Рішення № 106046589, 31.08.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/30288/21

2/760/3727/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2022 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що з 09 вересня 2019 року він працював у ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» на посаді начальника фінансового відділу, що підтверджується наказом № КЕ000000208-0000000362 від 06 вересня 2019 року.

Наказом ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» від 09 вересня 2021 року № 69-к-0000000362 його звільнено з посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

На час звільнення він працював на посаді, яка відповідно до наказу ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» № 67/1-к від 07 липня 2021 року «Про скорочення чисельності та штату працівників» підлягала скороченню.

З наказом ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» № 67/1-к від 07 липня 2021 року «Про скорочення чисельності та штату працівників» він був ознайомлений 12 липня 2021 року, про що зазначено на копії наказу.

12 липня 2021 року він отримав письмове попередження про наступне вивільнення № 1 від 07 липня 2021 року та наказ від 09 вересня 2021 року № 69-к-0000000362.

Всі зазначені документи були підписані ним 12 липня 2021 року та надані копії для ознайомлення.

Таким чином, відповідачем було порушено ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України, а саме встановлений термін для попередження про вивільнення працівника не пізніше ніж за два місяці не було дотримано.

Крім того, відповідачем у порушення вимог ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України не було йому запропоновано список вакантних посад на товаристві, зайняття яких можливо за умови наявності відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня з дотриманням вимог Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників.

Просить суд ухвалити рішення, яким:

- поновити його на посаді начальника фінансового відділу з 10 вересня 2021 року;

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 67721 гривні 68 копійок;

- стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 3780 гривень.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києві від 26 листопада 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києві від 21 грудня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києві від 31 серпня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києві від 31 серпня 2022 року відмовлено в прийнятті до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог.

З відзиву на позовну заяву представника відповідача вбачається, що він просить відмовити в задоволенні позову. Зазначено, що з наказом про звільнення позивач був ознайомлений 09 вересня 2021 року, а тому кінцевим строком для звернення до суду відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України є 09 жовтня 2021 року. Разом з тим, позовна заява датована 01 листопада 2021 року, тобто з пропуском процесуального строку на її подання.

09 липня 2021 року позивач був ознайомлений з повідомленням № 1 від 07 липня 2021 року, що підтверджується копією такого повідомлення. З наказом № 160-к-0000000018 про припинення трудового договору позивач був ознайомлений в день звільнення 09 вересня 2021 року, що також підтверджується копією наказу, наданою позивачем. Посилання позивача щодо погроз та морального тиску з боку відповідача нічим не підтверджено.

Позивачу не пропонувалися інші посади, оскільки у період з 07 липня 2021 року по 09 вересня 2021 року вакантні посади за відповідною професією чи спеціальністю позивача у товаристві були відсутні. Перелік вакансій, які надає позивач лише підтверджують зазначений факт. Вакансію помічника бухгалтера фінансового відділу було викладено вже після звільнення позивача, що підтверджується роздруківкою з сайту, наданою позивачем. Вакансія начальника відділу фінансового моніторингу взагалі не стосується професії чи спеціальності позивача.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» повністю дотримано процедуру звільнення, порушення трудового законодавства щодо позивача відсутні, а тому відшкодування моральної шкоди є безпідставним.

З відповіді на відзив позивача вбачається, що він підтримує викладене у позовній заяві. Зазначено, що у зв`язку зі звільненням він зазнав стресу, що призвело по погіршення хронічного захворювання та він був змушений проходити обстеження та лікування у період з 13 вересня 2021 року по 08 листопада 2021 року. Таким чином, причини пропуску строку звернення до суду є поважними.

Із заперечень на відповідь на відзив представника відповідача вбачається, що в позові ОСОБА_1 не просить поновити строк на звернення до суду, а після вказівки про цю обставину у відзиві позивач зазначає про загострення хронічної хвороби. Проте, жодної інформації про те, яким чином це утруднювало звернення до суду не надано, позивач не знаходився на стаціонарному лікуванні. Більш того, позов датований 01 листопада 2021 року, тобто в період коли перебіг хвороби продовжувався, а тому зазначене спростовує факт неможливості звернення позивачем до суду з дотриманням строку позовної давності.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» на посаді начальника фінансового відділу, що підтверджується наказом № КЕ000000208-0000000362 від 06 вересня 2019 року.

Наказом ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» № 67/1-к від 07 липня 2021 року скорочено з 09 вересня 2021 року посаду начальника фінансового відділу.

07 липня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» видано наказ № 67/2-к «Про попередження працівника про заплановане звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності та штату».

09 липня 2021 року ОСОБА_1 отримав повідомлення про заплановане вивільнення № 1 від 07 липня 2021 року, що підтверджується відповідною відміткою на цьому повідомленні.

Наказом ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» від 09 вересня 2021 року № 69-к-0000000362 ОСОБА_1 звільнено з посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату.

Із цим наказом позивач ознайомлений 09 вересня 2021 року, що підтверджується його підписом на наказі.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 1 ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Позивач зазначає, що з наказом ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» № 67/1-к від 07 липня 2021 року «Про скорочення чисельності та штату працівників» він був ознайомлений 12 липня 2021 року, про що зазначено на копії наказу. 12 липня 2021 року він також отримав письмове попередження про наступне вивільнення № 1 від 07 липня 2021 року та наказ від 09 вересня 2021 року № 69-к-0000000362. Всі зазначені документи були підписані ним 12 липня 2021 року та надані копії для ознайомлення.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Доказів на підтвердження своїх доводів позивачем суду не надано.

Вбачається, що в діях відповідача відсутні порушення вимог ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України, оскільки товариство попередило позивача про наступне його вивільнення персонально не пізніше ніж за два місяці, а саме 09 липня 2021 року, що підтверджується відповідною відміткою на повідомленні про заплановане вивільнення № 1 від 07 липня 2021 року.

Наказом ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» від 09 вересня 2021 року № 69-к-0000000362 ОСОБА_1 звільнено з посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату, тобто через 2 місяці після отримання позивачем відповідного повідомлення.

Позивач також посилається на те, що відповідачем у порушення вимог ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України не було йому запропоновано список вакантних посад на товаристві, зайняття яких можливо за умови наявності відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня з дотриманням вимог Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників.

Відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначає про те, що позивачу не пропонувалися інші посади, оскільки у період з 07 липня 2021 року по 09 вересня 2021 року вакантні посади за відповідною професією чи спеціальністю позивача у товаристві були відсутні. Перелік вакансій, які надає позивач лише підтверджують зазначений факт.

Вакансію помічника бухгалтера фінансового відділу було викладено вже після звільнення позивача, а саме 23 вересня 2021 року, що підтверджується роздруківкою з сайту robota.ua, наданою позивачем.

З пояснень сторони відповідача вбачається, що вакансія начальника відділу фінансового моніторингу не стосується професії чи спеціальності позивача.

Позивачем не надано доказів на підтвердження наявності вакансій на товаристві за відповідною професією чи спеціальністю. Надані позивачем роздруківки з сайту robota.ua з оголошеннями не є належними доказами наявності таких вакансій.

За таких обставин, судом встановлено, що в діях відповідача щодо винесення наказу від 09 вересня 2021 року № 69-к-0000000362 про звільнення позивача з роботи відсутні ознаки неправомірності.

Суд вважає, що в такому випадку відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі.

За таких обставин, не підлягають задоволенню й вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, оскільки такі вимоги є похідними від первинної вимоги.

З огляду на наведене, в задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст. 15 ЦК України, статтями 40, 49-2 КЗпП України, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 15, 76-81, 178, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» (м. Київ, вул. Сурикова, 3-А, код ЄДРПОУ 41350844) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: