Рішення № 106057332, 05.09.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2022 року Справа № 160/7719/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому з урахуванням уточнення просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.04.2021 року № 046450006818 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та зарахувати до трудового стажу періоди: період роботи в Уманському Міжрайонному ремонтно-будівельному управлінні Черкаської області з 26.05.1980 року по 12.06.1981 року; період роботи з 16.06.1981 року по 17.05.1982 року в Управлінні виробничо- технологічної комплектації тресту Уманьсільбуд; період роботи з 09.07.1984 року по 14.02.1989 року; період роботи 01.03.1994 року по 30.03.1998 року у Виробничо-комерційній фірмі ЕМО; період роботи в Будівельному управлінні № 5 Військової частини НОМЕР_1 03.05.1999 року по 03.12.1999 року (загалом 11 років 0 місяців 24 дні);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та сплачувати щомісячно ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з дати звернення (подання заяви) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії за віком починаючи з 02 квітня 2021 року.

Також позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.04.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 60 років, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення йому пенсії за віком. Однак, розглянувши вказану заяву за принципом екстериторіальності, Головне управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийняло рішення від 07.04.2021 року № 046450006818 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із тим, що на першій сторінці трудової книжки позивача відсутній відбиток печатки підприємства. Про прийняте рішення позивачу було повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.04.2021 року №0400-010225-8/55780. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2022 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків.

10.06.2022 року позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2022 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 року прийнято заяву про уточнення позовних вимог та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 06.07.2022 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

29.06.2022 року на електронну адресу суду надійшов письмовий відзив від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому він не погоджується з поданою позовною заявою і просить суд звернути увагу на наступні обставини, які мають істотне значення для вирішення спору по суті. 02.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області за призначенням пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне страхування. Рішенням від 07.04.2021 року №046450006818 позивачу відмовлено у призначені пенсії в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Так, у рішенні зазначено, що за результатами розгляду документів доданих до заяви страховий стаж особи становить 17 років 08 місяців 19 днів, до страхового стажу не зараховано періоди відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутня печатка на титульній сторінці, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року. На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

01.07.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому зазначено наступне. Трудова книжка НОМЕР_3 позивача містить ряд недоліків, наявність яких виключає можливість зарахування певних періодів роботи до загального стажу для обчислення пенсії. Зокрема титульний аркуш трудової книжки не засвідчено печаткою. Враховуючи приписи нормативно-правових актів з питань ведення трудових книжок працівників та вимог Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, періоди трудової діяльності позивача не підтверджені документально, відповідно, до загального стажу роботи позивача н зараховані. Згідно наданих документів загальний стаж роботи позивача становить 17 років 08 місяців та 19 днів, що недостатньо для призначення пенсії. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 року у задоволенні заяви представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про продовження строку для подання витребуваних доказів по справі відмовлено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області невідкладно виконати вимоги ухвали суду від 14.06.2022 року.

07.07.2022 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на адресу суду надійшов письмовий відзив аналогічний за змістом тому, що надійшов електронною поштою 29.06.2022 року.

Згідно з довідкою в.о. начальника відділу управління персоналом Тимунь Михайла від 12.08.2022 року за №94 суддя Серьогіна О.В. в період з 01.08.2022 року по 05.08.2022 року; з 08.08.2022 року по 12.08.2022 року; з 15.08.2022 року по 02.09.2022 року перебувала у щорічній відпустці.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 02.04.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 60 років, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та прийнято рішення від 07.04.2021 року № 046450006818 про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку із тим, що титульний аркуш трудової книжки позивача оформлено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме не засвідчено печаткою.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.04.2021 року №0400-010225-8/55780 позивачу було повідомлено про прийняте рішення та направлено його копію.

Не погоджуючись із рішенням відповідачів про відмову в призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон України №1788-XII).

Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону України №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Правові відносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюється Законом України від 09 липня 2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), який набрав чинності з 01.01.2004 року, та починаючи з 01.01.2011 року Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня виникнення права, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно п. 1 та п. 2 ст. 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 1статті 44 Закону №1058-ІV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3статті 44 Закону №1058-ІV ).

Також, приписами пункту 3.3 розділу 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1(далі - Порядок №22-1) встановлено, що орган, який призначає пенсію надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності бланки документів; допомогу особам, зазначених у п. 1.1 і 1.2 розділу І вказаного порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

Пунктом 4.2 розділу 4 Порядку №22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

З аналізу викладених норм слід дійти висновку, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Статтею 26 Закону №1058-ІV передбачено, що починаючи з 01.01.2021 року по 31.01.2021 року право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 28 років.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 26.05.1980 року у спірні періоди ОСОБА_1 працював:

- з 26.05.1980 року по 12.06.1981 року в Уманському Міжрайонному ремонтно-будівельному управлінні Черкаської області;

- з 16.06.1981 року по 17.05.1982 року в Управлінні виробничо-технологічної комплектації тресту Уманьсільбуд;

- з 09.07.1984 року по 14.02.1989 року в Будівельному управлінні-1;

- з 01.03.1994 року по 30.03.1998 року у Виробничо-комерційній фірмі ЕМО;

- з 03.05.1999 року по 03.12.1999 року в Будівельному управлінні № 5 Військової частини НОМЕР_1 .

Як було встановлено судом, підставою для відмови Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у призначенні пенсії за віком позивачу стало не засвідчення печаткою титульного аркуша трудової книжки позивача.

Суд зазначає, що порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженоїнаказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58(далі -Інструкція № 58).

Відповідно до п.2.4Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1Інструкції № 58).

З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Суд зазначає, що відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбаченихзакономвипадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.

Також слід наголосити, що ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової книжки, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Також, як вже зазначалося, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої внесені такі відомості.

Таким чином, суд наголошує, що позивач не несе відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок. Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Також суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Таким чином, судом встановлено, що в трудовій книжці записи завірені печаткою, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином. Трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу позивача у спірний період, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Суд, оцінюючи допустимість трудової книжки позивача, як доказу в підтвердження його страхового стажу, враховує, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивача чи записів у ній вимогам чинного законодавства.

Слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Натомість, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не здійснювало ніяких запитів на підтвердження спірних періодів роботи позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області протиправно не взято до уваги трудову книжку позивача серії НОМЕР_3 від 26.05.1980 року при визначенні позивачу стажу для призначення пенсії за віком.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 07.04.2021 року № 046450006818 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав відновлення порушених прав позивача шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди: період роботи в Уманському Міжрайонному ремонтно-будівельному управлінні Черкаської області з 26.05.1980 року по 12.06.1981 року; період роботи з 16.06.1981 року по 17.05.1982 року в Управлінні виробничо-технологічної комплектації тресту Уманьсільбуд; період роботи з 09.07.1984 року по 14.02.1989 року; період роботи 01.03.1994 року по 30.03.1998 року у Виробничо-комерційній фірмі ЕМО; період роботи в Будівельному управлінні № 5 Військової частини НОМЕР_1 03.05.1999 року по 03.12.1999 року.

Щодо вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та сплачувати позивачу пенсію за віком, суд зазначає про таке.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення, призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.04.2021 року про призначення пенсії за віком про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV,з урахуванням висновківсуду в даній справі.

Щодо встановлення судового контролю за виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказані положення не є імперативними та передбачають диспозитивну поведінку суду. Тобто, це право суду, а не його обов`язок, суд має можливість самостійно на власний розсуд приймати рішення про необхідність чи відсутність потреби в зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт.

При цьому, вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд має врахувати надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно із судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконувати в рамках законодавства.

Враховуючи те, що позивачем не наведено обґрунтованих аргументів необхідності застосування ч. 1 ст. 382 КАС України та не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 992,40 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 744,30 грн.

Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 72, 77, 242-246,250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 07.04.2021 року № 046450006818 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) періоди: період роботи в Уманському Міжрайонному ремонтно-будівельному управлінні Черкаської області з 26.05.1980 року по 12.06.1981 року; період роботи з 16.06.1981 року по 17.05.1982 року в Управлінні виробничо-технологічної комплектації тресту Уманьсільбуд; період роботи з 09.07.1984 року по 14.02.1989 року; період роботи 01.03.1994 року по 30.03.1998 року у Виробничо-комерційній фірмі ЕМО; період роботи в Будівельному управлінні № 5 Військової частини НОМЕР_1 03.05.1999 року по 03.12.1999 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 02.04.2021 року про призначення пенсії за віком про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV,з урахуванням висновківсуду в даній справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7А, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25009, код ЄДРПОУ 20632802) на користь ОСОБА_1 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір у розмірі 744,30 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна