Ухвала суду № 106055971, 01.09.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

01 вересня 2022 рокуСправа №160/11324/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву позивача про забезпечення позову у справі № 160/11324/22 за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 160/11324/22 за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов.

19.08.2022 року позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову у справі № 160/11324/22, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення стягнення штрафу органами державної виконавчої служби за виконавчими провадженнями № 69169248 та № 69169663 на загальну суму 225 138, 00 грн.

У зв`язку з перебуванням судді Озерянської С.І. у відпустці з 15.08.2022 року по 31.08.2022 року, заяву було передано 01.09.2022 року, в перший робочий день, відповідно її розгляд здійснюється 01.09.2022 року.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд зазначає наступне.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу приписів ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено шляхом, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу вищезазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи; імовірність ускладнення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З викладеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом розгляду поданого позову є питання правомірності постанов серії ВМ № 00004698 від 23.12.2021 року та серії ВМ № 00005819 від 05.01.2022 року, які винесені відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області щодо накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 000, 00 грн. з ОСОБА_1 .

Крім того, судом встановлено, що у Новокодацькому відділі Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебувають на примусовому виконанні постанови № 00004698 та № 00005819.

Крім того, постановами від 10.06.2022 року про арешт коштів боржника за ВП № 69169663 та за № ВП № 69169248 накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 .

Постановами від 10.06.2022 року про арешт майна боржника за ВП № 69169663 та за № ВП № 69169248 накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до п.7 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі такого виконавчого документа як рішення інших державних органів та Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015, визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Підпунктами 29, 15, 65 пункту 5 вказаного Положення встановлено, що завданням Укртрансбезпеки є складання протоколів про адміністративні правопорушення, розгляд справ про адміністративні правопорушення, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом, здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, здійснення інших повноважень, визначених законом.

Зі змісту Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, вбачається, що адміністративно-господарські штрафи накладаються шляхом винесення керівником (або його заступником) органу державного контролю (Укртрансбезпеки чи її територіального органу) відповідної постанови, яка є обов`язковою для виконання правопорушником.

При цьому, за приписами ч.5 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» адміністративно-господарські штрафи стягуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України саме відповідно до закону. В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VІІІ, примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що примусове виконання постанови Укртрансбезпеки чи її територіального органу про накладення адміністративно-господарського штрафу віднесене до компетенції органів державної виконавчої служби, які входять до системи органів Міністерства юстиції України. Тому, в даному випадку, виходячи із обов`язковості виконання чинних постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу та при відсутності доказів їх добровільного виконання, примусове виконання таких постанов підлягає виконанню згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Відтак, вказане свідчить про те, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу у розумінні п.7 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та за умови відсутності факту добровільного виконання такого рішення органу державного контролю, вона підлягає примусовому виконанню на підставі Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, суд вказує, що відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Також, судом приймається до уваги і те, що ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" не містить таких підстав для зупинення виконавчого провадження, як оскарження позивачем вимоги у судовому порядку, а тому зупинення стягнення за оскаржуваними постановами (виконавчими документами) можливе лише шляхом вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення позову шляхом та у спосіб, визначений представником позивача, не відповідає предмету позовної заяви, а тому вимога заявника в частині зупинення стягнення штрафу органами державної виконавчої служби за виконавчими провадженнями № 69169248 та № 69169663 на загальну суму 225 138, 00 грн. не є обґрунтованою, та не відповідає положенням статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, виходячи із матеріалів справи, суд доходить висновку, що зупинення стягнення на підставі виконавчих документів - постанови серії ВМ № 00004698 від 23.12.2021 року та серії ВМ № 00005819 від 05.01.2022 року, які знаходиться на виконанні Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (виконавче провадження №69169248, 69169663) до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили є належним способом забезпечення позову.

Суд зазначає, що наведений спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження існуючого становища позивача до розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 150-154, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про забезпечення позову у справі № 160/11324/22 за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов- задовольнити частково.

Зупинити стягнення з ОСОБА_1 на підставі постанови серії ВМ № 00004698 від 23.12.2021 року та постанови серії ВМ № 00005819 від 05.01.2022 року до набрання законної сили рішення в адміністративній справі №160/11324/22 за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 154 КАС України).

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська