконними дії Відповідача щодо нарахування заборгованості за послуги централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 станом на 01 жовтня 2020 року в розмірі 410, 23 грн.

Також Позивач стверджує, що за період з жовтня 2020 року по жовтень 2021 року Відповідач необґрунтовано нараховував плату за ЦПГВ, у зв`язку з чим у платіжних квитанціях за цей період знову з`явилась заборгованість за ЦПГВ в сумі 6293,34 грн. З метою врегулювання даного питання під час електронного листування між Позивачем та Відповідачем, від Відповідача надійшло повідомлення від 18.10.2021 реєстраційний номер: Ел.З/30/47916/30-Вих, що є в матеріалах справи, в якому зазначалось, що згідно з даними програмного комплексу за вказаною адресою Позивача здійснено коригування показань квартирного лічильника гарячої води, відповідно до яких проведено перерахунок за послугу з централізованого постачання гарячої води у бік зменшення на суму 6293,34 грн., що буде відображено в платіжних документах за вересень 2021 року в графі «Перерахунок, грн». Але в матеріалах справи є рахунок-повідомлення від 08.01.2022 на оплату комунальних послуг, наданих у грудні 2021 року, в якому зазначено суму заборгованості за послугу централізованого постачання гарячої води, що надається Відповідачем, але вже в розмірі 415,71 грн., що відрізняється від суми оспорюваної заборгованості, а саме: 410,23 грн.

Судом також встановлено, що Позивач, не визнаючи дану заборгованість, але намагаючись все ж таки вирішити спір, 9 січня 2022 року через систему інтернет-банкінг «Приват24» сплатив на користь Відповідача вищевказану суму незаконно нарахованої заборгованості в розмірі 415,71 грн., що підтверджується відповідною квитанцією 0.0.2408460207.6, код квитанції 9256-5513-5726-3519, що є в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно із частиною 1 статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Статтею 5 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Враховуючи те, що Позивач сплатив на користь Відповідача 415,71 грн. незаконно нарахованої заборгованості за централізоване постачання гарячої води, ця грошова сума розцінюється як безпідставно набуте Відповідачем майно і, відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України, підлягає поверненню Позивачу, що може бути здійснено шляхом проведення Відповідачем перерахунку і погашення в наступному періоді сум, що підлягатимуть сплаті Позивачем за абонентське обслуговування з постачання гарячої води (ПАО ГВ) за рахунок вже сплачених Позивачем коштів в сумі 415,71 грн.

Також судом встановлено, що з метою юридичного закріплення факту відсутності заборгованості Позивач звернувся на офіційну адресу електронної пошти Відповідача (info@kte.kmda.gov.ua) з вимогою провести акт звірки показів лічильника гарячої води, але відповідь Позивачем так і не було отримано. Проте, у рахунку-повідомленні від 09.02.2022 на оплату комунальних послуг, наданих у січні 2022 року, Відповідачем знову зазначено заборгованість Позивача за послугу централізованого постачання гарячої води, що надається Відповідачем, в розмірі 415,71 грн., незважаючи на факт сплати Позивачем цієї суми безпідставної заборгованості 09.01.2022 та погашення всіх платіжних вимог щодо ЦПГВ.

На підставі доказів, що є в матеріалах справи, судом встановлено, що послуга з ЦПГВ практично не споживалась Позивачем в період з 25.08.2020 по травень 2022 року, виходячи з того, що в Акті виконаних робіт від 25.08.2020 з виконання Національним науковим центром «Інститут метрології» підготовки до визначених метрологічних характеристик засобів вимірювальної техніки зафіксований показ лічильника гарячої води за № 6419351 на рівні 00000,741 майже не відрізняється від показів цього лічильника на рівні 00000,767, відображених на його фото, які співпадають з незмінними показами цього лічильника на рівні 0.76 відповідно до історії подачі Позивачем цих показів через особистий кабінет за період з грудня 2021 року по травень 2022 року.

Суд дійшов висновку про те, що Позивачем на виконання вимог абзацу 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», пункту 14 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 у період з грудня 2021 року по травень 2022 року покази лічильника гарячої води щомісячно передавались через особистий кабінет. Не зважаючи на це, Відповідач продовжує нараховувати плату за ЦПГВ, не здійснюючи її коригування всупереч абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, де передбачено, що після отримання показань квартирних засобів обліку, якщо вони відрізняються від розрахованих за показаннями будинкових засобів обліку, виконавець здійснює коригування плати за надану послугу в наступному розрахунковому періоді шляхом зменшення або збільшення обсягів спожитої кожним споживачем послуги, що відображається в платіжному документі періоду, наступного за здійсненням коригування. У зв`язку з цим, у платіжних квитанціях Позивача з`являється безпідставна заборгованість за централізованого постачання гарячої води, яка з кожним місяцем зростає.

Так, із матеріалів справи вбачається, що відповідно до даних рахунку-повідомлення від 07.06.2022 на оплату комунальних послуг, наданих за травень 2022 року, Відповідачем безпідставно виставлено Позивачу в графі 6 «ПОСТАЧАННЯ ГАРЯЧОЇ ВОДИ - ГВ (ГВП) ЛІЧИЛЬНИК» заборгованість в сумі 1628,89 грн. без врахування показів лічильника, які передавались Позивачем в період з грудня 2021 року по травень 2022 року через особистий кабінет.

Тобто, за період з 09.02.2022 по 07.06.2022 у Позивача знову з`явилась заборгованість за послугу ЦПГВ, яку він не споживав з огляду на незмінний показ лічильника гарячої води на рівні 0.76. Тобто, замість списання вже сплаченої Позивачем 09.01.2022 безпідставної заборгованості в розмірі 415,71 грн., Відповідач продовжує її неправомірно нараховувати і станом на 07.06.2022 у рахунку-повідомленні вже вказана заборгованість за централізоване постачання гарячої води в сумі 1628,89 грн., незважаючи на те, що Позивач щомісячно через свій особистий кабінет передавав Відповідачу незмінний показ лічильника гарячої води № 6419351 на рівні 0.76, що підтверджується історією подачі показів по лічильнику гарячої води за період з грудня 2021 року по травень 2022 року (копія є в матеріалах даної справи).

Таким чином, Відповідач не здійснив перерахунок за послуги гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 та продовжує безпідставне нарахування заборгованості в сумі 1628,89 грн. з огляду на рахунок-повідомлення від 07.06.2022.

У статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що Відповідач не виконує свої зобов`язання, передбачені у абзаці 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», пункті 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що є всі підстави для зобов`язання Відповідача провести перерахунок наявної на дату прийняття судом рішення у цивільній справі № 758/11951/20 заборгованості ОСОБА_1 за послуги централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , повністю виключивши таку заборгованість і відобразивши це у відповідному рахунку-повідомленні.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надано оцінку в їх сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 681,6 грн. (804,8 грн. х2), за 2 вимоги немайнового характеру за ставкою, що діяли на час звернення позивача до суду в 2020 р.), оскільки при зверненні до суду позивач була звільнена від сплати судового збору.

На підставі викладеного, статей 11, 15, 19, 22, 509, 526, 1166, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 7, пункту 3 частини 2 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статей 8, 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», статті 10, пункту 5 частини 1 статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» про захист прав споживачів - задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконними дії Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» щодо нарахування заборгованості за послуги централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01 жовтня 2020 року в розмірі 410,23 грн. (чотириста десять гривень 23 копійки).

Зобов`язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» провести перерахунок заборгованості за послуги централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , пред`явленої станом на 01 жовтня 2020 року в розмірі 410,23 грн. (чотириста десять гривень 23 копійки), виключивши зазначену суму заборгованості.

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» в дохід держави судовий збір в розмірі 1 681,6 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна грн. 60 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (місцезнаходження: 01001, м.Київ, площа Івана Франка, будинок 5, код ЄДРПОУ 40538421).