Рішення № 106057899, 02.09.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2022 року Справа № 280/2959/22 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді БатракІ.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справ

за позовом ОСОБА_1

до Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області (далі Малобілозерська сільрада, відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача за вхідним №502 від 10.11.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га, кадастровий номер 2320983300:14:023:0136, для індивідуального садівництва в межах населеного пункту, яка розташована на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою передачі у власність;

зобов`язати відповідача на засіданні чергової сесії сільської ради повторно розглянути заяву позивача за вхідним №502 від 10.11.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га, кадастровий номер 2320983300:14:023:0136, для індивідуального садівництва в межах населеного пункту, яка розташована на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою передачі у власність з прийняття відповідного рішення, та врахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що отримавши заяву позивача за вхідним №502 від 10.11.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо надання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва, відповідач згідно з частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України повинен був у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або прийняти рішення про відмову з наведенням відповідних мотивів, однак станом на момент подання позову, заява ОСОБА_1 відповідачем не розглянута, не дивлячись на те, що Малобілозерська сільрада проводила пленарні засідання. Вважаємо, що відповідачем було допущено бездіяльність щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що стало причиною для звернення до суду.

Ухвалою суду від 13.05.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив від 27.05.2022, в якому із посиланням на приписи ст. 3, 5, 12, 116, 118 Земельного кодексу України зауважує, що говорити про бездіяльність Малобілозерської сільради не можливо, оскільки розгляд заяви ОСОБА_1 та проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 2320983300:14:023:0136 «Для індивідуального садівництва в межах населеного пункту» було винесено на розгляд 13-ї сесії восьмого скликання, яка відбулась 23 грудня 2021 року, однак у зв`язку з виникнення додаткових питань в боку власників суміжних ділянок, депутатів, спеціалістів-землевпорядників на момент прийняття рішення було запропоновано направити проект землеустрою та заяву ОСОБА_1 та додаткове опрацювання та повторно заслухати на черговій сесії Малобілозерської сільради. Наголошує, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України та введенням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 та фактичною окупацією російською федерацією території Малобілозерської сільради з 25 лютого 2022 року, на теперішній час скликання пленарних засідань Малобілозерської сільради тимчасово унеможливлено через відсутність необхідної кількості депутатів для прийняття рішень та фізичну загрозу життю та здоров`ю депутатів та працівників органів місцевого самоврядування. Сільська рада зайнята представниками ворожих військових формувань, тому надати копії рішень та порядки денних сесії Малобілозерської сільради за минулий період не має можливості. З урахуванням доводів та міркувань відзиву на позовну заяву, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив від 30.05.2022, у якій додаткового наголошує, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, вже сформована з присвоєнням кадастрового номера та визначення меж в натурі на місцевості, а земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_2 , не сформована, відповідно нашарування неможливе. На підставі викладеного, зауважує, що вказані доводи підтверджуються судовою практикою, що наведена також у позовній заяві, а тому просить задовольнити позов ОСОБА_1 у повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.06.2022 вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 27 червня 2022року.

У свою чергу, представником відповідача до матеріалів справи долучено заперечення на відповідь на відзив від 20.06.2022, у яких зазначає, що попередній користувач земельної ділянки, на яку претендує ОСОБА_1 , ОСОБА_3 погодила межі земельної ділянки, технічну документацію, на яку вже виготовила ОСОБА_2 . На теперішній час надати копію технічної документації, яку виготовила ОСОБА_2 відповідач фізично не має змоги, оскільки сільська рада захоплена окупантами, доступу до приміщень сільради не має. Вважає, що призначення розгляду заяв громадян належить до реалізації радою своїх повноважень, але на теперішній час скликати сесію Малобілозерської сільради фактично та фізично не можливо, захоплення сільської ради окупантами та тимчасова окупація земель Малобілозерської сільради об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань ради перед територіальною громадою. Керуючись викладеним, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити у повному обсязі.

Позивача 11.08.2022 звернулася до суду із клопотанням (вх. 31102) про розгляд справи за іі відсутності у письмовому провадженні. Заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача також звернувся до суду із клопотанням (вх. №30673 від 10.08.2022) про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

За приписами частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Ухвалою суду від 11.08.2022 вирішено закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справу по суті у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

За приписами частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Так, рішенням Малобілозерської сільради від 16.09.2021 №133 позивачу наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 в межах населеного пункту.

25.10.2021 позивач звернулась до ФОП ОСОБА_4 (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника №010953 від 03.10.2013) із заявою про виконання роботи по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання вимог Закону України «Про державний земельний кадастр» земельну ділянку зареєстровано у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру 2320983300:14:023:0136, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5610266192021 від 08.11.2021.

За замовленням позивача ФОП ОСОБА_4 було розроблено відповідний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва (кадастровий номер 2320983300:14:023:0136).

Зазначений проект згідно з його змістом складається із: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальної записки; рішення Малобілозерської сільради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заяви на розробку проекту землеустрою; завдання на виконання робіт; викопіювання з кадастрової карти та інші матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки; виписка з координат та висот пунктів ДГМ із банків геодезичних даних; схема планової зйомочної мережі; кадастровий план земельної ділянки; план земельної ділянки; відомості про обчислення площі земельної ділянки; креслення перенесення меж земельної ділянки внатурі (на місцевості); схема розміщення земельної ділянки; акту прийому-передачі межових знаків на зберігання; акт погодження меж земельної ділянки суміжними користувачами; акту перенесення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; копії правових документів фізичної особи; копії майнових документів; тощо.

10.11.2021 позивач звернулась до Малобілозерської сільради із заявою (вх. №502) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 2320983300:14:023:0136, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (в межах населеного пункту).

У встановлений законом строк відповідачем не було надано відповіді за результатом розгляду цієї заяви.

02.12.2012 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, в якій зазначала, що не вирішення питання щодо розгляду заяви від 10.11.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність вважає протиправною бездіяльністю, тому просить невідкладно поставити порушене питання на голосування та прийняти відповідне рішення.

Листом від 07.12.2021 №02-05-21/1875 відповідач повідомив, що є необхідність коригування конфігурації земельних ділянок площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 та для індивідуального садівництва площею 0,12 га по АДРЕСА_1 .

24.12.2021 позивач повторно звернулась до відповідача із заявою, в якій просила повідомити письмово чи винесено питання за заявою від 10.11.2021 за вх. №502 на розгляд Малобілозерської сільради, на яку отримано лист-відповідь від 06.01.2022 №02-05-21/23, у якому повідомлено, що тринадцята сесія восьмого скликання затверджувала бюджет ради на 2022 рік, у зв`язку із цим питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва будуть розглянуті на наступній сесії ради.

У подальшому, 17.02.2022 позивач повторно звернулась д відповідача з приводу розгляд питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, проте жодної відповіді не отримано.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для індивідуального садівництва, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до приписів ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

За нормами п. «а» ч. 3 ст. 38 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до положень п. «в» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Частинами 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

За нормами ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 6 ст. 123 Земельного кодексу України, визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (в редакції внесеною згідно із Законом № 1423-IX від 28.04.2021).

Відповідно до Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (далі - Закон № 1423-ІХ), який набрав чинності 27 травня 2021 року, ст. 186 Земельного кодексу України, яка передбачає порядок погодження і затвердження документації із землеустрою, викладено у новій редакції.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 186 Земельного кодексу України (далі - в редакції Закону №1423-ІХ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 186 Земельного кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Як передбачено ч. 7 ст. 186 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

За приписами ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, відповідно до ст. 186 Земельного кодексу України (в редакції Закону №1423-ІХ), зокрема органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки у власність, надано повноваження на погодження та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. При цьому, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 25 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За правилами ч. 1, 2 ст. 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що саме на пленарних засіданнях органом місцевого самоврядування вирішуються питання щодо земельних відносин, зокрема й щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність.

При цьому, за наслідком розгляду клопотання про затвердження розробленої документації із землеустрою обов`язковим є прийняття рішення про його затвердження або рішення про відмову у затвердженні такої документації. До того ж, у випадку відмови у затвердженні проекту землеустрою таке рішення має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, після виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 10.11.2021 позивач звернулась до Малобілозерської сільради із заявою (вх. №502) щодо затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Судом установлено також, що за результатами розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачем не прийнято жодного із передбачених Земельним кодексом України рішень, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Водночас, відсутність належним чином оформленого рішення (рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду) після спливу встановленого законом двотижневого строку розгляду заяви (клопотання) особи (до 24 листопада 2021 року) свідчить про те, що даний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Посилання відповідача на те, що він не має на теперішній час можливості скликати сесію щодо розгляду цього питання, суд вважає недостотнім для відмови в задоволенні позову, оскільки зазначені обставини не свідчать про виконання відповідачем свого обов`язку, встановленого ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку має місце протиправна бездіяльність Малобілозерської сільради, яка наділена повноваженнями або затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати її у власність або відмовити у передачі земельної ділянки у власність чи залишити клопотання без розгляду, однак жодного рішення не прийняла.

Надаючи оцінку вимогам позивача в частині зобов`язання відповідача на засіданні чергової сесії сільської ради повторно розглянути заяву позивача за вхідним №502 від 10.11.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд зазначає наступне.

Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому, суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24.01.2019 у справі №806/2978/17, від 16.05.2019 у справі № 812/1312/18, від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18 та від 23.01.2020 у справі №0840/2979/18.

Так, в ході судового розгляду установлено, що відповідачем за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою не прийнято жодного з передбачених Земельним кодексом України рішень.

При цьому, вимоги позивача про зобов`язання Малобілозерської сільради повторно розглянути заяву позивача за вхідним №502 від 10.11.2021, на думку, є необґрунтованими, оскільки відповідачем фактично ця заява досі розглянута не була.

Таким чином, встановивши протиправну бездіяльність відповідача щодо неприйняття одного з передбачених Земельним кодексом України рішень за результатами розгляду поданого позивачем клопотання, суд дійшов висновку, що достатнім ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами якої прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову у його затвердженні, а тому позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

Також суд звертає увагу сторін, що відповідно до пп. 5 п. 27 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, а саме: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про сукупність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст.143 КАС України).

Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Малобілозерської сільради пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, законодавець визначив, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

З таким клопотанням відповідач звернувся до суду 27.05.2022 у відзиві, відповідно до якого вважає вартість наданих позивачу послуг не співмірним розміру витрат і затраченого адвокатом часу, а обсяг наданих послуг адвокатом не відповідає критерію реальності таких витрат, у зв`язку із чим відповідач просить відмовити позивачу в стягненні витрат на правову допомогу.

На обґрунтування розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надано копії:

Договору про надання правової допомоги від 24.12.2021, укладеного між адвокатом Шершньовим О.В. та Кононенко В.П.;

свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.09.2014 ЗП №001030;

акту від 19.02.2022 приймання-передачі виконаних робіт (послуг) з розрахунком вартості, за яким Адвокат надав, а Клієнт прийняв юридичні послуги за договором: надання усних консультацій, аналіз документів, вивчення правовідносин, аналіз нормативно-правових актів, судової практики, 24.12.2021 - 1 год. 908,00 грн., виїзд та присутність під час обстеження земельних ділянок разом з клієнтом 24.12.2021 до АДРЕСА_1 , що включає час прямування до вказаної адреси, час обстеження земельних ділянок та час на повернення до м. Дніпрорудний 2 год. 1816,00 грн.; оформлення заяви до сільської ради від 24.12.2021 0,5 год. 454,00 грн.; оформлення позовної заяви 18-19 лютого 2022 року 2 год. - 2977,20 грн., усього 6155,20 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору оплата послуг по даному договору здійснюються у строк одного року з дня набрання законної сили рішенням суду за наслідками виконання цього договору, при цьому розмір гонорару визначається виходячи з розміру 0,4 прожиткового мінімуму для працездатної особи на день закінчення виконання послуги за одну годину роботи адвоката в акті приймання-передачі виконаних робіт (послуг) з розрахунком вартості і на підставі цього акту, який є рахунком на оплату.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 по справі №820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 по справі №826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З цього приводу суд вказує, що на підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

За відсутності належних та допустимих доказів про обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару є неможливим надати належну оцінку, визначити співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи, що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Щодо такої послуги, як виїзд та присутність під час обстеження земельних ділянок разом з клієнтом 24.12.2021 до АДРЕСА_1 , що включає час прямування до вказаної адреси, час обстеження земельних ділянок та час на повернення до м. Дніпрорудний, то суд зазначає, що ця послуга жодним чином не підтверджується матеріалами справи, а тому відшкодуванню не підлягає.

Крім того, з огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх співмірність, розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також з урахуванням клопотання відповідача щодо не співмірності витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, з огляду на характер позовних вимог, наведена справа є розповсюдженою категорією адміністративних справ, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до 2200,00 грн та відповідно визнає неспівмірним розмір витрат на оплату послуг адвоката, які заявлені по даній справі у розмірі 4339,20 грн.

Відтак, на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2200,00 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 242-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області(71670, Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерка, вул. Центральна, буд. 1, код ЄДРПОУ 04351831) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 за вхідним №502 від 10.11.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га, кадастровий номер 2320983300:14:023:0136, для індивідуального садівництва в межах населеного пункту, яка розташована на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою передачі у власність.

Зобов`язати Малобілозерську сільську раду Василівського району Запорізької області на засіданні чергової сесії сільської ради розглянути заяву ОСОБА_1 за вхідним №502 від 10.11.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га, кадастровий номер 2320983300:14:023:0136, для індивідуального садівництва в межах населеного пункту, яка розташована на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою передачі у власність з прийняття відповідного рішення, та врахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 99,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2200,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак