Рішення № 106057312, 05.09.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2022 року Справа № 160/10986/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виявилися у виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 з обмеженням її максимального розміру 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність та відмові від проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 без обмеження її максимального розміру 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.04.2019 без обмеження її максимального розміру 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 по справі №160/21193/21 та з урахуванням раніше проведених платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та у відповідності до Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» зі змінами (далі - Закон №2262-ХІІ), отримує пенсію за вислугу років у розмірі 68% від суми грошового забезпечення. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 по справі №160/21193/21 за позовом ОСОБА_1 , відповідачем по даній справі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 на підставі наданої уповноваженим структурним підрозділом Міністерства оборони України - Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки оригінал оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 за №ФД97901 від 19.07.2021.

Отримавши пенсійну виплату у березні і квітні 2022 року у розмірі 19 340,00 грн., позивач з`ясував, що розмір її обмежено максимальним розміром на рівні 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач 19.05.2022 направив на адресу відповідача заяву про нарахування та виплату йому пенсії з 01.04.2019 без обмеження її максимального розміру 10 прожитковими мінімумами встановлених для осіб, які втратили працездатність. 28.06.2022 позивач отримав відповідь від відповідача. Листом від 23.06.2022 № 18070-12742/Б-01/8-0400/22 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було відмовлено позивачу з посиланням на те, що розмір пенсії та доплати на виконання рішення суду обчислено з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 43 Закону №2262-ХІІ. Позивач ОСОБА_1 вважає вказані дії відповідача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області протиправними та такими, що порушують його права, тому звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 03.08.2022 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В ухвалі суду про відкриття провадження відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію вказаної ухвали відповідач отримав 16.08.2022 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою. Правом подачі відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Частиною першою статті 261 КАС України визначені особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи обставини ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк (протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі), суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ,) є пенсіонером Міністерства оборони України, полковником у відставці, особа з інвалідністю 1 групи «А», який перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 (зі змінами), отримує пенсію за вислугу років у розмірі 68% від суми грошового забезпечення.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 по справі №160/21193/21 за позовом ОСОБА_1 , відповідача - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було зобов`язано провести перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 на підставі наданої уповноваженим структурним підрозділом Міністерства оборони України Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки оригіналу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 №ФД97901 від 19.07.2021.

Грошове забезпечення ОСОБА_1 відповідно до змісту довідки №ФД97901 від 19.07.2021 складає:

Посадовий оклад 9 730,00 грн.

Оклад за військове звання 1 480,00 грн.

Відсоткова надбавка за вислугу років 50% 5605,00 грн.

Надбавка за особливості проходження служби 65% - 10929,75 грн.

Надбавка за таємність 20% - 1946,00 грн.

Премія 35% - 3406,50

Усього 33 096,25 грн.

Судом встановлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 по справі №160/21193/21 пенсійним органом було проведено перерахунок пенсії позивача, що підтверджується наявним в матеріалах справи Розрахунком від 17.03.2022 року, згідно з яким, з урахуванням індексації та надбавок розмір пенсії (68% грошового забезпечення) складає - 27 977,01 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії - 19 340,00 грн.

19.05.2022 з метою відновлення своїх законних прав та інтересів позивач направив на адресу відповідача заяву про нарахування та виплату йому пенсії з 01.04.2019 року без обмеження її максимального розміру 10 прожитковими мінімумами встановлених для осіб, які втратили працездатність.

У відповідь на звернення позивача, відповідач листом від 23.06.2022 за № 18070-12742/Б-01/8-0400/22 відмовив позивачу у перерахунку пенсії та повідомив про те, що судовим рішенням від 04.01.2022 по справі №160/21193/21 не зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії позивачу без обмеження пенсії максимальним розміром, розмір пенсії та доплати на виконання рішення суду обчислено з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 43 Закону №2262-ХІІ.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон №2262-ХІІ.

Закон України №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України № 3668-VI від 08.07.2011 року «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі норм Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Тому, обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 , право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, застосоване Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при проведенні перерахунку пенсії з 01.04.2019 року - є протиправним.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2021 року по справі №400/2085/19.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що виплата позивачеві пенсії з 01.04.2019 року з обмеженням її розміру 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність є протиправною, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром та зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.04.2019 року без обмеження максимальним розміром - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, не підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплачувати позивачу пенсію з 01.04.2019р. без обмеження максимальним розміром, оскільки метою та завданням адміністративного судочинства, є захист та поновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась з відповідним позовом до суду.

Тобто, захисту підлягає вже порушене право, а не ті права, та інтереси щодо яких існує певна ймовірність порушення їх у майбутньому.

Рішення суду не може бути прийнято на майбутнє, та не може ґрунтуватися на припущеннях, домислах, і фактичних обставинах, котрі на момент його ухвалення, хронологічно ще не відбулися, проте ймовірно можуть мати місце у майбутньому, оскільки таке рішення не буде ґрунтуватися на приписах чинного законодавства та буде суперечити законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи відповідачем не було наведено належними доказами правомірності відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачу, у зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року у справі № 7-рп/2016 та ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26 код ЄДПРОУ: 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26 код ЄДПРОУ: 21910427) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію з 01.04.2019р. без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше сплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку апеляційного провадження в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева