Рішення № 10605577, 08.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.04.10 р. Справа № 9/45

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Здравиця”, м.Донецьк

про стягнення 38889грн.22коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 підприємець (за свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця від 22.03.2005р.);

від відповідача: Лищук І.В. представник (за довіреністю б/н від 22.11.2009р.).

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Здравиця”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 38889грн.22коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 37511грн.57коп., пені в розмірі 84грн.27коп., 3% річних в розмірі 505грн.64коп. та інфляційних витрат в розмірі 787грн.74коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір постачання №69 від 29.08.2006р., видаткові накладні №150782, №150784 від 15.07.2008р., №170781 від 17.07.2008р., №190781 від 19.07.2008р., №230781 від 23.07.2008р., №040881, №040882, №040883, №040884, №040885, №040886 від 04.08.2008р., №050881, №050882, №050883 від 05.08.2008р., №130881 від 13.08.2008р., №200881 від 20.08.2008р., №220881 від 22.08.2008р., №270881, №270882, №270883, №270884, №270886, №270887, №270888, №270889, №2708810, №2708811, №2708812, №2708813 від 27.08.2008р., №010981 від 01.09.2008р., №100982 від 10.09.2008р., №220982, №220983 від 22.09.2008р., №290981 від 29.09.2008р., №011081 від 01.10.2008р., №061081 від 06.10.2008р., №221081 від 22.10.2008р., №041181 від 04.11.2008р., №181181 від 18.11.2008р., №031281 від 03.12.2008р., №111281 від 11.12.2008р., податкові накладні до вказаних видаткових накладних, довіреності на отримання ТМЦ серії ЯПВ №363303 від 21.07.2008р., НБІ №902929 від 30.07.2008р., ЯПВ №362036 від 05.08.2008р., ЯПВ №363345 від 05.08.2008р., ЯПВ №360079 від 15.08.2008р., НБІ №903009 від 28.08.2008р., ЯПВ №362098 від 03.09.2008р., ЯПВ №360115 від 28.08.2008р., ЯПВ №360165 від 23.09.2008р., ЯПВ №360958 від 23.09.2008р., ЯПВ №360184 від 02.10.2008р., ЯПВ №361234 від 04.11.2008р., накладні-повернення.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, однак 15.03.2010р. останнім надане клопотання б/н від 15.03.2010р., відповідно з яким останній просить суд припинити провадження по справі №9/45 у зв`язку із порушенням провадження по справі №27/49Б щодо банкрутства ТОВ „Аптека Здравиця”, м.Донецьк.

Крім того, відповідачем надані пояснення б/н від 08.04.2010р. з урахуванням додаткових пояснень від 08.04.2010р., згідно яких останній визнає здійснення поставки за договором постачання №69 від 29.08.2006р. на підставі доданих до позову накладних та існування заборгованості, однак, у позовних вимогах просить відмовити у зв`язку із порушенням провадження по справі №27/49Б щодо банкрутства ТОВ „Аптека Здравиця”, м.Донецьк.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

29.08.2006р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Аптека Здравиця”, м.Донецьк укладений договір постачання №69 від 29.08.2006р., відповідно з яким постачальник (позивач) зобов`язується систематично передавати (постачати) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві (відповідачу) лікарські засоби та товари медичного призначення та інший товар (надалі товар), у кількості, асортименті і по цінах, згідно з накладними (специфікаціями), що є невід`ємними частинами цього договору, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і своєчасно сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 загальна сума договору визначається сумою вартості всіх окремих постачань в рамках цього договору.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором постачання №69 від 29.08.2006р.

Відповідно до п.4.1, п.4.8 договору, товар за даним договором постачається окремими партіями у відповідності з накладними (специфікаціями) на основі узгоджених заявок покупця. Заявка надається за допомогою будь-якого засобу звязку. Товар постачається покупцю на умовах поставки DDP. Місце постачання вказується у заявці та/або у накладній з урахуванням умов цього договору (в редакції ІНКОТЕРМС-2000). По письмовому узгодженню сторін товар або його частина може бути поставлена на умовах EXW склад продавця (в редакції ІНКОТЕРМС-2000). При цьому умови ІНКОТЕРМС застосовуються тільки в частині, яка може бути застосована для внутрішньодержавного обороту.

Пунктами 4.4, 4.5 договору передбачено, що датою постачання товару є дата приймання покупцем партії товару. Перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття покупцем партії товару. Доказом прийняття партії товару є накладна (специфікація) оформлена належним чином та підписана уповноваженими особами і завірена печатками покупця та постачальника.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім на адресу відповідача здійснена поставка продукції на загальну суму 292627грн.93коп., що підтверджується видатковими накладними №150782, №150784 від 15.07.2008р., №170781 від 17.07.2008р., №190781 від 19.07.2008р., №230781 від 23.07.2008р., №040881, №040882, №040883, №040884, №040885, №040886 від 04.08.2008р., №050881, №050882, №050883 від 05.08.2008р., №130881 від 13.08.2008р., №200881 від 20.08.2008р., №220881 від 22.08.2008р., №270881, №270882, №270883, №270884, №270886, №270887, №270888, №270889, №2708810, №2708811, №2708812, №2708813 від 27.08.2008р., №010981 від 01.09.2008р., №100982 від 10.09.2008р., №220982, №220983 від 22.09.2008р., №290981 від 29.09.2008р., №011081 від 01.10.2008р., №061081 від 06.10.2008р., №221081 від 22.10.2008р., №041181 від 04.11.2008р., №181181 від 18.11.2008р., №031281 від 03.12.2008р., №111281 від 11.12.2008р., податковими накладними до вказаних видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем товару за вказаними вище видатковими накладними підтверджується підписом представників відповідача на вищезазначених накладних та печаткою підприємства, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПВ №363303 від 21.07.2008р., НБІ №902929 від 30.07.2008р., ЯПВ №362036 від 05.08.2008р., ЯПВ №363345 від 05.08.2008р., ЯПВ №360079 від 15.08.2008р., НБІ №903009 від 28.08.2008р., ЯПВ №362098 від 03.09.2008р., ЯПВ №360115 від 28.08.2008р., ЯПВ №360165 від 23.09.2008р., ЯПВ №360958 від 23.09.2008р., ЯПВ №360184 від 02.10.2008р., ЯПВ №361234 від 04.11.2008р., а отже прийнята відповідачем без заперечень. Крім того, у додаткових пояснень від 08.04.2010р. відповідачем визнано здійснення поставки за договором постачання №69 від 29.08.2006р. на підставі доданих до позову накладних.

Наразі, наявні в матеріалах справи видаткові накладні не містять безпосереднього посилання на договір постачання №69 від 29.08.2006р., проте суд вважає, що підставою здійснення вказаних вище поставок є саме договір постачання №69 від 29.08.2006р., оскільки у податкових накладних, які виписані за спірними видатковими накладними, умовою поставки зазначено договір. Одночасно, з наданих відповідачем пояснень б/н від 08.04.2010р. (з урахуванням додаткових пояснень від 08.04.2010р.) вбачається, що інших правовідносин, окрім тих, що виникли за договором постачання №69 від 29.08.2006р., між сторонами не існувало. Наведене дало підстави суду дійти висновку про доведеність позивачем факту передачі спірного товару саме по договору постачання №69 від 29.08.2006р.

Крім того, в розпорядженні суду відсутні письмові заявки покупця на товар згідно п.4.1 договору, наразі суд не вважає це перешкодою для надання належної юридичної кваліфікації факту поставки.

Згідно п.5.1 договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, зазначеними у накладних (специфікаціях), що є невід`ємними частинами цього договору. Пунктом 5.3 договору передбачено, що покупець оплачує поставлений товар протягом 21 календарного дня з дати фактичного отримання товару.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача, відповідач здійснив часткову оплату отриманої продукції та здійснив часткове повернення товару на загальну суму 255116грн.36коп. (що підтверджує наданими суду банківськими виписками за відповідний період, накладними на повернення та розрахунками коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних). Однак, як зазначено позивачем, всупереч вимогам договору та закону, відповідач не оплатив залишкову вартість отриманого товару, у зв`язку з чим станом на 23.09.2009р. за останнім утворилась заборгованість в розмірі 37511грн.57коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Зобовязанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 37511грн.57коп., що й стало підставою звернення Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк до суду із відповідною позовною заявою.

Наразі, дослідивши у сукупності матеріали справи суд дійшов висновку щодо необґрунтованості вимог позивача з огляду на наступне:

06.05.2009р. ухвалою господарського суду Донецької області порушено провадження по справі №27/46Б про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Здравиця”, м.Донецьк за заявою останнього та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до п.п.24 ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторій на задоволення вимог кредиторів є зупиненням виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків та зборів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

20.06.2009р. в газеті „Урядовий кур`єр” №109 опубліковано оголошення про порушення справи №27/46Б про банкротство Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Здравиця”, м.Донецьк (копія витягу з газети додана до матеріалів справи).

Відповідно до п.15 ст.11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Згідно п.1 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Як вище встановлено судом, зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої за наявними у справі видатковими накладними продукції виникло до порушення провадження по справі №27/49Б щодо банкрутства ТОВ „Аптека Здравиця”, м.Донецьк, тобто вимоги позивача в даному випадку є конкурсними.

Наразі, позивачем не надано доказів звернення з заявою про визнання конкурсним кредитором до Господарського суду Донецької області по справі про банкрутство відповідача.

Ухвалою від 21.12.2009р. господарським судом затверджено реєстр кредиторів, згідно якої Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м.Донецьк свої кредиторські вимоги не заявив.

Таким чином, відповідно до п.5 ст.31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, вважаються погашеними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк в частині стягнення основного боргу в розмірі 37511грн.57коп. є такими, що підлягають залишенню без задоволення.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 84грн.27коп.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за затримку оплати товару більше строку, обумовленого в п.5.3 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше ніж 10% від суми заборгованості . ця неустойка є штрафною.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 84грн.27коп. за період прострочення з 13.05.2009р. по 23.10.2009р. (про що позивачем зазначено у судовому засіданні 08.04.2010р.).

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає його необґрунтованим, а відповідні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Одночасно, за приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно п.5.3 договору, покупець оплачує поставлений товар протягом 21 календарного дня з дати фактичного отримання товару. В свою чергу, остання поставка здійснена позивачем 11.12.2008р. Таким чином, враховуючи положення п.6 ст.232 Господарського кодексу України, судом встановлено, що позивачем нарахована пеня поза межами встановленого законом шестимісячного строку.

Крім того, частина нарахованої пені припадає на період дії мораторію, введеного згідно ухвали господарського суду від 06.05.2009р. по справі №27/46Б про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Здравиця”, м.Донецьк.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 84грн.27коп. не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 505грн.64коп. та інфляційних витрат в розмірі 787грн.74коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума індексу інфляції становить 787грн.74коп. за період прострочення з травня 2009р. по вересень 2009р. включно та 3% річних становлять суму в розмірі 505грн.64коп. за період прострочення з 13.05.2009р. по 23.10.2009р. Тобто, відповідні нарахування здійснені позивачем вже після порушення провадження по справі №27/49Б щодо банкрутства ТОВ „Аптека Здравиця”, м. Донецьк, отже вимоги позивача в даному випадку не є конкурсними.

Одночасно, при розгляді вказаних позовних вимог суд виходить з того, що інфляційні нарахування та проценти річних за своєю правовою природою не є неустойкою, а тому на ці суми не поширюються положення частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дія мораторію поширюється на неустойку (штраф, пеню) та інші штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань, а сума боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, як плати за користування коштами, підлягає стягненню.

Крім того, суд вважає, що нарахування інфляційних та річних не порушує положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки за своєю правовою природою вони не є штрафними санкціями, а є наслідком інфляційних процесів у державі та платою за користування коштами, інфляційні втрати є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3% річних платою позивачу за користування коштами, що не були своєчасно сплачені відповідачем, тому ані 3% річних, ані індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та у зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, беручи до уваги наведене, перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 787грн.74коп. за період прострочення з травня 2009р. по вересень 2009р. включно та 3% річних в розмірі 505грн.64коп. за період прострочення з 13.05.2009р. по 23.10.2009р. обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Здравиця”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 38889грн.22коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 37511грн.57коп., пені в розмірі 84грн.27коп., 3% річних в розмірі 505грн.64коп. та інфляційних витрат в розмірі 787грн.74коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Здравиця”, м.Донецьк (за адресою: проспект Панфілова, 15, м.Донецьк, 83114, р/р26005959968716 у філії ПУМБ у м.Донецьку, МФО 335537, код ЄДРПОУ 13527536, ІПН 135275305642) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (за адресою: АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 АППБ „Аваль”, МФО 380805, ІПН НОМЕР_2) 3% річних в розмірі 505грн.64коп., інфляційні витрати в розмірі 787грн.74коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 12грн.93коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 07грн.85коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У судовому засіданні 08.04.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя

Текст рішення підписано 09.04.2010р.